Облік надходження та вибуття товарів і тари на підприємствах роздрібної торгівлі

Дипломна робота на тему:

«Облік надходження та вибуття товарів і тари на підприємствах роздрібної торгівлі''

За матеріалами підприємства Вопак-Трейд"

Зміст

Вступ

1. Загальна економічна характеристика діяльності «Вопак-Трейд» та його економічні показники за І півріччя 2008;2009 рр.

2. Поняття товарів. Їх види

3. Документальне оформлення руху товарів

4. Синтетичний та аналітичний облік товарних операцій

4.1 Облік операцій з розрахунку товарів і тари на оптові бази і склади

4.2 Облік тари і тарних матеріалів

4.3 Облік товарних операцій в роздрібній торгівлі

5. Облік руху товарів в ЗЕД

5.1 Облік експортних операцій

5.2 Облік імпортних товарів

5.3 Облік товарообмінних (бартерних) операцій

6. Облік та документальне оформлення руху товарів на підприємстві «Вопак-Трейд» за І півріччя 2009 року Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

Під рухом товару розуміють процес переміщення товару від виробника до кінцевого споживача. Сам процес, а також його учасники утворюють канал руху. Товаром називається товарно-матеріальні цінності, що надійшли на підприємство і утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Кінець ХХ століття породив нові технології в організації руху товару. Для всіх без винятку продуктів існували і існують канали руху товару різного рівня. З’явилася ціла мережа посередників, не рахуючи оптовиків. Це, природно, призвело подорожання продукції.

Нові технології руху товарів дозволяють різко скоротити продажну ціну продукту і зробити його більш привабливим і доступним для широкого кола споживачів. Застосування таких технологій руху товару можливо і дає великий економічний ефект тільки для високоякісної продукції.

Походження товару як об'єкт промислової власності може бути двох видів:

— Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

— «Кваліфіковане» — охоплює (об'єднує) такі терміни: назва місця походження товару та географічне зазначення походження товару.

Товари можуть надходити на підприємство в наслідок їх придбання у постачальника або підзвітною особою, внеску до статутного капіталу, безоплатного надходження, виявлення в результаті інвентаризації тощо.

Як і будь-які записи, товари в момент їх оприбуткування обліковуються за первісною вартістю, яка включає всі витрати, пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до продажу. На збільшення вартості товарів відносяться, зокрема, транспортні витрати, комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори витрати на зберігання і доставку, здійснення сторонніми організаціями, витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якості технічних характеристик товарів.

В момент надходження товари повинні бути отіненні за первісною вартістю, для кожного випадку їх надходження необхідно знати, що є первісною вартість, і як її визначати.

Питанням дослідження руху товарів займалися такі вчені, як Ф. Ф. Буттинець, В. В. Сопко, Ю. А. Верша, Афанасьєв М. В., Гончаров А. Б., Шваб Л. І., Чаюн І. О., Полевая Т. В, Осипов В. І., Жнякін Б. О., Краснова В. В. та багато інших.

Метою дослідження дипломної роботи є облік та документальне оформлення руху товарів на підприємстві. Відповідно до мети були поставленні такі завдання:

1) Визначити, сутність товарів та їх класифікацію їх класифікують;

2) Назвати документи, якими оформлюється рух товарів на підприємстві;

3) Визначити особливості синтетичного та аналітичного обліку товарів;

4) Пояснити як обліковуються товари в ЗЕД.

Об'єктом обраної теми є рух товарів та тари на підприємстві «Вопак-Трейд». Предметом — є облік та документальне оформлення руху товарів і тари.

1. Загальна економічна характеристика діяльності «Вопак-Трейд» та його економічні показники за І півріччя 2008;2009 рр.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд», що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Клима Савури 21?, створюється у відповідності до Конституції України, Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України «Про господарські товариства» та інших чинних нормативно-правових актів України. Скорочена назва підприємства ТзОВ «Вопак-Трейд». Товариство є юридичною особою: має відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести обов’язки, виступати в суді, у господарському чи третейському суді в якості сторони, третьої особи тощо. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариство володіє, користується на власний розсуд належним йому майном, має самостійний баланс, може мати поточні та вкладні (депозитні), валютні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, відповідні штампи, фірмові бланки, знак для товарів та послуг та інші реквізити. Метою діяльності підприємства є одержання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

· Виробничо-господарська діяльність;

· Будівництво;

· Торгівля і послуги;

· Транспорт;

· Рекламно-видавнича діяльність;

· Інформатика та комп’ютеризація.

Розмір статутного капіталу становить 42 000,00 (Сорок тисяч гривень 00 коп.). [Додаток А]

Згідно таблиці 1, ТзОВ «Вопак-Трейд» в результаті своєї діяльності в І півріччі 2008;2009рр. отримано збиток у розмірі 450 тис. грн. і 3148 тис. грн. Виконавши певні розрахунки ми визначили рівень рентабельності який становив 14,7% та 2,2%.

Таблиця1.1 Загальні економічні показники ТзОВ «Вопак-Трейд» за І півріччя 2008;2009р.р.

Сума доходу підприємства за І півріччя 2008;2009рр. становить 2557 тис. грн. та 120 770 тис. грн., а сума витрат складає 3007 тис. грн. та 123 918тис. грн. Чисельність працівників за І півріччя 2008 р. становить 202 особи та за І півріччя 2009р. 225 осіб, Фонд оплати праці - 2 406 668 тис. грн. та 2 746 864 тис. грн., середньомісячна заробітна плата на І півріччя 2008;2009рр. складає 1986 грн. та 2035 грн. Сума товарообігу становить 3067 тис. грн. та 144 795 тис. грн.

Підприємство перебуває на загальній системі оподаткування.

Основними постачальниками підприємства є: РФ ПП «Баядера», ТзОВ «СМТ — сучасні торгівельні мережі», Луцька філія ТОВ «Західна молочна група» та інші. Майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. На основі додатків, А та Б створена таблиця 1.1 «Загальні економічні показники ТзОВ „Вопак-Трейд“ за І півріччя 2008;2009р.р.»

2. Поняття товарів. Їх види

На підприємствах торгівлі та ресторанного господарства до складу оборотних активів включають товари.

Товарами є матеріальні цінності, які придбані (отримані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу. [8. Ст. 50 — 51]

Товарами називається річ, яка призначена для продажу або обміну на інші цінності. Товари формують запаси торгівельних підприємств.

Під товарами у широкому значенні розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної так і розумової праці, результати послуг, сама здатність до праці, земля та її надра — все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватися на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.

У вузькому розумінні під товарами розуміють продукт праці, що призначений для обміну або продажу. [4. Ст. 5 — 6]

У представників класичної школи економіки такі терміни, як товар, продукція, виріб, означають також результат виробничої діяльності.

Товар — це продукт, послуга, цінні папери, ідеї та знання, які можуть задовольнити потребу і призначені для продажу.

Виходячи з вище сказаного, відокремлюють три рівні товару:

1. Товар за задумом — основна вигода і послуга,

2. Товар у реальному виконанні - властивості, марка, зовнішнє оформлення, дизайн, якість, стиль і естетика, упакування,

3. Товар у підкріпленні - монтаж, постачання, кредитування/лізинг, гарантія, обслуговування після продажу.

Рівні товару з позиції особливостей процесу сприймання споживачем:

· Ключова цінність,

· Основний товар,

· Очікуваний товар,

· Поліпшений товар,

· Потенційний товар.

Властивості товару:

· здатність задовольняти певну потребу людини;

· придатність для обміну на інші товари.

В громадському харчуванні товар — це придбані для подальшого продажу чи переробки продукти, сировина. Наприклад, товари, придбані для подальшого продажу, які не підлягають подальшій кулінарній обробці: хліб і хлібобулочні вироби, вартість яких не включається до вартості обіду чи блюда; кондитерські вироби; цигарки, тютюн, сірники тощо.

Взаємозамінні товари — група товарів, які подібні за функціональним призначенням, використанням, якісними і технічними характеристиками, ціною та іншими параметрами таким чином, що покупець дійсно замінює або готовий замінити їх в процесі споживання (у тому числі й виробничого).

Одиницею бухгалтерського обліку товарів є їх найменування або однорідна група (вид).

Підприємства торгівлі, постачання та збуту придбають товари для їх подальшого продажу. Причому в обліку товари можуть відображатися за роздрібними (продажними) цінами або купівельною вартістю. [5. Ст. 339- 341]

Класифікація товарів Мета класифікації товарів — для кожного типу товару виділити його характерні ознаки .

Залежно від призначення й характеру використання всі товари можна класифікувати за декількома ознаками. Традиційно товари поділяють на дві великі групи:

— споживчі товари, або товари широкого вжитку;

— «товари промислового призначення».

Згідно з ймовірними покупцями товари класифікують на споживчі, промислові й виробничого призначення:

· Споживчі товари.

· Споживчі товари — призначені для особистого, сімейного, господарського споживання. За часом використання вони бувають тривалого й короткочасного використання.

· Залежно від поводження, звичок покупця вони бувають:

· 1) повсякденного попиту;

· 2) частого попиту;

· 3) попередньої оцінки;

· 4) з унікальними й особливими властивостями;

· 5) спеціального попиту;

· 6) пасивного попиту;

· 7) імпульсивного попиту.

Перші дві ознаки дозволяють об'єднати подібні товари в місцях їхньої пропозиції (продажів) споживачеві. Не випадково так звані «продовольчі» магазини, у період становлення ринку в Україні, доповнили свій асортимент товарами з непродовольчої групи, і сьогодні можна спостерігати появу універсальних магазинів і мінімаркетів, що торгують товарами повсякденного й частого попиту.

До товарів повсякденного попиту належать більшість продуктів харчування, сірники, тютюнові вироби й інші товари, які щодня потребують покупці.

Споживче поводження виділяє також товари частого попиту — це миючі засоби й засоби для чищення, недорога косметика, канцтовари, засоби гігієни, з догляду за одягом, взуттям і багато інших товарів, які можна об'єднати під категорією «тисяча дрібниць», необхідних сучасній людині в повсякденному житті, на вибір яких він не бажає витрачати час через терміновість їхнього придбання. Наступні три ознаки (попередньої оцінки, з унікальними властивостями, спеціального попиту) характеризують товари, що вимагають особливих підходів в організації (консультування фахівця, устаткування) продажів, тобто спеціалізованих магазинів або відділів. Покупка товарів попередньої оцінки, як правило, планується заздалегідь, розглядаються й порівнюються різні варіанти (одяг, взуття, побутова техніка, меблі тощо). Ці товари мають широкий асортиментний і ціновий діапазони. Для того, щоб покупцеві було зручно оцінювати різні пропозиції, місця продажів подібних товарів розташовуються компактно (ринки, торгові центри, ярмарки).

Товари з унікальними й особливими властивостями (особливо модні, престижні: золото, картини) пропонуються клієнтам з високими доходами й особливим становищем у суспільстві. Вони вимагають висококваліфікованого консультування, відповідного обладнання місця продажів, часто іменованого не магазином, а салоном.

Спеціальним попитом володіють товари, зацікавленість якими проявляють покупці, що мають особливі потреби, невластиві більшості людей (мисливські приналежності, рибальські товари, ортопедичні вироби, лікарські препарати).

Пасивний попит характерний для тих товарів, про які покупець не обізнаний повною мірою або не замислюється про їхнє придбання, до настання моменту потреби (страхові послуги, цінні папери й багато інших товарів, покупка яких спеціально не планується).

Товари імпульсивного попиту найцікавіші з погляду поведінки покупців (друкована продукція, шоколад, здоба, жувальна гумка тощо). Їхнє придбання зумовлене імпульсом, що виникає в покупця як реакція на яскраве впакування, привабливу форму, запах, передбачуваний смак товару. Це недорогі товари повсякденного або частого попиту, які розташовують на найвидніших місцях — у касового апарата, на зовнішніх рекламних носіях, у центрі торговельних залів, на спеціальному устаткуванні. Характеризуючи попит на товари з погляду поводження споживачів, варто зазначити, що дана класифікація досить умовна й залежить не тільки від товару, але й від психологічного типу покупців і рівня їхнього доходу.

· Товари промислового призначення За призначенням й особливістю використання поділяються на:

— товари, які витрачаються при використанні (масла, паливо, енергія);

— товари, які витрачають свій ресурс (верстат, устаткування):

а)які ремонтуються;

б)які не ремонтуються.

За вартістю, характером й часом використання:

— капітальне обладнання;

— додаткове обладнання;

— допоміжне обладнання;

— сировина, матеріали, деталі.

Сировину й матеріали використовують у процесі виробництва як предмети праці. До них належать:

— природна і сільськогосподарська сировина;

— основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент);

— допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ремонту тощо);

— комплектувальні вироби, які входять у кінцевий продукт як його складові.

Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їх використання:

1. Матеріальні:

ь Тривалого користування, використовуються багаторазово протягом значного періоду: автомобілі, меблі, телевізори, комп’ютери, холодильники, пральні машини, пилососи тощо;

ь Короткочасового користування, використовують за один раз або протягом незначного періоду: продукти харчування, одяг, взуття, мило, мийні засоби тощо.

2. Нематеріальні:

ь Послуги, можуть бути у вигляді: певного виду діяльності - ремонт телевізорів, побутової техніки; ідеї, консультації - юриста, вчителя, лікаря, економіста.

Класифікація товарів за способом призначення:

1. Широкого вжитку:

ь Основні товари щоденного вжитку: продукти харчування, одяг взуття, побутова техніка, меблі, книги, газети, косметика, мийні засоби тощо.

ь Послуги постійного характеру: за обслуговування житла, водо забезпечення, водовідведення, електрозабезпечення, перукаря, театр тощо;

ь Інші послуги юриста, репетитора, страхування життя тощо;

2. Виробничого призначення:

ь Матеріали і деталі: сировина (сільськогосподарська продукція, природні продукти); напівфабрикати (компоненти виробництва); деталі (частина якогось виробу);

ь Капітальне майно: споруди (виробничі будівлі, приміщення); обладнання (комплект машин, верстати тощо); допоміжне обладнання (транспорт на підприємстві, тара, все, що сприяє процесу виробництва);

Ділові послуги, послуги з технічного обслуговування обладнання і послуги консультативного характеру (юриста, економіста, посередник тощо).

Класифікація товарів за планом рахунків, рахунок 28 «Товара»:

ь 281 Товари на складі;

ь 282 Товари в торгівлі;

ь 283 Товари на комісії;

ь 284 Тара під товарами;

ь 285 Торгова націнка;

ь 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані дані продажу.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

На субрахунку 283 «Товари на комісії» ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають перехід права власності на цей товар до їх продажу. Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами комісіонерами.

На субрахунку 284 «Тара під товарами» ведеться облік наявності й руху тар під товарами й порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відносяться на субрахунок 285 «Торгова націнка».

На субрахунку 285 «Торгова націнка» підприємства роздрібної торгівлі при ведені обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом — зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

На субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» ведеться облік наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність». [7. Ст. 50−51]

За призначенням і причинами утворення:

1) Постійні - частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність робочого процесу між двома черговими поставками;

2) Сезонні - запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні;

3) Складські - запаси, що знаходяться на складах підприємства.

За місцем знаходження товари у:

1) Виробництві - запаси, що знаходяться в процесі обробки;

2) Дорозі - продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі.

За рівнем наявності на підприємстві товари:

1) Нормативні - запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства;

2) Понаднормові - запаси, що перевищують їх нормативну кількість. Отже, товарами називається річ, яка призначена для продажу або обміну на інші цінності. Класифікації товарів має виділяти для кожного типу товару його характерні ознаки .

3. Документальне оформлення руху товарів

Торгівля є об'єктивно необхідною стадією відтворення, на якій встановлюється зв’язок між виробниками та споживачами. Документи є необхідними для такого зв’язку.

Розглянемо порядок оформлення документів, що найчастіше використовуються в операціях надходження товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі.

Один з таких документів — договір. Він служить підставою для здійснення торговельних операцій, визначає характер договірних взаємовідносин між суб'єктами господарювання.

Договір — це основоположний документ, який є підставою для здійснення будь-якої торгівельної операції.

В цьому документі визначається характер угоди (купівлі-продажу, консигнація, бартерний контракт тощо) і методика відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Бухгалтер підприємства візує всі договори, одночасно здійснюючи перевірку правельн6ості їх складання.

Від того, як побудована договірна робота і хто бере участь у розробці договорів, у значній мірі залежить успіх господарської діяльності кожного окремого підприємства.

У розробці умов господарського договору повинні брати участь, не тільки керівники підприємств, але й служби, окремі спеціалісти і юристи підприємства.

Передбачаючи умови договору, не слід допускати двозначності, розмитості фраз, нечіткості. Крім того, ці умови повинні відображати всі особливості відносин, що складаються між сторонами. В той же час, немає потреби включати до тексту договору пункти, що повторюють текст нормативно-правових актів.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній формі та у належних випадках досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови, які визнані за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоду. Такими можуть бути: предмет договору, розмір оплати, форма та методи розрахунків, застосування знижок, надбавок тощо.

Видом договору (купівлі-продажу, поставки, комісії) визначається порядок відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій служать первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій. За даними первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. [4. Ст. 56−58]

Забезпечити більш ефективну роботу торговельного підприємства, своєчасне створення, облік, обробка і зберігання документів допоможе розроблений на підприємстві графік документообігу.

Довіреність. Є бланком суворої звітності, який виписується при отриманні товарів як за договорами, що передбачають перехід права власності (договорами купівлі - продажу, поставки, міни), так і за договорами, що не передбачують переходу власності.

Заповнення всіх реквізитів довіреності є обов’язковим.

Незаповнені рядки довіреності необхідно прокреслювати.

Максимальний термін дії довіреності становить 10 днів. У той же час винятком є отримання товарів, розрахунки за які здійснюються централізовано — кільцевими перевезеннями. У цьому випадку довіреність може бути виписана терміном до одного календарного місяця.

Якщо отримання товару планується здійснювати частинами протягом 10 днів, то виписати можна одну довіреність на загальну кількість товару.

У розділі «Кількість» може бути зазначена більша або однакова кількість товару стосовно отримуваного фактично.

Забороняється відпускати цінності у випадку:

— Подання довіреності, яка містить порушення встановленого порядку заповнення або незаповнені реквізити;

— Якщо довіреність містить виправлення або помарки, що не підтверджен6і підписами тих самих осіб, які його підписали;

— Відсутності у довіреності даних паспорту або іншого документу, що посвідчує довірену особу;

— Закінчення терміну дії довіреності;

— Отримання повідомлення підприємства — отримувача цінностей про анулювання довіреності.

Накладна на відпуск товару. Типова форма М-20 передбачена наказом № 263, який втратив чинність з 15.12.03 р. У зв’язку із цим ця форма більше не є бланком суворої звітності, але може бути використана суб'єктами господарювання як первинний документ для приймання-передачі товарів. [Додаток Г]

На підставі накладної матеріально відповідальна особа одержувача приймає товар за кількістю та якістю. У договорі слід зазначити, якими правилами (нормами, інструкціями) керуються сторони договору при прийманні-передачі товарів.

Зазначимо також, що коли при здійснені операцій купівлі-продажу, поставки, міни договір складається в усній формі, то накладній доцільно відобразити статус постачальника як платника податку на прибуток.

До накладної додається податкова накладна. Виписується постачальником товару, зареєстрованими як платники податку на додану вартість (видається одержувачам на їх вимогу). [Додаток Д]

Для одержувачів — платників ПДВ цей документ є підставою для отримання права на податковий кредит з ПДВ і для заповнення книги обліку придбання товарів.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) [Додаток Е] є підставою для:

— Оприбуткування товарів одержувачем;

— Віднесення до складу первісної вартості товарів сум транспортно-заготівельних витрат;

— Включення до складу валових витрат вартості товарів, послуг з навантаження, розвантаження та перевезення товарів.

При заповнені розділу «Відомість про вантаж», якщо не можливо перелічити всі найменування та характеристики товарів, що перевозяться слід додатково скласти, як невід'ємну частину, накладну не відпуск товарів (або інший первинний документ, що використовуються для передачі товарів). Номер такого документа проставляється в розділі «Відомість про вантаж».

У випадку, якщо одержувач здійснює доставку товарів власним транспортом, то крім ТТН виписує дорожній лист вантажного автомобіля. [4. Ст. 60−63,70−72, 81−84]

Рахунок-фактура. Про цей документ можна сказати «два в одному», оскільки реквізити, що містяться в ньому служать підставою для оплати вартості товару і в той же час фіксують факт приймання-передачі товарів. Отже, оформляючи такий документ, накладну можна не виписувати. [Додаток Є]

Залізнична накладна є підставою для віднесення послуг з перевезення товарів залізничним транспортом на валові витрати і включення таких послуг до складу первісної вартості товарів.

З моменту прийняття товарів для перевезення і до моменту передачі їх одержувачу (або іншому підприємству для подальшого їх перевезення) підприємства залізничного транспорту несуть матеріальну відповідальність за схоронність таких товарів. Тому у разі виявлення розходження за кількістю та якістю товару, фактично отриманого і зазначеного в накладній, підприємство одержувач має право пред’явити підприємству, що здійснювало перевезення, претензію. Для цього необхідно пред’явити залізничну накладну з відміткою станції призначення про неприбуття товару; документи, що підтверджують кількість і вартість відправленого товару; комерційний акт (складається при прийманні товару на залізничній станції за участю представника станції). [2. Ст. 456 -453, 462−463 ]

Товарний звіт складається матеріально відповідальною особою на підставі первинних документів, що підтверджують, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з оприбуткування товарів та списання реалізованих товарів. У роздрібній торгівлі записи в товарному звіті відображаються в продажних цінах товарів. Таким чином, дані товарного звіту, складеного в тій чи іншій господарській одиниці підприємства роздрібної торгівлі, повністю відображають рух товарів і тари під товаром (за винятком інвентарної) дозволяють визначити залишок цих цінностей на певну дату.

Періодичність складання товарних звітів, як правило, залежить від обсягів господарських операцій. Терміни їх подання встановлюються керівником підприємства.

Закупівельний акт. Зазначимо, що законодавством цей документ не передбачений. Однак при придбанні товарів у фізичної особи (яка не є СПД) складання такого документа необхідне — з тієї причини, що заборонене включення до складу валових витрат сум, сплачених за товар і не підтверджених відповідними документами.

Крім того, датою збільшення таких витрат (незалежно від дати оплати) є дата оприбуткування товару.

Товарний ярлик. Виписується комісіонером на кожну одиницю товару, прийнятого на комісію. Має той же номер, що й квитанція (комітентська картка). Для товарів малого розміру замість товарного ярлика виписується цінник, у якому на рівні з обов’язковими реквізитами вказують номер квитанції та ціну реалізації.

До оцінно-здавальної відомості протягом дня вносять дані про товари., що приймаються на комісію, складається вона в двох примірниках: перший разом з товарним звітом здається в бухгалтерію, другий разом з товаром передається матеріально відповідальній особі.

Акт приймання-передачі товарів на комісію законодавством не передбачений, має рекомендаційний характер. Може бути використаний як допоміжний (додатковий) документ при оформленні приймання товарів на комісію.

Платіжне доручення — це документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів з свого рахунка.

Документообіг і документальне оформлення реалізації товарів в оптовій і роздрібній торгівлі.

Оптові підприємства реалізують товари на підставі укладених договорів купівлі-продажу (поставки). При разових поставках або відпуску товарів у незначній кількості реалізація товарів може здійснюватися без укладання письмового договору — на підставі виписаних рахунків-фактур.

Відпуск товарів представнику покупця здійснюється при пред’явленні довіреності та документа, що засвідчує його особу, з оформленням накладної та рахунка або рахунка-фактури, рахунок або рахунок-фактура служать підставою для здійснення розрахунків з покупцями — у них указують: найменування; кількість; сорт товару; ціну; ставку і суму ПДВ; транспортні та інші послуги, що підлягають оплаті. Одночасно виписується податкова накладна, оригінал якої вручається покупцю, а копія залишається в оптового підприємства як розрахунковий і звітний податковий документ. На підставі додаткової накладної робиться запис у книзі обліку продажу товарів.

Оптова реалізація товарів за готівкові грошові кошти здійснюється із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) і видачею покупцеві касових чеків згідно із Законом про РРО. [2. Ст. 438- 449]

Таблиця 3.1 Документи з обліку оформлення надходження товарів в оптовій торгівлі

Роздрібні торгівельні підприємства реалізують товари кінцевим споживачам як за готівку, так і з, а безготівкові грошові кошти (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо).

Особливість такої реалізації полягає в тому, що дві події відбуваються одночасно: передача права власності від продавця до покупця та отримання оплати за товар від покупця. Такі операції продавець оформляє відповідними розрахунковими документами (фіскальний касовий чек РРО, розрахункова квитанція (РК) і спрощена розрахункова квитанція).

Суб'єкти господарювання щодня зобов’язані друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів):

— фіскальні звітні чеки, забезпечуючи їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

— контрольні стрічки, забезпечуючи їх зберігання протяго трьох років.

Відповідна частина РК (або спрощеної РК) віддається покупцеві, корінець залишається у продавця. Дані з корінців РК (або спрощеної РК) заносяться до книги обліку розрахункових операцій.

Податкова накладна покупцеві не видається .

При реалізації комісійних товарів продавець виписує чек, де вказує: номер або найменування торговельного підприємства, номер товарного ярлика, назву товару, гарантійний термін, ціну реалізації, дату продажу прізвище продавця.

Товарні чеки виписуються в двох примірниках які покупець пред’являє касиру для оплати за товар. При отримання від покупця грошей касир вибиває касовий чек або виписує розрахункову квитанцію і передає покупцеві разом з товарними чеками, на яких ставить штамп «Оплачено». Один примірник товарного чека залишається у покупця, другий — у матеріально відповідальної особи продавця.

Товарні чеки зі штампом «Оплачено» щодня записуються до реєстру (опису). Підсумки реєстру (опису) звіряються з показниками контрольної стрічки РРО. Товарні чеки разом з реєстром (описом) додаються до товарного звіту і передаються до бухгалтерії. [Додаток Ж]

Порядок реєстрації такого продажу через РРO викладений у спільному Листі ДПАУ та ПФУ № 15 282:

— при реалізації нових товарів, які обкладаються ПДВ за ставкою 20%, слід програмувати в РРо відпускні ціни товарів, що включають збір до Пенсійного Фонду (5%) і ПДВ (20%). У разі застосування РРО, який при реєстрації продажу нараховує ПДВ на договірні ціни (до яких не включені податок (20%) і збір (5%)), програмуванню підлягають договірні ціни. Програмування цін і реєстрація продажу здійснюється за окремою ставкою оподаткування 25% з літерним позначенням у чеку «В» (або іншим літерним позначенням). Таблиця 3.2 Документи з обліку надходження товарів у роздрібній торгівлі. [4. Ст. 60−63, 12. Readboorz.com]

Таблиця 3.2 Документи з обліку надходження товарів у роздрібній торгівлі

Отже, на підприємстві займає значне місце документообіг і правильне оформлення документів.

4. Синтетичний та аналітичний облік товарних операцій

4.1 Облік операцій з розрахунку товарів і тари на оптові бази і склади

Діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб'єктам підприємницької діяльності називається оптовою торгівлею Оптові підприємства одержують товари від різних постачальників — як вітчизняних, так і зарубіжних. Постачальники при відвантаженні товарів на адресу оптового підприємства виписують рахунки фактури і платіжні вимоги, до яких додаються товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи. Залежно від виду товарів і їх особливостей додаються також документи, які посвічують не тільки кількість, але й якість товарів (сертифікати відповідності або їх завірені копії та ін.)

Порядок документального оформлення надходження товарів залежить від місця їх приймання. При іногородніх поставках постачальник, крім супровідних товарних документів, виписує залізничну накладну, яка додається до вантажу. Документом, який підтверджує приймання товарів залізницею до перевезення і відповідальність її за зберігання вантажу в дорозі, є вантажна квитанція. Розрахунково-платіжні документи через банк надсилаються оптовому підприємству. У бухгалтерському обліку оптових підприємств надходження товарів оформляється у такому порядку.

Таблиця 4.1

Таким чином, на дебеті рахунка «Товари», які надійшли, відображаються за продажними цінами.

Рахунок «Торговельна націнка» є регулюючим рахунком до рахунка «Товари на складах». Його використовують для того, щоб при обліку товарів за продажними цінами одночасно знати їх реальну (купівельну) вартість.

Транспортні витрати торговельних підприємств, які не включені в ціну товарів, обліковуються окремо, як це описано на сторінках 281−283 щодо обліку виробничих запасів.

При сплаті розрахунково-грошових документів постачальників і транспортних підприємств складається таке проведення:

Дебет рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»

Кредит рахунка «Рахунки в банках» — при сплаті з розрахункового, валютного рахунків, з встановленого акредитиву, чеками Кредит рахунка «Векселі видані» — на суму виписаних векселів постачальникам (короткострокові або довгострокові)

Кредит рахунка «Короткострокові кредити» — при сплаті за рахунок кредитів банку і т. ін. Якщо торговельне підприємство відмовилось від сплати розрахунково-грошових документів постачальника, воно має повідомити його про це, прийняти товари на відповідне зберігання і обліковувати їх на позабалансовому рахунку «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання», до одержання вказівок постачальника (про повернення, переадресування або реалізацію).

У тих випадках, коли під час приймання виявлено нестачу товарів, за дебетом рахунка «Товари» відображають вартість лише тих товарів, які фактично надійшли, а за кредитом рахунка «Торговельна націнка» — не всю суму торговельної знижки, зазначеної в рахунку-фактурі постачальника, а тільки ту її частину, яка стосується фактично прийнятих товарів.

У бухгалтерському обліку ці операції відображаються так, як показано далі.

Таблиця 4.2

Порядок обліку один і трой самий у разі нестачі товарів понад норми збитку та в разі псування з вини транспортної організації, постачальника (дебет рахунка «Розрахунки за претензіями») або посадових осіб підчас доставки товарів (дебет рахунка «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку»).

Порядок організації аналітичного обліку товарів на оптових базах і складах може бути партіонним (обліковуються кожну партію товарів, що надійшли), гатунковими (товари зберігають і обліковують за ґатунками) і оперативно-бухгалтерським. Списування було викладено у першому питанні.

Матеріально відповідальні особи щоденно (або в інші встановлені строки) мають подавати до бухгалтерії товарні звіти, зазначаючи там залишок товарів на початок дня, прибуття і витрачання за день і залишок товарів на кінець дня (за кожним видом і ґатунком). [9. Ст. 270−28]

Отже, оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

4.2 Облік товарних операцій в роздрібній торгівлі

Завершальний етап руху товару від виробника до споживача — його продаж через роздрібну торгівельну мережу.

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Мінстату України від 28.12.96 № 389, під роздрібним товарооборотом розуміють оборот по продажу товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків, через спеціально організовану торгову мережу (магазини, універмаги, супермаркети, автозаправні станції тощо), незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, а також відпуск товарів по безготівковому розрахунку дрібним оптом окремим установам (дошкільним дитячим установам, школам, лікарням та ін.). До роздрібного товарообороту належать також продаж товарів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на комісію.

Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.

На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок, тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору. Товари приймають матеріально відповідальні особи по місцях зберігання товарів. Одержаний затарений товар приймають за чистою вагою (вага — нетто), тобто за вирахуванням ваги тари. При неможливості переважити товар без тари його вагу визначають після вивільнення від тари, вираховуючи її фактичну вагу від маси-брутто.

У випадку виявлення розходження між фактично одержаними товарами і даними товаросупровідних документів комісією, призначеною наказом керівника торгового підприємства, складається: «Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей».

Облік товарів ведуть за місцями зберігання матеріально відповідальні особи у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які потребують суворого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів та ін.). Бухгалтерія на кожну матеріально відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату. Матеріально відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах.

Синтетичний облік наявності і руху товарів у роздрібній торгівлі ведуть на рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Оприбуткування товарів, одержаних від постачальників на підставі даних Книги обліку надходження товарів (робіт, послуг), відображається записами:

Таблиця 4.3

Такою самою бухгалтерською проводкою відображається сума торгової націнки на товари, яка нараховується торговельним підприємством для покриття витрат обігу й одержання прибутку.

Субрахунок 285 «Торгова націнка» — пасивний. Виконує функцію регульованого контрактного рахунка щодо субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і призначений для того, щоб, обліковуючи товари на субрахунку 282 за продажними цінами, можна було б визначити їх покупну вартість (шляхом вирахування з вартості товарів за продажними цінами суми торгової націнки). [9. Ст. 280−283]

За договором купівлі-продажу передбачена попередня оплата рахунків постачальників за товари, що підлягають до поставки, то в бухгалтерському обліку роздрібного підприємства роблять такі записи:

Таблиця 4.4

Облік тари в роздрібній торгівлі

Оприбуткування одержаної від постачальників тари під товарами в бухгалтерському обліку роздрібних підприємств відображається записом по дебету рахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Таблиця 4.5

Звільнена з-під товарів тара підлягає поверненню постачальнику або тарозбиральним організаціям, тому роздрібні підприємства обліковують тару не тільки в грошовому вимірнику, а й за їх кількістю. Окремі види тари

(наприклад, мішки) допускається оприбутковувати не за цінами придбання, а за цінами, встановленими для повернення тари (із зниженням на одну категорію). Різницю в цінах (уцінку) відносять на рахунок 946 «Втрати від знецінення запасів». У цьому разі роблять запис:

Д-т рах. 284 «Тара під товарами» (на вартість тари за ціною повернення постачальнику) Д-т рах. 946 «Втрати від знецінення запасів» (на суму уцінки тари) К-т рах, 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на вартість тари за ціною придбання).

Тара, вартість якої включена до ціни товарів (не виділена окремо у рахунку-фактурі) прибуткується за ціною, встановленою на тару, що була у вживанні, на дебет рахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції з кредитом рахунка 745 «Доход від безоплатно одержаних активів».

Деякі особливості є в обліку сіяної закладної тари. На рахунку 284 «Тара під товарами» скляна тара (під алкогольними і безалкогольними напоями, молочними та іншими продуктами) в роздрібних підприємствах при одержанні товарів від постачальників не відображається. Вартість такої тари за закладними цінами прибуткується разом з товарами на дебет субрахунка 282 «Товари в торгівлі». При продажу товарів покупці одночасно оплачують і закладну вартість скляної тари, а при поверненні порожнього скляного посуду їм виплачується його закладна вартість з торгової виручки.

Виходячи з того, що роздрібний товарооборот визначається без вартості скляної тари, з торгової виручки за звітний період вартість такої тари підлягає вирахуванню. Для спрощення обліку і складання звітності роздрібні підприємства показують дані про вартість проданої з товарами тари (умовно — в обсязі її надходження від постачальників з товарами) і скляного посуду, прийнятого від населення (в обсязі, зданого постачальникам). З метою одержання такої інформації в облікових регістрах (накопичувальних відомостях, журналах-ордерах), у яких відображається надходження товарів, передбачається окрема графа «Вартість одержачого від постачальників скляного посуду під товарами».

На вартість скляного посуду за закладними цінами, поверненого покупцями за готівку, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету субрахунка 284 «Тара під товарами» в кореспонденції з кредитом рахунка 30 «Каса». В підприємствах громадського харчування (ресторанах, кафе, їдальнях тощо) продаються тільки напої без скляного посуду. Тому базою оподаткування ПДВ є продажна вартість напоїв.

Реалізація товарів у роздрібній торгівлі здійснюється переважно за готівку, а також за допомогою розрахункових чеків установ банків. Обсяг реалізації визначається за сумою, яка надійшла до каси за продані товари.

При торгівлі з використанням ЕККА сума виторгу за роздрібними цінами визначається за показниками фіскального чека, у якому відображається загальна сума денного обороту за реалізовані товари, на підставі даних якого і звіту касира в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса» і кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів».

Вартість реалізованих товарів (за роздрібними цінами) за даними товарних звітів матеріально відповідальних осіб списується з їх підзвіту на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» з кредиту рахунка 282

«Товари в торгівлі».

Якщо оплата товарів здійснюється в безготівковому порядку через установи банків розрахунковими чеками, то в бухгалтерському обліку на суму таких чеків роблять запис по дебету рахунка 331 «Грошові документи в національній валюті» і кредиту рахунка 702 «Доход від реалізації товарів». У міру одержання виписки банку про зарахування виручки від реалізації товарів, оплачених розрахунковими чеками, на рахунок торговельного підприємства роблять запис по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 331 «Грошові документи в національній валюті».

Оскільки в роздрібних підприємствах по дебету рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» протягом місяця обороти відображаються за роздрібними цінами, то для визначення покупної вартості реалізованих товарів наприкінці місяця визначають суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів за таким розрахунком:

1) до суми торгової націнки на початок місяця (кредитове сальдо рахунка 285 «Торгова націнка») додають суму торгової націнки за звітний місяць (кредитовий оборот рахунка 285) і вираховують суму торгової націнки на інші списання товарів (дебетовий оборот рахунка 285);

2) одержану суму перемножують на 100 і ділять на продажну вартість реалізованих за звітний місяць товарів (дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів») і залишок нереалізованих на кінець місяця товарів (дебетове сальдо рахунка 282 «Товари в торгівлі») і визначають середній процент торгової націнки;

3) шляхом множення вартості нереалізованих на кінець місяця товарів на середній процент торгової націнки і діленням на 100 визначають суму торгової націнки, що відноситься до цього залишку;

4) різниця між сумою торгової націнки, що підлягає до розподілу, і сумою, що відноситься до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів, списується на собівартість реалізації.

Визначена розрахунком сума торгової націнки, що відноситься до реалізованих товарів, для коригування вартості товарів за продажними цінами до їх покупної вартості списується «червоним сторно», як зазначалося раніше, на собівартість реалізації (записом по дебету рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» і кредиту субрахунка 285 «Торгова націнка»). Сума торгової націнки, що відноситься до залишку нереалізованих товарів, залишається як кредитове сальдо субрахунка 285. Під час складання бухгалтерського балансу ця сума вираховується з сальдо субрахунка 281 «Товари на складі», що забезпечує відображення залишку товарів у балансі за їх покупною вартістю.

Торговельні підприємства нараховують ПДВ за встановленою ставкою до обсягу товарообороту (доходу від реалізації). Підставою для нарахування податкових зобов’язань по ПДВ є дані податкових накладних і Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

У бухгалтерському обліку роздрібних підприємств сума податкових зобов’язань по ПДВ відображається записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками». Сума сплаченого до бюджету ПДВ відображається по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» і кредиту рахунка ЗІ «Рахунки в банках».

Аналітичний облік реалізації товарів вроздріб ведуть за місцями їх продажу і торговельному підприємству в цілому, що забезпечує контроль за виконанням плану товарообігу.

Порядок продажу товарів у розстрочку регламентується Правилами торгівлі в розстрочку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.97 № 997 (з доповненням і змінами, внесеними постановами від 04.02.99 № 139 та від 31.08.99 № 1608). Зазначеними Правилами встановлено порядок продажу суб'єктами господарювання (резидентами і нерезидентами) непродовольчих товарів фізичним особам (у тому числі громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи) в розстрочку, тобто на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на певний строк і під кредит.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання. Перелік товарів, що продаються в розстрочку, визначає суб'єкт господарювання з урахуванням орієнтовного переліку товарів, що рекомендується до продажу (телерадіоапаратура, електропобутові товари, комп’ютери, меблі, автомобілі, будівельні матеріали, одяг, взуття тощо).