«О погані» У. Маяковського (сприйняття, аналіз, оцінка)

«О погані» У. Маяковського (сприйняття, аналіз, оценка) Раннее творчість Володимира Маяковського ознаменувалося різкій критикою Старого Світу, які повинна була вбити, зруйнувати революція, але в його місці спорудити новий. Проте багато тим, проблем, персонажів в сатиричних творах Маяковського переконує у цьому, що «минулий» винувато далеко ще не завжди: сатиричного осміяння гідні багато явищ споруджуваної радянської країні життя. Той самий міщанство, яке було пережитком минулого. Воно породження справжнього, і тому було лише живучим, а й процвітаючим в умовах нової радянського життя. Серед перших нанёс удару цього явища революційної дійсності Маяковський своїм віршем «Про погані». Цим віршем починається одне з найважливіших тим, у послеоктябрьском творчості поета — тема боротьби з міщанством, з обывательщиной.

Стихотворение «Про погані» написаний 1920 — 1921 роках, коли виявилося, що ні все так гладко після революції, як очікувалося. Маяковський побачив тоді всю огидність міщанського побуту і змалював у його вірші із властивою йому критичністю і іронією. Але слід зазначити, що побут на вірші - не предмет сатиричного викриття, а форма висловлювання політичної сутності мещанства.

Главным «героєм» у вірші є обиватель з міщанськими інтересами, інтересами дрібними і незначними. Міщанин («інша мерзота») мріє про «тихоокеанських галифищах», яке дружина лише у тому, у чому буде «фигурять», тобто у сукню, але з радянськими символами: «Без серпа і молота не покажешся у світі». Увесь їхній побут сповнений радянської символіки. І це портрет Маркса у червоній рамці, і газети «Вісті». Навіть відносини з-поміж них стали радянськими («Товариш Надя!» — звертається чоловік дружини). За підсумками лише цих фактів, здавалося б, можна дійти невтішного висновку у тому, що «герой» вірші глибоко радянська людина. Але тут інше. На ньому лише оперенье радянської людини, а справі він міщанин, і з міщанські ознаки очевидна: піаніно, самовар. Маяковський своїм чуйним серцем відчув небезпека таких людей, оскільки вони зникли за опереньем радянської символіки, а ділі це все самі обивателі з міщанськими інтересами. Вони небезпечні ще й оскільки спритно втираються до державного апарат, породжуючи хвороба обюрокрачивания установ. Поета жахала і міщанська атмосфера, яку несе з собою обиватель, стурбований тим, щоб «вгамувати бурі революційних лон», щоб «подёрнулась тванню радянська мішанка». Обиватель, порождённый революційної епохою, може лише зіпсувати і опошлити революційні уявлення, отже і комуністичні. Для посилення цієї думки У. Маяковський наприкінці вірші малює майже фантастичну картину: Карла Маркса оживає і просить звернути шиї «канареицам», тобто міщанам. Мещанину автор підібрав виразний і точний образ «несамовитої канареицы», яка серйозно може «побити» комунізм. Почасти цим чином Маяковський визначає сатиричне звучання вірші. Підсилює це звучання автор численними изобразительно-художественными средствами.

Во-первых, поет вживає слова з уменьшительно-ласкательными суфіксами («спаленки», «потолочек»), що однією з ознак іронії. По-друге, він заміняє нейтральні слова на емоційні. Наприклад, фраза «на балу в Реввійськраді» безглузда, позаяк у Реввійськраді може бути балу; слово «бал» — слово старої епохи. Маяковський також вживає слова вбивчо різкі (мурло, задні частини будинків, мерзота) і зіштовхує ці просторічні слова з політичними, тобто використовує слова різних лексичних груп. І, нарешті, використовуючи виразну гіперболу («Намозолив від п’ятирічного сидіння задні частини будинків, міцні як умивальники…»), виводить зображення на грань абсурду. Будуючи фрази за принципом стильового контрасту, Маяковський викриває прагнення міщан сховати власної сутності. Усе це посилює іронічне звучання вірші, висловлюючи публіцистичний характер сатири У. Маяковского.

Сатира Маяковського — це гострий і уїдливий сміх, але з треба забувати, що те й тривожний сміх. У сатиричних віршах поета відчувається тривога, занепокоєння за суспільство. Саме тому сатира Маяковського актуальна й у наші дні. Вона просякнута особливими почуттями — почуттям щирості. Про це й вважаємо Володимира Маяковського однією з талановитих людей ХХ століття і любимо його!

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.