К.Д. Ушинський про педагогіці, як науці, і искусстве

До. Д. Ушинський про педагогіці, як науці, і искусстве.

У статті «Про користь педагогічної літератури» Ушинський писав: «Ні медицина, ні педагогіка неможливо знайти названі науками у точному смислі цього терміну». Однак ж належать й таке слово: «Педагогіка — не наука, а искусство».

Наприкінці 19 в. нерідко можна було важливо почути судження, ніби ні хто інший, як сам Ушинський відмовляв Педагогіці у праві називатися наукою. Проте саме Ушинський розглядав це запитання досить обстоятельно.

До питань про співвідношенні науку й мистецтва виховання як практичної навчально-виховної діяльності К. Д. Ушинський поводився з перших кроків на научно-педагогическом терені, в перших своїх педагогічних працях, до яких належать: «Лекції про камеральном освіті» (1846- 1848), «Про користь педагогічної литературы"(1857), «Про народності в громадському вихованні» (1857), і навіть в усіх отих роботах, де їм досліджувалися різноманітні чинники і кошти, які можна використані цілеспрямованої навчально-виховної деятельности.

У працях Ушинський говорив, що предмет 0всех наук і із них же в окремішності іншого постійним, але фактично є історично изменчивым.

Він погоджувався з тими німецькими філософами і психологами, які усе, що тільки можна явити у систематичному викладі, називали наукою, у результаті зникали кордони між наукою і з практичної діяльністю, а правила іменувалися законами. Ушинський вважав, головним ознакою науки повинен служити її предмет досліджень, завершающихся відкриттям істини, що з самої сутності речей. Ушинський як і говорив: «біля будь-якої науки може утворитися мистецтво, що буде показувати, як людина, може отримати вигоди у житті, користуючись положеннями науки; але це правила користування наукою не становлять ще науки…».

Аби довести своєї погляду Ушинський наводив аргументи, за якими мистецтво практичного застосування висновків науки може складатися з нескінченного безлічі нескінченно змінюються правил, визначених довільними бажаннями людини. Висновки науки мають цілком об'єктивного характеру, тоді як у мистецтві їх практичного застосування переважає суб'єктивне початок. На відміну від правил, які можуть опинитися змінюватися залежно від волі й бажання людини, «істини науки витратило не змінюються довільно, лише розвиваються; і це такий розвиток у тому, що людина від причин більш видимих перегукується з причин глибшим, чи, що, наближається більш і іще до сутності предмета».

На відміну від своїх попередників Ушинський раптом стверджує, що педагогіка не наука, а мистецтво, що неправильно було педагогіку і медицину мистецтвом тільки підставі, що вони вивчають практичну діяльність й прагнуть творити то, чого. Неправильно вважати, що будь-яка теорія, будь-яка наука, прикладена до практики, перестає бути наукою і стає искусством.

М.К. Гончаров вважав, що Ушинський не виявляв послідовності в вирішенні питання педагогіці як науці чи искусстве.

Розмежування педагогіки як науки, з одного боку, і педагогіки як мистецтва виховання — з іншого, відбувалося у тому випадку, коли Ушинський розкривав відмінність педагогіки від наук, які переслідували інших цілей, крім вивчення сутності предметів і явищ, вивчення закономірних, об'єктивних, від волі людини незалежних перетинів поміж предметами явищами. Сенс протиставлення мистецтва виховання таким наук при цьому був у вказуванні на практичні завдання і цілі педагогіки — вдосконалення виховної діяльності на наукової основе.

Офіційної педагогіці, що грунтувалася на божественному одкровенні, він протиставляв своє розуміння його зв’язку мистецтва виховання з дійсною, а чи не міфологічної наукою про людину, яка сама і має слугувати підставою практичної педагогічної деятельности.

Для педагогіки цікаві науки, «у тому числі почерпает знання коштів, необхідних їй задля досягнення її мети… всі ті науки, у яких вивчається тілесна чи душевна природа людини, і вивчається притому над мрійливих, але у дійсних явлениях».

До даної науці Ушинський мала свій індивідуального підходу, відповідно до якому педагогіка мусить бути «зборами фактів, группированных на стільки, наскільки дозволяють самі ці факты».

К.Д. Ушинський доводив, що більшість наук лише відкриває факти і що закони, але з займається й розробкою їх докладання і з практичної діяльності, то педагогіка істотно різна освіта у цьому отношении.

Завдання педагогіки Ушинський бачив у «вивченні людини в усіх проявах його природи зі спеціальним додатком мистецтва виховання». Практичне ж значення педагогіки у тому, щоб «відкривати кошти освіті у людині такої вдачі, який протистояв б натиску всіх випадків життя, рятував людину від своїх шкідливого растлевающего впливовості проекту та давав можливість видобувати звідусіль лише добрі результаты».