Лейтмотив яру у романі Б. Пастернака «Доктор Живаго»

Лейтмотив яру у романі Б. Пастернака «Доктор Живаго»

И.А. Суханова.

Для структури роману Б. Пастернака «Доктор Живаго» характерна система лейтмотивів, що пропливали все твір. Найвідомішими лейтмотивами роману є протиставлені одна одній образи заметілі й свічки, неодноразово повторювані в прозових глав і виникаючі знову на «Віршах Юрія Живаго». Ми розглядали лейтмотив весни, з нашого погляду зору щонайменше значимий для образною системи твори [1].

В романі, проте, є й світло менш помітні лейтмотиви, выявляемые при лексикосемантическом аналізі текста.

В справжньої роботи ми зупинимося на лейтмотиве яру. На думку, багатократний повторюваність цього зі сторінок роману дозволяє отримати і його зарахувати до лейтмотивам.

По визначень словників, яр — «крутобокая вибоїна, від весняних вод» [2. II, с.642]; «[б]ольшая, глибока, подовжена вибоїна» [3. II. С.744]; «[г]лубокая, довга западина лежить на поверхні землі, вибоїна від дії талих вод, злив» [4. VIII. С.598]; синоніми до речі яр — балка, лот, улоговина, лощина [5. С.304].

Образ яру виникає вже у першій його частині роману, в розділах 5 і шість. Маленький Юра з дядьком приїжджають у маєток Кологривова до «педагогові і популяризаторові корисних знань» Воскобойникову. Живе у флігелі в «запущеній частини парку зі старою полукруглою алеєю в'їзду». Алея заросла травою, оскільки «[п]о ній тепер був руху, і лише возили землі і будівельне сміття в яр, який був місцем сухих звалищ» (I, 5) [6]. Юра самотужки блукає парку і спускається в яр, у якому як «сухі звалища», але цілком свіжа рослинність: «Він спустився з рідкісного й чистого лісу, покрывавшего гору яру, в вільшняк, выстилавший його дно. //Тут був сира пітьма, бурелом і падло, майже немає квітів, і членисті стебла хвоща скидалися на жезли і ціпки з єгипетським орнаментом, як у його ілюстрованому священному писанні» (I, 6).

Юре сумно, він плаче, потім молиться про померлої матері та, не витримавши емоційної напруги, непритомніє. Після короткочасного непритомності він відчуває почуття легкості, яке хоче втратити, коли піднімається з оврага.

Здесь образ яру лише намечен.

Развивается він у «варыкинских» епізодах у частині IX і особливо XIV, потім значно трансформується на вірші «Казка» з Зошити Живаго; тобто яр в маєтку Кологривова постає прообразом, «передвістям» яру Шутьмы в Варыкине, що грає значної ролі образне системі роману. Наприкінці частини VIII й у частині IX, де описуються приїзд і перше перебування доктора в Варыкине, яр постає частиною пейзажу, нічого не віщує його символічною ролі, проте автор постійно нагадує про існуванні: «А ззаду з-за рогу вдома падав світло лампи з вікна на в яр», «було широкого незбираного скла вікно на повну стіну, що піднімалося над оврагом.

Из вікна відкривався вид на далеке заовражье «(VIII, 10); «Невдовзі всі зазеленіло, особливо у Шутьме, як називається яр під Микулицынским домом, черемха, вільха, ліщина» (IX, 8).

Максимальное розвиток образ яру одержує у частини XIV, де йдеться про друге перебування доктора в Варыкине.

Здесь яр недвозначно стає уособленням ворожої сили: за яром виють вовки, з лікарем вважає, що у яру їх лежання; йому представляється, що в ній заліг дракон — «вража сила», що загрожує небезпекою йому Ларе: «Ідею ворожості, розвиваючись, досягла до вечора такий сили, точно в Шутьме відкрилися сліди допотопного страховиська й у яру заліг страхітливо величезною казковий, прагнучий докторовой крові й прагнучий Лари дракон» (XIV, 9). У вірші «Казка», яке Юрій Живаго пише в Варыкине, аналогом яру стає печера, саме у ній сидить дракон, але яр як такої теж згадується: «І тоді яром, /Здригнувшись, навпростець /Торкнув кінний кроком /На закличний крик».

Несколько до цього часу вірші вжито синонім слова яр — улоговина: «І забрів у улоговинку .» У вірші «Казка» відбиваються враження, а точніше — розвиваються теми, пов’язані лише з яром Шутьма в Варыкине, але й «першим» яром — в Дуплянке, маєтку Кологривова. Пригадаємо: в яру Юра плаче і непритомніє, а після непритомності йому стає добре: «Він повалився навколішки і залився сльозами. аж раптом не витримав, упав додолу і знепритомнів.. Однак було гаразд після непритомності, що не хотів розлучатись із цим почуттям легкості і боявся втратити його» (I, 6). Порівняємо: «У непритомності кінний /Те надміру щастя / Сльози у трьох струмка, / Те душа при владі /Сну і забуття» («Сказка»).

Мотивы перемішуються, послідовність діянь П. Лазаренка та подій змінюється, проте залишається сама сукупність мотивів: яр, сльози, непритомність. Пригадаємо також, що яру Юра молится.

Сравним: «Подивився із мольбою /Вершник височінь небес «(«Сказка»).

Как паралель непритомності у вірші фігурує сон. Сон у зв’язку з яром, логом і драконом має місце у XIV частини: «він раптом прокинувся після тяжкої привидевшейся йому нісенітниці про драконьем логе під домом. Він відчинив очі. Раптом дно яру освітилося вогнем і огласилось тріском і гулом зробленого кимось пострілу. доктор знову заснув, а вранці вирішив, що це йому наснилося» (XIV, 14).

Заметим, що самого поєдинку кінного з драконом у вірші немає - є лише попередні й наступні події та стану. У прозовому тексті в перших розділах Юра ні з ким не бореться і навіть грає у який-небудь поєдинок; в Варыкине доктор відчуває ворожість яру, але боротьби також має - не стріляє на вовків (пізніше робитиме антипод-аналог доктора Антипов-Стрельников) і виборює Лару, коли ворожа сила реалізується у що приїхав за Ларою Комаровском.

Упоминания про яру не обмежуються зазначеними епізодами і віршем «Казка». Яр нагадує себе та інших глав і віршах, те, як необхідна деталь пейзажу, те, як щось передбачене, але з існуюче, котрий іноді як символ, якого читають лише у контексті усього твору. «Отлогая галявина широким кордоном йшла вдалину, подымаясь з яру» (V, 16); «Ліси глибокими ярами вибігали до річки і обривами і крутими спусками перетинали дорогу» (XV, 2); «Здавалося, внизу під обривом передбачалося щось інше, ніж нагорі, ріка чи яр. Проте під нею було повторення того самого, було нагорі «(XII, I); «І бушує, одурівши, яр» («Березень»); «Де верба удовиний свій повойник /Хилила, свесивши в яр «(«Весняна бездоріжжя»); «Тут дорога спускається в балку, /Тут і висохлих старих корчів, /І лоскутницы осені шкода, /Усі сметающей у цей яр» («Бабине літо»). Порівняємо.: «він став крокувати по бровки обвалившегося окопу //Земля у рву була густо засипана і забита сухим, дрібним, хіба що стриженим, в трубку зсілим листом опалого верби» (XI, 6). Крім прямого найменування яру, з тексту є її синоніми; це у цитованих вже фрагментах зустрічаються улоговина («Казка»), балка («Бабине літо»). У плані VIII візник Вакх показує приїжджим яр Шутьму: «Далеко попереду, наприкінці, рівнина виходив на поперечну, грядою поднимавшуюся піднесеність. Вона стіною, під якої було припустити яр чи річку, стояла впоперек дороги // Бачиш вишку на шихане? — запитав Вакх. — Микулич твій і Микулишна. А під ними розпадок, лот, прозвання йому Шутьма» (VIII, 8). Слово розпадок стає синонімом яру, лода у тих, по визначенню словників, розпадок — «[у]зкая долина» [3. III. У розділі ст. 1231].

Выскажем припущення, що своєрідною модифікацією теми яру, черговим нагадуванням про неї служить урбаноним Сивцев Вражек, де відбувається частина московських подій роману: «Будинок братів Громеко стояв в закуті Сивцева Вражка і іншого провулка» (II, 20). Назва «іншого провулка», як нам бачиться, неважливо, слово ж вражек — синонім до овражек [2. II. З. 642].

Синонимами справа не обмежується. За нашими спостереженнями [7], слово яр та її синоніми в романі «Доктор Живаго» є частиною текстового семантичного поля (ТСП) ворожості входить у його склад мікрополючи землі, печери. Образ печери амбівалентний: у романі зустрічаються значення, пов’язані з євангельськими образами печери — місця Різдва, поховання й Воскресіння. Отже, кревність із печерою пояснює зв’язок яру з непритомністю, забуттям, сном — тобто тимчасовим припиненням існування. Яр само як вона такою й його синоніми пов’язані з «ідеєю ворожості», яка на початку роману намічається поступово (звалище — символ кінця) і становить максимального розвитку на образі дракона.

Связь яру з ворожістю може й з суто формальним причин: по фонетичному сходству слова з цілком неродственным ворог. Словник В.І. Даля вказує слово, омонимичное даному, як синонім слова яр: «Яр, овражек, ворог, вражек» [2. II. З. 642]. Етимологічні словники пояснюють походження слова яр від давньоруського врагъ (вьрагъ) [8. I. З. 360; III, З. 115], освіченого від дієслова вьрети — «бити ключем, вирувати». Вихідний значення — «потік, паводок», потім «вибоїна від талих вод чи злив» [9. З. 303]. Сучасне ж слово ворог (противник, недруг) — старослов’янізм; його вихідне, старославянское значення — «диявол, чорт, ворог роду людського» зберігалося в давньоруському мові [10. З. 190].

Поэтому яр може бушувати навесні, як у вірші «Березень», подібно заметілі, хурделиці, тобто. й у такому випадку виявитися аналогом сили, котра протиставила весні і Воскресіння [1].

Обратим увагу поки що не одній особливості образу яру у романі. У Шутьме постійно лунають постріли, вулицю й розпочинаються вони відразу по тому, як Вакх «представляє» Шутьму приїжджим: «Два рушничних пострілу, один за іншим, прокотилися в тому боці, породжуючи дробящиеся, множащиеся відгомони. //Що це? Ніяк партизани, дідусь? Чи не нас? //Христос із Вами. Каки партижане. Степаничу в Шутьме вовків пужая» (VIII, 8). Невдовзі справді читач бачить Микулицына: «Їй [Олені Прокловне] назустріч йшов із рушницею додому її чоловіка, який став з яру і який передбачав відразу ж зайнятися прочищенням задимлених стовбурів, через помічених при розрядці недоліків» (VIII, 9).

Выстрелы Антипова доктор чує крізь сон, у якому йому сниться яр. І коли вже після зустрічі з Антиповим, знову уві сні, доктор чує постріл, думає: «Це, напевно, Антипов, чоловік Лари, Павло Павлович, на прізвище Стрельников, знову, як стверджує Вакх, в Шутьме вовків пужая» (XIV, 18).

В вірші «Весняна бездоріжжя» образ рушничних пострілів виникає у ролі метафори — йдеться про співі солов’я, і знову у зв’язки й з яром: «Де верба удовиний свій повойник /Хилила, свесивши в яр, /Як древній соловей-розбійник, /Свистав він у семи дубах.

//Какой біді, який коханці /Адресувався цей запал? /У кого рушничного великої дробом /Він у міру хащі запустив?" У микрополе печери крім слова яр та її синонімів входять, за нашими спостереженнями, слова: могила, яма, підземеллі, підвал, землянка, печера. Образи печери, підвалу (льохи), підземелля ми розглядали на роботах [7, 11].

Здесь ж зупинимося на образі землянки. І.П. Смирнов пов’язує епізоди в землянці Ливерия з платоновским міфом про печері [12.С. 113−115], що, з погляду, підтверджує наші припущення негативних коннотациях, придбаних словом землянка. Землянка у романі завжди пов’язані з війною, і руйнацією, громадської нестабільністю. У землянки йдуть вибиті з Зыбушина дезертири після падіння «Зыбушинской республіки»: «Там за шляхами сталася на кілька верст колом тяглися лісові вирубки руйнувалися землянки працювали тут колись сезонних лісорубів. Тут і засіли дезертири» (V, 4).

Присланные до них козаки «справили на солдатів, хоча в них гвинтівки в землянках» (V, 10). У землянках перебуває зброю — в яру раз у раз стріляють: паралель очевидна.

Заметим, що у одному з епізодів в землянці Ливерия доктор сприймає просторікування «партизанського начальника» так: «Завів шарманку, диявол!» (XI, 5) — пригадаємо первісне значення старослов’янської врагъ, омонимичного давньоруському врагъ — яр. У тексті неодноразово підкреслюється розташування цього приміщення нижче землі: «Піднявшись з землянки назовні, доктор смів рукавицею сніг з товстої колоди Доктор піднялася з колоди у намірі спуститися у землянку.

Внезапно думки його прийняли новий напрям. Він передумав повертатися вниз до Ливерию" (XII, 9).

В Епілозі друзі Живаго під час Великої Вітчизняної війни опиняються у місті Карачеве, «зруйнованому повністю»: «На колись забудованій боці безпритульні жителі порпалися в купах недогоревшей золи Інші нашвидку копали собі землянки і різали землю пластами для обкладки верхню частину житла дереном» (XVI, 3). Це опис лих населення Епілозі нагадує схожу картину в частини IV, де йдеться ще про Першої світової війни: «Візник віз Гордона повз зруйнованих сіл. Частину їх була покинута жителями.

В інших — люди тулилися у льоху глибоко під землею" (IV, 8), тобто люди йдуть під землю під час війни" та лих, аби якось їх пережити. Мотив догляду під землю метою порятунку проявляється у двох ситуаціях, як під землею ховаються підлітки, причому «незіпсований хлопчик» Вася Брыкин приховується в печері (слово з євангельськими асоціаціями), а «порочне підліток» Терешка Галузин у схожій ситуації ховається в запаскудженому приміщенні під коморою: «При розправі з деревнею і пожежі, коли Вася переховувався в підземної печері з-під вийнятого каменю «(XV, 3); «Під коморою була пітьма хоч очей виколи, задуха і вонища.

Забравшиеся останніми завалили зсередини отвір, крізь який вони пролізли, землею і каменями, щоб діра їх видавала" (X, 7). Простір під коморою вище землі, але спрятавшиеся відгороджують себе землею і каменями від зовнішнього мира.

Особый сенс, крім звичайного мовного значення, набуває в такий спосіб фразеологізм «ніби крізь землю провалитися», вжите на кілька зміненому вигляді у прямої мови доктора у зв’язку з рішенням виїхати до Варыкино, щоб уникнути арешту: «На що час потрібно провалитися крізь землю» (XIV, 3).

С землянками і підвалами пов’язані наради змовників, причому підземне розташування цих приміщень підкреслюється з тексту. Так було в частини II організатори страйки радяться в землянці: «осторонь дороги на полі як з-під землі зросли дві постаті, які раніше був лежить на поверхні вилізуть вони з землянки Не чого тоді навіть комітет, і з вогнем гра, і лізти під землю! після виходу його й Антипова з землянки на засіданні було ухвалено розпочати страйку той самий вечір» (II, 6). Підпільники в Крестовоздвиженске (X) мають запасний вихід теж під поверхнею землі (те що під землю метою порятунку): «Що стосується небезпеки присутнім був забезпечений спуск під підлогу та вихід з-під землі на глухі задвірки Костянтинівського глухого кута за монастырскою стіною» (Х, 6). Отже, небезпека, змова, війна, нестабільність, зброю, стрілянина — з усіма цими поняттями безпосередньо чи опосередковано асоціюється усе, що перебуває нижчий рівня землі. Усе це, очевидно, пов’язано зі зловісним чином «чорної земної бурі», «бурі чорної червивой землі», що спливає у задумі «поеми про три днях», який приходить Юрію Живаго у час тифозного марення (VI, 15) — тобто у період тимчасового припинення існування. «Чорна земна буря», пов’язана, можливо, і з неодноразово які виникають у романі чином землетрусу: «І землю хитнеться під ногами» («Магдалина II») — фрагмент перегукується з євангельського епізоду Розп’яття Христа, як і такий: «Коливається землі уклад: /Вони ховають Бога» («На Жагучої»). У прозових розділах: «Гордон ніколи у житті ні свідком землетрусу. Але він правильно розсудив, що похмуре і поза віддаленістю ледве помітне бурчання ворожої артилерії найбільше можна з підземними поштовхами і гулами вулканічного походження «(IV, 8); «Перед святом все кинулися із міста. Землетрус чи яке передбачається?» (Х, 5).

В контексті таких асоціацій зловісним змістом наповнюються і використані в тексті фразеологізми: «Будинку по обидва боки дороги як вбиралися та йшли в землю «(XI, 2); «Точнісінько цей суворий, подоблачный, богатирський ліс, якось спіткнувшись, весь є, полетів донизу й мав провалитися в тартарари, крізь землю «(XII, I); «Провалясь в тартарари, /Канули, як і воду» («Свадьба»).

В цьому є символічного смислу може набувати й рядок вірші «Пояснення»: «І, піднявшись з напівпідвалу «.

Овраг, землянка, підземеллі, підвал опиняються у контексті твори аналогами ями, могили. (Підземеллям у частині III, гол. 2 названа університетська анатомичка, де живе «таємниця життя і смерть», підвалом у вірші «Погані дні» названа гробниця Лазаря, яма виявляється контекстуальным синонімом могилки у вірші «Август»: «У лісі казенної землемершею /Стояла смерть серед цвинтаря, /Дивлячись межи очі моє мертве, /Щоб викопати яму мені до зростанню». Традиційна зв’язок смерті Леніна і землі эксплицирована тут абсолютно четко).

Возможно, такі конотації слова яр сягають старозавітному «рів погибелі» (в синодальному перекладі): «Ти, Боже, низведешь в рів погибелі «(Псалом 54:24). Можливо, уявлення про яру як місці проживання нечистої сили перегукується з фольклору.

Можно згадати й приклади з російської класичної літератури — негативні конотації, властиві назві повісті О. П. Чехова «У яру» чи «погану репутацію» яру в Обломовке у романі І.А. Гончарова «Обломов»: «в яру передбачалися і розбійники, і вовки, і різноманітні інші істоти, яких містяться чи в тому краю, або зовсім у світі був» [13. З. 110].

Микрополе землі, печери в повному обсязі входить у ТСП ворожості; як говорилося, печера, підвал, льох і навіть землянка може мати позитивні конотації. Образ приміщення, який би нижчий рівня землі, зазвичай, амбівалентний. Сховатися під землю можна й задля збереження життя. У фольклорних джерел вірші «Казка» і додатково виявлених зі своїми урахуванням зв’язків вірші з прозаїчними главами (цього питання ми плануємо присвятити таку роботу) мотив догляду під землю метою порятунку, можливо, пов’язані з однією з варіантів легенди про Егории Хороброму: «всі православні лісами розбіглися, поробили там собі землянки й з вовками «[14. З. 254]. Сусідство землянок з вовками в процитованому уривку може підтверджувати наше припущення. «Таємниця життя» може втілюватимуть у конкретні речі, під землею може бути те, що життя підтримує, — запаси продуктів: «Картоплю встигли викопати до дощів і наступу холодов.

і весь вона у головному закроме льохи Туди ж у підпіллі спустили дві бочки огірків, які засолила Тоня, і стільки ж бочок наквашенной нею капусти. Свіжа розвішана по стовпах кріплення У сухий пісок зарито запаси моркви. Але тут достатньо зібраної редьки, буряків та ріпки «(IX, 2); «А чим ви жили? Втім, що дурості запитую. Картошкою. Знаю. //Так. Її тут скільки угодно.

Здешние були побачити дослідні та запасливі. Знали, як його засипати. Уся цілості в підвалі. Не погнила і померзла" (XIV, 16). Раніше, на початку VII частини, є епізод участь у закритому розподільнику, де, серед голодної Москви, виявляються фантастичні багатства — запаси борошна, макаронів, цукру й т.д. Розподільник розташований нижчий рівня землі, у підвалі: «просто із землі, без порога, ввійшли під кам’яні склепіння глибокого, поступово понижавшегося підвалу». І далі: «Вони піднялися з підвалу в повітря «(VII, 3). У цьому контексті інакше сприймається і репліка Тоні наприкінці попередній частині: «Він з-під землі такі речі дістає! Рис, родзинки, цукор» про Евграфе, яка має «якийсь роман з владою» (VI, 16).

Здесь з'єднуються реальним і символічний плани — «з-під землі» тобто, певне, також із якогось розподільника, але дістає те, що підтримує життя — звідти, де «таємниця життя і смерть»; у своїй вираз не перестає бути звичайним мовним фразеологізмом, а буквальний і символічний сенси не впадають в глаза.

Эта амбівалентність позначається образ яру. У Дуплянке Юра в яру як непритомніє, а й знову його знаходить, причому йому стає добре. У Сивцевом Вражке герой живе лише у час тої руїни і голоду, а й у попередні щасливі годы.

Даже яр Шутьма в Варыкине пов’язані з навесні і Воскресінням: «Ми приїхали до Варыкино раннею навесні. Незабаром усе зазеленіло, особливо у Шутьме, як називається яр під Микулицынским домом «(IX, 8). Відразу йдеться про співі солов’я: «І інша, розпадається на два стилю, манливе, проникливий, благаюче, наче прохання або умовляння: «Оч-нись! Оч-нись! Оч-нись!» (IX, 8). Далі, в тому прозовому епізоді, що пов’язаний зі віршем «Весняна бездоріжжя» (а ньому — соловей-розбійник разом з яром — див. вище) «заклацав соловей.

//"Очнись! Прокинься! — кликав і переконував він, і це звучить майже перед Великоднем: «Душі моя, душі моя! Восстани, що тихцем списали!» (IX, 16).

Итак, образ яру відбиваються все властивості, характерні для мікрополючи печери. Печера, яр, землянка, підземеллі, підпілля, підвал тощо. — усе, що перебуває нижче землі, містить «таємницю життя і смерть». На думку, тут можлива зв’язку з интермедиальным джерелом. Вплив канонів іконопису на «Вірші Юрія Живаго» зазначалося дослідниками, проте докладно не анализировалось.

Мы ж звернемо увагу, у зв’язку з темою справжньої роботи, на факт. На давньоруських іконах може абсолютно однаково зображуватися Віфлеємська печера (сюжет «Різдво Христове»), печера дракона («Диво Георгія про змие»), гробниця Лазаря («Воскрешення Лазаря»), Труну Господній («Жены-мироносицы у Гробу Господнього»), печера на острові Патмос («Іоанн і Прохор») та інших. Саме з ікон може статися вираз отверстье скелі у вірші «Різдвяна зірка»: печери на іконах виглядають як пролам в шарі жовтуватою земної поверхні, під якої можна знайти чорна пітьма. Аналогічні зображення зустрічаються на іконах «Розп'яття» і «Зняття зі хреста»: земля біля підніжжя хреста хіба що розверзається і невдовзі стає видно череп Адама; «пекло землі» в іконах «Зішестя у пекло» відрізняється від такого типу печер лише великим розміром і розташуванням у дещо іншій площині. Ця интермедиальная зв’язок може пояснювати модифікації образу печери у романі «Доктор Живаго».

Список литературы

1. Суханова І.А. Лейтмотив весни у романі Б. Пастернака «Доктор Живаго» у зв’язку з композицією віршованій глави //Текст в фокусі літературознавства, лінгвістики і культурології. Ярославль, 2002. З. 107−116.

2. Даль В.І. Тлумачний словник живого великоросійського мови. У 4 т. М.: Госуд. вид-во иностр. і нац. словників, 1955.

3. Тлумачний словник російської. У 4 т. /Під ред. Д. Н. Ушакова. М.: ОГИЗ, 1935;1940.

4. Словник сучасного російської мови. У 17 т. М. — Л.: 1950;1965.

5. Александрова З. Е. Словник синонімів російської. М.: Рад. енциклопедія, 1969.

6. Текст роману цитується з видання: Пастернак Б. Л. Доктор Живаго. М.: Рад. письменник, 1989. У дужках римська цифра позначає номер частини, арабська — номер главы.

7. Суханова І.А. Взаємодія текстових семантичних полів у романі Б. Л. Пастернака «Доктор Живаго» //Мова російської літератури сучасності, вип. 2. Ярославль (в печати).

8. Фасмер М. Етимологічний словник російської. У 4 т. М.: Прогрес, 1964;1973.

9. Шанский М. М. та інших. Короткий етимологічний словник російської. М.: Просвітництво, 1971.

10. Етимологічний словник російської. Т. I. Вип. 3. /Під ред. М. М. Шанского. МДУ, 1968.

11. Суханова І.А. Деякі інтертекстуальні зв’язку вірші Б. Пастернака «Погані дні».

12. Смирнов І.П. Роман таємниць «Доктор Живаго». М.: НЛО, 1996.

13. Гончаров І.А. Обломов. М.-Л.: Госуд. вид-во худож. літ., 1951.

14. Афанасьєв О. Н. Народныя русския легенди. Б.м., 1909.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.