Американська школа менеджменту

Всеросійська академія зовнішньої торговли.

Факультет зовнішньоторговельного менеджмента.

Кафедра менеджменту і маркетинга.

Тема доклада:

Американська школа менеджмента.

Виконав: студент 1 курсу 2 группы.

Ужгинцев Олександр Владимирович.

Принял:

Полякова Світлана Викторовна.

Москва.

Сьогодні в менеджменті існує три основні національні школы.

Це зрозуміло всім вам відомі японська, європейська й американська школи. Останню мені хотілося б розглянути у своїй работе.

Американська модель управління зароджувалася межі XIX — XX століть, як у США переживали економічний бум. Величезні природні ресурси залучали передові уми на той час; рівень розвитку техніки і технологій розпочав різке протиріччя зі тоді системою виробничих відносин. Класичний капіталізм переходив в свою вищу, монополістичну стадію. Саме на цей період складалися об'єктивні передумови для зародження «наукового менеджменту» до й діяльності його лідера — Фредеріка Уинслоу Тейлора.

Не випадково, що киселинсько-берестський осередок розвитку теорії та практики менеджменту в початку ХХ століття перемістився з Англії Америку. Діяльність основоположників «наукового менеджменту» віддзеркалювала характерні тенденції епохи класичного капіталізму — вільну економіку, індивідуальне підприємництво, панування середніх і невеличких підприємств. Організація праці та управління у такий «локальної економіці» не вимагала систематичного застосування науки, та й сама наука не була домінуючим громадським інститутом, головною продуктивної силою промисловості. Так було стан справ у Англії епохи Аркрайта, Сміта, Болтона і Оуена. [1, стор. 76−78] Отже, ми в змозі зробити висновок, що саме англійська, а точніше англо-саксонська модель лягла основою американської школи менеджмента.

Інша ситуація формувалася кінці XIX — початку ХХ століття США, котрі за технічному рівню виробництва ввійшли до числа світових лідерів. Кілька фактів допомагаю зрозуміти, чому саме Америка виявилася батьківщиною сучасного управління. Навіть на початку ХХ століття США практично єдиною країною, в якому людина міг долати труднощі, пов’язані з його походженням, національністю, проявивши особисту компетентність. Головним чинником розвитку науки управління тут з’явився не середній та малий, а великий бізнес — великі й надвеликі корпорації, наприклад, такі як Midvale Steel і Bethlehem Steel, у кожному у тому числі працювало за кількома тисяч жителів. У Америці, писав Пітер Друкер, «великі корпорації становлять меншість, але таке меншість, яке задає типову структуру суспільства, поведінка людей, їх спосіб життя. Великий бізнес виступає основою будь-якого індустріально розвиненого суспільства. Він фінансує і викликає до життя також велику науку. Навіть профспілки і органи урядової адміністрації не що інше, як соціальний у відповідь феномен великого бізнесу. [1, стор. 76−78] Саме невтручання держави дозволяло підприємцям, які домагалися на успіх самому початку розвитку своїх бізнесів, ставати монополистами.

Відзначаючи розбіжності у розвитку індустрії континентальної Європи й Америки, окремі фахівці вказую, що американці почали із механізації відновлення всього комплексу операції, тоді як європейці не були схильні механізувати окремі операції, наприклад, ткацтво чи прядіння. У результаті а Англії були скоєні верстати, а США — складальні лінії конвейеры.

У Великобританії технічна думку розвивалася в Рамках академічної науки. Так сказати, державному основі, та був вже, згодом, досягла практики. Американці запозичували в готовому вигляді кращі технічні ідеї європейців, і відразу втілюючи в конкретні технічні моделі. Підхід північноамериканців був гнучким і швидким, впровадження техніки меншою мірою обплутано бюрократичними мережами. Центрами технічного прогресу у Європі найчастіше служили державні заклади і університети, а США — підприємства. Передові фірми мали добре оснащені лабораторії, займаються практичним впровадженням технічних досягнень. Такі історичні передумови виникнення американської школи менеджмента.

У американській школі менеджменту прийнято вважати, що знижує успіх фірми залежить, передусім, від внутрішні чинники. Особливу увагу приділяють раціональної організації виробництва, постійному зростанню продуктивності праці, ефективного використання ресурсів. Тоді як зовнішні чинники відходять другого план.

Раціоналізація виробництва виявляється у високого рівня спеціалізації окремих працівників і структурних одиниць компанії та жорсткого розмежування виконання обов’язків. Переваги спеціалізації полягають у тому, що вона дозволяє скоротити обсяг підготовки працівників, підвищити рівень професійного вміння кожному спеціалізованому робоче місце, відокремити від виробничих завдань ті, які вимагають кваліфікованої праці і може бути виконані некваліфікованими працівниками, получающими меншу зарплатню, і навіть збільшує можливості спеціалізованого оборудования.

Рішення найчастіше приймаються індивідуально, рівень відповідальності ж перебуває у управлінської піраміді на одну-дві щаблі вище, ніж рівень менеджерів, які мають формальної владою. Це означає, що російське керівництво відпо-відає діяльність своїх подчинённых.

Американську фірму функціонує у соціальній атмосфері, проповедующей рівноправність. Відповідно робочі тут є як мобільними, легко змінюють місце роботи у пошуках індивідуальної вигоди. Слід зазначити, що дух «жертовності» (альтруїзму) рідкісний американського ґатунку: навіть у діях, вкладених у користь суспільства, насправді легко можна знайти особиста вигода. Часто на фірмі заохочується між співробітниками (одне із способів стимулювання), саме тому американці - яскраво виражені індивідуалісти і їм дуже важко працювати в команде.

Для американської моделі менеджменту характерна ієрархічна модель управления.

У традиційну модель ієрархічної організації, передусім, має місце розмежування процесу прийняття стратегічних ділових прийняття рішень та оперативних рішень. Перший стосується ділових рішень фірми, які визначають основних напрямів її функціонування. Після вироблення останніх фірма приймає оперативні рішення адаптування своєї діяльності до різним несподіваним обставинам (поломки устаткування, шлюбу тощо.) і до ситуації над ринком. Основний принцип такий ієрархічної координації характеризується такими двома особенностями:

1) Кожна функціональна одиниця має більше прямого начальника і пов’язані з іншими одиницями (отже, будь-яка координація дій двох непорівняльних одиниць здійснюється загальним прямим начальником).

2) Одна тільки одиниця (центральний відділ) є начальником будь-який інший единицы.

Передбачається, що єдиною життєздатною альтернативою ринковому механізму з погляду ефективності є фірма як ієрархічна организация.

Тривалість трудових контрактів їх може становити кілька років у відповідність до звичайній тривалістю колективних угод, які у США. Робота з контракту контролюється профспілкою. Варто зазначити, що на відміну від японської школи, профспілки створюють у галузі, а чи не для підприємства. Розмір винагород робочого визначається категорією робочого місця, при розрахунку зарплати дуже рідко враховується стаж работника.

У американській школі менеджменту підготовка управлінських кадрів може проводитися шляхом організації лекцій, дискусій у складі невеликих груп, розбору конкретних ділових ситуацій, читання літератури, ділових ігор й рольового тренінгу. Варіантами цих методів є організовувані щорічно курси та семінари з проблем управління. Іншим методом, який застосовується останнім часом дедалі частіше, є службова ротація. Переміщуючи керівника низової ланки з відділи у відділ терміном від однієї місяці до одного рік, організація знайомить нового керівника з багатьма сторонами діяльності. У результаті молоде менеджер пізнає проблеми різних відділів, усвідомлює необхідність координації, неформальну організацію та влитися взаємозв'язок між цілями різних підрозділів. Такі знання життєво необхідні успішної роботи з вищих должностях.

Важливий принцип, який би лідируючу позицію американських фірм в світовій економіці, — комплексний контроль якості (концепція «робити з першого разу»). Відповідно до цієї концепцією якість забезпечується шляхом включення відповідальності з якості у кожну посадову інструкцію чи опис робіт виробничого робочого. [2, стор. 360−377].

Основні недоліки цієї школи следующие:

1) Зменшення гнучкості за зміни виробничих завдань, зниження почуття удовлетворённости робочих, наростання втоми від монотонності, зростання прогулів як наслідок надмірної спеціалізації труда.

2) Втрата ефективності ієрархічної організації у тих галузях промисловості, де асортимент товарів великий і виробничий процес включає у собі безліч стадий.

3) Прагнення американських менеджерів отримати одномоментну вигоду, вирішити питання «быстро».

4) Багато рівнів управління (до 11−12 ув американській автомобільну промисловість, проти 5−6 у японській), як наслідокзростання бюрократичного апарату і трансакційних издержек.

Проте попри притаманні їй недоліки американська школа менеджменту на момент отримала найбільшого поширення і визнання. На її принципах побудували своєї роботи такі великих компаній як General Motors, General Electric, Emerson, Caterpillar і ще. Фактично це універсальна модель управління. Як писав Пітер Друкер — відомий представник американської школи менеджменту — «менеджмент — це специфічна і визначальна структура усіх і кожної організації». Особливістю американської школи є також значне теоретичне обгрунтування процесів управления.

Найвідоміша для всіх нас компанія, яка використовує принципи американської моделі управління — це, звісно Макдональдс. Тому мені пропоную розглянути з прикладу цієї компанії зазначені вище особливості американської школы.

1) Жорстка ієрархічна структура: кожен працівник має сенс тільки одного начальника.

2) Чітко прописані посадові інструкції, починаючи з того, як треба мити підлогу та закінчуючи порядком приготування гамбургеров.

3) Контроль якості виконуваних операцій дома: концепція «робити з першого раза».

4) Суворо погодинна виплата зарплати, штрафи за запізнення і догану за прихід працювати раніше обумовленого терміну (начальству доведеться платити вам багато грошей) — концепція «точно вовремя».

5) Прагнення створити рівні умови працівників: приймання їжі лише у загальної кімнаті, однакова зарплата для робочих одного уровня.

6) Перспектива кар'єрного росту в компании.

7) Заохочення конкуренції, та доносительства всередині однієї группы.

(існує спеціальний ящик, куди треба опускати записки всі порушення, які тільки заметили).

8) Відповідальність начальників за дії подчинённых.

Список літератури: 1) А.І. Кравченка, Історія менеджменту. — М: Академічний проспект,.

2003. 2) О. С. Большаков, Сучасний менеджмент. — СПб: Пітер, 2002. 3) Майкл Мескон, Основи менеджменту. — М: Річ, 1999. 4) Пітер Ф. Друкер, Завдання менеджменту в ХХІ столітті. — М: Вільямс, 2003. 5) Джон Шелдрейк, Теорія менеджменту від тейлоризму до японизации. — СПб:

Пітер, 2001.