Сонна хвороба. 
Кровосисні комахи – переноcники збудників хвороб людини

Переносник Муха цеце.

Сомнна хворомба або африкамнський трипаносомомз — зоонозне інфекційне захворювання людей і тварин, яке спричиняють найпростіші виду Trypanosoma brucei, роду Trypanosoma, переносником якого є муха цеце (лат. glossina morsitans, англ. tse-tse fly).

Муха цеце інокулює паразитів в підшкірний простір під час кровосмоктання. Деяка кількість трипаносом відразу потрапляє в кровотік, але більша їх частина залишається в місці укусу, де відбувається активне розмноження збудників інфекції та формування характерного хворобливого вузла — шанкра. Потім паразити починають поширюватися по тілу через міжтканинний простір і лімфатичні судини. Цікаво те, що сонна хвороба постійно мутує. Перша хвиля тріпонасом гине від антитіл, але в ході цієї невидимої боротьби виробляється нова, антигенна форма інфекції. При цьому один штам сонної хвороби утворює кілька сотень нових варіантів паразитів. Тому за відсутності адекватного лікування людина абсолютно беззахисна перед африканською сонною хворобою. Також у фахівців не існує уявлення про те, як саме відбувається ураження тканин. Симптоми сонної хвороби: наявність вхідного шанкра — хворобливого вузла в місці інокуляції трипаносом. Він з’являється через 5−7 днів після того, як збудник сонної хвороби потрапляє в організм. Шанкр може з’явитися на будь-якій ділянці тіла. При гамбійського типі, загострення хвороби змінюються латентними періодами спокою. При цьому інфекція може довгий час залишатися нерозпізнаною аж до часу, поки в повну силу не проявляться ознаки ураження центральної нервової системи. При родезійському типі, симптоми якого виражені сильніше, виявляється швидше. При цьому типі у пацієнтів практично відразу настає виснаження, проте, ураження лімфатичних вузлів менш помітні. За відсутності лікування хворі гинуть від інтеркурентних (інших, тих що долучилися) інфекцій і міокардиту ще до того, як розвинеться типовий синдром сонної хвороби. З розвитком інфекції симптоми сонної хвороби проявляються чимраз сильніше. У хворих відсутній вираз обличчя, відвисає нижня губа, опускаються повіки. Пацієнти немов впадають в ступор і чим далі, тим важче спонукати їх виконувати найпростіші дії. Вони ніколи не відмовляються від їжі, але і не просять її, вкрай рідко йдуть на контакт з оточуючими. На останніх стадіях сонна хвороба призводить до судомних нападів, транзиторних паралічів, коми і неминучої смерті. Лікування та профілактика африканської сонної хвороби. Для її попередження застосовують пентамідин — ізотіонат, який вводять внутрішньовенно з розрахунку 0,003 г на 1 кг маси тіла. Для лікування сонної хвороби традиційно використовуються: сурамин, органічні сполуки миш’яку і пентамідин.