Историзмы і архаїзми

Историзмы і архаїзми

Судьбу слів визначає не «вік», які використання у промови: ті, котрі називають життєво важливі, необхідні поняття, століттями не старіють; інші архаизируются досить швидко, ми перестаємо їх вживати, оскільки зникають самі поняття, які цими словами позначаються. Змінилася система освіти у Росії - пішли зі нашої промови слова інститут шляхетних дівиць, класна дама, реаліст (учень реального училища), институтка.

Слова, служили назвами зниклих предметів, понять, явищ називаються историзмами. Все перелічені «старі слова» — це историзмы. Вони займають у мові цілком особливе становище, будучи єдиними найменуваннями давно пішли з нашого побуту предметів. Тому в историзмов немає не може бути синонимов.

Теперь ми міряємо аршини, не кланяємося волосним старшинам і прикажчикам й раді забути все «непотрібні», як здається, слова. Але що робити письменникам, історикам, якщо вони захочуть описати минулу епоху? У історичної літературі, у художніх творах, розповідають минуле нашого народу, мушу використовувати историзмы. Вони допомагають відтворити колорит епохи, надають опису минулого риси історичної достоверности.

Кроме историзмов, у нашій мові виділяються та інші типи застарілих слів. Вам не доводилося спостерігати, а саме чи інше слово чомусь «потрапляє у не милість»? Ми все рідше вживаємо їх у промови, замінюючи іншим державам і так поступово воно забувається. Наприклад, актора колись називали лицедій, комедіант; говорили не подорож, а вояж, не пальці, а персти, не лоб, а чоло. Такі застарілі слова називають цілком сучасні предмети, поняття, що тепер прийнято іменувати інакше. Нові назви витіснили колишні, і вони поступово забуваються. Застарілі слова, які мають сучасні синоніми, якими замінено в мові, називаються архаизмами.

Архаизмы принципово різняться від историзмов. Якщо историзмы — це назви застарілих предметів, то архаїзми — це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно зіштовхуємося в жизни.

В складі архаїзмів можна назвати різні групи слів. Окремі від сучасних своїх синонімів якимись особливостями в звучанні, наприклад неполногласными поєднаннями звуків (младой — молодий, злато — золото, брег — берег, град — місто, вран — ворон; перші слова у тих парах звучать архаїчно). Такі архаїзми називаються фонетичними. До них належать які у письменників ХІХ століття слова клоб (совр. Клуб), нумер (совр. номер), стора (совр. штора), гошпиталь (совр. госпіталь) і такі. Вони від своїх «суперників» нерідко лише одне звуком, рідше — кількома звуками чи застарілим ударением.

Также до фонетичним архаизмам належить і слова, зберегли звук [e] перед твердим згодним, тоді як і їх сучасних варіантах тут звучить [o] (пишеться є) — розпечений (розжарений), освічений (просвещённый), прирік (обрёк).

Другая група архаїзмів об'єднує слова з застарілими суфіксами, приставками: музеум (совр. музей). Як Фамусов у Грибоєдова? — До Москви переведений через моє содейство (а не сприяння). Такі архаїзми називаються словотворчими. І їх мало трапляється в творах наших улюблених поетів — рибалка, кокетствовать, вотще…

Но ще частіше серед архаїзмів зустрічаються слова, застарілі над якоїсь частини, а повністю, як лексична одиниця. Це лексичні архаїзми: око- очей, вуста — губи, ланіти- щоки, десниця- правиця, шуйца- ліва рука.

Как це випливає з прикладів, застарілі слова відрізняються одна від друга за рівнем архаїчності: одні ще зустрічаються у мові, особливо в поетів, інші відомі лише з творам письменників уже минулого століття, а і такі, що зовсім забуті.

Архаизация однієї з значень слова — дуже цікавий явище. Результатом цього процесу виявляється виникнення семантичних, чи значеннєвих, архаїзмів, тобто слів, употреблённых незвичному нам, застарілому значенні. Знання семантичних архаїзмів допомагає правильно розуміти мову письменників-класиків. А іноді їх слововживання неспроможна не змусити нас серйозно задуматься…

С архаїзмами жартувати не можна! Не слід забувати і нехтувати ними: мовляв, йдуть із мови, отже нехай, забудемо їх! Не поспішайте присудіть застарілим словами. Бувають випадки, коли вони повертаються у мову, знову вливаються у склад активної лексики. І так було, наприклад, зі словом солдатів, офіцер, прапорщик, міністр, советник, получившими в сучасному російській мові нове життя. У роки революції вони встигли архаизоваться, а згодом повернулися, знайшовши нове значение.

Архаизмы, як і историзмы, необхідні художникам слова до створення колориту давнини при зображенні старины.

Поэты-декабристы, сучасники та друзі О.С.Пушкіна, використовували старослов’янську лексику для створення гражданско-патриотического пафосу промови. Велике зацікавлення до застарілим словами був відмінністю їх поезії. Декабристи змогли архаизующейся лексиці виділити той пласт, який можна пристосувати висловлення волелюбних ідей.

Оценив виразні можливості високої архаїчної лексики, А. С. Пушкин й у пізній період творчості звертався до неї як до незамінному джерелу піднесеного звучання промови. Кого залишать байдужими, наприклад, пронизані славянизмами рядки пушкінського «Пророка»?

Восстань, пророк, і виждь, і внемли, Исполнись волею моей И, обходячи моря і земли, Глаголом пали серця людей.

Не лише А. С. Пушкин та її сучасники, а й поети пізніших часів знаходили в архаизмах засіб піднесеного звучання промови. Протягом усього XIXи навіть у початку XXвека застарілі слова сприймалися як поэтизмы і здавалися настільки архаїчними, що тепер.

Мы намагаємося навчатися в письменників хорошому літературному мови. Аналізуючи використання ними архаїзмів і историзмов, ми можемо поставити собі запитання:'' А можемо ми самі прикрасити нашу мова цими виразними словами?". Питання не праздный…

В висновок хочу побажати, аби ми оволоділи мистецтвом використання историзмов і архаїзмів і допускали ляпсусів, викликають усмішку собеседника.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet bolshe.ru/.