Планування діяльності підприємства

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Продовження таблиці 16 |1 |2 |3 |4 |5 |6 — |3. |Чисельність персоналу у — | — | — | |звітному році, всього |чол. — | — | — |в т. год.: — робітників |чол. — | |Вих. дані, — | — | — | |табл.8 — | — - спеціалістів |чол. — | |Згідно рис.| — | — | — |4 — |4. |Потреба в персоналі, всього|чол. — | — | — |в т. год.: — робітників |чол. — | |Формула — | — | — | |(40) — | — - спеціалістів |чол. — | |Згідно… Читати ще >

Планування діяльності підприємства (реферат, курсова, диплом, контрольна)

На рахунок курсової пишіть: [email protected].

Міністерство освіти й науки України.

Український державний університет водного господарства та природокористування.

Кафедра регіонального управління.

030 — 82.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ для виконання курсової роботи із дисципліни «Планування діяльності підприємства» для студентів спеціальності 7.50 107.

«Економіка підприємства» денної та заочної форм навчання.

Затверджено на засіданні методичної комісії факультету економіки протокол № ___ від «__» ____________ 2002 року.

Рівне — 2002.

Методичні вказівки для виконання курсової роботи із дисципліни «Планування діяльності підприємств» для студентів спеціальності 7.50 107 «Економіка підприємства» денної й заочної форм навчання / М. О. Турченюк, О. М. Мичка, В. Ю. Богдан. — Рівне: РДТУ, 2002. — 36 с.

Упорядники: М. О. Турченюк — к. т .зв., доцент;

О.М. Мичка — старший викладач;

В.Ю. Богдан — асистент.

Відповідальний за випуск — Е.А. Зінь, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри регіонального управління.

ЗМІСТ стор.

Вступ… … 3.

Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його виробничої програми…

… 3.

1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства… 3.

2. Сегментація ринку…

… 4.

3. Вивчення ємності ринку підприємства… 5.

4. Оцінка конкурентноздатності товару підприємства…

5. Планування ціни товару підприємства… 7.

6. Прогнозування об'ємів продаж товарів підприємства…

Розділ 2. Планування використання ресурсів підприємства для виконання виробничої програми… 10.

2.1. Планування виробничої програми підприємства… 10.

2.2. Планування виробничої потужності підприємства…

2.3. Розрахунок балансу години при плануванні виробничої програми…

… 13.

2.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання… 14.

2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства…

… 15.

2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах…

… 15.

2.5.2. Баланс матеріальних ресурсів підприємства… 19.

2.6. Планування роботи й персоналу на підприємстві… 22.

2.6.1. Планування зростанню продуктивності роботи… 22.

2.6.2. Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми…

2.7. Планування фонду заробітної плати на підприємстві… 28.

Розділ 3. Планування фінансової діяльності підприємства… 29.

3.1. Планування зниження собівартості продукції по окремим техніко-економічним чинникам… 29.

3.2. Планування доходів й надходжень… 31.

3.3. Фінансовий план підприємства… 33.

Висновки та пропозиції… … 33.

Список рекомендованої літератури… 34.

Вступ.

У вступі обґрунтовується й розкривається актуальність планування в сучасних умовах, підкреслені його особливості й роль як функції управління й регулювання діяльності підприємства. У вступі вказуються позначка й заподіяння курсової роботи, описуються методи збору матеріалу, структура курсової роботи. Вказуються теоретичні основи планування діяльності підприємства.

Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його виробничої програми.

1.1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства.

Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без комплексного аналізу факторів зовнішнього середовища, котрі впливають на його діяльність. До таких факторів, котрі не є контрольованими підприємством, відносять: технологічні (рівень розвитку НТП); міжнародні (вплив міжнародного ринку товарів); економічні (вплив інфляції, рівень зайнятості, стабільність національної валюти); політичні (законодавство країни ринку, урядові постанови укази президента); соціально-культурні (ставлення до підприємства різних груп населення); ринкові (можливість проникнення на ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури); конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування, тощо).

Для оцінки загроз та можливостей впливу перерахованих факторів М. Х. Мескон та М. Альберт пропонують перелік загроз та можливостей, із якими підприємство зустрічається у зовнішньому середовищі.

Вплив зовнішнього чинника на підприємство розраховується за формулою:

[pic] (1); де [pic] - оцінка впливу зовнішнього чинника на діяльність підприємства; kФ — коефіцієнт, який враховує важливість впливу зовнішнього чинника, див. вихідні дані, табл.1, № 1;

Y — значення впливу зовнішнього чинника на діяльність підприємства, обирається самостійно.

Значення «Y» М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50…+50). Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів наведена в таблиці 1:

Таблиця 1.

Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів для підприємства.

|№ |Фактори зовнішнього |Коефіцієнт |Значення впливу |Оцінка впливу | |п/п |середовища |"kФ" |чинника «Y» |чинника «Дт» | |1 |2 |3 |4 |5 | |1 |Економічні |+1 |+20 |+20 | |2 |Ринкові |+2 |-10 |-20 | |3 |Політичні |+1 |-20 |-20 | |4 |Технологічні |+4 |+30 |+120 | |5 |Конкурентні |+1 |-20 |-20 | |6 |Міжнародні |+3 |-30 |-90 | |7 |Соціальні |+1 |+10 |+10 |.

Примітка. Значення «Y» в таблиці вибрано довільно, а значення коефіцієнта «k» — згідно вихідних даних.

Вплив зовнішніх факторів на діяльність підприємства визначається по шкалі Ф. Хедоурі (рис 1.).

На основі даного аналізу необхідно зробити висновок про маркетингові можливості підприємства.

1.2. Сегментація ринку.

Підприємство при плануванні свого місця на ринку винне орієнтуватись на його окремий сегмент — групу споживачів, котрі зайняті пошуком однотипних товарів та згодні їхнього купити.

Сегментація здійснюється за наступними принципами: кожен з сегментів, що розглядається має бути чітко вираженим; вибраний сегмент має бути досить значимим, щоб забезпечити прибуток підприємству; сегмент має бути доступним для застосування ефективних методів збуту.

У першу чергу необхідно визначитись, хто є споживачем товару: населення чи організації. Населення є в основному споживачем товарів широкого вжитку (ТШВ). Сегментація тоді здійснюється за такими ознаками:

1. Географічна — розташування регіону, чисельність та щільність населення, структура комерційної діяльності, клімат, динаміка розвитку регіону, рівень інфляції, тощо.

2. Демографічна — стати, вік, склад сім «ї та етап її життєвого циклу, сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність, тощо.

3. Психографічна — суспільний клас (тобто стабільні групи суспільства, яким характерні споріднені ціності, уявлення, інтереси, поведінка), спосіб життя, тип особистості.

4. Поведінкова — рівень знань, взаємовідносини, норми споживання, ступінь використання товару, готовність купити товар, випадковість купівлі, тощо.

Організації є в основному споживачами товарів промислового призначення (ТПП). Ознаки сегментації ринку ТПП подібні до ознак сегментації ринку ТШВ. Відмінність полягає до того, що ринок ТПП сегментують в основному за географічними, а й за деякими соціально-економічними ознаками: розміри підприємств-покупців, структура каналів збуту, організаційні форми торгівлі, техніка й технологія закупівель. Другорядного значення набувають демографічні, культурні та поведінкові ознаки.

Спочатку необхідно розділити покупців залежно від концентрації їхніх складів. Чим ближче смердоті розміщені до підприємства-виробника, тім більшою якщо частота поставок й ширшим асортимент товарів, котрі поставляються в одній пакувальній одиниці.

Демографічні ознаки сегментації ринку ТПП можуть стосуватись кількості працюючих, галузі спеціалізації, наявних ресурсів, а також демографічних особливостей осіб, що беруть доля в прийнятті рішень про купівлю.

Здійснивши сегментацію, виробник може вибрати тієї сегмент, на якому він якщо концентрувати свої маркетингові зусилля.

1.3. Визначення ємності ринку підприємства.

Ємність ринку — можливий об'єм реалізації на ньому товару протягом певного проміжку години. Ємність ринку характеризується потенційною ємністю (максимально можливою) та часткою ринку. Частка ринку визначається як ставлення об'єму продаж товару даного підприємства до потенційно можливої ємності ринку.

Ємність ринку розраховується на основі аналізу тенденцій розвитку галузей, котрі використовують даний товар, чи на основі аналізу тенденцій реалізації товару за попередній період та екстраполяції даних на попередній період.

Загальна ємність в натуральних одиницях визначається за формулою.

QРИНКУ = n1 * n2 (2);

Де QРИНКУ — загальна ємність ринку в натуральних показниках; n1 — кількість покупців товару, чол., див. вихідні дані, табл. 1, № 2; n2 — кількість покупок здійснених середнім покупцем, прим., див. вихідні дані, табл. 1, № 3.

1.4. Оцінка конкурентоздатності товару.

Конкурентосздатність — це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, котрі із точки зору покупця є суттєвими й забезпечують задоволення конкретних потреб.

Рівень конкурентноздатності можна оцінити за допомогою системи одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників.

Одиничний показник — відображає відсоткове ставлення дійсної величини параметру до його величини, при якому елемент потреби повністю задовольняється.

Груповий показник — поєднує одиничні показники та показує ступінь задоволення потреби взагалі.

Інтегральний показник — чисельна характеристика конкурентноздатності товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Визначивши інтегральний показник, його значення порівнюють з нормативним чи з значенням інтегрального показника товару-зразка й роблять висновок про конкурентноздатність товару.

До технічних параметрів конкурентноздатності товару відносять: класифікаційні параметри, котрі визначають належність виробу до певного виду, класу, типу продукції; конструктивні (характеристики конструкторськотехнічних рішень); нормативні (що відповідають міжнародним стандартам, правилам); ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), котрі демонструють відповідність товару властивостям людського комплексу; естетичні, котрі характеризуються єдністю змісту й форми предмета.

До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції чи здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.

Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності необхідно:

1. Визначити груповий параметричний показник за технічними параметрами;

2. Визначити груповий параметричний показник за економічними параметрами;

3. Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;

4. Порівняти інтегральний показник із еталоном й зробити висновок про рівень конкурентноздатності товару.

Груповий параметричний індекс по технічних та економічних параметрах визначається залежністю:

[pic] (3); де аі - значення впливу одиничного показника, долі одиниці; pi — параметричний індекс.

Приклад.

Припустимо, що підприємство випускає швейні машини. Для визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами виберемо 5−10 параметрів, котрі характеризують властивості продукції, що мають суттєвий інтерес для споживача (див. табл. 2).

Таблиця 2.

Визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами.

|№ |Одиничний показник |Значення|Значення|Оцінка|Параме-|Груповий| |п/п| |% |, долі | |тричний|параме-т| | | | |одиниці | | |ричний | | | | | | |індекс |індекс | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |1. |Корисні та декоративні шви |40 |0,4 |4 |0,75 |0,3 | |2. |Шви на шкіряних виробах |10 |0,1 |5 |1 |0,1 | |3. |Робота із різними тканинами |30 |0,3 |4 |0,75 |0,225 | |4. |Обробка петель |5 |0,05 |4 |0,75 |0,0375 | |5. |Обробка краю виробу |15 |0,15 |3 |0,6 |0,09 | | |ВСЬОГО |100 |1 |- |- |0,7525 |.

У колонці 4 вказано значення одиничного показника в частках одиниці (колонка 3 /100). Параметричні індекси (колонка 6) визначаються на основі тестування споживачів (колонка 5), тобто по оцінці, якої отримав кожен з 5 параметрів. Оцінці «відмінно» відповідає параметричний індекс 1, «добро» — 0,75, «задовільно» — 0,6, «із недоліками» — 0,2, «із великими недоліками» — 0,1.

Колонка 7 — добуток параметричного індексу (колонка 6) та значення відповідного одиничного показника в частках одиниці (колонка 4). Значення отримане у рядку «ВСЬОГО» колонки 7 й є тім значенням групового параметричного індексу за технічними параметрами.

Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними параметрами. До економічних параметрів відносять: енергомісткість виробу, вартість ремонтів, експлуатаційні затрати, вартість запчастин, сервісне обслуговування. Розрахунок проводять в табличній формі аналогічно таблиці 2.

Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (До) за формулою.

[pic] (4); де [pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними параметрами;

[pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за економічними параметрами.

Отримане значення інтегрального показника порівнюємо з аналогічним значенням товару зразка (див. вихідні дані, табл. 1, № 4). Робиться висновок про рівень конкурентноздатності продукції підприємства.

1.5. Планування ціни товару підприємства.

Ціна є важливим чинником, який визначає об'єми продаж та виручку від реалізації продукції.

При плануванні ціни необхідно досягти такого її рівня, який бі забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується под впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається доля держави у регулюванні цін на певні види продукції.

Головними чинниками, що впливають на формування ціни є: собівартість продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.

Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат виробництва й реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні витрати плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень конкуренції; поточної ціни; із орієнтацією на споживача; параметричні методи ціноутворення.

У курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на забезпечення максимального прибутку.

У першу чергу необхідно встановити залежність між ціною на одиницю продукції та попитом на продукцію, тобто рівняння «кривої попиту». Зобразимо «криву попиту» (див. рис. 2) згідно вихідних даних, табл. 10.

Для встановлення рівняння «кривої попиту» доцільно використати канонічне рівняння прямої, оскільки, як видно із рис. 2, залежність має лінійний характер.

Канонічне рівняння прямої має вигляд: [pic].

Таким чином, щоб встановити залежність між ціною й попитом необхідно взяти дві точки для побудови кривої попиту й визначити параметри лінійного рівняння.

Приклад.

Нехай дані для побудови кривої попиту мають вигляд: |Ціна (Ц), грн. |10 |20 |30 |40 |50 | |Попит (N), прим. |32 |24 |16 |8 |0 |.

Візьмемо 1-у та 2-у точки, підставимо у канонічне рівняння прямої, отримаємо:

[pic].

Спростивши даний вираз отримаємо:

N=-0.8*Ц+40;

Таким чином параметри лінійного рівняння: а=-0,8; в=40.

Нехай був встановлена залежність:

N = a*Ц + в (5);

Де N — попит на продукцію (обсяг реалізації), шт.;

Ц — ціна на одиницю продукції, грн.; а — параметри лінійного рівняння.

Прибуток (П) визначається як різниця між доходом (Д) й витратами (В):

П = Д — У (6);

Доход (Д) розраховується як добуток обсягу реалізації (N) на ціну за одиницю продукції (Ц):

Д = N * Ц (7);

Витрати (У) складаються із постійних та змінних затрат:

У = ВЗМПЛ * N + ВПОСТПЛ (8);

Де ВЗМПЛ — змінні затрати на виробництво й реалізацію одиниці продукції в плановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 6;

N — обсяг реалізації, шт.;

ВПОСТПЛ — постійні затрати підприємства в плановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 5.

З формул (6), (7), (8) отримаємо:

П = N * Ц — ВЗМПЛ * N — ВПОСТПЛ (9);

Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку від ціни:

П = f (Ц) = а * Ц2 + в * Ц — ВЗМПЛ * а * Ц — ВЗМПЛ * в — ВПОСТПЛ = а * Ц2 + (в — ВЗМПЛ * а) Ц — (ВЗМПЛ * в + ВПОСТПЛ) (10);

Необхідно визначити, при якому значенні Ц функція П = f (Ц) (10) досягне свого максимального значення. Тобто необхідно дослідити функцію П = f (Ц) на максимум. Для цого знайдемо похідну функції П = f (Ц):

П' = 2аЦ + (в — ВЗМПЛ * а) (11);

як відомо функція досягає своїх максимальних й мінімальних значень у точках (критичні точки), в які похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо вираз (11) нанівець й відшукаємо значення Ц, при якому П набуває максимального значення:

2аЦ + (в — ВЗМПЛ * а) = 0 [pic].

[pic] (12); зобразимо графічно:

1.6. Прогнозування об'ємів продаж товарів підприємства.

Необхідно зазначити, що точних методів визначення майбутнього об'єму продаж товарів не існує. У попередньому параграфі було б встановлено ціну на одиницю продукції, при якій якщо досягнуто максимального прибутку. Маючи залежність N = а * Ц + в (5), можна отримати приблизне значення обсягу реалізації продукції у плановому році в натуральних одиницях.

2. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми.

2.1. Планування виробничої програми підприємства.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продаж. Вона обґрунтовує заподіяння по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається із двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводити показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м2, м3, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, котра оплачена покупцем чи збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції QРПЛ визначається за формулою:

[pic], (13) де QTіПЛ — обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства, див. формула (15);

?QПзіПЛ — сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на вухо й кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 7;

?QПвіПЛ — сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але й не оплаченої споживачем на вухо й кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 8; n — кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (QВіПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15% відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

[pic], (14); де N — плановий обсяг продаж продукції в натуральних показниках, див. параграф 1.6.; n — кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених складу готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

[pic], (15); де QВіПЛ — план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках, див. формула (14);

Ці - оптова ціна одиниці і-го виду продукції, див. формула (12); n — кількість видів товарної продукції;

QП.Р.і - обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20…25% від плану випуску продукції у вартісних показниках (QВіПЛ * Ці); m — кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції й виконаних робіт чи послуг, до того числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

QВАЛ=QТі+(QЗ.К-QЗ.П)+(QІ.К-QІ.П) (16);

де QЗ.К., QЗ. П — залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець й вушко періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 9;

QІ.К., QІ.П. — залишки інструментів й оснастки власного виробництва на кінець й вухо періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 10.

На основі приведених розрахунків складаються форми (див. табл. 3, 4.):

Таблиця 3.

Таблиця 4.

План виробництва й реалізації продукції у вартісному виразі.

При заповненні колонки «Кількість продукції в грошовому виразі в цінах планового року» — дані із табл. 3, колонка «План» перемножуються на ціну (12).

При заповненні колонки «У цінах базисного року» використовується індекс цін, дивуйся вихідні дані, табл. 1, № 14.

2.2. Планування виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства — це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на вухо планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (МС.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту й відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

[pic], (17); де МП — вхідна виробнича потужність, див. вихідні дані, табл. 1, № 11;

?Мі - приріст («+») чи вибуття («-») виробничих потужностей в і-му місяці, див. вихідні дані, табл. 1, № 12; й — номер місяця.

При цьому вихідна потужність (Яка якщо вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

[pic] (18);

Приклад. На вухо планового періоду МП=1000 од. У березні виведена потужність на 50 од., в липні на 100 од. У квітні запровадили експлуатацію потужностей на 150 од., а серпні - на 150 од.

Середньорічна потужність рівна.

МС.Р.=1000+[pic][150(12−4)+150(12−8)-50(12−3)-100(12−7)].

=1000+[pic]850=1071 од.

Кінцева вихідна потужність підприємства, котра якщо початковою на майбутній плановий період, рівна:

МК=1000+150+150−50−100=1150 од.

2.3. Розрахунок балансу години при плануванні виробничої програми.

На виробничу програму в основному впливає фонд години роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого години (ФРЧ) здійснюється із метою визначення кількості робочих днів (часів), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником чи одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:

Таблиця 5.

Баланс робочого години на ____ рік |№ |Показник |Фонд години | |п/п| | | | | |працівника |підприємства | |1 |2 |3 |4 | |1. |Загальна кількість календарних днів |* |* | |2. |Кількість неробочих днів: | | | | |в т. год. святкових |* |* | | |вихідних |* |* | |3. |Кількість календарних робочих днів | | | | |(номінальний фонд робочого години) |* |* | |4. |Невиходи на роботу, всього: |* |* | | |чергові й додаткові відпустки |* | | | |відпустки по вагітності |* | | | |виконання державних обов’язків |* | | | |через хворобу |* | | | |навчання |* | | | |неявка із дозволу адміністрації |* | | | |прогули |* | | | |простої |* |* | |5. |Корисний ФРЧ |* |* |.

2.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання.

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі шкірного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається із розрахунку дійсного фонду години роботи обладнання та години, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. У результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв чи дефіцит обладнання.

Для галузей із безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як ставлення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд години роботи одиниці обладнання:

[pic] (19); де QВПЛ — виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках чи річний обсяг випуску продукції, див. формула (14);

МС.Р. — середньорічна потужність, див. формула (17);

[pic] - коефіцієнт використання фонду робочого години, розраховується як ставлення корисного фонду робочого години підприємства до номінального, див. табл. 5;

2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства.

2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах.

Основне виробництво — потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їхні витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один й тієї самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

[pic], (20); де НQi — норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції, див. вихідні дані, табл. 1, № 13;

QВПЛ — обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді, див. формула (14); n — кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.

Незавершене виробництво — потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується із врахуванням тривалості виробничого циклу й планового випуску продукції визначається за формулою:

[pic], (21); де QЗ.К.ПЛ — обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;

QЗ.П.ПЛ — очікуваний обсяг незавершеного виробництва на вушко планового періоду в натуральних показниках; n — кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.

Щоб отримати значення QЗ.К.ПЛ та QЗ.П.ПЛ потрібно поділити відповідні значення у вихідних даних табл. 1, № 9 на ціну одиниці продукції Ц, див. формула (12).

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється із врахуванням специфіки їхнього використання за формулою:

[pic] (22); де Нм — норма витрат мастильних матеріалів однією станко-годину роботи даного обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

Nо — кількість працюючих одиниць обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

ФРЧКОР.П.ПЛ — корисний фонд робочого години підприємства в плановому році, днів, див. табл. 5; kз — коефіцієнт змінності обладнання чи кількість змін роботи підприємства, див. вихідні дані, табл. 1, № 29; tз — тривалість робочої зміни, рік., див. вихідні дані, табл. 1, № 16.

При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їхні номенклатура, а, по кожному виду необхідний годину роботи.

Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:

[pic], (23); де tм — машинний годину роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції, часів, див. вихідні дані, табл. 3;

QВПЛ — річна програма випуску продукції, прим., див. формула (14);

L — довжина робочої частини інструменту, мм, див. вихідні дані, табл. 3; l — довжина частини інструменту, котра сточується за заточення, мм, див. вихідні дані, табл. 3; tЗАТ — годину роботи інструменту між двома заточками, часів, див. вихідні дані, табл. 3.

Потреба в матеріалах на: ремонт обладнання залежить від виду й кількості обладнання, яку необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт й обчислюється за формулою:

[pic] (24); де kМ.Р. — коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

Нк — норма витрат матеріалів однією ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

R1, R2, R3 — сума ремонтних одиниць обладнання, котрі підлягають капітальному, середньому й малому ремонтам, див. вихідні дані, табл. 4.

; kс. к — коефіцієнт, що показує співвідношення між нормами витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах, див. вихідні дані, табл. 4; kм. до — аналогічно kс. к, лише при малому та капітальному ремонтах, табл. 4.

Потреба в матеріалах на: ремонт будівель на плановий період в натуральних показниках визначається виходячи із питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт за формулою:

[pic] (25); де Qрем — обсяг ремонтних робіт, грн., див. вихідні дані, табл. 5 ;

Уз — питома ваги матеріальних витрат в ремонтних роботів, %, див. вихідні дані, табл. 5;

Розум — питома ваги даного матеріалу в загальних матеріальних витратах, %, див. вихідні дані, табл. 5;

ЦМ.Р. — планова ціна одиниці матеріалу, грн., див. вихідні дані, табл. 5.

Розрахунки по плануванню витрат в матеріально-технічних ресурсах рекомендується провести таким таблицях:

Таблиця 6.

Розрахунок потреби в матеріалах й комплектуючих для виконання плану основного виробництва |№|Найменуванн|одини|Норма |Плановий |Потреба в |ціна |витрати | |п|я ресурсу |ці |витрат на |обсяг |ресурсі в |одиниці|на | |п| |вимір|одиницю |виробництва,|натуральни|ресурсу|придбання| |.| |у |продукції |прим. |x |, грн. |ресурсів,| | | | | | |показниках| |грн. | |1|2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 | |1|матеріал 1 |т | | | | | | |2|матеріал 2 |т | | | | | | |3|матеріал 3 |т | | | | | | |4|деталь 1 |прим. | | | | | | |5|деталь 2 |прим. | | | | | | | |ВСЬОГО | |- |- |- |- | |.

Таблиця 7.

Розрахунок потреби в матеріалах й комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва |№ |Найменуванн|одиниц|Норма витрат|Сальдо |Потреба в|Ціна |Витрати | |пп|я ресурсу |й |на одиницю |незавершено|ресурсі, |одиниц|на | |. | |виміру|продукції |го |в |й |придбанн| | | | | |виробництва|натуральн|ресурс|я | | | | | |, прим. |їх |у, |ресурсів| | | | | | |показника|грн. |, грн. | | | | | | |x | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 | |1 |матеріал 1 |т | | | | | | |2 |матеріал 2 |т | | | | | | |3 |матеріал 3 |т | | | | | | |4 |деталь 1 |прим. | | | | | | |5 |деталь 2 |прим. | | | | | | | |ВСЬОГО | |- |- |- |- | |.

Таблиця 8.

Розрахунок потреби в мастильних матеріалах |Інструмент| | | | | | | | |1 | | | | | | | | |Інструмент| | | | | | | | |2 | | | | | | | | |Інструмент| | | | | | | | |3 | | | | | | | | |ВСЬОГО |- |- |- |- |- |- | |.

Таблиця 10.

2.5.2. Баланс матеріальних ресурсів підприємства.

Розробка балансу матеріальних ресурсів є останнім етапом підготовки плану матеріально-технічного забезпечення. У балансі матеріальних ресурсів визначається потреба в кожному із них, джерела й розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, котрі необхідно завести зі сторони (імпорт).

Оформлюється баланс у вигляді таблиці.

Таблиця 12.

На основі балансів заповнюється форма «Постачання матеріалів й комплектуючих по підприємству зі сторони».

Таблиця 13.

Таблиця заповнюється для матеріалів та деталей, що використовуються для виконання плану основного виробництва.

Обсяги постачання із України, країн СНР, імпорт — розраховуються відповідно до рівня забезпеченості.

На основі розрахунків, котрі приведені вище, розробляється план матеріально-технічного забезпечення у вигляді зведеної форми (див. таблицю 14).

У колонку «Найменування матеріальних ресурсів» заносять такі категорії: матеріали та комплектуючі на виробництво продукції; мастильні матеріали; матеріали на: ремонт обладнання; матеріали на: ремонт будівель.

Колонки 6−11 заповнюються на основі попередніх розрахунків. При цьому категорії мастильні матеріали; матеріали на: ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель — відносяться в статтю витрат «ремонтно-експлуатаційні потреби».

Колонка 12 — сума значень колонок 6−11.

Колонка 14 — № варіанту.

Колонка 13 — розраховується як добуток одноденної потреби в ресурсі на перехідний запас в днях (кіл. 14). Одноденна потреба в ресурсі визначається діленням потреби в ресурсі (кіл. 12) на корисний фонд робочого години підприємства (табл. 5).

Колонка 15 «Загальна потреба в ресурсах, «- сума значень колонок 13 та 12.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по кварталами (колонки 16−19) здійснюється довільно.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по джерелах постачання (колонки 20−23) — на основі нормативів: очікувані залишки — 15% від загальної потреби в ресурсах (кіл. 15); мобілізація внутрішніх ресурсів — 70%; ввіз матеріалів зі сторони — 10%; інші джерела — 5%.

Колонка 3 — значення приймаємо рівними 90% колонки 15.

Колонка 4 — значення приймаємо рівними 85% колонки 15.

Колонка 5 — значення приймаємо рівними 85% колонки 13.

Таблиця 14.

2.6.2. Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми.

Якщо на дільниці чи в цеху випускається однорідна продукція, то планова чисельність працюючих визначається по нормах виробітку, тобто.

[pic] (40); де QВПЛ — плановий обсяг випуску продукції, прим., див. формула (14);

Ц — ціна одиниці продукції, грн., див. формула (12); kНВ — коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого, див. вихідні дані, табл. 1, № 19; qПЛ — виробіток продукції в плановому році, грн./чол., див. формула (39).

Чисельність робітників, необходимых для експлуатації машин, апаратів, обладнання визначається по нормах обслуговування обладнання:

[pic] (41); де NО. заг — кількість машин, обладнання та інших об'єктів, що підлягають обслуговуванню, прим., див. вихідні дані, табл. 7; kЗ — коефіцієнт змінності (число змін роботи підприємства за добу, шт.).

див. вихідні дані, табл. 1, № 29; kс — коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової, див. формула (42);

Але — норма обслуговування, тобто кількість обладнання, що підлягає обслуговуванню одним робітником, див. вихідні дані, табл. 1, №.

23.

Коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової визначається відношенням номінального фонду робочого годині на днях до планового числа робочих днів:

[pic] (42); де ФРЧНОМ.Р.ПЛ — номінальний фонд робочого години робітника в плановому році, днів, див. табл. 5;

ФРЧКОР.Р.ПЛ — корисний фонд робочого години робітника в плановому році, днів, див. табл. 5.

Планування чисельності керівників та спеціалістів проводять на основі: трудоємності управління; нормативного методу; числа робочих місць.

Планування чисельності керівників й спеціалістів за кількістю робочих місць передбачає спочатку розробку організаційної структури управління, див. рис. 4, а потім штатного розкладу шкірного структурного підрозділу.

Вивільнення персоналу чи додаткова потреба в персоналі визначається шляхом порівняння планової потреби в персоналі із його фактичною наявністю на вухо планового періоду. Такий розрахунок проводять у вигляді форми (див. таблицю 16).

Таблиця 16.

Потреба в персоналі та джерела забезпечення |№ |Назва показників |Одиниці|Базовий рік |План | |в.п| |виміру | | | |. | | | | | | | | |План |Фактичне | | | | | | |виконання | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1. |Товарна (валова) продукція |тис. |95% кіл. 6|85% кіл. 6|Формула | | | |грн. | | |(15) | | |ті, у % до попереднього |% |- |- | | | |року | | | | | |2. |Виробіток однієї |грн./чо|Вих. дані,|Вих. дані,|Формула | | |робітника |л |табл. 1, №|табл. 1, №|(39) | | | | |15 |15 | | | |ті, у % до попереднього |% | | | | | |року | | | | |.

продовження таблиці 16 |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |3. |Чисельність персоналу у | | | | | | |звітному році, всього |чол. | | | | | |в т. год.: — робітників |чол. | | |Вих. дані, | | | | | | |табл.8 | | | - спеціалістів |чол. | | |Згідно рис.| | | | | | |4 | |4. |Потреба в персоналі, всього|чол. | | | | | |в т. год.: — робітників |чол. | | |Формула | | | | | | |(40) | | | - спеціалістів |чол. | | |Згідно рис.| | | | | | |4 | |5. |Додаткова необхідність в | | | |П. 4 — П. 3| | |персоналі, всього |чол. | | | | | |в т. год.: — робітників |чол. | | | | | | - спеціалістів |чол. | | | | |6. |Забезпечення додаткової | | | |Розподіл — | | |потреби в персоналі: | | | |самостійно | | |а й за рахунок прийняття: | | | | | | |робітників |чол. | | | | | |спеціалістів |чол. | | | | | |б) за рахунок випускників | | | | | | |навчальних закладів: | | | | | | |робітників |чол. | | | | | |спеціалістів |чол. | | | |.

2.7. Планування фонду оплати роботи (ФОП) на підприємстві.

Плановий фонд заробітної плати — це сума грошових коштів, передбачених в плановому періоді для виплати працівникам по тарифних ставках, окладах й відрядних розцінках, а також премій із фонду заробітної плати й всіх видів доплат до заробітної плати.

Для розрахунку планового фонду заробітної плати використовують наступні методи: укрупнений, прямого рахунку, нормативний, по елементах.

У курсовій роботі пропонується використати метод прямого рахунку. Даний метод підстав на визначенні планової чисельності персоналу по категоріях й їхнього середньорічної заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати обчислюється за формулою:

[pic] (43); де [pic] - середньорічна заробітна плата одного працівника і-ої категорії в плановому періоді, грн.;

[pic] - планова чисельність і-ої категорії персоналу, грн.; n — кількість категорій персоналу.

Розрахунок планового фонду оплати роботи здійснюється в такій послідовності: 1) складається штатний розпис підприємства; 2) для кожної із категорій персоналу, відповідно до систем оплати роботи прийнятих на підприємстві, а також виходячи із величини середньомісячної зарплати в даній галузі, розраховується середньомісячна зарплата (посадовий чи місячний оклад); 3) розраховується зарплата всіх штатних одиниць відповідно річна та місячна — див. табл. 17.

Таблиця 17.

Штатний розпис підприємства |№ |Назва посад |Кількість штатних |Посадовий |Зарплата всіх | | | |одиниць |оклад, |штатних одиниць | | | | |грн./міс. | | | | | | |грн./мі|грн./ | | | | | |з. |рік | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1. |Працівники | | | | | | |- | | | | | | |- | | | | | | |- | | | | | | |ВСЬОГО |Формула (40) + | | | | | | |(41) | | | | |2. |Керівники й спеціалісти |Згідно рис. 4 | | | | | |ВСЬОГО | | | | | |3. |Обслуговуючий персонал | | | | | | |прибиральниця | | | | | | |сторож | | | | | | |ВСЬОГО | | | | | | |РАЗОМ | | | | |.

Розраховується загальний плановий фонд оплати роботи (ФЗПЗАГПЛ):

[pic] (44); де ФЗПОСН. ПЛ — фонд основної зарплати на плановий рік, грн. (табл. 17, кіл. 6, «Всього»);

ФЗПДОД.ПЛ — фонд додаткової зарплати на плановий рік, грн. — приймаємо 20% ФЗПОСН.ПЛ.

3. Планування фінансової діяльності підприємства.

3.1. Планування зниження собівартості продукції по окремим техніко-економічним факторам.

Економія витрат за рахунок підвищення технічного рівня виробництва розраховується за планом технічного розвитку й організації виробництва. Сума економії по цих чинниках складається з зменшення витрат матеріальних ресурсів та витрат на оплату праці.

Економія від зниження матеріальних витрат визначається за формулою:

[pic] (45); де НQ0 й НQ1 — норма витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції до й после проведення відповідних заходів. Норму витрат матеріалів до проведення заходів НQ0 беремо із вихідних даних, табл. 1, № 13. Норма витрат после проведення заходів — це величина НQ0 зменшена на відсоток вказаний у вихідних даних, табл. 1, № 24;

ЦМ — ціна одиниці сировини, матеріалів, палива, грн., див. вихідні дані, табл. 9;

QВіЗАХ — кількість продукції, виготовленої із початку введення заходженню до кінця планового періоду, прим., визначається виходячи із величини планового виробництва продукції QВПЛ (див. формула (14)) та години дії заходженню, тобто:

QВіЗАХ = QВПЛ*(12-NМ)/12, де NМ — номер місяця коли було б впроваджено захід, див. вихідні дані, табл. 1, № 25.

Зниження собівартості продукції за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві рівна:

[pic] (46); де СЗБ — собівартість 1-го виробу в базовому році, грн., див. формула (47);

QВБ й QВПЛ — обсяг виробництва в натуральному вираженні відповідно в базовому та плановому періодах, див. таблиця 3 «Всього».

[pic] (47); де ВЗМБ — змінні затрати на виробництво одиниці продукції у базисному році, грн./шт., див. вихідні дані, табл. 1, № 27;

ВПОСТБ — постійні затрати у базисному році, грн., див. вих. дані, табл. 1, № 26;

QВБ — обсяг виробництва у базисному році, шт.

Зниження собівартості за рахунок зміни обсягів виробництва визначається за формулою:

[pic] (48); де [pic] - темпи приросту товарної продукції в плановому періоді в порівнянні із базовим фатальністю, % (величину товарної продукції у базисному році (QТБ) беремо із табл. 16, п. 1, кіл. 5).

Тоді [pic] = (QТПЛ — QТБ) / QТБ*100.

Економія на амортизаційних відрахуваннях рівна:

[pic] (49); де АБ й АПЧ — загальна сума амортизаційних відрахувань в базовому та плановому періодах, грн., для визначення використовується величина постійних витрат у базовому та плановому роках (вих. дані, табл.1, № 5, 26) та питома ваги амортизації в постійних витратах (див. вихідні дані, табл. 1, № 28);

QТБ й QТПЛ — обсяг товарної продукції в базовому та плановому періодах відповідно, грн., див. табл. 16, п. 1, кіл. 5 та кіл. 6 відповідно.

3.2. Планування доходів й надходжень.

Планування доходів та надходжень грошових засобів проводять на основі розрахунку руху грошових потоків на підприємстві, для забезпечення контролю за використанням коштів в ході господарської діяльності.

Джерелами доходів та надходжень є:

— прибуток від виробничо-господарської діяльності;

— амортизаційні відрахування;

— пасиви.

Розглянемо детально методику планування основних джерел доходів та надходжень.

І. Прибуток.

План по прибутках складають: в цінах й умовах виробництва планового року; в цінах й умовах попереднього року; по діючих цінах та умовах виробництва. Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є балансовий прибуток, який складається з:

. прибутку від реалізації продукції;

. прибутку від реалізації основних фондів, котрі не використовуються;

. фінансових результатів комерційної діяльності (доходи від здачі приміщень в оренду, короткотермінові вклади тощо).

Прибуток від реалізації продукції розраховується по окремих видах господарської діяльності.

Значимість прибутку від реалізації і-го виду продукції можна визначити за формулою:

[pic] (50); де QРіПЛ — вартість реалізованої продукції і-го виду в цінах підприємства, грн. див. формула (13);

ПБ — платежі до бюджетів, грн.;

СРіПЛ — повна собівартість і-ого виду реалізованої продукції; n — кількість видів продукції.

У курсовій роботі в якості платежів до бюджетів виступатиме Єдиний податок, який становитиме 8% від обсягу реалізації продукції.

Розрахунок планової суми прибутку ведуть методом прямого рахунку по кожному виду продукції із сумуванням результату в цілому по підприємству.

Загальний обсяг планового прибутку від реалізації продукції розраховується як сума прибутків по всіх видах продукції, тобто:

[pic] (51);

Прогнозований обсяг прибутку розраховується за формулою:

[pic] (52); де Прфакт — фактичний прибуток, отриманий у звітному році;

Іі - прогнозний річний індекс інфляції.

Розрахунок прибутку від реалізації товарної продукції по підприємству ведуть у формі таблиці.

Таблиця 18.

Розрахунок прибутку від реалізації товарної продукції, тис. грн. по підприємству на _____ рік |Показник |Базовий рік |Плановий рік | | |План|Фактичн|В цінах|В цінах | | | |е |базисно|плановог| | | |виконан|го року|о року | | | |ня | | | |1 |2 |3 |4 |5 | |1. Товарна продукція, грн. |95% |85% | |Формула | | |кол.|кол. 5 | |(15) | | |5 | | | | |2. Сальдо залишків продукції на складі, грн. |95% |85% | |Вих. | | |кол.|кол. 5 | |дані, | | |5 | | |табл. 1,| | | | | |№ 7 | |3. Сальдо залишків продукції відвантаженої, |95% |85% | |Вих. | |але й не оплаченої споживачем, грн. |кол.|кол. 5 | |дані, | | |5 | | |табл. 1,| | | | | |№ 8 | |4. Реалізована продукція, грн. (П. 1 — П. 2 — | | | | | |П.3) | | | | | |5. Собівартість реалізованої продукції, грн. | | | | | |формула (53) | | | | | |6. Відрахування до бюджетів (8% від П.4) | | | | | |7. Прибуток підприємства від реалізації | | | | | |продукції | | | | | |П.4 — П. 5 — П. 6 | | | | |.

Собівартість реалізованої продукції розрахуємо за формулою:

[pic] (53); де QРі - вартість реалізованої продукції, грн., табл. 18, п.4;

Ц — ціна одиниці продукції, грн. (для панового року — із формули.

(12), для базового — ціна планового року поділена на індекс цін, вих. дані, табл. 1, № 14);

ВЗМ — змінні витрати у плановому чи базовому році, грн./шт. вих. дані, табл. 1, № 6, 27;

ВПОСТ — постійні витрати у плановому чи базовому році, грн. вих. дані, табл. 1, № 5, 26;

Загальний балансовий прибуток по підприємству оформлюють у вигляді таблиці 19.

Таблиця 19.

3.3. Фінансовий план підприємства.

Фінансовий план підприємства складається у вигляді балансу доходів й витрат, а також розрахункових форм для визначення статей балансу.

Баланс доходів та витрат складається із таких розділів:

— доходи й надходження засобів;

— витрати й відрахування засобів;

— платежі в бюджет;

— асигнування з бюджету.

Фінансовий план складається на основі наступних даних:

. фактичних даних бухгалтерського балансу на 1 число планового періоду;

. показників плану виробництва й реалізації продукції;

. кошторису витрат за виробництво;

. даних про обсяги планових інвестицій;

. розрахунку відпускних цін;

. норм амортизаційних відрахувань;

. ставок платежів в бюджет;

. результатів аналізу виконання плану за попередній період.

Структура фінансового плану показано таблиці 20.

Таблиця 20.

Висновки.

У висновках узагальнюються планові показники, отримані в попередніх розрахунках по кожному пункту плану курсової роботи.

Список рекомендованої літератури.

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. //Голос України. 1996. — 13 июля. 2. Закон України «Про власність» //Відомості Верховної Заради України. -.

1991. — № 20. — С.5. 3. Про підприємства в Україні: Закон України, 27 березня 1991 .

//Відомості Верховної Заради України. 1991. — № 24. 4. Про підприємництво: Закон України //Галицькі контракти. — 1998. — № 10. с.129−140. 5. Про оподаткування доходів підприємств й організацій: Закон України, 21 лютого 1992 р. //Відомості Верховної Заради України. — 1992. — № 23. -.

С. 333. 6. Про податок на додану вартість: Закон України, 20 грудня 1991 р.

//Відомості Верховної Заради України. — 1992. — № 14. — С.184. 7. Алексєєва М. Планування діяльності фірми. — М.: Фінанси і статистика, 1997, — С. 246. 8. Бондар І.Ю., Чаюн І.Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування. — Київ. КДТЕУ. — 2000. 9. Бугулов В. М. Ціноутворення за умов ринку.: -До.: МАУП. — 1996. 10. Економіка, організація та планування промислового виробництва /В.И.

Выборнов, Ф. П. Висюлин і. ін. /Під общ. ред. Н. А. Лисицина. — Мн.:

Выщ.шк., — 1990. — С.446. 11. Ільїн А.І. Планування на предприятии/Учеб. посібник. У 2 год. Ч. 1.

Стратегічне планування. — Мн.: ТОВ «Мисанта». — 1998. — С.296. 12. Ільїн А.І. Планування на предприятии/Учеб. посібник. У 2 год. Ч. 1.

Стратегічне планирование.Ч. 2. Тктическое планування. — Мн.: ООО.

«Нове знання», — 2000, З. 719. 13. Ільїн А.І. Управління підприємством.: Довідник керівника. — Мн.:

Выш. шк., — 1997. — С.275. 14. Котлер Ф. Основи маркетингу: — М.: Прогрес, 1993. 15. Павлов В.І. Основи підприємництва: бізнес-планування /Навчальний посібник. Т.1. — Луцьк: Надстир’я, — 1998. 16. Савицкая Г. В. Аналіз господарську діяльність підприємства: 4-те вид. перераб і доп. -Мн.: ИП «Экоперспектива», — 1999. — З. 668. 17. Турченюк М. О., Полюхович О. Г. Управління використанням матеріальних ресурсів. — РДТУ. — Рівне. — 1999. 18. Турченюк М. О. Маркетинг. Ч.1 Стратегія й тактика маркетингової діяльності підприємства: Конспект лекцій. — РДТУ. — Рівне: 1997. — С.;

81. 19. Турченюк М. О. Маркетинг. Ч.2 Стратегія й тактика маркетингової діяльності підприємства: Конспект лекцій. — РДТУ. — Рівне: 1998. — С.;

137. 20. Тян Р. Б. Планування діяльності підприємства. /Навчальний посібник. — К.:

МАУП. — 1998. — С.152.

Зразок оформлення титульної сторінки.

Ціна грн. коп.

Підписано до друку.

Формат 60×84 1/16 Обсяг ____др.арк.

Замовлення Тираж_______примірн.

Рівне, РДТУ, Соборна, 11.

———————————;

— 5 0 +5.

Велика загроза.

Нейтральний вплив.

Великі можливості.

Рис. 1. Шкала Ф. Хедоурі для оцінки можливостей та загроз впливу зовнішніх факторів на діяльність підприємства.

Ціна, грн.

Попит, шт.

Рис. 2. Крива попиту.

П.

max.

П = f (Ц).

[pic].

Рис. 3. Залежність прибутку від ціни на продукцію.

А М, А Л Про Р І Ч М О.

Назви посад — самостійно.

Заступник директора.

Менеджер

Бухгалтер

Економіст.

Головний бухгалтер

Директор

Економіст.

Менеджер

Рис 4. Приклад структури апарату управління підприємством.

Міністерство освіти й науки України.

Український державний університет водного господарства та природокористування.

Кафедра регіонального управління.

КУРСОВА РОБОТА із дисципліни.

«Планування діяльності підприємства».

Виконав:_________________.

Перевірив:_______________.

Рівне — 2002.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою