Фемінологія як наука

ПЛАН.

1. Феминология як наука.

2. Основні методи феминологии і його зв’язку з іншими науками.

3. Наукові розробки з феминологии і його вивчення у же Росії та мир.

4. Феминология і розв’язання глобальних проблем современности.

Феминология як наука.

Фемінізм, у сенсі - прагнення рівноправності жінок із чоловіками в усіх галузях суспільства; у вузькому значенні - жіноче рух, метою якого є усунення дискримінації жінок Сінгапуру й рівняння в правах з чоловіками. Виникло у 18-ти в. Особливо активізувалося з кін. 60-х рр. 20 в.

У 1996 року у відповідність до рішенням освіти РФ в програму російських вузів запровадили нову навчальну дисципліну — феминологию.

«Феминология розглядає сукупність соціально-економічних, політичних, правових, соціокультурних умов, сформованих у суспільстві для реалізації спільних із чоловіками, й специфічних інтересів жінок, забезпечення їх життєдіяльності в усіх галузях життя». У вузькому значенні цього терміну «фиминология» — наука про стан і соціальних ролях женщины.

Отже, об'єктом феминологии є жінки. Але відразу виникає запитання, як зрозуміти й визначити цей об'єкт? Галина Силласте, провідний феминолог Росії, говорить про двох підходах до жінки як об'єкта дослідження. Перший підхід: жінки, як соціально демографічна група. Але за такого підході на передній нлан такі проблеми як співвідношення статей на певних поколіннях, динаміка народжуваності, тривалість життя жінок у залежність від статі, характеристика жінки, як робочої сили й т.д. Другий підхід, жінки, як щодо автономне соціальне огляд — соціум. Такий їхній підхід дає понад глибоке і всебічне розуміння жіночого питання на минулому, сьогодення та майбутнє, його впливом геть загальні соціальні процессы.

Основними завданнями курсу «Феминология», є следующие:

. вивчення соціальних, чинників, які обумовлюють загальне та особливе в життєдіяльності чоловіків і жінок, специфічні умови, які впливають становище жінки в обществе;

. вироблення незбираного наукового світогляду, заснованого за принципами міжнародних концепцій ООН, інших нормативних актів, орієнтованих посилення ролі і статусу жінки в обществе;

. реалізація основних напрямів державної соціальної полі-тики, вивчення соціальної технології діяльності державних та громадських організацій з надання підтримки і допомоги жінкам; вивчення федеральної, регіональною безпекою та місцевої систем, комплексу форм і методів Школі соціальної роботи з різними категоріями жіночого населения.

Основні методи феминологии і його зв’язку з іншими науками.

Світоглядною базою фиминалогии є спільна гуманістична теорія про рівному праві всіх людей, незалежно від раси, віросповідання, статі за проведення свого матеріального добробуту, духовному розвитку в умовах волі народів і гідності, економічної стійкості й рівних можливостей. Стосовно прав і можливостям особистісного розвитку жінок такий передбачає як надзвичайно серйозні загальні соціальні перетворення, а й перехід від суспільства традиційно чоловічої дискримінації за ознакою статі до громадським відносинам рівних правий і можливостей жінок Сінгапуру й мужчин.

Феминология — міждисциплінарна наука. Вона розвивається у тісному зв’язку з цими науками, як історія, соціальна філософія, соціальна, і загальна психологія, соціологія. Феминология використовує такі основні методи исследования:

1. Соціологічне, визначальний соціальну обумовленість чоловічого й основою жіночого бытия.

2. Аксиологический, що підтверджує рівну самоцінність особистості чоловіки й женщины.

3. Функціональний, розкриває на усіх напрямах зв’язок між жінкою й обществом.

4. Інституціональний, орієнтується на вивчення соціальних інститутів, які впливають життєдіяльність женщин.

Феминология тісно связанна з соціологічними дослідженнями гендерних досліджень, бо їх значення нею дуже велике. Саме поняття «гендерний» — «цей спектакль індивіда (чоловіки / жінки) в усій сукупності його фізіологічної та соціальній сутності з акцентом на соціальну. Гендер — поняття культорологічного. Ідеальний образ жінки або старі чоловіки даного хронологічного і географічного зрізу пестується національними традиціями, этнопсихологией, ступенем цивілізованості суспільства, релігією, історією, національним менталітетом тощо.». Г. Силласте наголошує і певну специфіку гендерних досліджень, у на відміну від звичайних соціологічних досліджень з зазначеної тематиці. Вона пише: «Гендерні дослідження — вивчення становища жінок через призму, колись всього, соціопсихологічних та соціокультурних особливостей. Економіка і політика, соціальне середовище тут враховують, але як другорядних, а чи не визначальних обстоятельств».

Наукові розробки з феминологии і його вивчення у же Росії та мире.

Багато науковців вважають, що для становлення феминологии як науки дуже важливо задля всієї системи наук про людину та суспільство, бо вона знаменує вихід нового виток вивчення можливостей людини з урахуванням її психофізіологічної полоролевої специфіки. У й Росії може бути дослідження, присвячені сім'ї, переважно статистико-демографический аналіз (До. Васильєва та інших.). Можна назвати роботи етнографів, присвячені етнічним особливостям форм сім'ї, особливостям сімейних відносин, сімейним звичаям і політичним обрядам, наприклад, Я. С. Смирнова про родину і сімейному побут народів Кавказу тощо. Жіночий само вважають аж до останнього десятиліття не вивчався, оскільки вважалося, що в країні вже вирішено. Про становище жінок на світі початку й сім'ї, про необхідності боротьби за жіноче рівноправність багато писали багато й йшлося у двадцятих роках (В.І. Ленін, А. М. Коллонтай та інших.). У ж пізній період склалася офіційна думка, що соціалізм ми побудували, жіночий питання вирішили й проблему закрыли.

Перші кроки систематичного вивчення соціально-психологічного аспекти жіночого питання було зроблено лише у вісімдесятих роках. До таких дослідженням можна віднести вивчання суспільної думки жінок, мотивації їхньої поведінки та др.

На міжнародному семінарі під егідою ЮНЕСКО, «Гендерні дослідження: проблеми освіти й порівняльні перспективи» Галина Силласте виступило з основним доповіддю про стан масового жіночого свідомості, відбиває ставлення різних груп жінок до проблем, подій, явищам соціальної действительности.

Він відзначила, такі дослідження ведуть лише з кінця 80-х років. Також відзначила два їх напрями: по-перше, дослідження, у рамках соціології сім'ї, проведені НДІ соціології, у яких розглядаються соціальний та демографічний аспекти цієї проблеми, думки жінок політику і управлінні з відношення до сім'ї. По-друге, вивчання суспільної думки жінок на рамках дослідницького проекту «Жінки і демократизація суспільства». Перший етап цих досліджень було у 1990 року й у 1991 року опубліковані його результати. За словами Р. Силласте, керувала цими дослідженнями, спробували використовувати їх результати практично, надаючи допомогу владних структур у проведенні і здійснення програми рішення жіночих негараздів у умовах. У 1994 року було здійснено другий етап исследований.

У світі таку ж дослідження у галузі освіти, освіти, підготовки жіночих кадрів, допомогу жіночим рухам й у соціальної працювати з жінками почалися раніше. У дослідження з проблемам соціального становища жінок Сінгапуру й жіночим рухам ведуть із кінця ХIХ століття. Ще на початку ХХ століття читалися й окремі університетські курси по феминологии, але частиною освітянських та дослідницьких програм вони почали лише з кінця шістдесятих років, що стимулювалося самим розвитком жіноцтва в країні. Починаючи з 70-х років, навчальні курси по жіночої проблематики пропонувалися більш ніж тисячі американських коледжів і університетів. З 1980;х років за такі дослідження за навчальну діяльність у цієї області присуджувались наукові ступені, і за цьому феминология вважається міждисциплінарної областю наук. Для навчальної підготовки дослідження жіночої проблематики існує мережа з 70 центрів — і інститутів, діють 50 феміністських видавництв, понад сто книгарень спеціалізуються на жіночої тематиці. Фордовский та інші фонди виділили значні вартість видання нових журналів і наукових досліджень. У 1977 року було заснована «Національної асоціації з вивчення жіночої проблематики в соціально-політичному і на професійному аспектах Україні, у світі». Проте Чемберлен (президент-учредитель національного ради з дослідженням жіночої проблематики США) зазначає і труднощі в дослідженнях по жіночої тематиці й у викладанні, як, передусім, недовіру академічної громадськості до цій проблематиці, ставлення до неї як до несерйозною і побічної для науки.

Судячи з розвитку, феминология як наука ще молода, досвід наукових досліджень, і освіти з жіночої проблематики короткий за часом, невеликий навіть найбільш розвинених країн. Велике пожвавлення вивчення цих труднощів і пошуки практичних шляхів розв’язання внесла програма ООН «Десятиліття вже. 1975;1985 роки». У межах програмних засобів були прийнято важливі документи, які впливом геть політику урядів держав, объединяемых ООН, проведено міжнародні жіночі конгреси, про ніж докладніше буде вказано в завершальних розділах работы.

Феминология і розв’язання глобальних проблем современности.

Сучасне людство породило свого розвитку ряд складних проблем, вирішення яких потребує більше повного використання досвіду розвитку цивілізацій. Кілька умовно цивілізації Землі можна розділити на дві групи: техногенні, чи технократичні, і «природофильные ». Західноєвропейська і Північноамериканська цивілізації, розвиваючи техніку, ставилися до природи як матеріалу в майстерні, не враховуючи цілісності і автономності природи, підриваючи її можливості самоочищення і самовідновлення, як і породило конфлікт між природою, і людиною. Але інтереси людину, як особистості, його біологічні особливості, його психологія, комфортність існування кожної людини в соціальному середовищі мало враховувалися технократичними цивілізаціями, що у чому сприяло духовному зубожіння человечества.

Для цивілізації Сходу природа був у більшою мірою храмом, а чи не майстерні, розвиток техніки тут було більш повільним, особистості людини, його духовному вдосконаленню відводилося незгірш від, а то й більше уваги, ніж його матеріального забезпечення. Але ці цивілізації завдяки нерегулируемому зростанню народонаселення, випереджаючому зростання продуктивних сил, зіштовхнулися з найсерйознішими протиріччями, не уникли величезної диференціації між багатством меншини і злидарським існуванням большинства.

Якщо розвиток Західних цивілізацій летів, і триває по «чоловічому типу», то розвитку Східних цивілізацій сильніше вплив «жіночого початку». Патріархальний характер культури Заходу виявляється у агресивності, переважання сухий логіки над емоціями, зокрема і моральним почуттям. Здатність ж співпереживання, розвиненіша у жінок, поширюється і ставлення до природи, особливо до живої природи у культурі Востока.

Не можна замінити західний тип розвитку східним тому що ми не позбавимо цим сучасне людство з його глобальних проблем. Для успішного дозволу останніх необхідно ослаблення чоловічого запрацювала соціального життя і політиці, збагачення його жіночим початком. Щодо вирішення цього завдання необхідно вивчення жінок як соціальної спільності та жіночої проблеми та. І тому та росіян потрібний феминология як наука з усіма її исследованиями.

Не вимагає довгих роз’яснень роль жінок на запобігання війн, насильницьких форм дозволу конфліктів, застосування зброї масового знищення. За природою жінка — творець і головна хранителька життя і ворог смерті, уничтожения.

Велика роль жінок Сінгапуру й у подоланні екологічної кризи. Вона не лише у особисту участь у природоохранительных рухах і організаціях, а й у вихованні нових типів мислення — екологічного мислення в нових поколінь. Жіноча спроможність до емпатії - співпереживання і порозуміння на почуття іншим людям — може стати найважливішим аспектом духовної віднови человечества.

Підбиваючи підсумки ще раз відзначити виняткову актуальність активного участі жінок на рішенні і локальних, і глобальних проблем людства. Але повторюю вкотре, що задля цього потрібно вивчення жінок Сінгапуру й жіночих проблем, подолання дискримінації жінок в усіх галузях громадської жизни.

Подолання усталених стереотипів буденної свідомості, що стосуються оцінки соціальних ролей жінок, подолання розриву статей, їх явного і прихованого антагонізму, — найважливіший аспект боротьби збереження і подальший прогрес человечества.

Поэтому необхідно розвиток виробництва і вивчення науки про жінку — феминология.