Рынок, його структура і механізм функционирования

смотреть на реферати схожі на «Ринок, його структура і механізм функціонування «.

Історичні умови виникнення ринку були следующими:

Перше умова — громадське розподіл праці, який виник у глибокої давнини. Історія знає кілька великих щаблів громадського поділу праці. Перша їх — відділення скотарства від землеробства, друга — виділення ремесла як самостійної галузі, третя — виникнення купецтва. Потім почали дробитися галузі, поглиблювалася спеціалізація окремих виробництв. Цей процес відбувається нескінченний, він об'єктивно пов’язані з зростанням продуктивності труда.

Поділ праці неминуче вимагає обміну. Навіть далекі предки скотарі потребували продуктах землеробства, а хлібороби відповідно їжі. Обмін дедалі більше розширювався. Спочатку він пішов лише всередині громади, потім виник межобщинный обмін. Спочатку він мав примітивні формы.

Бартер — одне з найпростіших форм обміну. Звісно, йому далеко до справжнього ринку. Адже інтереси «покупця» і «продавця» годі було й збігатися. Тоді доводилося здійснювати чимало, а кілька обмінів, щоб на власний продукт отримати те, що потрібно. Розвиток обміну привело до появи грошей, яке розширило стимули до виробництва тих чи інших товарів спеціально на продаж. Тільки тоді навіть змогло з’явитися товарне виробництво повному розумінні слова, тобто. виробництво цих матеріалів, які потрібні, їх виробнику задля власного вжитку, а ролі носія вартості, що дозволяє одержати замість і десятки інших потрібних йому предметів. Інакше кажучи, з’явилося виробництво ринку, задоволення потреб інших людей.

Друге умова — економічна відособленість чи автономність виробників, можливість чи свобода кожному за економічного суб'єкта йти до забезпечення своїх часткових інтересів і розподіл праці між товаровиробниками. Товарний обмін передбачає обов’язкову прагнення еквівалентності. Ніхто гребує програти, т. е. хоче замість свого товару еквівалентну кількість іншого. Таке прагнення виникає з урахуванням економічної ограничен-ности, відособленості інтересів. Ця відособленість історично виникає з урахуванням приватної власності. Надалі вона до початку спиратися і колективну власність, але обмежену якимось локальним колом інтересів (кооперативи, товариства, акціонерні товариства, державні підприємства, змішані підприємства, тобто. державним участю, і т.д.).

Третє умова пов’язано із розвитком і поглибленням громадського поділу праці, зокрема відносин спеціалізації і кооперації виробництва. На определен-ном розвитку натурального господарства зрозуміли, що будь-який численна спільнота людей зможе прожити з допомогою повного самозабезпечення при возраста-ющих потребах, тому різні групи произво-дителей починають спеціалізуватися на випуску одного будь-якого продукту, пропонуючи їх у обмін й інші необхідні йому не для життя. поступово така практика склалася розширюється й призводить до руйнації натураль-ного господарства, освіті товарного производства.

Ринок формується під час і результаті розвитку товарного виробництва. Ринок — поняття багатомірне, тому досить важко охарактеризувати його одно-значно. У спрощеному, вузькому розумінні ринок можна як будь-яке місце торгівлі (обміну) товарами і послугами. Характерно, що у побутовому поданні совєтського люду ринок місцем купівлі-продажу асоціювався, передусім, з колгоспними продовольчими ринками, ринками сельскохозяйс-твенной і кустарної продукції, ні з базарами і ярмарками. Магазини роздрібної оптової торгівлі немає звичаю було називати ринками. Звідси викривлене, звужене уявлення про ринок навіть у найпростішому цього слова. Адже якщо ринок є купівлі і продажу, то не має значення, що не будинку, під який дахом чи навіть на вільному повітрі відбувається торговля.

У узагальненому сенсі ринок є вся совокуп-ность процесів торгівлі, актів купівлі-продажу поза зави-симости від цього, де їх відбуваються. У разі ринок тлумачать як торгівля у сенсі слова, як ринковий процес сполуки продавця з покупцем разом й характеризується багатьма екстериторіальними призна-ками, такі як вид які й товарів, обсяг продажу і покупок (ємність ринку), спосіб торгівлі, рівень цін (дорогий, дешевый).

Вищезгадані визначення ринку неповні і однобічні. Ринок є система економічних відносин для людей, підприємствами, державами, спирається насамперед принцип, за яким у світі продається і купується, обмінюється на вільної основі, без примусу, але з дотриманням правил платності. Інакше висловлюючись, ринок — це экономичес-кие відносини, споруджувані з урахуванням ринкових законів і принципов.

Нарешті, у самій широкої, універсальної трактуванні поняття «ринок» асоціюється з ринковою економікою у цілому, стає скороченням терміна «ринкова экономика».

Ринкова економіка — це система економічних відносин щодо купівлі-продажу товарів та послуг, здійснюваної з допомогою грошей до умовах плюралізму всіх форм власності, вільної конкуренції, та ціноутворення, забезпечує ефективність рішення соціальноекономічних проблем.

Ринок, є сукупність товарно-грошових відносин, що виникають унаслідок купівлі-продажу товарів та послуг, налагоджує тим самим взаємодія трьох головних економічних суб'єктів. Ними є держава (уряд), підприємства, фірми (бізнес) і домашні хозяйства.

Як суб'єкт ринкового господарства діє системою державних установ та бюджетних організацій, які виконують функції державного регулювання економіки. Держава від імені уряду здійснює закупівлі широкого спектра товарів. На ринку праці держава закуповує робочої сили, необхідну служби в государственных закладах державної і бюджетних організаціях, над ринком коштів виробництва та предметів споживання отримує в виробників товари громадського, державного користування, зокрема озброєння, будинку, машини та ряд інших товарів, що у результаті закупівель на державну власність і лише частково наданих потім населенню. Нерідко держава закуповує чи, точніше, оплачує наукові дослідження та розробки, проекти, духовні, культурні цінності, які мають суспільний інтерес, які у державні фонди. Як продавця держава продають у основному послуги, але здатне продавати землю, природні ресурси, житло, інші товари, перебувають у державної власності, наприклад продукцію державних підприємств. Зазвичай обсяг державних продажів над ринком істотно нижчий обсягу державної закупівлі, бо основна частка грошових надходжень держава отримує не було за рахунок продажів над ринком, а у вигляді стягування налогов.

Підприємства, фірми функціонують задля отримання доходу (прибутку) і є головними постачальниками ринку різноманітних товарів та послуг. У деяких випадках можуть продавати свої майнові цінності й матеріальні запаси, зокрема земельні ділянки, будинку, сировину, устаткування. Торгові предприя-тия продають на все товари свого торгового асортименту. Покупцем продукції і на майна підприємств є інші підприємства (контрагенти), домогосподарства і лише частково держава (продукція державних замовлень). Купують ж підприємства над ринком насамперед робочої сили у домашніх господарств, необхідну їм продукцію інших предприя-тий, природні ресурси в їхніх власників, можуть набувати також гроші у вигляді кредитів й цінні бумаги.

Домашнє господарство — це одиниця, що складається з один і понад шестисот чоловік, функціонуюча в потреби-тельском секторі. Домашні господарства продають на ринку свою працю і здатні продавати свої товари як землі, капіталу, майна, окремих видів товарів та послуг споживчого призначення. Предметом покупок виступають споживчі товари та услуги.

Отже, ринкове господарство є господарство економічно відособлених, самостійних виробників, орієнтуються у своїй діяльності ринку. Скільки і яких товарів виробляти, за якими цінами їх можна продавати, куди вкладати капітали — усе це визначається не розпорядженнями згори, а механізмом попиту й пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, позичковим відсотком, курсом валют.

Ринок, як полисистемное освіту подразумева-ет, сукупність багатьох типів і деяких видів ринків, які один від друга різноманітними ознаками. Попри відсутність загальноприйнятої класифікації ринків, їх можна розділити на групи з певним признакам.

Классификация ринків: 1) По об'єктах докладання розрізняють: ринок товарів, ринок послуг, будівельний ринок, ринок технологій, інформаційний ринок, кредитний ринок, фондовий ринок, ринок робочої сили в. 2) В просторовому відношенні розрізняють: локальний, регіональний, національний, регіональний за групою інтегрованих країн, світової ринки. 3) По механізму функціонування розрізняють: свобод-ный, монополізований, государственно-регулируемый і планово-регулируемый ринки. 4) По рівню насиченості розрізняють: рівноважний (за обсягом і структурі), дефіцитний і избыточный.

Крім цієї основний класифікації ринок може підрозділятися по характеру продажів: оптовий, роздрібний, ф’ючерсний, за рівнем регульованості - регульований і нерегульований, за рівнем насичення — рівноважний, надлишковий, дефіцитний, по відповідності законодатель-ным нормам — легальний, «чорний» рынок.

Утвердилися у суспільстві ринкові відносини надають величезне вплив попри всі боку господарському житті, виконуючи низку істотних функцій (рис. 1).

Функція інформаційна. Через постійно меняющи-еся ціни, відсоткові ставки кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно достатній кількості, асортименті та якість тих товарів та надання послуг що поставляються на рынок.

Стихійно які відбуваються операції перетворюють ринок у гігантський комп’ютер, збираючи і перерабатываю-щий колосальні обсяги точкової інформації та выдаю-щий великі цифри з усього тому господарському простору, що він охоплює. Це дозволяє кожного підприємства постійно звіряти власне виробництво з змінюваними умовами рынка.

Функція посередницька. Економічно обособлен-ные виробники в умовах глибокої громадського поділу праці мають знайти одне одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити, наскільки взаємовигідній є чи інша технологічна ні економічна зв’язок між конкретними учасниками громадського виробництва. У нормальної ринкової економіки з досить розвиненою конкуренцією споживач має можливість вибору оптимального постачальника (з погляду якості продукції, її ціни, термінів поставки, послесбытового обслуговування та інших параметрів). У той самий час продавцю дають можливість вибрати найбільш гідного покупателя.

Функція ценообразующая. Вступники зазвичай ринку продукти і житлово-комунальні послуги одного призначення містять неоднакове кількість матеріальних й трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, але їхні згоден оплатити покупець. Отже, тут формується відбиток обществен-ной вартості, розрахувати що її здатна жодна ЕОМ. Завдяки цьому встановлюється рухлива зв’язок між вартістю і ціною, чуйно реагуюча зміни у виробництві, потребах, конъюнктуре.

Функція регулююча — найважливіша. Вона пов’язані з впливом ринку попри всі сфери економіки, і виробництва. Ринок дає відповіді стосовно питань, настільки гостро поставлені П. Самуэльсоном: що виготовляти? Для кого виробляти? Як виробляти? Ринок немислимий без конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює зниження витрат за одиницю продукції, заохочує зростання продуктивність праці, технічний прогрес, підвищення якості продукції. Міжгалузева конкуренція шляхом переливу капіталів зі сфери у галузь формує оптимальну структуру економіки, стимулює розширення найбільш перспектив-ных галузей. Збереження і підтримку конкурентного середовища — одну з найважливіших завдань державного регулювання країни з розвиненою ринковою системой.

Важливу роль ринковому регулюванні має співвідношення від попиту й пропозиції, які впливають ціни. Зростає ціна — це сигнал до розширення виробництва, падає ціна — сигнал для її скорочення. У результаті стихійні дії підприємців призводять до встановленню більш-менш оптимальних економічних пропорцій. Діє регулююча «невидима рука», яку писав ще ж Адам Сміт: «Підприємець має у очах лише свій власний інтерес, переслідує власну вигоду, причому у цьому випадку невидимою рукою іде до мети, яка не входило у її наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто дійовішим способом служить інтересам суспільства, чому тоді, коли свідомо прагнути служити им».

За сучасних умов економіка управляється як «невидимою рукою», а й державними важелями, проте регулююча роль ринку далі, багато в чому визначаючи збалансованість народного хозяйства.

Функція санирующая. Ринковий механізм — це благодійна система. Вона ж жорстка, і навіть жорстока. Їй властиво соціальне розшарування, беспощад-ность стосовно слабким. З допомогою конкуренції ринок очищає громадське виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних хозяйст-венных одиниць і, навпаки, дає зеленого світла більш підприємливим і ефективним. Внаслідок цього безупинно підвищується середній рівень стійкості всього громадського господарства за целом.

Преимущества рынка:

1)Он забезпечує ефективне розподіл ресурсів, тобто. потреби виявляються над ринком й у відповідність до потребами виробники створюють необхідні товари. 2) Рынок формує у фирсы гнучкість, адаптивність до навколишньому середовищі, тобто. фірма має пристосовуватися до ринків. 3) Рынок стимулює розвиток науково-технічного прогресу, оскільки для отримання максимальної величини прибутку необхідно знизити витрати виробництва, а основним способом зниження витрат виробництва є використання нових, досконаліших технологій. 4) Рынок забезпечує задоволення різноманітних потреб і підвищення якості товарів та послуг. 5) Рынок пов’язане з свободою дій підприємців, тобто. підприємець вільний у виборі. 6) Рынок дозволяє успішно функціонувати навіть за наявності неповного обсягу інформації про ринкових процессах.

Негативные аспекти рынка:

1)Рынок не орієнтовано збереження невоспроизводи-мых ресурсів 2) Рынок надає негативний вплив на окружаю-щую середу 3) Рынок не стимулює виробництво товарів та послуг колективного користування, тобто. послуги охорони здоров’я, освіту, відшкодування екологічних проблем. 4) Рынок не гарантує права на працю, відповідно будь-якої ринкової економіці є певні проценти безробіття. 5) Рынок не орієнтовано розвиток нації, ринкової економіки знімає національні особливості. 6) Рынок орієнтовано потреби людей, мають гроші. 7) Рынок пов’язане з нестабільністю, тобто із экономи-ческими кризисами.

Рис. 1. Функції Рынка.

———————————;

Информационная.

Посредническая.

Регулирующая.

Ценообразующая.

Функції рынка.

Санирующая.