Репрезентація лексики на позначення напоїв у словнику української мови Бориса Грінченка

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАПОЇВ У СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

М.О. Волошинова

Постановка проблеми. «Словарь української мови» Бориса Грінченка, над яким він працював як співукладач, упорядник та редактор, високо оцінили і мовознавці минувшини, і сучасні науковці. Як зауважує в післямові до словника О. О. Тараненко, «джерельною базою, добором лексичного матеріалу словник був зорієнтований на народну основу… У ньому подана лексика літературної мови ХІХ ст., фольклору, більшості українських говорів. Особливий інтерес становить сільськогосподарська лексика, лексика фауни і флори України, народних промислів і ремесел, народного вбрання, обрядів, ігор, що супроводжується описом, часом досить складних, відповідних понять, завдяки чому словник є одночасно цінними етнографічно-енциклопедичним довідником» [СГ, Післямова до словника].

Лексикографічна праця містить понад 68 тис. словникових статей. На думку мовознавців І.Г. Матвіяса та М. Г. Железняка, словник Б. Д. Грінченка — це підсумок роботи кількох поколінь українських лексикографів, починаючи від Лаврентія Зизанія. У ньому реалізовано настанову на найповніше відбиття живої літературної та значною мірою діалектної мови [4, с. 96].

Джерелом для багатьох словникових статей слугували також особисті фольклорні й етнографічні записи Б. Д. Грінченка, які він збирав протягом тривалого часу, глибоко вивчаючи звичаї, обряди, традиційний побут українців. Перелічені елементи народної культури й досі на часі в мовознавчих студіях. Дослідження побутової лексики, зокрема артефактів, пов’язаних із носіями інформації про повсякденну життєдіяльність людини, становить особливий інтерес для діалектологів. Одним із таких артефактів є харчування — особливий культурний код, складник існування людини, саме в ньому найбільш повно відтворено матеріальну й духовну культуру людства, відображено соціально-економічні умови, спадковість поколінь, міжетнічні зв’язки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Системні описи лексики харчування представлено в дисертаціях, виконаних на матеріалі говірок південно-західного (З. Т. Ганудель [1], Е. Д. Ґоца [2]), поліського (Є. Д. Турчин [6]) та південно-східного (Н. Г. Загнітко [3]) наріч. У цих дослідженнях з’ясовано структурно-семантичну організацію назв їжі, здійснено лексико-етимологічний, лексикосемантичний, лінгвогеографічний аналіз традиційних українських страв; визначено співвіднесеність досліджуваних говорів з українською літературною мовою та з говорами різних діалектних континуумів. Також установлено обсяг традиційних елементів лексики харчування, виявлено кількісний та якісний склад іншомовних нашарувань, продемонстровано загальні тенденції змін, які відбулися в лексиці протягом певного періоду у зв’язку з екстрата інтралінгвальними чинниками.

«Словарь української мови» за редакцією Б. Д. Грінченка (далі Словник) вміщує близько 367 одиниць — назв продуктів харчування та напоїв. Умовно розподіляємо їх за такими лексикосемантичними групами: назви хліба (48 фіксацій); назви страв з докладним описом їхніх складників і способів приготування (77); назви напоїв (73); назви виробів із тіста (53); назви молочних продуктів (43); назви обрядових страв (23); назви страв із м’яса (20); назви круп’яних страв (13); назви перших (рідких) страв (9); назви тваринного жиру (8).

Мета статті - проаналізувати особливості представлення в Словнику Б. Д. Грінченка лексикосемантичної групи «Назви напоїв», відстежити функціонування лексем, наявних у лексикографічній пам’ятці та в українських діалектах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Методом суцільної вибірки зі Словника було виписано лексеми на позначення напоїв. В окресленій лексико-семантичній групі ми виділили дві підгрупи: 1) назви спиртних напоїв (горілки, наливок, настоянок та ін.) — 52 лексеми; 2) назви безалкогольних напоїв (киселю, компотів та ін.) — 17 лексем. Також зафіксовано номени — загальні назви напоїв: пиття 1) Питье; 2) Выпивка; 3) Напитокъ [СГ, т. 3, с. 155]; пивота, ж. Напитокъ. Пий пивоту та вигонь лихоту, щоб тая лихота не сушила живота. Драг. 379 [СГ, т. 3, с. 150]; питення, с. Питье. Оттут можно і питенням і їденням підживитись. О. 1861. УІІІ. 27 [СГ, т. 3, с. 154]; питво, с. Питье [СГ, т. 3, с. 154].

Репрезентанти на позначення спиртних напоїв можуть бути мотивовані:

• назвами продуктів, з яких виготовлено напій: дулівка `наливка на грушахъ-дуляхъ' [СГ, т. 1,.

с.455]; малинівка `наливка малиновая' [СГ, т. 2, с. 401]; бодянівка `водка, настоянная на бодяні' [СГ, т. 1, с. 81]; инбирівка `имбирная настойка' [СГ, т. 2, с. 193]; афиняк `наливка на чернил' [СГ, т.1, с. 11] (афини — діалектна назва чорниць [ГГ, с. 18; СБГ, с. 20]); шапранівка `водка, настоянная на шафранz' [СГ, т. 4, с. 485]; тереняк `настояка на тернz' [СГ, т. 4, с. 256];

• • способом приготування: тертуха `напитокъ женщинъ: растирають землянику съ сахаромъ и смzшивают съ водкой, пьютъ ложками' [СГ, т. 4, с. 258]; варенуха `водка, сваренная съ медом, плодами и пряностями' [СГ, т. 1, с. 126]; парник `родъ спиртнаго напитка' [СГ, т. 3, с. 97];
• • наслідками впливу на організм людини: веселуха `шутливое названіе спиртного напитка' [СГ, т. 1, с. 126]; спотикач `родъ настойки' [СГ, т. 4, с. 187]; лепетуха `водка' [СГ, т. 2, с. 355]; кусака `водка, настоянная на перцz съ прибавкой и иныхъ кореньевъ' [СГ, т. 2, с. 332]; запридух `очень крzпкая водка' [СГ, т. 2, с. 85]; гострогляд `крzпкая водка' [СГ, т. 1, с. 319].

Номенклатуру назв спиртних напоїв представлено значною кількістю словотвірних варіантів: паленка — паленочка — палінка — паліночка [СГ, т. 3, с. 89 — 90], порція — порційка [СГ, т. 3, с. 356]; малинник — малинівка — малиняк [СГ, т. 2, с. 401], варенуха — варенушка — варенушечка [СГ, т. 1, с. 126], аґрусівка — аґрусівочка [СГ, т. 1, с. 4], тернівка — тернівочка [СГ, т. 4, с. 257], горілка — горілочка — горілонька [СГ, т. 1, с. 311 — 312], вишнівка — вишнівочка [СГ, т. 1, с. 201], трунок — труночок [СГ, т. 4, с. 289] тощо. Як бачимо, функційно активними є утворення з меліоративними суфіксами (-очк-, -ечк-, -еньк-, -оньк-), які відіграють роль інтенсифікаторів і можуть виражати високий ступінь вияву ознаки, надавати словам емоційного забарвлення.

Дослідник Г. В. Судаков зауважує, що група назв алкогольних напоїв у російській мові андрогенна за походженням, тобто її сформували чоловіки: виноробами, медоварами, винокурами здавна були чоловіки; жінок допускали до виготовлення пива, меду, тим більше — горілки лише на окремих первісних стадіях виготовлення сировини. За свідченням російського вченого, під час виготовлення напою його треба було куштувати, а жінкам це не завжди можна було робити [5, с. 80]. Таку тенденцію спостерігаємо й в українській мові, зокрема на сторінках Словника Б. Д. Грінченка чимало назв спиртних напоїв мають чол. р.: воронець, м. Напитокъ изъ водки съ медомъ [СГ, т. 1, с. 255], гаряч, м. Сбитень [СГ, т. 1, с. 276], шпунт, м. Пуншъ [СГ, т. 4, с. 511], підпінок, м. Простая водка [СГ, т. 3, с. 175], чвир, м. Родъ водки: полугаръ [СГ, т. 4, с. 448] та ін. Водночас на позначення спиртовмісних напоїв часто вживані іменники жіночого роду, наприклад: ганусівка, ж. Настойка на анисz, анисовка [СГ, т. 1, с. 271], горілка, ж. Водка, хлzбное вино [СГ, т. 1, с. 311], каламанка, ж. Презрительно: водка [СГ, т. 2, с. 209], калганівка, ж. Настойка на калган [СГ, т. 2, с. 210], калинівка, ж. Настойка на кали^ [СГ, т. 2, с. 210], перчаківка, ж. Перцовка, водка, настоянная на пер^ [СГ, т. 3, с. 147], пінна, ж. Водка:^нникь [СГ, т. 3, с. 187], полинівка, ж. Полынная водка [СГ, т. 3, с. 283], порічківка, ж. Наливка, настойка на красной смородин [СГ, т. 3, с. 345], слив 'янка, ж. Сливовая наливка [СГ, т. 4, с. 150], старка, ж. Водка-старка [СГ, т. 4, с. 198], чикилдиха, ж. Названіе плохой водки [СГ, т. 4, с. 462] та ін.

Деякі назви спиртних напоїв, зафіксовані в Словнику Б. Д. Грінченка понад сто років тому, не змінили семантики на сучасному хронологічному зрізі, водночас в українських діалектах вони інколи мають фонетичні та словотвірні варіанти, пор.: зх.-поліс. — горілочка `горілка' [Аркушин, т. 1, с. 102], буков. — вишник `вишнівка' [СБГ, с. 51], сливовіца `настойка, горілка із слив' [СБГ, с. 500], бойк. — паленка `горілка' [Онишкевич, т. 2, с. 35], сливовиця `горілка з слив', слив’янка `наливка з слив' [Онишкевич, т. 2, с. 229], лемк. — палінка `горілка' [СЛГ, с. 273], закарпат. — паленка (паленочка) `те саме, що водка' [СЗГ, с. 216].

Серед безалкогольних напоїв в аналізованій лексикографічній праці виявлено назви, які зі спільним значенням (разом з фонетичними варіантами) активно функціонують в узусі діалектоносіїв на сучасному етапі, наприклад: кисіль [СГ, т. 2, с. 239 — 240], пор.: у 46 сх.-слоб. говірках: кіс 'іл ' (Тр, Прив, Солід, Новб, Павлен, Біллуц, Тар, НовЧерв, Попів, Білк, Осин, Донц, Марк, Вес, Обор, НижД, Зак, Колом, Міл, Сват, Бонд, Мороз, Півн, Зорик, Велик, Калм, Лим, Підг, Піщ, Старб, Чмир, Бут, Литв, Кон, НовЛим, Семкоз, Білов, Макіїв, Червпоп, Крем, Шпот, МалХ, Новайд, Смол, Дмитр, Микол); зх.-волин. — кисіль `страва із заквашеного вівсяного борошна' [Корзонюк, с. 138], н.-наддніпр. — кісіль `кисіль' [Чабаненко, т. 2, с. 172], сх.-степ. — кіс'іл', ки^ес 'іл ', кіс 'ел ', ки^есел ' [3, с. 138].

Назва киселиця, що в Словнику позначає `родъ киселя, варимаго изъ сливъ и кукурузныхъ крупъ или изъ муки кукурузной, гречневой или ржаной' [СГ, т. 2, с. 239], у східнослобожанських говірках (з різним наголошуванням) трапляється спорадично: ки<sup>е</sup>сели<sup>е</sup>ц 'а (Пет), ки<sup>е</sup>се<sup>ии</sup>лиц 'а (СтЛ). З тотожною семантикою лексема відома й говіркам старожитніх діалектів, наприклад: наддністр. — кииселиці `кисіль' [Шило, с. 142], гуцул. — кисеелиці / кісеелиці `кисіль' [ГГ, с. 93], лемк. — киселиця `кисіль з вівсяної муки' [СЛГ, с. 157].

У реєстрі Словника зафіксовано номен сирівець `хлzбный квась' [СГ, т. 4, с. 122], який на сучасному етапі зі спільною семантикою функціонує і в літературній мові - сирівець `хлібний квас' [СУМ, т. 9, с. 198], і в діалектах: сх.-слоб. — си^ер'і¹вец' (Тр, Прив, Березів, Павлен, Біллуц, Павл, Осин, Донц, Піщ, Чмир), с'ір'і ¹ вец' (Новб, Біллуц, Височ, Обор, НижД, Зак, Бонд, Зорик, Крем, Вар), н.-наддніпр. — `сирівець' [Чабаненко, т. 4, с. 66].

У Словнику знаходимо й архаїчну лексему озварь=узвар `родъ компота изъ сушеныхъ фруктов и ягодъ' [СГ, т. 3, с. 44]. Ця назва безалкогольного напою відома українській мові та її говіркам: Узвар — солодка рідка страва із сушених фруктів і ягід, зварених у воді; компот. // заст. Солодкий відвар із сушених фруктів, що готувався напередодні церковних свят — Різдва і Хрещення — як обрядова страва [СУМ, т. 10, с. 405], гуцул. — узвар `компот із сухофруктів' [Піпаш, с.200], н.-наддніпр. — озвар `узвар' [Чабаненко, т. 3, с. 46], сх.-слоб. — уЗвар (Тр, Прив, Черварм, Солід, Березів, Біллуц, Височ, НовЧерв, Павл, Білк, Осин, Донц, Прос, Кузем, НижД, Зак, Колом, Сват, Пет, Мороз, Зорик, Велик, Стр, Підг, Піщ, Старб, Чмир, Литв, Кон, Семкоз, Плуг, Білов, Макіїв, Червпоп, Крем, Шпот, Новайд, Дмитр, Микол), оЗвар (Новб, Павлен, Біллуц, НовЧерв, Обор, Бонд, Півн, Зорик, Калм, Кон, Вар, Смол, Новахт), взвар (Підг). Номен має давнє коріння, у фонетичному варіанті взвар його засвідчено в пам’ятках XVIII ст. Лексема є дериватом дієслова възварити «варити, зварити» [7, с. 327].

У Словнику Б. Д. Грінченка в деяких випадках подано розгорнутий коментар до наведених назв, наприклад: Порція, ції, ж. Водка, даваемая рабочимъ предъ обzдомъ и ужиномъ; мzра водки [СГ, т. 3, с. 356]; Муселець, льця, м. Напитокъ: вареный медъ, также разведенный медъ, настоянный на ягодах, съ которыхъ слита наливка [СГ, т. 2, с. 456]; Білошка, ки, ж. Шутливо: кофе съ молокомъ [СГ, т. 1, с. 67] та ін. Водночас значну кількість лексем репрезентовано без докладного пояснення, наприклад: Ведмедик, ка, м. Родъ хмzльнаго напитка [СГ, т. 1, с. 130]; Мокруха, хи, м. Водка [СГ, т.2, с. 440]; Чімируха, хи, ж. Названіе водки [СГ, т. 4, с. 465].

Покликання на ареали подано для восьми аналізованих одиниць: Полинівка, ки, ж. Полынная водка (Богодуховский уzздъ) [СГ, т. 3, с. 283]; Гаряч, чу, м. Сбитень… (Екатеринославскій уzздъ) [СГ, т. 1, с. 276]; Баша, ші, м. Опьяняющий напитокъ изъ молотаго проса (Лебединскій уzздъ) [СГ, т. 1, с. 34]; Сапетон, ну, м. Родъ киселя изъ бузины (Переяславскій уzздъ) [СГ, т. 4, с. 102]; Сливовиця, ці, ж. Водка изъ сливъ (Угорщина) [СГ, т. 4, с. 150] та ін.

Отже, здійснене дослідження свідчить, що лексико-семантичну групу «Назви напоїв» у Словнику за редакцією Б. Д. Грінченка представлено доволі повно. Деякі лексеми протягом останнього століття не втратили значення й функціонують і в літературній мові, і в говірковому мовленні представників різних діалектів. У подальших студіях плануємо проаналізувати інші ЛСГ побутової лексики, відображені на сторінках зазначеної лексикографічної праці.

Список скорочень бойк. — бойківське;

буков. — буковинське;

гуцул. — гуцульське;

закарпат. — закарпатське;

зх.-волин. — західноволинське;

зх.-поліс. — західнополіське;

лемк. — лемківське;

наддністр. — наддністрянське;

н.-наддніпр. — нижньонаддніпрянське;

сх.-слоб. — східнослобожанське;

сх.-степ. — східностепове.

лексика грінченко словар напій Список обстежених населених пунктів Луганської області та їхніх скорочень Березів — с. Березівка, Новопсковський р-н, Білк — смт Білокуракине, Біллуц — смт Білолуцьк, Новопсковський р-н, Білов — смт Біловодськ, Бонд — с. Бондарівка, Марківський р-н, Бут — с. Бутове, Старобільський р-н, Вар — с. Варварівка, Кремінський р-н, Велик — с. Великоцьк, Міловський р-н, Вес — с. Веселе, Марківський р-н, Височ — с. Височинівка, Марківський р-н, Дмитр — с. Дмитрівка, Новоайдарський р-н, Донц — с. Донцівка Новопсковський р-н, Зак — с. Закотне, Новопсковський р-н, Зорик — с. Зориківка, Міловський р-н, Калм — с. Калмиківка, Міловський р-н, Колом — с. Коломийчиха, Сватівський р-н, Кон — с. Кононівка, Біловодський р-н, Крем — м. Кремінна, Кузем — с. Куземівка, Сватівський р-н, Лим — с. Лиман, Старобільський р-н, Литв — с. Литвинівка, Біловодський р-н, Макіїв — с. Макіївка, Кремінський р-н, МалХ — с. Малохатка, Старобільський р-н, Марк — смт Марківка, Микол — с. Миколаївка, СтаничноЛуганський р-н, Міл — с. Мілуватка, Сватівський р-н, Мороз — с. Морозівка, Міловський р-н, НижД — смт Нижня Дуванка, Сватівський р-н, Новайд — смт Новоайдар, Новахт — с. Новоохтирка, Новоайдарський р-н, Новб — с. Новобіла, Новопсковський р-н, НовЛим — с. Новолимарівка, Біловодський р-н, НовЧерв — с. Новочервоне, Троїцький р-н, Обор — с. Оборотнівка, Сватівський р-н, Осин — с. Осинове-1, Новопсковський р-н, Павл — с. Павлівка, Білокуракинський р-н, Павлен — с. Павленкове, Новопсковський р-н, Пет — с. Петрівка, Сватівський р-н, Півн — с. Півнівка, Міловський р-н, Підг — с. Підгорівка, Старобільський р-н, Піщ — с. Піщане, Старобільський р-н, Плуг — с. Плугатар, Біловодський р-н, Попів — с. Попівка, Білокуракинський р-н, Прив — с. Привілля, Троїцький р-н, Прос — с. Просяне, Марківський р-н, Сват — м. Сватове, Семкоз — с. Семикозівка, Біловодський р-н, Смол — с. Смолянинове, Новоайдарський р-н, Солід — с. Солідарне, Білокуракинський р-н, Старб — м. Старобільськ, Стр — с. Стрільцівка, Міловський р-н, Тар — с. Тарасівка, Троїцький р-н, Тр — смт Троїцьке, Черварм — с. Червоноармійське, Білокуракинський р-н, Червпоп — с. Червонопопівка, Кремінський р-н, Чмир — с. Чмирівка, Старобільський р-н, Шпот — с. Шпотине, Старобільський р-н.

Список використаної літератури

• 1. Ганудель З. Т. Бытовая лексика украинских говоров Восточной Словакии (названия пищи, посуды и утвари): автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Украинский язык» / З. Т. Ганудель. — К., 1980. — 21 с.
• 2. Ґоца Е. Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських Карпатських говорах: дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Ґоца Еріка Дюлівна. — Ужгород, 2001. — 466 с.
• 3. Загнітко Н. Г. Назви їжі, напоїв у східностепових говірках Донеччини: дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Загнітко Надія Геннадіївна. — Донецьк, 2011. — 453 с.
• 4. Матвіяс І. Г. Роль словника Б. Грінченка в процесі взаємодії між літературною мовою і народними говорами / І. Г. Матвіяс, М. Г. Железняк // Борис Грінченко: тези доп. респ. наук.-практ. конф., присв. 125-річчю від дня народження видатного українського письменника, вченого, громадського діяча. — Волошиловград, 1988. — С. 96−97.
• 5. Судаков Г. В. «Водка вину тетка» (названия спиртных напитков в рус. яз.) / Г. В. Судаков // Рус. речь. — 2003. — № 1. — С. 72−81.
• 6. Турчин Е. Д. Лексика питания в украинских восточнополесских говорах: автореф. на соиск. учен. степ. канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Украинский язык» / Е. Д. Турчин. — К., 1990. — 22 с.
• 7. Яценко С. А. Назви продуктів харчування, страв і напоїв у говірці села Степанівка Ємільчинського району Житомирської області / С. А. Яценко // Волинь — Житомирщина: іст.-філол. зб. з регіон. проблем. — 2010. — № 22 (ІІ). — С. 317−328.

Список використаних джерел

Аркушин — Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. / Г. Л. Аркушин. — Луцьк: Вежа, 2000. — Т. 1. — 354 с.

ГГ — Гуцульські говірки: короткий слов. / відп. ред. Я. Закревська. — Л., 1997. — 232 с.

Корзонюк — Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок / М. М. Корзонюк. — К.: Наук. думка, 1987. — С. 62−267.

Онишкевич — Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: у 2 ч. / М. Й. Онишкевич. — К.: Наук. думка, 1984. — Ч. 1−2.

СБГ — Словник буковинських говірок / за ред. Н. В. Гуйванюк. — Чернівці: Рута, 2005. — 688 с.

СГ — Словарь української мови: у 4 т. / за ред. Б. Грінченка. — К., 1996. — Т. 1 — 4.

СЗГ — Сабадош Іван. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / Іван Сабадош. — Ужгород: Ліра, 2008. — 480 с.

СЛГ — Пиртей П. С. Словник лемківської говірки / П. С. Пиртей. — Івано-Франківськ, 1986. — 461 с.

СУМ — Словник української мови: в 11 т. / ред. кол. І. К. Білодід та ін. — К.: Наук. думка, 1978. — Т. 9. — 916 с.; 1979. — Т. 10 — 658 с.

Чабаненко — Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: у 4 т. / В. А. Чабаненко. — Запоріжжя, 1992. — Т. 1−4.

Шило — Шило Г. Наддністрянський регіональний словник / Г. Шило. — Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008. — 288 с.