Латинізми в сучасній польській мові

Дипломна робота з польської мови

ЛАТИНІЗМИ В СУЧАСНІ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ

ЗМІСТ

ВСТУП. Латинізми як невід'ємна складова сучасної польської мови РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика латинських запозичень у сучасній польській літературній мові

1.1 Вплив релігійної сфери життя та латинської мови на формування польської мови

1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів

1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізмів у сучасній польській мові

РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування латинізмів у сучасній польській мові

2.1 Характеристика способів словотвору сучасної польської мови, у яких беруть участь латинізми

2.2 Адаптація афіксів латинського походження на ґрунті сучасної польської деривації

ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКИ

ВСТУП

Латинізми як невід'ємна складова сучасної польської мови

Вивчення запозиченої лексики, що складає невід'ємну частину словникового складу будь-якої розвинутої мови, визначається темою актуальною і важливою як у теоретичному плані, так і у зв’язку з практичними потребами сучасного суспільства. Про зростаючий інтерес українських і зарубіжних вчених до даної проблеми свідчить значна кількість літератури, що вивчає питання мовних контактів.

Дане дослідження присвячене розгляду впливу латині на формування польської мови та дослідженню результатів польсько-латинської взаємодії в лексичній системі сучасної польської мови.

У різні історичні періоди словниковий склад польської мови поповнювався запозиченнями з латинської, чеської, німецької, французької, італійської, англійської, російської та інших мов. Однак до сьогоднішнього дня запозичена лексика, що є складовою частиною лексичного фонду польської мови, не одержала в лінгвістичній літературі вичерпної і належної оцінки. Особливо це стосується латинських лексичних запозичень, що складають найбільшу групу запозичених слів у польській мові. Нечисленні роботи, присвячені цій темі, характеризуються зверненням до лексичного матеріалу головним чином минулих сторіч і обмеженням тематики окремих досліджень вузьким колом розглянутих питань. Варто підкреслити, що на даний момент відсутні роботи, об'єктом вивчення яких би виступали латинізми, що функціонують у сучасній польській літературній мові.

Об'єктом нашого дослідження стала сучасна польська мова, а саме функціонування в ній латинських запозичень.

Предмет дослідження становлять такі питання, як основні сфери вживання латинізмів у сучасній польській мові, їх лексико-тематична і стилістична характеристика, лексико-граматична приналежність, частотність уживання, освоєння носіями мови, словотворча активність. Слід підкреслити, що ці питання належним чином не розглядалися ні у вітчизняній, ні у зарубіжній славістиці, тому обрана тема дослідження є актуальною на сьогоднішній день.

Польсько-латинські мовні контакти характеризуються:

а) тривалістю;

б) безперервністю;

в) однобічним характером впливу (мало впливу латині на польську мову, що обумовлюється, насамперед, таким суспільним фактом, як відсутність у латині соціальної бази вже до початку польсько-латинських мовних відносин);

г) прояв на всіх основних мовних рівнях: на рівні морфології, лексики, синтаксису і фразеології [11, 43].

Незважаючи на безперервний характер польсько-латинських мовних відносин можна виділити три основних етапи, що відрізняються особливо інтенсивним проникненням латинізмів у польську мову [7, 2−8].

І етап — Х-ХІ століття. Інтенсивність процесу запозичення в цей період обумовлена прийняттям нової віри, що покликала до життя необхідність у найменуванні предметів, понять і явищ, що з’явилися як наслідок прийняття нової віри.

П етап — ХVІ - середина ХVІІІ століття. Виділяється у зв’язку з відродженням інтересу європейців до культурної спадщини античності і зростаючим авторитетом латині, крайнім вираженням якого в мові стало явище макаронізму, тенденція до перемішування польських слів і оборотів з латинськими. Поширення латинської мови в усіх основних сферах життя польського суспільства (релігія, школа, наука, література, суд, дипломатія і т. ін.), поїздки за кордон, діяльність друкарень, активна перекладацька практика призвели до появи в польській мові цього періоду великої кількості латинізмів, існування яких часто підтримувалося байдужністю сучасників до долі рідної мови.

Ш етап — XX століття. Зцілення цього періоду обумовлюється активним розвитком різних областей науки, техніки і культури в багатьох країнах світу, у тому числі й у Польщі, що викликало появу численних латинізмів термінологічного характеру. Сукупність перерахованих вище факторів складає основні екстралінгвістичні причини запозичення латинізмів у польську мову протягом Х-ХХ сторіч.

Велику роль у проникненні і поширенні латинізмів зіграли білінгви (двомовні особи), чисельність яких, за свідченнями істориків мови і культури особливо зросла в Польщі в ХVІ-ХVІІ століттях. Оскільки один з інтенсивних етапів проникнення латинських слів мав місце за умов становлення і розвитку польської літературної мови (ХVІ-ХVІІ століття), основна інтралінгвістична причина запозичення полягає у відсутності відповідного найменування для позначення найрізноманітніших предметів і понять, у необхідності поповнення і збагачення лексичного фонду польської мови.

Таким чином, актуальність сьогодення визначається зростаючим інтересом сучасних лінгвістів до різних питань теорії мовних контактів. Стала очевидною практична і теоретична значущість вивчення іноземних слів у словниковому складі польської мови, гостро постала проблема невивченості впливу латині на стан і розвиток сучасної польської літературної мови.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб охарактеризувати латинізми, що функціонують у сучасній польській літературній мові.

Для досягнення цієї мети в роботі передбачається вирішити наступні задачі:

— установити основні екстралінгвістичні і мовні причини, що обумовили запозичення латинських слів;

— визначити кількісний склад латинізмів у польській мові;

— зробити лексико-граматичну класифікацію латинізмів;

— охарактеризувати латинізми з погляду сфери вживання;

— дати лексико-тематичну характеристику латинських запозичень;

— дати стилістичну характеристику латинізмів;

— виявити частотність уживання;

— визначити ступінь освоєння латинізмів сучасним носіями мови;

— простежити словотворчу активність латинських запозичень.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше аналізуються лексичні латинські запозичення в польській мові на сучасному етапі його розвитку. Уперше розглядаються питання лексико-граматичної та стилістичної приналежності латинізмів, частоти їхнього вживання; уперше вивчається здатність латинських запозичень служити в польській мові базою для створення нових слів; розглядається питання про ступінь освоєння латинізмів носіями мови; уточнюються кількість, семантика латинізмів, а також основні причини їхнього проникнення в польську мову.

Матеріали і висновки дипломної роботи можуть бути використані для подальшої розробки теорії мовних контактів і проблеми запозичення, для вивчення ряду соціолінгвістичних проблем, а також для порівняльного дослідження латинської мовної спадщини в сучасних європейських і, зокрема, слов’янських мовах. Висновки, зроблені в процесі дослідження, можуть знайти застосування в процесі вивчення етимологічних основ словникового складу сучасної польської мови, у ході дослідження його функціональних різновидів. У практичному плані матеріали роботи можуть бути використані в загальних курсах з історії, лексикології і словотвору польської мови, у лексикографічній практиці, а також при створенні підручників і навчальних посібників.

Як основний метод дослідження застосовується метод лінгвістичного описання з залученням методу підрахунків, метод класифікації та статистичної обробки матеріалу.

Матеріалом дослідження послужили лексичні одиниці, виявлені в результаті вибірки зі Словника польської мови під ред. М. Шимчака (Slownik jezyka polskiego: wzt/ Pod red. M.Szjmczaka. W-wa: PWN, 1978;1981). Як ілюстративний матеріал використані вибірки з добутків художньої літератури. Для вивчення частотності вживання латинізмів і вирішення питання про ступінь освоєння латинізмів сучасними носіями польської мови використовувалися матеріали Частотного словника польської мови (Kurcz I., Lewicki A., Maslowskij W., Sambor J., Worcnczak T. Slownictwo wspolczesnego jezyka polskiego. Listj frekwencjjne. — W-wa: PAN, 1974;1976. T.1: Teksti popularno naukowe; T.2: Drobne wiadomosci prasowe; T.3: Publicjstjka; T.4: Proza artjstjczma.). Дослідження словотворчої активності латинізмів проводилося на підставі матеріалів SJPSz із залученням даних Словника польської мови під ред. В. Дорошевского (Slownik jezyka polskiego. W to t. / Pod red. W.Doroszewskiego. W-wa: WP, 1958;1968).

РОЗДІЛ 1. Характеристика латинізмів у сучасній польській літературній мові

1.1 Роль латини та релігійної сфери життя у формуванні польської мови

Практично всі європейські мови відчули на собі суттєвий вплив латинської мови — у першу чергу як джерела лексичного збагачення і поповнення політичної, наукової, технічної та іншої термінології.

Польська мова (polski, jezyk polski) — належить до лехітської групи західнослов'янських мов індоєвропейської родини мов. Польська мова споріднена з чеською, словацькою, поморською (кашубський діалект якої часто розглядається як діалект польської мови), лужицькою та полабською мовами. Польська мова є рідною мовою для близько 46 мільйонів людей, що проживають у багатьох країнах світу.

Якщо поглянути на історію польської мови, то побачимо, що вона пройшла складний час формування, у різні періоди історії на польську мову впливали мови сусідніх народів, що не могло не позначитися на сучасній польській мові.

У середньовіччі літературна польська мова розвивалась переважно у середовищі католицького духовенства, представники якого виконували переклад релігійних текстів з латини на польську мову (як приклад можна розглядати Псалтир ХІV ст. — Psalterz Florianski). Упродовж цього періоду польська мова знаходилась під переможним впливом латини та чеської мови, проте вже починаючи від ХV ст. Вплив цих мов на польську мову зменшується. Від ХVІ ст. літературна польська мова починає поширюватись в колах шляхти та буржуазії. Сучасна польська мова була створена в ХVІ ст. на базі західних діалектів, поширених на території Познанського воєводства. Період ХVІ - ХVІІ ст.ст. став часом розквіту польської мови, яка стала чимось на кшталт «лінгва франка» на безкраїх просторах східної Європи. Власне в той час відбулась інтенсивна полонізація лексики західних діалектів староруської мови, що спричинило остаточне відокремлення української та білоруської мов від великоруської. Однак з кінця ХVІІІ ст. після розподілу Польщі поміж Російською Імперією, Австрією та Прусією, польська мова починаю поступово втрачати свою позицію у регіоні. Французька мова, яка тимчасово стала мовою еліти, у ХІХ ст. була витіснена німецькою. У ХХ ст. їй на зміну прийшла російська, яка знову стала рідною поруч з відродженою білоруською, для більшості населення Білорусії та колишньої німецької Прусії. Останнє десятиріччя відзначилось сильним впливом англійської мови на мову Поляків.

Таким чином, окрім чеської та латини, на польську мову значний вплив мали: французька, німецька, італійська, старобілоруська, російська та англійська мови. Однак вплив латини позначився більш сильно.

І до сьогоднішнього дня чітко не з’ясоване питання генезис літературної польської мови. Серед дослідників існують різні думки стосовно цього питання. Так, краківський професор К. Нітч вважає, що літературна мова виникла на ґрунті велико польського діалекту, на території якого плем’я полян заклало основи польської державності [18, 47]. Берлінський професор А. Брюкнер доводив, що в основі польської літературної мови лежить діалект Малої Польщі, де знаходився політичний центр Польщі протягом багатьох століть.

Дослідження цього спірного питання ускладнювалося тим, що перші пам’ятки писемної мови відносяться до XIV ст. (Флоріанський Псалтир, Свєнтокржижські уривки та ін.). Більш ранні рунічні надписи, які у свій час наробили багато галасу, виявилися фальсифікацією. Можна погодитися з думкою професора Нітча про те, що спочатку вплив великого польського діалекту на формування норм літературної мови міг бути значним [19, 134]. Однак про існування літературної польської мови епохи ХІ ст. i навіть пізніше, коли центр політичного життя був перенесений до міста Кракова, говорити не доцільно.

На той період літературною мовою Польщі була латинська мова, яка була мовою не лише церкви, але й усього адміністративного й суспільного життя. До XV — XVI ст.ст. говорять лише про витоки формування літературної мови, до яких можна віднести вплив і великого польського діалекту, і діалекту Малої Польщі [12, 47].

Літературною польською мовою до XVI ст. була латинь. Однак вплив її значно відчувався й пізніше і певною мірою відчувається і на сьогоднішньому етапі розвитку мови. З XV ст. у Польщі наступає епоха швидкого розвитку торгівельно-грошових відносин. Розвиваються ремесла, торгівля. Польща постачає хліб навіть на внутрішній ринок Іспанії. Усі ці соціально-економічні зміни обумовили культурний підйом, що був пов’язаний із «золотим століттям» польської літератури і створенням літературної польської мови. Латинь поступово втрачає своє значення й залишається лише мовою релігії. Із середини XVI ст. усі державні акти пишуться польською мовою. Подальший розвиток літературної мови був пов’язаний з історією польської шляхетської держави. Розділ Польщі наприкінці XVIІІ ст. призвів до створення двох типів літературної мови — варшавського типу та краківського. Відмінності між цими двома типами літературної мови збережені й до цих пір і виявляються на лексичному та фонетичному рівнях.

Сформувавшись у граматичному плані в XVI — XVIІ ст.ст., літературна польська мова протягом XVII — XIX ст.ст. розвивалася в стилістичному й лексичному плані. Особливу роль у процесі формування сучасної польської мови відіграв А. Міцкевич. Після Міцкевича літературна мова набуває рис народної польської мови, втрачає багато архаїзмів.

Польська мова відчувала вплив багатьох мов протягом свого становлення та розвитку, що відобразилося на лексиці сучасної польської мови. Так, у сучасному лексичному складі зафіксована чимала кількість латинської лексики, проникнення якої до польської мови продовжувалося до XVIІІ ст. З XVI ст. посилюється вплив чеської мови, завдяки чому значна кількість чеських слів проникає до літературної польської мови. Особливо сильним був вплив німецької мови, що можна пояснити розвитком торгівлі та різних ремесел. У польську мову увійшли багато німецьких слів, які сильно асимілювалися. Запозичувалися не лише слова, а й окремі афікси. З XVIІІ ст. відчувається значний вплив французької мови на літературну польську мову. А з початку ХІХ ст. на польську мову починає впливати російська. Цей процес тривав протягом усього ХІХ ст. Особливо сильно цей вплив відчувається у польській публіцистиці.

На сьогоднішній день мовна політика сучасної Польщі тісно пов’язана із загальною націоналістичною політикою польського імперіалізму. Найбільш актуальним залишається так зване кашубське питання, яке має багатолітню історію. Нащадки колись багаточисельних поморських слов’ян, кашуби на сучасному етапі являються собою незначні поселення. Польська офіційна наука вбачає в кашубській мові лише діалект польської мови. Для кашубів обов’язковою літературною мовою названа польська. Штучне насадження польської мови має місце й серед багаточисельного українського та білоруського населення Польщі.

Графіка польської мови була впорядкована наприкінці XVIІІ - ХІХ ст.ст. і користується латинським алфавітом.

Отже, як бачимо становлення польської літературної мови має тривалу й складну історію. Вплив різних мов позначився на сучасній польській мові, тому дослідження запозичень і їх освоєння польським населенням — актуальне питання польської лінгвістики.

Спадком тих століть, коли латинська мова відігравала першочергову роль в культурному житті, є, по-перше, наявність великої кількості латинських слів, котрі ввійшли і в сучасну польську мову. Це, міжнародні слова, або так звана інтернаціональна лексика, наприклад: література, республіка, колекція, прогрес. Однак, попри це, необхідно вказати також і на існуючі до цих пір традиції використання латинських кореневих слів для створення в усіх областях науки і техніки нових термінів, кількість яких із кожним роком прогресивно зростає, і безумовно на велику кількість латинських слів і виразів, які вживаються в європейських мовах в їх латинській формі без перекладу і складають міжнародний фонд крилатих слів (або стійких виразів, які інакше називаються фразеологізмами).

У формуванні лексичного складу, а також ряду інших особливостей (граматика, орфографія) польської мови латинська мова відіграла надзвичайно важливу роль. В ХІІ - XV століттях латинь була основною мовою польської церкви, держави, науки, освіти. Знання латинської мови було необхідною умовою для того, щоб мати можливість працювати на церковних, державних та муніципальних посадах.

Латинь складала основу в усіх видах розумової праці, панувала в польській поезії. Латинська мова була єдиною зброєю для висловлення складних думок освічених людей, які, якщо не спілкувались, то у будь-якому випадку писали не без труднощів своєю рідною мовою, і навіть для зрозумілості і ясності вдавалися інколи до перекладу своїх польських фраз латинською мовою.

Впливовим центром гуманістичної (латинської) освіченості став Краківський університет. На факультеті вільних мистецтв у трьох колегіумах провідна роль відводилась читанню та коментуванню античних авторів. Тексти лекцій краківських професорів, що збереглись і до наших днів, досі свідчать, що їм були відомі твори Аристотеля, Цицерона, Лукіана, Персія.

Розвивались школи з посиленим підходом до філологічної критики текстів античних авторів.

Латинь, звичайно, мала значний вплив на польську мову. У польській мові є багато прямих латинських запозичень. Однак, ніякої змішаної, гібридної мови не виникло [23, 39].

На початку історії літературної польської мови латинь була не суперником народній мові, а зразком і опорою в її розвитку.

Тематична класифікація латинізмів, розкриваючи особливості їх семантики, показує головні сфери використання латинських запозичень в сучасній польській мові і тим самим головні напрямки польсько-латинських мовних контактів. За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їх складі виявляється лексика наукової і технічної термінології, соціального, економічного, політичного, культурного життя, військової справи, а також слова на позначення осіб, предметів, явищ. Відносно багато латинізмів є серед слів, що означають риси характеру людини, її почуття, здібності та погляди. Слова, які називають людей за професією, родом діяльності. Досить широко представлені латинізми, що функціонують у релігійній сфері [10, 167].

1.2 Особливості латинських запозичень у сучасній польській мові. Групи латинізмів

По відношенню до слів, що активно використовуються в польській мові і не належать до її основного словникового запасу, у мовознавстві існуються такі визначення: іноземні слова, іншомовні слова, іноземні запозичення, іншомовні запозичення, запозичення, слова іншомовного походження.

У більшості випадків до розряду запозичених слів відносять ті, що ввійшли до польської мови без змін, і ті, які зазнали значних змін і на момент запозичення за формою досить сильно відрізнялись від відповідних іншомовних прототипів.

Зазвичай не розрізняють слова, що складені з елементів, які вже вживаються в польській мові, та словами, для побудови яких застосовуються елементи, що для польської мови абсолютно чужі.

Основними критеріями для віднесення якогось слова до числа «чужих» або «своїх» можна віднести такі:

наскільки поєднання звуків даного слова відповідає загальноприйнятим звукосполученням даної мови;

наскільки морфологічна форма і окремі формальні приналежності слова (афікси) відповідають загальноприйнятим у даній мові, гармонують із усією побудовою мови;

чи має слово, яке розглядають, похідні.

Взаємодією цих трьох основних факторів і пояснюється те, що одні слова можна вважати такими, що вживаються в польській мові, а інші - іноземними, «чужими». На ці головні фактори накладається ще звичка, обумовлена великим розповсюдженням слова і його частим вживанням, а також відсутність синонімічних форм, які більше відповідають складу мови, що запозичує ці слова.

Під запозиченим словом в чистому вигляді розуміється слово, перенесене в польську мову з латинської мови в тому вигляді, у якому воно існувало на момент запозичення. У цьому випадку в польській мові відсутні будь-які творчі моменти. При цьому деякі фонетичні зміни, обумовлені різними системами звуків, не беруться до уваги.

Якщо зміни запозиченого слова не обумовлені виключно фонетичними законами мови, то навряд чи можна говорити про запозичення в чистому вигляді. Зміна кореню, афіксів, відкидання, додавання або зміна закінчення яка супроводжує запозичення слова, свідчить про наявність творчого моменту, про створення нового слова.

Такі слова, зазвичай, відрізняються від буквальних запозичень. Цей тип запозичення можна назвати терміном «трансформуюче запозичення».

Більшу частину латинських запозичень складають лексичні одиниці, які використовуються в письмово-книжкових різновидах польської мови. Це, перш за все, латинізми-терміни, книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, які виражають абстрактні поняття [10, 168].

Якщо розглядати латинізми-терміни, то з’ясовується, що оцієї групи відносяться спеціальні слова, що вказують на сферу використання, наприклад: abrewiacja, absorbent, abstrakcjonizm, adresografia, grawitacja, inseminacja, palatografia, paleobiologia, paleocen, paleontologia, pigment (У додатках поданий невеличкий тлумачний словничок польських термінів латинізмів; подається тлумачення слів-термінів із зазначенням похідних прикметників, іменників від латинських коренів — додаток 1).

У своєму найбільш простому використанні, тобто в конкретній термінологічній системі, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак з функціональної точки зору терміни не представляють собою абсолютно ізольовану лексичну групу, багато з них активно проникають в сучасну загальнолітературну мову []10, 168].

Окремі книжкові латинізми — слова, які відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується, насамперед, наявністю в більшій мірі цих латинізмів початкових лексичних паралельних значень (слів або словосполучень) afirmacja — potwirdzenie, uznanie; konfindencja — przyjazne stosunki; proweniencja — pochodzenie, edukacja — wychowanie, egzekucja — wykonanie wyroky smierci, nacja — narod (див. додаток 2).

Як правило латинізми цієї групи застосовуються у відпрацьованому авторському мовленні, для надання тексту певного лаконізму, вишуканості. В усному мовленні такі латинізми не вживаються, адже вони надають мові певної штучності.

Часто зустрічаються латинізми цієї групи в художніх текстах на історичну тематику з певними стилістичними настановами — з метою передачі колориту певної епохи. Наприклад:

Ale wybacz waszmoњж pan, їem mu naprzуd powinnej nie zіoїyі dziкki za auxilium i skuteczny ratunek, ktуry mnie od tak nagіej њmierci wybawiі. — Однак прости мені, Ваша милість, що я належної не виразив вдячності за допомогу та успішне спасіння, що вберегли мене від несподіваної смерті (auxilium — лат. «допомога») (тут і далі приклади з тексту Henryka Sienkiewicza «Ogniem i Mieczem»);

— Mosanie, stepy teraz spokojne; znam ja siк z nimi nie od dziњ, a to, co mnie spotkaіo, to jest zіoњж ludzka i invidia. — Степи, мій пане, тепер спокійні, я їх добре знаю, а те, що сталося — це злоба людська та заздрість (invidia — лат. «заздрість»);

Strach, by z nich jaka rebelia, jako byіa Ostranicowa, nie korzystaіa, bo repeto: їe to czіek straszny, a umkn№і nie wiadomo gdzie. — Подумати страшно, що ними смута якась, як Остраніцова, скористатися може, бо повторюю: людина він страшна, а щез невідомо куди (repeto — лат. «повторюю»); Kudak chciaі min№ж. Teraz intelligo. — А Кудак вирішив обійти. Тепер розумію (intelligo — лат. «розумію»);

Quatuor articuli judicii castrensis: stuprum, incendium; latrocinium et vis armata alienis aedibus illata — a czyї nie byіa to wіaњnie vis armata? — Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій та озброєний напад на чужий дім. А хіба не було це озброєною силою? (vis armata — лат. «озброєна сила»);

Nescio, co bym wolaі, czy mysie, czy psie kiszki. — Не знаю, що б я обрав. Мишине нутро чи собаче (Nescio — лат. «не знаю»);

Tfu, jak siк waжpan nie wstydzisz, bкd№c czіowiekiem i katolikiem, byж tak dіugim, jak serpens lub jak pogaсska wіуcznia! — Тьфу! Ну як тобі, пане, не соромно, будучи людиною й католиком ходити довгим, як змія або басурманська пика! (serpens — лат. «змія»);

…nie wyznaj№cy їadnej religii — religionis nullius, jak mуwiі wojewoda Kisiel. — …не сповідували жодної релігії; religionis nullius, як казав воєвода Кисіль;

Wszystko to furda, jeњli, jak mуwi№, wojna z bisurmanem praeparatur. — Усе це нісенітниця, якщо війна, як кажуть, із бусурманом готується (praeparatur — лат. «готуватися»);

Choжby mieli co pocz№ж — repeto; mamy czas. — Хай би там і замислили щось заварювати — повторюю: ми маємо час (repeto — лат. «повторювати»);

Bo to jest ksi№їka їoіnierska; gdzie obok modlitw rozmaite instructiones militares s№ przyі№czone, z ktуrych nauczysz siк waњж o wszystkich nacjach, ktуra z nich zacniejsza, ktуra podіa; co do Woіochуw zaњ, to siк pokazuje, iї tchуrzliwe z nich pachoіki, a przy tym zdrajcy wielcy. — Тому що це книжка солдатська: так що до молитов різні воїнські настанови додаються, із яких довідуєшся, Ваша милість, про всі нації, яка з них достойна, яка підла; що ж до валахів виявляється, що вони боягузи, до того ж віроломні (instructiones militares — лат. «воїнські настанови»);

Tak zacnemu kawalerowi wszystkie arkana duszy mojej otworzк, choж siіa mуwiж, ale gdy waжpan ucha chкtnego skіaniasz, przeto incipiam: — Такому достойному кавалеру все таємниці душі відкрию, хоча й довго розказувати; але раз ти, Ваша милість, вухом благосклонним слухаєш, то я починаю (incipiam — лат. «я почну»);

Kniaџ Wasyl, przez straszliwy error sprawiedliwoњci ludzkiej skazany na utratк gardіa i mienia, musiaі siк ucieczk№ salwowaж, ale pуџniej wykryіa siк jego niewinnoњж, ktуr№ teї promulgowano i do sіawy go jako cnotliwego mкїa przywrуcono; a sіawa tym wiкksz№ byж powinna, im wiкksz№ byіa krzywda. — Князь Василь із-за жахливої помилки правосуддя людського приговорений до позбавлення добра та живота, змушений був рятуватися втечею, але потім довели, що він не винен, про що теж було оголошено, і честь йому, як мужу добродійному, повернули; а чести тим більше, чим більша кривда була вчинена (error — лат. «помилка»);

-Bardzo to jest delikatne instrumentum — zauwaїyі na to pan Longin. — То дуже делікатне обладнання — зауважив пан Логін (instrumentum — лат. «обладнання, інструмент»);

— Przysiкgali teї ludzie spod chor№gwi pana straїnika Zamojskiego, ktуra szіa na przodku, jako juї widzieli owe fines, na ktуrych orbis terrarum siк koсczy. — Уже й люди з хоругви пана стражника Заморського, що йшла в авангарді, клялися, що бачили ті самі рубежі, на яких коло земне кінчається (fines — лат. «рубежі, кордони»; orbis terrarum — лат. «коло земне»);

…rozumiaіem z pocz№tku, iї w tej myњli, by zazdroњж w Bychowcu excitare, ale widzк, їe chciaіa go na hak przywieњж i chyba dla ciebie jednego czulszy w sercu їywi sentyment. — …я було подумав, щоб викликати ревнощі в Биховці, але тепер бачу, що його задумала вона до петлі довести і тільки до тебе одного, напевно, ніжний у серці сентимент має (excitare — лат «збуджувати»); Dzieс dobry pannie Annie! Czyliї takowe monstrum ze mnie, bym aї miaі pannк Annк przestraszaж? — День добрий, панно Анно! Невже ж я така і людей лякаю? ( monstrum — лат. «потвора»);

Bellum civile to wojna braci. — Громадянська війна — то війна братів (Bellum civile - лат. «громадянська війна»).

Як бачимо латинізми у наведених прикладах виступають як засоби характеротворення — володіння латинською мовою в давні часи свідчило про рівень освіченості людини, про її соціальне становище: у мовленні вихідців з простого народу не вживаються латинізми, латинські запозичення є характерними для мовлення вихідців із князівського роду, знаті. Також слова латинського походження передають колорит епохи. То ж, як бачимо приклади такого слововживання мають чітко визначене літературне забарвлення і є характерними для художнього, інколи публіцистичного стилів.

У додатку 2 можна ознайомитися зі значеннями деяких книжних слів-латинізмів та з їхніми похідними.

Іншу групу складають такі лексичні одиниці, як латинізмиісторизми. Ці слова означають різноманітні реалії. У сучасному житті їх не існує, вони пропали, або просто стали неактуальними в наш час. Всі латинізми-історизми мають яскраво виражене архаїчно-стилістичне забарвленням, тому вони використовуються в художній літературі з визначеним стилістичним наміром — для створення історичного колориту конкретної епохи. В сучасній польській мові деякі латинізми-історизми отримують нові, часто переносні значення, набуваючи при цьому різноманітного емоційно-експресивного забарвлення [10, 169]. Наприклад:

Widywano rуwnieї caіe wojska cieniуw, ktуre czasem przybliїaіy siк tak do stanic, їe straїe graіy larum. — Ще бачили цілі воїнства тіней — які іноді так близько підходили до застав, що часові трубили тревогу (larum — лат. «сигнал до бою»)(Henryk Sienkiewicz. Ogniem i Mieczem).

Латинізми-архаїзми - такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:

Jak tatarska orda

Bierzesz w jasyr corda! -

Ти жорстокіша, ніж орда,

Серця завжди полониш! (сorda — лат. «серце»)

Widzisz mnie waжpan w wielkiej alteracji, gdyї od ї№dz tkliwych ledwie їe tchu oribus mogк zіapaж. — Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus — лат. «вуста»).

— Obrotny masz waњж dowcip i podobno od wstydu wiкkszy. Chcesz sobie Kozakуw in poculis skonwinkowaж, by przyjaciуіmi ci byli w razie zwyciкstwa. — Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis — лат. «за кубками»). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.

Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.

Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anteriora та ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.

Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.

Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].

Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:

Czy waszmoњж wie, їe s№ listy hetmaсskie przykazuj№ce Chmielnickiego іapaж i in fundo zadzierїyж? — Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo — лат. «на місці»);

Dajїe, Boїe miіosierny, daj takow№ њwiкt№ wojnк na chwaік chrzeњcijaсstwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwуl w niej wota moje speіniж, abym in luctu mуgі byж pocieszony albo teї њmierж chwalebn№ znaleџж! — Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu — лат. «у жалобі»);

…ostatecznie nieszczкњliwy kniaџ, pro crimine perduelionis skazany na utratк czci i gardіa, musiaі siк ucieczk№ salwowaж. — Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (prio crimine perduelionis — лат. «за звинуваченням у державній зраді»);

Nie ja zostanк, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mn№ pojedzie. — Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio — лат. «солодкі спогади»);

Pytanie waњcine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne њluby czynili, tedyby genus humanum zagin№ж musiaіo. — Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genus humanum — лат. «рід людський»);

Co tam Anusia! Wrужїe sobie do niej — non prohibeo. — Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову — не забороняю (non prohibeo — лат. «не забороняю»);

Jeњli krуl nie da mnie za to starostwa, to wierzaj waжpan, nie ma justycji w tej Rzeczypospolitej ani rekompensy dla zasіug i lepiej pono kury sadzaж niї gіowк pro publico bono naraїaж. — Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (pro publico bono — лат. «заради суспільного блага»).

Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів — фразеологізмів. Наприклад:

Moњcia pani! Tempus fugit, za chwilк na koс nam siadaж trzeba, nim wiкc podziкkujemy wdziкcznym sercem za goњcinк, mam ja tu waїn№ sprawк, o ktуrej bym chciaі z jejmoњж pani№ i z ichmoњж jej synami kilka sіуw na osobnoњci pomуwiж. — Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit — лат. «час летить»).

— Wybierajcie — powtуrzyі pan Skrzetuski: — aut pacem, aut bellum! — Обирайте! — Повторив пан Скшетуський. - Aut pacem, aut bellum! (лат. «або мир або війну»).

Po drodze na samotnych dкbach ryli pro aeterna rei memoria herby ksi№їкce, na koniec zaszli w tak gіuche stepy, gdzie juї i њladуw czіowieka nie byіo moїna dopatrzyж. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria (лат. «заради вічної пам’яті») князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.

— Vive valeque! — woіaі Zagіoba. — A jeњli woda aї do Stambuіu waњci zaniesie, to kіaniaj siк suіtanowi. — Vive valeque! (лат. «живи й здраствуй») — кричав Заглоба. — А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.

Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою — урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.

Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів'їв:

Baba z wozu — koniom lїej. - Баба с возу- кобилі легше.

Bez ochoty niespore roboty. — Без труда не виловиш і рибку з пруда.

Bуg bierze, Bуg daje. - Бог дав, Бог узяв.

Cicha woda brzegi rwie. - У тихому омуті чорти водяться.

Maіe dzieci - maіy kіopot, duїe dzieci - duїy kіopot. - Малі діти — малий клопіт, великі діти — великий клопі.

Nie chwal dnia przed zachodem sіoсca. - Хвали день увечері.

Nie od razu Krakуw zbudowano. - Не одразу Москву збудували.

Prawdziwych przyjaciуі poznaje siк w biedzie. - Друг пізнається у скруті.

Robota nie zaj№c, w las nie ucieknie. - Робота не вовк — до лісу не втече..

Ten siк њmieje, kto siк њmieje ostatni. - Сміється той, хто сміється останнім.

Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.

Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови — в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].

Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п’яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.

Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.

Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.

1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізмів у сучасній польській мові

У сучасній польській літературній мові визначається основний кількісний склад латинізмів, що функціонують у польській мові, які аналізуються з погляду їх лексико-граматичної приналежності, основних сфер вживання, лексико-тематичної віднесеності, стилістичної диференціації, а також частотності вживання в різних функціональних різновидах польської мови.

До основного корпусу латинських запозичень увійшли 3540 лексичних одиниць, що складає 4.4% загального словникового запасу мови [22, 26].

У таблиці 1.1 (див. додатки) показаний кількісний і процентний розподіл латинізмів за лексико-граматичними розрядами польської мови.

Тематична класифікація латинізмів, що розкриває особливості їхньої семантики, показує основні сфери вживання латинських запозичень у сучасній польській мові і тим самим основні результати польсько-латинських мовних контактів.

За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їхньому складі виділяється лексика науки в техніки, соціального, економічного, політичного, культурного життя, воєнної справи, а також значна кількість слів на позначення предметів суспільного і приватного побуту, що характеризують (у широкому змісті цього слова) людину (у цілому 12 тематичних об'єднань). Разом із тим слід відзначити нерівномірність розподілу латинських запозичень за згаданими тематичними об'єднаннями, що виявляється в різній питомій вазі лексичних одиниць у визначених функціональних сферах. Максимальна концентрація латинізмів спостерігається в сфері науки — 44.6%. Відносно велике поширення латинізмів відзначається серед слів на позначення рис характеру людини, його почуттів, поглядів, слів, що називають осіб за професією, родовою діяльністю, положенням. Такі слова складають тематичне об'єднання «Людина» — 16% [9,105].

Досить широко представлені латинізми, що функціонують в області релігії - 8% [9, 106]. Названими сферами, отже, визначаються головні області лексичного впливу латинської мови на польську.

За відправну крапку для висновків про стилістичні якості латинських запозичень були взяті дані Словника польської мови під редакцією М. Шимчука. У ході дослідження встановлена стилістична неоднорідність латинізмів, що функціонують у сучасній польській мові. Більша частина латинських запозичень (близько 2000 слів) складають лексичні одиниці, що вживаються в письмово-книжних різновидах польської мови. Це, насамперед, латинізми-терміни, сугубо книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, що виражають різні абстрактні поняття.

До латинізмів-термінів відносяться спеціальні слова, обмежені сферою свого призначення, що позначається в згаданому вищі Словнику за допомогою спеціальних позначок (понад 60 різновидів), які вказують на сферу вживання, наприклад: grawitacja (fis), inseminacja (zootech) kmpresor (tecnn), pigment (biol, chem).

У своєму звичайному вживанні, тобто в межах конкретної термінологічної системи, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак із функціональної точки зору терміни не являю собою абсолютно ізольовану лексичну групу, деякі з них активно проникають у сучасну літературну мову. І саме тут, поза спеціальним контекстом, що є переважною сферою використання термінів (але не єдиною і не обов’язковою), терміни набувають стилістичного забарвлення [10, 167]. При цьому інтенсивність цього забарвлення може бути різноманітної: від чітко вираженого стилістичного забарвлення до такого, що наближається до нейтрального, оскільки «сила стилістичного ефекту назад-пропорційна об'єму спеціальної сфери вживання терміна». Група латинізмів-термінів нараховує близько 1200 слів, тобто більш 50% книжкової лексики [21, 4].

Книжні латинізми (близько 150 лексичних одиниць) — слова, що відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим книжково-літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується насамперед наявністю в більшої частини цих латинізмів споконвічних лексичних протилежних значень (слів або словосполучень) afirmacja — potwierdzenie, uznanie; diariusz — dziennik; konfidencja — pazjjazne stosunki; proweniencja — pochodzenie.

Як правило, ці латинізми активно використовуються в авторському мовленні, іноді свідомо стилістично ускладненій, що додає текстові певної піднесеності, урочистості або строгості і лаконізму звучання. Таким чином, лексика цієї групи латинізмів використовується з певними стилістичними настановами, наприклад:

«Dziennikarstwo to nie tilko profesja, to takze powolanie I wielki poltjcany obowiazek» (T.L., 1983).

Уживання сугубо книжкових латинізмів у звичайній розмовній мові надає їй деякого штучного, афективного забарвлення.

Близько 140 лексичних одиниць складають групу латинізмів-історизмів. Це слова на позначення різноманітних реалій, що зникли на сьогоднішній день або стали неактуальними в сучасному житті. Серед латинізмів-історизмів можна виділити слова, що характеризують історичне минуле польського народу (indygenat, regiment, serwitut), античний світ (birema, duumwir, karruka), середньовіччя (inkwizycja, majcrat, wasal). Усі латинізми-історизми, протипоставлені загальновживаній лексиці унаслідок властивої їм тимчасової приуроченості, мають яскраво виражене архаїчне стилістичне забарвлення, тому історизми більш часто вживаються в текстах художньої літератури, як правило, із визначеною стилістичною настановою — для створення історичного колориту конкретної епохи. У науково-історичних працях розглянуті латинізми вживаються як єдино можливі варіанти найменувань відповідних предметів, явищ (у сучасній мові вони синонімів не мають) і можуть розглядатися як терміни наукові [10, 168].

У сучасній польській мові деякі латинізми-історизми одержують нові, часто переносні значення, здобуваючи при цьому різне емоційно-експресивне забарвлення, наприклад:

«Ozenii sie, z jakas kolubryna» (SJPSz).

«Pani Wojanowa byja matrona starej daty» (Samozwaniec M. Moja wojna trzydziestoletnia. — W-wa:Czytelnik, 1965. — S.365).

Близько 80 лексичних одиниць складають групу латинізмів-архаїзмів. Це лексичні одиниці, що називають такі предмети і поняття, що є актуальними і на сьогоднішній день, але на позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з уживання слово iluzjon, що використовувалося в період створення перших кінострічок, словосполучення budowa ciala (статура) замінило слово kompleksja і т.д.

Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, що за даними SJPSz зникли з мови як окремо значимі одиниці, але функціонують у складі визначених словосполучень [21, 5]. Зокрема слово bakcyi використовується, як правило, у розмовному сполучення poiknac bakcyla, zarazic sie bakcylem, що означає «дуже чимось зацікавитися, полюбити що-небудь», латинізм estymacja уживається тільки у сполученні teoria estymacji — «розділ математичної статистики» і т. ін.