Даосизм

РЕФЕРАТ

на тему:

ДАОСИЗМ

Роль духовно-ідеологічної віддушини віді­грав у Китаї даосизм.

Конфуцій не визнавав духів і скептично ставився до марновірства та метафізичних спекуляцій: «Ми не знаємо, що таке життя, — говорив він, — як можемо ми знати, що таке смерть?» Не дивно, що все сум­нівне, підсвідоме, що належало до сфери непідконтрольних розуму почуттів, конфуціанство залиша­ло осторонь. Однак все це продовжувало існувати і в марновірстві простого народу, і в філософських по­шуках творчо мислячих і допитливих індивідів. У передханьські часи, особливо на початку Хань (II ст. до н. е.), дуже насичену для історії Китаю еру, коли складалося й набувало свого остаточного вигляду вже реформоване ханьське конфуціанство, всі ці віру­вання й обряди були об'єднані в рамках релігії даосів — релігійного синкретизму, що сформувався па­ралельно з конфуціанством.

Даосизм (31,2 млн прихильників) виник у Джоусь-кому Китаї одночасно з вченням Конфуція як са­мостійна філософська доктрина. Засновником філо­софії даосів вважається давньокитайський філософ Лао-цзи, попередник Конфуція. Жодних достовірних відомостей історичного або біографічного характеру відносно нього в джерелах немає. Легенди роз­повідають про його дивне народження (мати носила його кілька десятків років і народила старим — звідки й походить його ім'я «Стара дитина», хоч той же знак Цзи означав одночасно і поняття «філософ»). Отже, ім'я його можна перекласти як «старий філософ». Існує легенда, що, залишаючи Китай, йдучи на Захід, Лао-цзи люб’язно погодився віддати служителю при­кордонної застави свій твір «Дао де цзин» (IV-III ст. до н. е.).

У трактаті викладені основи даосизму, філософії Лао-цзи. В центрі доктрини — вчення про великого Дао, загальний Закон і Абсолют. Дао панує всюди і в усьому необмежено. Його ніхто не створив, але все походить від нього. Невидиме і нечуване, недосяжне для органів чуттів, постійне й невичерпне, безіменне і безформне, воно дає початок, ім'я і форму всьому на світі. Навіть велике Небо наслідує Дао. Пізнати Дао, йти за ним, злитись з ним — у цьому зміст, мета і щастя життя. Виявляється Дао через свою ема­націю — через де, і якщо Дао все породжує, то де все годує.

У трактаті йдеться про те, що життя і смерть — поняття відносні, але наголошувалося на житті, на тому, як його слід організувати (Чжуан-цзи, IVIII ст. до н. е.). Містичний ухил у цьому трактаті, який виявлявся, зокрема, в нагадуваннях про фантастичне довголіття (800−1200 років) і навіть безсмертя, яких можуть досягти праведні відлюдники, що приєдналися до Дао, відіграв значну роль у трансформації філософ­ського даосизму в даосизм релігійний.

Проповідь довголіття і безсмертя забезпечила даоським проповідникам популярність у народі й при­хильність імператорів. Офіційна підтримка допомогла даосизму вижити й зміцніти в умовах панування конфуціанства, але, вистоявши, даосизм дуже змінив­ся. Облишивши метафізичні спекуляції на тему дао і де, відмовившись від відлюдності з ідеєю у-вей (недіяння), лаоські проповідники і маги активізували свою діяльність серед народу, вміло синтезували фі­лософські ідеї «Дао де цзин» з примітивними віруван­нями насамперед селянських мас, а також потурбувалися, щоб ці ідеї у вигляді міфів і легенд почали ши­роко популяризуватися. Так, даосистами було створе­но міф про богиню безсмертя Сиванму, в саду якої квітнуть раз у 3000 років персики безсмертя. Створи­ли вони і міф про першолюдину Пань-гу.

Історія цього міфу особливо цікава. В «Дао де цзин» є твердження: «Дао родить одне, одне родить двоє, двоє родять три, а троє - всі речі». Такий гли­бокий філософський зміст був явно недоступний ро­зумінню простих людей, і даоси яскраво інтерпре­тували його у вигляді міфу про Пань-гу (Дао родить одне). Минуло 18 тисяч років, почав створюватися Всесвіт, все легке і чисте, ян-ци, піднялося догори, утворивши небо, все каламутне і важке, інь-ци, опус­тилося і утворило Землю (одне родить два).

Пань-гу лишився між небом і землею й почав швидко рости (з двох народжується троє). Коли він виріс, його очі стали сонцем і місяцем, тіло — грун­том, кістки — горами, волосся — травами, дихання — вітром. З бороди злетіли в небо зірки, а з паразитів на його тілі пішли люди (троє породили усіх). Даосист-ський міф про Пань-гу — приклад післяханьських текстів, причому його деталі змушують згадати міф про «творця» Брахме, який народився з яйця, дві час­тини шкаралупи якого стали небом і землею. Та за допомогою таких міфів, апеляцій до містики і мар­новірства даосизм зумів не тільки завоювати довір'я і симпатії селянських мас, а й дати їм релігійні гасла, ставши їхнім прапором у політичній боротьбі (се­лянське повстання «жовтих пов’язок»).

Даосизм пропонує особливий шлях досягнення без­смертя. Тіло людини являє собою мікрокосмос, який, в принципі, слід уподібнити до макрокосмосу, цебто Всесвіту. Подібно до того, як Всесвіт функціонує при взаємодії сил Інь і Ян, має зірки, планети тощо, ор­ганізм людини є також скупченням духів і божественних сил, результат взаємодії чоловічого і жіночого начал. Той, хто прагне досягти безсмертя, повинен насамперед намагатися створити для усіх духів-манад (їх 36 тис.) такі умови, щоб вони не бажали залишити тіло. Це досягається, як вважають даоси, обмеженням у їжі - шлях, до кінця вивчений індійськими аскетами-відлюдниками. Кандидат у безсмертя повинен був відмовитися спочатку від м’яса і вина, потім взагалі від будь-якої грубої їжі, потім від овочів і зерна, які зміцнюють матеріальне начало в організмі.

Другий важливий елемент досягнення безсмер­тя — фізичні й дихальні вправи. До комплексу цих вправ входило постукування зубами, потирання скронь, розкошлатіння волосся, а також уміння володіти влас­ним диханням: затримувати його, перетворювати у ледь помітне «утробне» .

Проте даосизм був все-таки китайським ученням, навіть якщо він і зазнав певного впливу іззовні. Це наочно виявляється у тому, якого великого значення лаоська теорія безсмертя надавала моральним факто­рам, причому моралі саме в китайському розумінні - в плані доброчесних вчинків, демонстрації високих моральних якостей. Щоб стати безсмертним, канди­дат повинен був здійснити не менш як 1200 добро­чесних актів, при цьому навіть один аморальний вчи­нок зводив все нанівець.

На підготовку до безсмертя повинно було йти багато часу і сил, фактично все життя, причому все це було тільки прелюдією до завершального акту — злиття дематеріалізованого організму з Великим Дао. Ця трансформація людини у безсмертя вважалася ду­же непростою, доступною лише небагатьом. Сам акт перевтілення вважався настільки священним і втаєм­ниченим, що ніхто не міг його зафіксувати. Просто була людина — і немає її. Вона не вмерла, але зник­ла, залишила свою тілесну оболонку, дематеріа­лізувалася, піднялась на небо, стала безсмертною. Даоси пояснювали, що видима смерть — це ще не доказ невдачі: цілком можливо, що померлий підняв­ся на небо і досяг безсмертя.

Зміцнівши за рахунок дальшої розробки своєї теорії, даосисти в ранньосередньовічному Китаї зу­міли стати необхідною і незамінною частиною духов­ної культури країни й народу. В епоху Тан (VII-X ст.) даосисти розселилися по всій країні. Опорними пунктами даосизму стали великі монастирі, що буду­валися повсюдно, де вчені лаоські маги й про­повідники навертали неофітів, знайомлячи їх з осно­вами теорії безсмертя. Даоські ворожбити й ліку­вальники, одержавши початкову освіту, розходилися по Китаю і практично зливалися з підданими Піднебесної, не відрізняючись від них ні одягом, ні способом життя — тільки професією. Остання з ча­сом перетворювалася у спадкове ремесло. Для ово­лодіння ним не було потреби в спеціальному нав­чанні на стороні - необхідно було тільки засвідчити свій професійний рівень і одержати від властей сер­тифікат на право займатися власною справою.

Даосизм ставить перед собою ціль розкрити перед людиною таємниці світобудови, вічні проблеми життя і смерті і стає зрозуміло, чому він виник. Адже за межами конфуціанства містичне й ірраціональне, не говорячи вже про древню міфологію і примітивні забобони. А без цього людин почуває деякий духовний дискомфорт, деяку порожнечу, що потрібно заповнити і тому усі вірування й обряди були об'єднані в рамках релігії даосів, що сформувалася паралельно з конфуціанством.

Одним із самих привабливих пунктів у навчанні Дао як для простого народу, так і для знаті була проповідь довголіття і безсмертя для людей, що пізнали Дао. Ця ідея настільки захоплювала, що імператори навіть споряджали експедиції за еліксирами безсмертя і фінансували роботи даоських магів по їхньому виготовленню. У такий спосіб даосизм зміг вижити і зміцнитися в умовах панування конфуціанства. При цьому даосизм досить сильно змінився, ідея про Дао і Де була відсунута на задній план, а на передній висунулися численні маги, знахарі, шамани, що примкнули до даосизму, що вміло синтезували деякі ідеї даосизму із селянськими марновірствами, і в такий спосіб отримавше над ними (селянами) дуже велику владу. Підтвердженням цьому стало селянське даоське повстання, що відбулося під час кризи влади після кінця династії Хань, яким керував даоський маг Чжан Цзюне. Він ставив своєю задачею скинення існуючого ладу і заміну його царством Великої Рівності(Тайпин). Він оголосив рік повстання початком епохи нового ''Жовтого неба'', тому його прихильники носили жовті пов’язки. Повстання було жорстоко подавлене сам Чжан Цзюне убитий, а залишки його прихильників сховалися на заході, у гірських прикордонних районах, де діяла інша даоська секта Чжан Лу. Ця, тепер об'єднана, секта після падіння династії Хань перетворилася в самостоялельтное теократичне утворення, що так само називають державою даоських тат-патріархів. Згодом з ними вважалися навіть офіційні влади. Влада в цьому «державі в державі» передавалася в спадщину, саме воно складалося з 24 громад, очолюваних єпископами. Життя в цих громадах була організована таким чином, щоб кожний міг очиститися, покаятися і, пройшовши через серію посад і обрядів, підготувати себе до безсмертя. Згідно Дао, тіло людини являє собою мікрокосм-це скупчення парфумів і божественних сил, результат взаємодії чоловічого і жіночого почав. Прагнучий до досягнення безсмертя повинний насамперед постаратися створити для всіх цих духов-монад (їх близько 36 000) такі умови, щоб вони не прагнули залишити тіло. Даоси припускали досягти цього за рахунок обмеження в їжі, спеціальних фізичних і дихальних вправ. Так само щоб досягти безсмертя, кандидат повинний був зробити не менш 1200 гарних учинків, і при цьому один поганий учинок зводив усі на немає.

Сам акт перевтілення шанувався настільки священним і таємничої, що його ніхто не міг зафіксувати. Просто була людина — і немає її. Вона не вмерла, але зникла, залишивши свою тілесну оболонку, дематеріалізувалася, піднеслася на небо, ставши безсмертною.

Протягом століть даосизм переживав зльоти і падіння, підтримку і гоніння, іноді ставав офіційною ідеологією якої-небудь династії. Але проте він був потрібний як утвореним верхам, так і неосвіченим низам китайського суспільства. Утворені верхи зверталися найчастіше до філософських теорій даосизму, до його древнього культу простоти й естетественности, злиття з природою і волі самовираження. Часто відзначалося, що китайський інтелігент (кожної), будучи в соціальному плані конфуціанцем, у душі завжди був небагато даосом. Неосвічені низи шукали в даосизмі інше. Їх залучали соціальні утопії зі зрівняльним розподілом майна при найжорстокішій регламентації життєвого розпорядку. Ці теорії грали свою роль як прапор у ході середньовічних селянських повстань. Крім того, з народними масами даосизм був зв’язаний обрядами, практикою гадання і лікування і т.п. Саме на цьому, нижчому рівні даосизму складається той гігантський пантеон, яким завжди відрізнялася релігія даосів. У цей пантеон поряд із главами релігійних доктрин міг потрапити будь-який неабиякий історичний діяч, навіть простий чиновник, що залишив після себе гарну пам’ять. Даосизм у Китаї, як і буддизм, займав скромне місце в системі офіційних релігійно-ідеологічних цінностей, однак у періоди криз, коли централізована влада занепадала, даосизм виходив на передній план, виявляючись у народних повстаннях, що рухали утопічні ідеї даосизму.

Упродовж віків даосизм переживав злети й падіння, підтримку і гоніння, а іноді, щоправда на короткий час, ставав офіційною ідеологією якої-небудь з династій. Даосизм був необхідний і ос­віченим верхам, і малоосвіченим низам китайсько­го суспільства.Громади даосів є і в Україні, зокрема в Києві.

Література:

1.Васильєв Л.С. «Історія релігій Сходу».

2.Баканурский Г. Л. «Історія і теорія атеїзму».