Подлинная народність зі сторінок поеми М. А. Некрасова «Коробейники»

Подлинная народність зі сторінок поеми М. А. Некрасова «Коробейники»

Новым словом в поезії Некрасова стала поема «Коробейники», написана 1861 року. Головним її гідністю стала народність, розкрий її поетом з багатьох сторін. Вже сама присвята: «Другу-приятелю Гаврилі Яковичу (селянинові села Шоды, Костромської губернії)» — задає тон пове ствованию.

«Коробейники» — про селян і їх; Некрасов мріяв про час, коли народ буде грамотним і стані читати гарні книжки:

Эх! Ех! Прийде чи годинка,.

Когда (то приходь, бажане!..),.

Когда мужик не Блюхера.

И не мілорда дурного —.

Белинского і Гоголя.

С базару понесе?

Но Микола Олексійович Некрасов непросто безплідно мріяв, а свого подвижницького банківською діяльністю та творчістю наближав цей час. Хоча твір призначалося масової народного читання, він стало від імені цієї менш чудовим у художній плані.

Ни про яке спрощення немає мови. э Эй, Федорушки! Варварушки!

Отпирайте скрині!

Выходите до нас, сударушки,.

Выносите пятаки!

Жены мужние — молодушки.

К коробейникам йдуть.

Красны девушки-лебедушки.

Новины свої несуть.

Сам сюжет поеми вихоплений з життя Гаврилі Яковичем Захаровим і показано автору. Але зміст твору не обмежується трагічної долею коробейників Це епічна поема, що охоплює чимало сторін народної російського життя.

Царь дуріє — народу лишенько!

Точит російську скарбницю,.

Красит кров’ю Чорно моренько,.

Корабли валить на дно.

Как бачимо, в поемі позначилися події російсько-турецької війни. У «Коробейниках» чується справді народне ставлення до цього кривавому події.

Перевод свинцю так олову,.

Да відважним молодцям.

Весь народ повісив голову,.

Стон стоїть селами.

Поэма досить багатопланова, значної ролі у ній грає любов, у якій розкрилися глибини душі однієї з привабливих жіночих образів в поезії Некрасова — селянки Катеринушки.

Хорошо було детинушке.

Сыпать ласкаві слова,.

Да трудненько Катеринушке.

Парня чекати до Покрова.

«Ой, легка, легка коробушка,.

Плеч не ріже ремінець!

А всього взяла зазнобушка.

Бирюзовый перстень…".

«Ты одружуйся, одружуйся зі мною!

Ни тобі, ні свекру-батюшке.

Николи не согрублю,.

От свекрухи, твоєї матінки.

Слово всяке стерплю.

Не дворянка, не купчиха я,.

Да і нравом-то смирна.

Буду я невістка тиха.

Работящая дружина…".

Любовь викликала до життя могутню пісенну стихію. Відомо, як глибоко увійшла у свідомість, стала і з бытованию народної суто літературна некрасовська «Коробушка», по визначенню А. Блоку, «велика пісня».

Ой, сповнена, сповнена коробушка,.

Есть і ситці і парча.

Пожалей, моя зазнобушка,.

Молодецкого плеча!

Выди, выди в жито високу!

Там до нічки перегоджу,.

А завижу черноокую —.

Все товари розкладу…".

Но поема зіпсований і епічні картини російського життя з замальовками поміщицького побуту, із масовими селянськими сценами. Історія про Титушке-ткаче, «Пісня убогого мандрівника», проспівана в одній томливої ридаючої ноті з одноманітним приспівом, органічно входять до складу поеми, яка дедалі час хіба що зростає зсередини, «обростаючи» новими і «новими епізодами. Невипадково основою її закладено сюжет — подорож, що дозволяє широко й всебічно охопити російську народну життя.

Эй ви, купчики-голубчики,.

К нам ідіть ночевать!

Ночевали наші купчики,.

Утром рушили знову.

Полегоньку посуваються,.

Накопляют бариші.

Некрасов не ідеалізує народну життя. Вона мізерна і сувора, часом драматична. У темному лісі від рук лихого лісника гинуть коробейники.

Коробейники відсахнулися,.

Бог помилуй — смерть прийшла!

Почитай що разом розпочалися.

Два рушничні стовбура.

Без слівця Ванька валиться,.

С криком падає старий…

Это унікальна поема. У самісінькому ритмі закладено пісенний мотив. Відомий російський критик Аполлон Григор'єв писав: «Однієї цієї поеми досить, аби переконати кожного, наскільки Некрасов поет грунту, поет народний, тобто наскільки поезія його «органічно пов’язані з життям».

Дождик, чи що, збирається,.

Ходят небом бички,.

Вечер пущі насувається,.

Прытче йдуть мужички.

Пес біжить сторонкою, нюхає,.

Поминутно чує дичину,.

Чу! як ухалица ухає,.

Чу! дитиною стогне сыч.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.