Анотація. 
Розвиток етичної компетентності вчителя початкових класів в умовах післядипломної освіти

Стаття присвячена проблемі розвитку етичної компетентності вчителя початкових класів в умовах післядипломної освіти. Етична компетентність учителя розглядається як складова його професійної компетентності. Досліджуючи теоретичну складову проблеми, автор докладно зупиняється на питанні важливості володіння вчителем етичною компетентністю в умовах гуманізації освітнього простору початкової школи. З одного боку етична компетентність — це етичні знання, комунікативні уміння, психологічна позиція вчителя та його морально-психологічні якості, тобто етична сутність вчителя як особистості. З іншого — його підготовленість, як фахівця, до здійснення етичного розвитку і виховання учнів. Для забезпечення цілеспрямованого впливу на розвиток етичної компетенції вчителів початкових класів в умовах післядипломної освіти, автор пропонує включити в роботу курсів низку навчальних тематичних модулів.

Ключові слова: учитель початкових класів, професійна компетентність, етична компетентність, компетентнісний підхід, моделі поведінки вчителя, післядипломна освіта, курси підвищення кваліфікації.

Вступ

Постановка проблеми. Реформування українського суспільства, яке супроводжується значними змінами у різних сферах життя, неможливе без оновлення всіх соціальних інститутів і систем, у тому числі й освіти. Зміни, яких на сучасному етапі розвитку зазнає система освіти в Україні, пов’язані, насамперед, зі зміною освітніх парадигм, переходом зі знаннєвого рівня на компетентнісний. Цей підхід ґрунтується на концепції компетенцій, якій у світі сучасної освіти надається велике значення як основі формування в учнів, поряд із знаннями, здібностей вирішувати найважливіші практичні завдання та виховання особистості в цілому. В. А. Болотов розглядає компетентнісний підхід в освіті як узагальнену умову здатності людини ефективно діяти за межами навчальних сюжетів і навчальних ситуацій [5]. Актуальність компетентнісного підходу пояснюється закономірністю розвитку системи освіти, яка обумовлена пошуком шляхів її наближення до потреб суспільства, яке знаходиться в умовах постійних змін. У зв’язку з цим, об'єктивною потребою сучасної школи є активізація розвитку професійної компетентності педагога, як умови досягнення нового рівня якості освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку Хуторського, професійна компетентність педагога — це знання, здатність і готовність на професійному рівні навчати, розвивати школярів та формувати у них практичні уміння [16].

В. А. Сластенин [11] порівнює професійну компетентність з професіоналізмом педагога, який включає теоретичну та практичну готовність учителя для здійснення педагогічної діяльності. А. П. Акимова [2] розглядає поняття «професійна компетентність учителя» у вузькому смислі слова як суму знань, умінь, навичок, засвоєних ним в ході навчання. У широкому значенні — це рівень успішної взаємодії з оточенням. А. К. Маркова [10] зазначає, що професійна компетентність учителя поєднує в собі професійні (об'єктивнонеобхідні) педагогічні знання (гностичний компонент); професійні педагогічні позиції, установки вчителя, що вимагаються в його професії (ціннісно-смисловий компонент); професійні (об'єктивно необхідні) педагогічні вміння (діяльнісний компонент); особистісні особливості, що забезпечують оволодіння вчителем професійними знаннями та вміннями (особистісний компонент).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Як показав аналіз наукової психолого-педагогічної літератури, немає єдиного підходу до трактування даного поняття. В основному професійна компетентність асоціюється з високим рівнем кваліфікації і професіоналізму фахівця, а вчитель характеризується як досвідчений і знаючий майстер своєї справи. Можна говорити про професійну компетентність педагога у разі, якщо він здатний діяти адекватно і самостійно в мінливій професійній діяльності. Це, в свою чергу, є свідченням готовності до саморозвитку, творчості. Разом з тим, А. К. Маркова зауважує, що завдання вчителя початкових класів не тільки формувати у школярів навчально-пізнавальні мотиви та здатність до розуміння і вирішення навчального завдання, розрізнення способів здійснення та результатів навчальної діяльності, виконання нею різних видів самоконтролю, а й закладати основи морально-етичного розвитку особистості [10].

Оскільки відносини вчителя з учнями та їх батьками в усі часи розглядалися як фактор, що істотно впливає на навчально-виховний процес, видається очевидним, що обговорення проблеми професійної компетентності педагога було б неповним поза її етичної складової. Враховуючи вище сказане, вважаємо за необхідне взяти до уваги думку В. Синенка, який розглядає професійну компетентність учителя як «високий рівень його психолого-педагогічних і науковопредметних знань й умінь у поєднанні з відповідним культурно-моральним образом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку підростаючого покоління до життя» [1]. Отже, не можна уявити професійну компетентність учителя початкових класів без такої її складової як етична компетентність.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є визначення сутності поняття «етична компетентність» учителя та окреслити основні підходи до її розвитку в умовах післядипломної освіти.

етичний компетентність вчитель початковий.