Теорія Кейнса

1. Які основні постулати належать до кейнсіанської теорії?

Джон Мейнард Кейнс (1883−1946) — англійський економіст, державний діяч. Народився в родині професора економіки. Закінчив Королівський коледж Кембриджського університету й зробив на державну службу по справах в Індії.

В 1909 році виходить його книга «Індексний метод». З 1913 року Дж. Кейнс — секретар Королівського Економічного суспільства, а потім член Королівської комісії з фінансів і грошовому обігу Індії. В 1919 році Дж. Кейнс бере участь у Паризькій мирній конференції, після чого виходить у світло його робота «Економічні наслідки Версальського мирного договору», принесла авторові світову популярність. З 1940 року Дж. Кейнс стає радником британського казначейства, а 1942 року — членом Палати лордів і одержує титул баронета.

Дж. Кейнсом були розроблені основи післявоєнних фінансових відношенні, які були прийняті Бреттон-Вудской конференцією й привели до створення Міжнародного Валютного Фонду й Міжнародного Банку реконструкції та розвитку.

Методологія дослідження Дж. Кейнса полягає в наступному:

— вчений створив основи короткострокового макроекономічного аналізу — представив економічну поведінку у вигляді функції з невеликим числом основних змінних; при цьому він обмежився двома одиницями виміру — грошовою одиницею й одиницею праці;

— ввів у теорію економічної науки математичні моделі, засновані на взаємозв'язку невеликого числа змінних; при цьому рівновага економіки зводилася до рівноваги товарного ринку, грошового ринку, ринку облігацій і т.д.;

— створив нову мову економічної теорії - ця мова зустрічається з невеликим числом мало мінливих у короткий період часу агрегатированих величин; з його допомогою вся економіка зводиться до функціонування чотирьох взаємозалежних ринків (ринку цінних паперів і послуг, ринку праці, грошового ринку й ринку цінних паперів);

— Дж. Кейнс уважав центральним в економічному процесі роль пропозицій; він затверджував, що коли чекають підвищення цін і господарське життя із цим, те цього цілком достатньо, щоб викликати на якийсь час підвищення цін, а коли очікування виправдовується, підвищення цін ще більш підсилюється;

— увів поняття граничної ефективності капіталу — мес — як відношення очікуваного доходу від капітального майна до ціни пропозиції цього майна; під останньою розуміється найменша ціна, достатня для того, щоб спонукати виробника до випуску нової додаткової одиниці цього майна. Інакше кажучи, гранична ефективність капіталу є відношення прибутку, що доводиться на одиницю капітального майна, що знову вводиться в дію (основного капіталу), до відбудовної вартості цієї одиниці.

2. Теорія ефективного попиту

Дж. Кеймс поставив завдання досягнення економічних пропорцій між національним доходом, заощадженнями, інвестиціями й сукупним попитом. Вихідним пунктом є переконання про те, що динаміка виробництва національного доходу й рівень зайнятості визначаються факторами попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. У теорії Дж. Кейнса сума споживчих витрат і інвестицій одержала назву «ефективного попиту».

Ефективне функціонування економіки неможливе без повної зайнятості економічних ресурсів, в тому числі й трудових. Макроекономічна нестабільність проявляється також в коливанні рівня зайнятості трудових ресурсів, що проявляється в відхиленні рівня безробіття від його природного рівня.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Повна зайнятість є основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства.

Однак для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб працівники використовувались в найбільш необхідних виробництвах, з найбільшою віддачею. Тобто необхідна раціональна зайнятість. Якщо на виробництві надмірна кількість працівників, економіка втрачає свою ефективність. Тому сучасна економіка не може забезпечити 100% зайнятість.

Під повною зайнятістю розуміється ситуація, коли роботу мають всі хто може і бажає працювати. Вона відповідає природному рівню зайнятості.

Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить дохід. Тому наука виділяє таку категорію, економічно активне населення — це населення, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. До економічно активних належать зайняті та безробітні.

Зайняті й безробітні утворюють сукупну робочу силу.

Рівень зайнятості й національного доходу, по Дж. Кейнсу, визначається динамікою ефективного попиту. Зниження заробітної плати приведе не до росту зайнятості, а до перерозподілу доходів на користь підприємців. При зменшенні реальної заробітної плати зайняті не кидають роботу, а безробітні не скорочують пропозиції робочої сили — отже, заробітна плата залежить від попиту на працю. Перевищення пропозиції робочої сили над попитом народжує змушене безробіття. Повна зайнятість виникає тоді, коли рівень споживання й рівень капіталовкладень перебувають у деякій відповідності. За рахунок виштовхування в ряди безробітних частини економічно активного населення досягається рівновага в економічній системі. Таким чином, у теорії Дж. Кейнса можливе досягнення рівноваги й при неповній зайнятості.

3. Державне регулювання

Держава повинна впливати на економіку, якщо обсяг сукупного попиту недостатній. У якості інструментів державного регулювання Дж. Кейнс виділив кредитно-грошову й бюджетну політики. Кредитно-грошова політика впливає на збільшення попиту через зниження процентної ставки, полегшуючи при цьому процес інвестування. Вплив бюджетної політики очевидно.

Дж. Кейнс розробив принципи організації міжнародної фінансової системи, які послужили основою створення Міжнародного валютного фонду. Ідеї такі:

— створення між державами клірингового союзу, який, за словами Кейнса, «повинен забезпечити, щоб гроші, отримані від продажу товарів однієї країни, могли бути спрямовані на закупівлю товарів у будь-якій іншій країні»;

— створення міжнародної квазивалюти — відкриття рахунків усім центральним банкам країн-спільниць для покриття свого зовнішнього дефіциту; величина квазивалюти залежить від розміру квоти країни в зовнішній торгівлі.

Дж.М. Кейнс розробив нову систему поглядів на розвиток сучасної ринкової економіки, відповідну новій обстановці, посиленню втручання держави в економічне життя, протиборству двох систем. У цих умовах були вирішені наступні завдання: захищено панування монополій, реалізована ідея про можливість подолання суперечностей ринкової економіки, розроблена система відповідних практичних рекомендацій по регулюванню економіки, обгрунтована необхідність втручання держави в економіку.

Після виходу в світ головної роботи Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936) західні економісти заговорили про «нову» економічну науку, про так звану «кейнсианську революцію». У основі теорії - ідеї про втручання держави в економіку з метою усунення кризових явищ, досягнення повної зайнятості, підвищення темпів економічного зростання. Підкреслюється, що практична реалізація цих ідей може бути досліджена за допомогою макроекономічного методу, що припускає аналіз взаємозв'язку деяких сукупних величин: національного доходу, інвестицій, споживання, накопичення. За основний чинник, що впливає на економіку, вважається «ефективний попит», визначуваний розмірами накопичення і інвестицій. Затверджується, що держава повинна регулювати ефективний попит за допомогою кредитно-грошової і фінансової політики. Вирішальне значення надається стимулюванню приватних планових інвестицій, що досягається шляхом проведення державної політики, направленої на помірну інфляцію.

Даний напрям економічній думці отримав свій подальший розвиток в теоріях «неокейнсианства», «кейнсіанства» поста, «неокласичного синтезу».

4. Як на основі реального ВВП обчислюється темп приросту обсягу виробництва?

На основі ВВП обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп його приросту (Тп):

кейнс теорія попит Тз = (ВВП у поточному році / ВВПр у базовому році)•100;

Тп = ((ВВП у поточному році - ВВП у попередньому році) / ВВП у попередньому році)•100.

5. Поліпшення добробуту споживачів сприятиме зростанню сукупного попиту: так чи ні? Чому?

Так. Сукупний попит відображає готовність держави, підприємств і споживачів придбати певний обсяг національного продукту. За своєю структурою він охоплює споживчий та інвестиційний попит, на які, насамперед, впливає рівень цін. Його підвищення призводить до зменшення попиту, який стримує виробництво. І, навпаки, зменшення рівня цін підвищує попит і викликає збільшення обсягів виробництва. На сукупний попит, крім цінових факторів, впливають: на споживчий попит — рівень добробуту населення, податків, інфляції; на інвестиційний попит — величина процентної ставки, податки з підприємств, технології, надлишкові потужності.

На сукупний попит діють зміни в державних витратах, обсягах експорту та імпорту. Кожний з перелічених факторів по-різному позначається на величині споживчого та інвестиційного попиту.

Можна стверджувати, що механізм ділових циклів і фактори конґюнктури ринку взаємодіють в автоматичному режимі. Коли доходи зростають, збільшується споживання, зростає сукупний попит, а відповідно активізується виробництво і зростає сукупна пропозиція. Якщо сукупна пропозиція перевищує попит, то підприємства мають проблеми з реалізацією продукції, вони скорочують обсяги виробництва. Встановлюється рівновага попиту і пропозиції.

Однак ця рівновага не завжди гарантує повну зайнятість, а забезпечення повної зайнятості може призвести до збільшення попиту при обмежених природних, технічних ресурсах, що своєю чергою сприятиме зростанню цін та інфляційних процесів.

6. Як розглядаються інвестиції у моделі «вилучення — ін'єкції«?

Дохід від реалізації виробленої продукції можна одержати тільки після сплати податків: У = У-Т. Частину цього доходу домогосподарства можуть заощадити.

Заощадження являють собою вилучення витрат з потоку «витрати — доходи»: S = Х — С Споживання зменшується і стає меншим за загальний обсяг виробництва. Викупити на ринку всю вироблену продукцію стає неможливо.

Фірми ж не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційним товаром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції розглядаються як ін'єкції (доповнення) витрат у потік «доходи — витрати», а це, в свою чергу, доповнює споживання. Отже, інвестиції являють собою компенсацію на заощадження.

Якщо S < І, обсяг ВВП буде нижчим за рівноважний рівень (7<7*).

Якщо S > І, обсяг ВВП перевищуватиме рівноважний рівень (7>7*).

Якщо S = І, обсяг ВВП збігатиметься з рівноважним рівнем (7=7*).

S = І означає, що вилучення засобів виробництва на заощадження повністю компенсуються ін'єкціями інвестицій.

Ця рівність визначає рівновагу ВВП.

Графічно рівновагу ВВП можна визначити у точці перетину кривої заощаджень S і планових інвестицій І. У точці рівноваги, А домогосподарства мають намір заощадити стільки ж, скільки підприємці бажають інвестувати.

Якщо фактичний дохід перевищує рівноважний рівень, має місце тенденція до скорочення виробництва.

Модель «вилучення — ін'єкції» подається у такій графічній інтерпретації:

Рис. 1. Модель «вилучення — ін'єкції»

Якщо фактичний дохід менший за рівноважний рівень, спостерігається тенденція до зростання виробництва.

7. Що означає точка (25%, 25%) за моделлю Лоренца?

Для кількісної оцінки диференціації доходів використовують криву Лоренца. (Макс Лоренц — американський економіст (1876−1959 рр.)). По горизонталі тут відкладена кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі - розподіл національного доходу між групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса (лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей, а лінії ОД-ДС — абсолютну нерівність. Абсолютна рівність в доходах веде до повної деградації нації, адже вбиває будь-який стимул до застосування виробничих факторів.

Форма кривої Лоренца (крива ОАВС) відображає ступінь відхилення розподілу доходів від стану повної рівності. Чим більше її відхилення від прямої ОС — тим більша нерівність у розподілі доходів.

Точка (25%, 25%) за моделлю Лоренца означає часткову рівність у суспільстві (25% населення має 25% національного доходу).

8. У 2004 р. У країні номінальний обсяг ВВП становить 200 млрд. грн., індекс цін (грудень до грудня попереднього року) дорівнював 120%, 2003 р. — базовий. Визначити реальний обсяг ВВП 2004 р. з урахуванням індексу цін

Маємо для 2004 р.:

9. Індекс цін у 2004 р. становив 110%, у 2003 р. — 120%. Обчислити темп інфляції у 2004 р. відносно 2003 р.

Для розрахунку темпу інфляції з урахуванням індексів цін використаємо рівність:, де It — індекс цін у поточному періоді,

It -1 — індекс цін у попередньому періоді. Маємо:

(дефляція).

10. Економіка країни характеризується такими рівняннями (млрд. гр. од.)

Розрахуйте рівноважний дохід (млрд. грн. од.) та величину мультиплікатора автономних витрат.

Маємо:

млрд. гр. од.

Мультиплікатор автономних витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу Y перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат С. Він визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат: m = Y/С. Маємо:

11. Очікуваний темп інфляції дорівнює 2,5%, фактичний рівень безробіття — 9%, природний рівень безробіття — 6%, шоки пропозиції - 1,5%. Коефіцієнт чутливості інфляції до циклічного безробіття — 20%. Визначити фактичний рівень інфляції за кривою Філіпса

Вигляд кривої Філіпса подано далі на рисунку 3.

У вигляді формули фактичний рівень інфляції І_Ф запишемо так:

де I_О = очікуваний рівень інфляції, в — коефіцієнт чутливості інфляції до циклічного безробіття, Б_Ф — фактичний рівень безробіття, Б_П — природний рівень безробіття, е — шоки пропозиції. Маємо:

І_Ф = 0,025 — 0,2 (0,09 — 0,06) + 0,015 = 0,034, що дає 3,4%.

12. Експорт країни становить 14 млрд. євро, імпорт — 16 млрд. євро. Визначити сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу

Маємо: сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу = 14 млрд. євро — 16 млрд. євро = -2 млрд. євро (пасивне).

Література

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: учебник. — М.: МГУ. — Изд-во «Дело и Сервис», 2000. — С. 222−245.

2. Ивашковский С. Н. Макроэкономика. Учеб. — М.: Дело. 2000. — С. 83−96.

3. Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики. — М.: Экономика. 1989.

4. Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы: Учебное пособие. — СПб.: Изд-во «Питер», 1999. — С. 169−245.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — М.: Республика, 1992. — С. 380−394.

6. Макроэкономика. Учебник / Общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.: Экономическая школа, 1994. — С. 181−211.

7. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. — К.: Таксон. 1996. — С. 193−231.

8. СавченкоА.Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. — К.: Либідь. 1999. — С. 264−285.

9. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальний подход: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — С. 560−636.

10. Семюелсон Пол П., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Перекл. з англ. — К.: Основи. 1995. — С. 322−328.

11. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Д. Экономика. — М.: Дело. 1993. — С. 580−595, 653−667.