Новітні інформаційні технології в логістиці

РЕФЕРАТ на тему:

" Новітні інформаційні технології

в логістиці"

ПЛАН.

Вступ

1. Проблеми інформаційної логістики.

2. Особливості створення сучаних логістичних інформаційних систем.

3. Новітні інформаційні технології в логістиці.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Серед різноманіття пошуків шляхів розвитку ринку, засобів виробництва, нових напрямків діяльності комерційно-посередницьких організацій і підприємств викликають значний інтерес наукові дослідження і практичні новації, поєднувані поняттям логістики.

Протягом останнього років бурхливо розвиваються засновані на інформатиці нові логістичні технології. Інформаційні системи займають у цих технологіях центральне положення. Підприємство є відкритою системою, що матеріальним і інформаційним потоками зв’язана з постачальниками, споживачами, експедиторами і транспортними організаціями. При цьому виникають труднощі подолання місць стику між інформаційними системами підприємства й інших організацій. У місцях стику матеріальний чи інформаційний потік переходить через границі правомочності і відповідальності окремих підрозділів чи підприємства через границі самостійних організацій. Забезпечення плавного подолання місць стику є однією з важливих задач логістики.

Інформаційне забезпечення логістичного управління є однією з найбільш важливих і актуальних проблем. Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів чи сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Недолік своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалів, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Інформаційна техніка може значно сприяти виконанню вимог ринку. Визначеного росту ефективності можна досягти і за допомогою локальних і обчислювальних систем, а також у результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що «переступають» границі між підрозділами підприємств.

1. Проблеми інформаційної логістики Протягом останнього років бурхливо розвиваються засновані на інформатиці так називані нові логістичні технології. Інформаційні системи займають у цих технологіях центральне положення. Розвиток логістики в розвитих країнах не в останню чергу стимулюються необхідністю швидкої реакції виробників на кон’юнктуру ринку, прагненням у короткий час адаптуватися в ситуаціях, що змінюються.

Центральною ідеєю логістики є планування, керування і контроль підприємницької діяльності, усіх матеріальних і інформаційних потоків зв’язаних з цією діяльністю. Інформаційні системи в логістики припускають швидку адекватну реакцію на вимогу ринку, спостереженням за часом доставки, оптимізацію функцій у ланцюгах доставки і постачання й інше.

Але і тут виникають труднощі і проблеми створення інформаційних систем на підприємстві. Однієї з перших проблем — відсутність збору інформації на підприємствах. В основному інформація носить не точний, не оперативний і не спадкоємний характер. Найчастіше компанії терплять крах через несвоєчасний, або недостовірної отриманої інформації.

Що і говорити в нашій країні подібні проблеми ведуть просто до хаосу в економіці. Також слабкий розвиток комунікаційних мереж за структурою і технічним рівнем для інформаційних систем обслуговуючих ЕОМ і відсутність інформаційної взаємодії між постачальниками-виробниками і покупцями-споживачами стають наступною проблемою створення добре налагоджених логістичних інформаційних систем.

Що ж можна зробити з цього приводу? Можна створити галузеві і внутрівиробничі центри, що будуть керувати одночасно інформаційними і матеріальними потоками на підприємстві. Також можна створити логистическую інформаційну систему в сфері підготовки вантажів до перевезення з застосуванням електронних перевізних документів у внутрішніх і прямим міжнародних повідомленнях (про це ми поговоримо пізніше і докладніше). І нарешті-те налагодимо логістичну взаємодія постачальників і покупців транспорту і виробництва, створити гнучкі методи керування з орієнтацією на економію витрат ресурсів і енергії.

Наступною проблемою створення логістичної інформаційної системи є відсутність технічного забезпечення на підприємствах. Це відсутність ЕОМ, які б збирали, зберігали і перетворювали інформацію, а також полегшували сам процес керування. Адже саме за рахунок зростаючої швидкості й ефективності реакції на керуючі дані вигідніше зміст компьютеризованної системи зв’язку в економічних і виробничих структурах.

Наступна проблема, на мою думку є проблема в сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємства, при подоланні митних бар'єрів, а особливо для держав, що знаходяться в безпосередній близькості один від одного і які практично щодня мають зв’язок.

Для того щоб полегшити відносини в цій області потрібно ввести єдину міжнаціональну комунікаційну інформаційну систему. Вона буде призначена для передачі інформації про матеріальні потоки і контроль за їхнім рухом.

Ця інформаційна система буде поєднувати комунікаційні системи багатьох країн і в зв’язку з цим вона зменшить час перебування вантажів на прикордонних станціях і зв’язані з цим витрати. Ця система повинна бути постійно відкрита для користувачів із приводу обміну даними, а також для користування цією системою потрібностворити загальну мову, як єдину.

Система буде мати в наявності самостійну комунікаційну мережу і цю мережу, не буде залежати від інших державних інформаційних систем. Також вона повинна забезпечувати цілодобовий обмін інформацією між користувачами. Крім того вона буде розвиватися при збільшенні потоків інформації і числа абонентів.

При інформаційному забезпеченні всіх підприємств можна буде замінити деякі паперові документи — електронними аналогами, що дозволяє синхронізувати рух матеріальних і інформаційних потоків, а також скоротяться витрати при підготовці паперових документів. Однак це теж буде здійснити не завжди і не так просто як здається.

У деяких випадках виникають зайві юридичні складності. Але для того, щоб усе це здійснити потрібно випливати прогресивним технологіям, таким як: канали зв’язку, побудовані з використанням лазерів, засобів космічного зв’язку тощо, а тому що це все дуже, дуже дорого, це теж стає вагомою проблемою для багатьох підприємств.

2. Особливості створення сучаних логістичних інформаційних систем При раціоналізації логістичних процесів у минулому основна увага, як правило, приділялося фізичному підйомно-транспортному процесу. Сьогодні увага усе більш звертається на інформаційний потік, за допомогою якого планують матеріальний потік, керують ним і контролюють його. Поліпшення інформатики й організації нерідко може принести більший ефект, чим технічні інновації.

Кожен рух матеріалів зв’язаний з передачею інформації. Деякі повідомлення випереджають вантаж, авізують його прибуття. Інформаційне випередження дозволяє одержувачу вчасно підготувати його приймання. Інші дані супроводжують вантаж, вони характеризують вид і кількість товарів, відправника, одержувача і власника, звертають увагу на небезпечні властивості товару. Третій вид інформації випливає за матеріальним потоком і часто йде в зворотному напрямку (підтвердження прийому, фактурування, пред’явлення рекламацій, додаткові замовлення, запити і т.п.). Інформаційний потік буває більш складним, чим матеріальний, він охоплює і такі підрозділи підприємства, через які матеріал прямо не проходить.

Інформація стає логістичним виробничим фактором. Завдяки їй може скоротитися складування (краще керування запасами, погодженість дій постачальника і споживача, заміна складування готової продукції складуванням напівфабрикатів і сировини). Завдяки інформації вдається також прискорити транспортування (погодженість усіх ланок транспортного ланцюжка). Недолік своєчасної інформації викликає нагромадження матеріалу, оскільки непевність споживача, як і непевність постачальника, звичайно викликає бажання підстрахуватися.

Ринок пред’являє підприємствам значні вимоги. Треба усе швидше модернізувати продукцію, краще володіти цінами, враховувати витрати, аналізувати ефективність окремих замовлень і продуктів. Від крупносерийної продукції «для складування» (по розсуду виробника, тобто конкретних замовлень у момент запуску виробництва) у ряді галузей усі частіше переходять до штучного виробництва по конкретних замовленнях зі швидкими постачаннями. Щоб підприємство могло оперативно реагувати на вимоги ринку, йому необхідно підвищити:

• розорість діяльності (треба мати у своєму розпорядженні актуальні дані про стан і тенденції розвитку ринку);

• нучкість (зміни вимог ринку треба швидко впроваджувати у виробництво);

• фективність (вимоги ринку повинні виконуватися з гранично низькими витратами, щоб підприємство витримувало конкуренцію).

Інформаційна техніка може значно сприяти виконанню цих вимог. Визначеного росту ефективності можна досягти і за допомогою локальних обчислювальних систем, але прозорість і гнучкість значно підвищуються лише в результаті застосування інтегрованих інформаційних і управлінських систем, що «переступають» границі між підрозділами підприємства.

Інтеграція інформаційних процесів означає. Що будь-яка інформація підготовляється і записується в базу даних тільки один раз, причому вона може використовуватися для різних цілей. Інформаційні процеси взаємопов'язані і взаємодіють за посередництвом єдиної бази даних. Зміст і структуру всієї бази даних тому треба проектувати разом з обліком вимог всіх інформаційних систем підприємства.

Інформаційні системи забезпечують підготовку, уведення, збереження, обробку, контроль і передачу даних. Вони відрізняються ієрархічною структурою. Ступінь їхньої автоматизації звичайно відносно висока. Інформаційні системи бувають реалізована як мережа взаємозалежних обчислювальних машин різної величини й абонентських пунктів (терміналів). Їхньої підсистеми виконують функції на різних рівнях керування, як правило, використовуючи загальний банк даних. Інформацію усе більш високого рівня одержують стиском даних з детальної бази більш низьких рівнів. Детальні дані передаються на більш високий рівень только у випадку значних відхилень від необхідного чи очікуваного стану.

Логістичні інформаційні системи являють собою відповідні інформаційні мережі, що починаються з денних вимог замовників (що представляють чисто стохастичну величину), що поширюються через розподіл і виробництво до постачальників. Ці системи звичайно розділяються на три групи.

1. 1.Інформаційні системи для прийняття довгострокових рішень про структури і стратегії (так названі планові системи). Вони служать головним чином для створення й оптимізації ланок логістичного ланцюжка. Для планових систем характерна пакетна обробка задач.

2. 2.Інформаційні системи для прийняття рішень на середньострокову і короткострокову перспективу (так називані диспозитивні чи диспетчерські системи). Вони спрямовані на забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Мова йде, наприклад, про розпорядження (диспозиції) внутрішньоза-водським транспортом, запасами готової продукції, забезпеченні матеріалами і підрядними постачаннями, запуску замовлень у виробництво. Деякі задачі можуть бути оброблені в пакетному режимі, інші вимагають інтерактивної обробки (on-line) через необхідність використовувати як можна більш актуальні дані. Дипозитивна система підготовляє усі вихідні дані для прийняття рішень і фіксує актуальний стан системи в базі даних.

3. 3.Інформаційні системи для виконання повсякденних справ (так називані виконавчі системи). Вони використовуються головним чином на адміністративному й оперативному рівнях керування, але іноді містять також деякі елементи короткострокової диспозиції. Особливо важливі для цих систем швидкість обробки і фіксування фізичного стану без запізнювання (тобто актуальність усіх даних), тому вони в більшості випадків працюють у режимі on-line. Мова йде, наприклад, про керування складами й обліку запасів, підготовці відправлення, оперативному керуванні виробництвом, керуванні автоматизованим устаткуванням. Керування процесами й устаткуванням вимагає інтеграції інформаційних систем комерційного характеру і систем керування автоматикою.

Створення інформаційних систем вимагає системного мислення. Структура логістичної системи підприємства, матеріальний потік, що забезпечують логістичні інформаційні системи взаємозалежні і взаємозалежні. Щоб логістичні інформаційні системи могли забезпечити необхідну ефективність логістичних процесів, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.

Вертикальна інтеграція — зв’язок планових, диспозитивних і виконавчих систем. Під горизонтальною інтеграцією розуміється зв’язок окремих комплексів задач у диспозитивних і виконавчих системах. Головну роль у всій архітектурі логістичних систем грають диспозитивні системи, що визначають вимоги до відповідного виконавчим системам.

Обчислювальна техніка також застосовується в окремих ланках логістичного ланцюжка для керування складними технічними процесами і для контролю за ними. В області економічного контролю, навпаки, роль регулятора (прерогативу прийняття рішень) залишає за собою людина, а обчислювальна техніка надає йому потрібну інформацію. Для керування оперативними логістичними процесами і для контролю за ними важливим є діалог з ЕОМ у режимі on-line, що дозволяє мінімізувати час реакції регулятора. Для економічного контролю часто досить періодичної пакетної обробки даних.

Завдяки мініатюризації і здешевленню обчислювальної техніки стає можливої її децентралізації, тобто наближення до робочих місць. Децентралізація ЕОМ дозволяє істотно скоротити обсяг передачі даних. Ряд даних про логістичний процес можна обробляти автономно прямо в даному підрозділі, наприклад, на складі. Принциповою ідеєю створення децентралізованих баз даних є можливість приймати рішення на місці при інформаційній зв’язаності всіх децентралізованих підрозділів.

Взаємний зв’язок засобів обчислювальної техніки на території підприємства чи між декількома близько розташованими частинами підприємства (наприклад, в одному місті) реалізується, як правило, стаціонарною лінією, призначеної тільки для цієї мети. У пересувних засобів і в бортових обчислювальних машинах деяка частина траси лінії зв’язку буває бездротовою. ЕОМ і абонентські пункти з'єднуються в так називані локальні мережі (LAN — Lokal Area Networks).

Віддалені підприємства з'єднуються за допомогою глобальної комунікаційної мережі (WAN — Wide Area Network), що звичайно використовує мережу загального призначення, експлуатовану поштою.

Обмежуючим фактором для застосування ЕОМ в останні роки стає складність створення програмного забезпечення. Тому звичайно прагнуть, з одного боку, раціоналізувати і підвищити продуктивність праці програмістів, з іншого боку, створювати пакети прикладних програм широкого застосування, придатних для різних (особливо персональних) ЕОМ і відносно легко пристосованих до конкретних умов користувача.

По оцінках фахівців, на логістичні інформаційні системи приходиться 10−20% усіх логістичних витрат. Ціни апаратного устаткування у світі швидко знижуютьсяросте відношення продуктивності ЕОМ до їхньої ціни. Кілька років назад відношення вартості апаратного устаткування до програмного забезпечення складало близько 1:3- вага програмного забезпечення в цьому співвідношенні невпинно росте як через збільшення масштабу і складності інформаційних систем, так і через здешевлення апаратного устаткування.

Для побудови логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ важливі наступні принципи:

• отрібно прагнути до модулярної структури систем як в апаратному устаткуванні, так і в програмному забезпеченні;

• реба забезпечити можливість поетапного створення системи;

• уже важливим є чітке встановлення місць стику;

• отрібно забезпечити гнучкість системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування;

• едучу роль грає прийнятність системи для користувача діалогу «людина-машина».

При проектуванні інформаційних систем виникає небезпека збереження традиційних процесів, у той час як необхідно домогтися корінних змін в організації. Треба мати на увазі, що обчислювальні системи не є універсальними ліками від погано керованих операцій. Крім того, при неконтрольованому використанні нових інформаційних технологій легко виникає розлив зайвої інформації й у результаті зростає вартість обробки даних без помітного ефекту для підприємства. Недостатня ефективність інформаційних систем може мати й інші причини: наприклад, організаційні бар'єри між підрозділами підприємства, низька якість (за критеріями «вірність» і «актуальність») даних, непідготовленість підрозділів підприємства до впровадження системи.

Стратегічне планування інформаційної системи включає наступні кроки:

• изначення підрозділів підприємства, що будуть включені в інтегровану інформаційну систему (також з урахуванням перспективи);

• рубий проект функціональних областей інформаційної системи і співвідношень між ними;

• изначення важливих для роботи підприємства об'єктів (замовники, постачальники матеріалів, деталей і т.п.) і їхнє відображення в інформаційній системі (це найбільш складна задача стратегічного планування, тісно зв’язана з попереднім кроком);

• изначення можливостей використання функціональних областей системи в різних підрозділах підприємства й оцінка очікуваного ефекту;

• становлення правил для архітектури і технічної реалізації підсистем і з'єднуючих ланок, створюваних власними силами;

• становлення загальних, незалежних від функцій правил і форматів для передачі даних між функціональними областями інформаційної системи;

• становлення параметрів для обчислювальної техніки (апаратне устаткування, операційна система, система керування даними, ієрархічні рівні ЕОМ, технічні методи передачі);

• озробка проекту реалізації (пріоритети, терміни і т.д.).

Стратегічний загальний план створюється протягом декількох місяців. Необхідна його щорічна актуалізація з урахуванням нового досвіду реалізації окремих проектів, змін у ринковому середовищі і подальшому розвитку інформаційної техніки.

Для створення стратегічного загального плану рекомендується утворення нечисленної групи фахівців з інформатики і співробітників користувальницьких підрозділів. Вирішальною передумовою успішної роботи такої групи є підтримка посібника підприємствавоно формулює мету і контролює хід робіт.

Ситуативна дія означає швидке реагування на зовнішні події (наприклад, на зміни на ринку, технічні нововведення, організаційні чи персональні зміни на підприємстві), тобто начало роботи над відповідним проектом. Рішення приймається на основі ситуації в даний момент, воно не залежить від довгострокового планування. Однак у добрій нагоді можна сформулювати проект так, щоб він покрив передбачену в стратегічному плані функціональну область, чи в гіршому випадку включити новий проект у загальний план.

Ситуативна дія також має на увазі перевірку нового стандартного програмного забезпечення, що з’явився на ринку, на сумісність, зі стратегічним загальним планом і на його застосовність без обліку передбачених у плані пріоритетів.

Комбінування стратегічного загального планування інформаційної системи із ситуативною дією дозволяє приймати рішення про окремі проекти швидко і з урахуванням потреб окремих підрозділів, але без виникнення ізольованих, неузгоджених приватних рішень.

3. Новітні інформаційні технології в логістиці.

Якщо в інформаційній системі здійснюється автоматизована обробка інформації, то технічне забезпечення містить у собі електронну обчислювальну техніку і засоби зв’язку між собою. Основною частиною технічного забезпечення в цьому випадку є ЕОМ.

Одним з основних блоків сучасної електронної обчислювальної машини є процесор — пристрій, що здійснює запрограмовану обробку даних. Розвиток електроніки дозволило робити процесори дуже невеликих розмірів, що володіють значною швидкодією й обсягом пам’яті. ЕОМ, виконану на базі мікропроцесорів, відносять до микро-эвм. Ті з них, що мають розвитий сервіс звертання з некваліфікованим користувачем, у науково-популярній і науково (переважно в англомовній) літературі називаються комп’ютерами.

Широке проникнення логістики в сферу економіки в істотному ступені зобов’язано комп’ютеризації керування матеріальними потоками. Комп’ютер став повсякденним елементом оргтехніки для працівників найрізноманітніших спеціальностей, з ним навчилися поводитися, йому повірили. Програмне забезпечення комп’ютерів дає можливість на кожному робочому місці вирішувати складні питання по обробці інформації. Ця здатність мікропроцесорної техніки дозволяє із системних позицій підходити до керуванню матеріальними потоками, забезпечуючи обробку і взаємний обмін великими обсягами інформації між різними учасниками логистического процесу.

Удосконалювання кількісних показників мікропроцесорної техніки, таких, як швидкодія процесора, обсяг пам’яті, простота звертання з комп’ютером, вартість обчислювальної техніки й ін., забезпечило якісну можливість інтеграції різних учасників у єдину систему. При цьому варто мати через, що кожний з цих учасників оперує великими обсягами інформації.

У планових і, частково, у диспозитивних інформаційних системах обробка логистической інформації здійснюється в обчислювальних чи центрах у відділах на робочих місцях фахівців. Сукупність розв’язуваних тут задач залежить від ролі учасника в загальному логистическом процесі.

У виконавчих інформаційних системах здійснюється оперативне керування матеріальними потоками. Для цих систем особливо важливо фіксувати й обробляти інформацію в темпі проходження матеріального потоку. Рішення виникаючих при цьому задач найчастіше возможно лише за умови застосування сучасної техніки і технології збору, обробки і передачі інформації в режимі реального масштабу часу.

Висновки

Інформаційні системи забезпечують підготовку, уведення, збереження, обробку, контроль і передачу даних. Логістичні інформаційні системи являють собою відповідні інформаційні мережі, що починаються з вимог замовників. Логістичні інформаційні системи підрозділяються на три групи: планові, диспозитивні, виконавчі. Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні керування і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні керування чи складом цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміністративного чи оперативного керування.

При побудові логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ необхідно дотримувати визначені принципи: принцип використання апаратних і програмних модулів, принцип можливостей поетапного створення системи, принципи чіткого встановлення місць стику, принцип гнучкості системи з погляду специфічних вимог конкретного застосування, принцип прийнятності системи для користувача діалогу «людина-машина».

В основі процесу керування матеріальними потоками лежить обробка інформації. Інформаційний потік — це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для керування і контролю логістичних операцій. Інформаційний потік може існувати у виді паперових і електронних документів.

Широке проникнення логістики в сферу економіки в істотному ступені зобов’язано комп’ютеризації керування матеріальними потоками. Здатність мікропроцесорної техніки вирішувати складні питання по обробці інформації, дозволяє забезпечувати обробку і взаємний обмін великими обсягами інформації між різними учасниками логістичного процесу.

Електронна передача даних являє собою автоматизоване з'єднання інформаційних систем чи різних організацій, чи територіально вилучених один від одного підрозділів одного підприємства. Зв’язок між ними забезпечують комунікаційні системи за допомогою засобів техніки зв’язку. Ця діяльність — дистанційна передача даних.

Інформаційна інфраструктура, створювана як у рамках окремих виробничих одиниць, так і у всій фірмі в цілому на базі сучасних, швидко діючих ЕОМ, що відповідає програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного фактора в самостійну продуктивну силу, здатну помітно й у короткий термін підвищити продуктивність праці і мінімізувати витрати виробництва.

Ціль курсової роботи досягнута, тобто вивчене інформаційне забезпечення логістичного керування. Вирішено поставлені задачі: розглянуті проблеми інформаційної логістики, створення логістичних інформаційних систем, види логістичних інформаційних систем, розкриті принципи побудови логістичних інформаційних систем, досліджені інформаційна технологія, а також розглянута дистанційна передача даних і інформаційна інфраструктура.

Список використаної літератури

1. 1.Гаджинский А. М. Логістика: Підручник для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1998. — 228 с.

2. 2.Логістика: Навчальний посібник/ За редакцією Б.А. Анікіна. — М: ИНФРА-М, 1997. — 327 с.

3. 3.Основи логістики: Навчальний посібник / Під ред. Л. Б. Миротина і В.И.Сергєєва. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 200 с.

4. 4.Ринок і логістика / За редакцією М. П. Гордона. — М: «Економіка», 1993р. — 143 с. — (Асоціація логістики. Інститут дослідження товароруу і кон’юнктури оптового ринку).

5. 5.Семененко А. И. Підприємницька логістика. — Спб.: «Політехніка», 1997. 349 с.

6. 6.Смехов А. А. Введення в логістику. — М: «Транспорт», 1993.-112 с.