Сравнительная характеристика методів прийняття прийняття рішень щодо інвестиційних программ

смотреть на реферати схожі на «Порівняльна характеристика методів прийняття прийняття рішень щодо інвестиційних програм «.

Министерство освіти Республіки Беларусь.

МОГИЛЬОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Кафедра економічної информатики.

Курсова робота з дисципліни «Економіка предприятия».

Тема: «Порівняльна характеристика методів прийняття прийняття рішень щодо інвестиційних программ».

Руководитель:

Соболєва Н.В.

Могилів, 2002.

Содержание Введение… стр. 1. Описание об'єкта дослідження …стр.

1.1 Рішення по інвестиційними проектами. Критерії і правил їх принятия… стр.

1.2 Інвестиційний проект. Методи оценки… стр. 2. Постановка завдання… стор. 3. Прийняття прийняття рішень щодо інвестиційних программ… стр.

3.1 Випадок обмеженого бюджету момент інвестування …стр.

3.2 Обмеження бюджету впродовж усіх периодов… стр. 4. Основні финансово-математические понятия… стр. 5. Аналіз отриманих результатів расчета… стр.

Заключение

…стр. Список використаних источников… стр.

Характерними рисами ринкової економіки є динамічність економічної середовища, постійна зміна зовнішніх чинників, визначальних політику підприємства, зміна конкурентних ціни продукцію, коливання курсів валют, інфляційне знецінення коштів господарюючого суб'єкта, поява конкурентів, які надають продукцію ідентичну чи перевищує за якістю продукцію. Задля підтримки конкурентоспроможності підприємства його частка ринку збуту, підприємству постійно треба виробляти реконструкцію виробничих потужностей, відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, часом з’являтимуться нові видів деятельности.

Для проведення реконструкції й купівлі нового устаткування підприємству необхідно велике вкладати гроші, яке підприємству, частіше всього, недоступно через відсутність вільних коштів. Для залучення необхідних коштів, підприємство має здійснювати агресивну інвестиційну политику.

Інвестиційна діяльність у тій чи іншій ступеня властива кожному підприємству. При великому виборі видів інвестицій підприємство постійно стикається з завданням вибору інвестиційного рішення. Прийняття інвестиційного рішення вимагає обліку наступних чинників: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язані з прийняттям тієї чи іншої рішення і др.

Тягар відпо-відальності за прийняття інвестиційного проекту на рамках тієї чи іншої напрями різна. Тож якщо йдеться про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може з’явитися досить безболісно, оскільки керівництво підприємством ясно сподівається, в про який обсяг і з якими характеристиками необхідні нові основні кошти. Завдання ускладнюється, якщо йдеться про інвестиції, що з розширенням основний діяльності, що у такому разі слід врахувати низку нових чинників: можливість зміни розташування фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових та др.

У разі ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Проте дуже істотний чинник ризику. Інвестиційна діяльність завжди ввозяться умовах невизначеності, ступінь якій у змозі значно варіювати. Так було в момент придбання основних коштів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймає на інтуїтивної основе.

У РБ, через невизначеності та заплутаності законів, регулюючих інвестиційного розвитку підприємства, можливість і реальність інвестицій у реальний сектор економіки сильно обмежена, хоч і світової практики розроблений низку інвестиційних коштів предприятия.

1 Опис об'єкта исследования.

Поняття інвестиції (від латів. investio — вдягаю) практично у кожному словнику сприймається як вкладення капіталу галузі у країні і втримав закордоном. Цю ухвалу уточнюється цілу низку інших, які зазначені у таких законах, як «Про інвестиційної діяльності», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про режим іноземного інвестування», «Про зовнішньоекономічну діяльність підприємства» і т.д.

Інвестиції — всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які у об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у яких створюється прибуток (дохід) чи досягається соціальний эффект.

Інвестицію — господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних правий і цінних паперів за кошти (або имущество.

Під цінностями чи засобами обміну по білоруському законодавству мається на увазі следующее:

— кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні бумаги,.

— рухоме і нерухоме имущество,.

— майнових прав, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних ценностей,.

— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених як технічної документації, навичок і виробничого досвіду, який буде необхідний організації тієї чи іншої виду виробництва, але з запатентованого («ноу-хау»),.

— права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, і навіть інші майнові права,.

— інші ценности.

Виходячи з цього вище визначення інвестицій, треба сказати, що не всяке вкладення заощаджень (майнових і інтелектуальних цінностей) є інвестиції. Наприклад, якщо фізична особа отримує у іншого фізичної особи цінних паперів, то інвестиції що така носять обмежений характер, оскільки цьому відбувається зміна їх власників, тобто. має місце акт передачі коштів і придбання прав отримання у майбутньому доходів компанії, акції якої були приобретены.

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу різні сфери економіки з його збереження та збільшення. Розрізняють реальні (капиталообразующие) інвестиції — вкладення для створення нових, реконструкцію чи технічне переозброєння існуючих підприємств, виробництв і фінансові (портфельні) вкладення придбання акцій й ринок цінних паперів держави, інших підприємств, інвестиційних фондів. У першому випадку підприємство інвестор, вкладывающее кошти, збільшує свій виробничий капітал — основні виробничі фонди й необхідні їхнього функціонування його оборотні кошти. У другий випадок інвестор збільшує свій фінансовий капітал, одержуючи дивіденди — дохід на цінні папери. Вкладення коштів у створення виробництв у своїй здійснюють інші підприємства міста і організації, выпустившие акції для залучення фінансових коштів у здійснення їх інвестиційних проектов.

Іншими формами інвестування є: придбання земельних ділянок, майнові права (оцінюваних грошовим еквівалентом), ліцензій передати прав промислової власності, секретів виробництва, патентів на винаходи, свідчень налаштувалася на нові технології, корисні моделі і промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування, сертифікати продукції і технологію виробництва, права землекористування тощо. п.

Інвестиції, вкладені для створення нові й відтворення діючих основних фондів без капіталовкладень у потрібні його оборотні кошти, мають форму капітальних вкладень. Капітальні вкладення становлять переважну частину всіх коштів, які забезпечують просте та розширене відтворення основних фондів. До них належать все капітальні видатки приріст і відшкодування зносу основних фондів, включаючи видатки капітальний помешкання і модернізацію основних фондов.

Усі джерела інвестицій поділяються за власні (внутрішні) і внешние.

До власним джерелам інвестицій относятся:

— власні фінансові ресурси, створювані внаслідок нарахування амортизації на діючий основний капітал, відрахувань від прибутку потреби інвестування, сум, виплачених страхові компанії і установами як відшкодування збитків від стихійних та інших лих, тощо. п.,.

— інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність як патентів, програмних продуктів, торгових марок тощо. п.), залучені кошти на результаті випуску підприємством, і продажу акций,.

— кошти, виділені вищестоящими холдинговими і акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безповоротної основі, благодійні та інші аналогічні взносы.

До зовнішніх джерелам інвестицій относятся:

— асигнування державного, регіональної та місцевої бюджетів, різних фондів підтримки підприємництва, надані на безоплатної основе,.

— іноземні інвестиції, надані у вигляді фінансового чи іншого матеріального і нематеріального участі у статутний капітал спільних підприємств, соціальній та формі прямих вкладень (в грошової форми) міжнародних організацій фінансових установ, держав, підприємств і закупівельних організацій різної форми власності та порожніх приватних лиц,.

— різноманітні форми позикових коштів, зокрема кредити, що надає держава і фондами підтримки підприємництва на поворотній основі (зокрема на пільгових умов), кредити банків та інших інституціональних інвесторів (інвестиційних фондів і нафтопереробних компаній, страхових товариств, пенсійних фондів), інших підприємств, векселі та інші средства.

Наступне, щонайменше важливе визначення, уточняющее сутність інвестицій — це інвестиційна деятельность.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави за реалізації инвестиций.

Інвестиційна діяльність може здійснюватися у формі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями і суспільства, а також громадськими структурами і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективної власності. Наприклад, приватні особи можуть інвестиційному процесу гроші в різний спосіб (розміщувати грошей ощадних рахунках, купувати облігації й акції, страхові поліси, набувати різного виду майно). У своїй сукупності приватні особи — чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть від цього, державного інвестування. Кожному рівню виконавчої (федеральної, влади штату, місцевої влади) потрібні величезні суми фінансування своєї діяльності. Зазвичай такі проекти фінансуються шляхом випуску різноманітних довгострокових боргових зобов’язань — облігацій. Іншим джерелом попиту гроші є поточні потреби государства.

У цілому нині держава — це чистий споживач коштів, тобто. воно використовує більше, ніж дає, іноземного інвестування. Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичних осіб і державами, спільного інвестування засобів і цінностей громадянами і юридичних осіб РБ і закордонних государств.

Для закріплення поняття «інвестиції», як категорії, яка у собі різні види підприємницької діяльності, наведемо найбільш поширену його классификацию:

По об'єкту вкладень: а) фінансові інвестиції — придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції, на свій чергу поділяються на прямі (внесення засобів у статутного фонду юридичної особи за його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизации.

За характером участі у інвестуванні: а) прямі інвестиції — безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування (даний вид інвестування здійснюють, переважно, підготовлені інвестори, мають досить точну інформацію об'єкт інвестування і добре обізнані з механізмом інвестування), б) непрямі інвестиції — інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними чи фінансовими посередниками). Ці інвестиції здійснюють інвестори, які мають достатню кваліфікацію для вибору об'єктів інвестування й подальшого управління ними. І тут вони набувають цінних паперів, випущені інвестиційними чи іншими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній), що, зібрані в такий спосіб інвестиційні кошти розміщують на власний розсуд — вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь у управлінні ними, а отримані доходи розподіляють потім у своїх клиентов.

3. По періоду інвестування: а) короткострокові інвестиції — вкладення капіталу на період, трохи більше один рік (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо.), б) довгострокові інвестиції — вкладення капіталу на період більше года.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції детализируются так: до 2 років, від 2 до 3 років, від 3 до 5 років, більше 5 лет.

4. По регіональному ознакою: а) внутрішні інвестиції — вкладення засобів у об'єкти інвестування, які працюють у межах цієї країни, б) інвестиції по закордонах — вкладення засобів у об'єкти інвестування, розташовані поза даної страны.

За формою власності: приватні — вкладення коштів, здійснювані громадянами, і навіть підприємствами недержавних форм власності, державні — вкладення, здійснювані центральними та місцевими органами влади й управління рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, і навіть державними підприємствами рахунок власних і позикових коштів, іноземні — вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичних осіб та іноземними державами, спільні — вкладення, здійснювані особами цієї країни і іноземних государств.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й його оборотні кошти в усіх галузях народного господарства, цінних паперів, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, і навіть майнові права.

Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами учасники) може бути громадяни і юридичних осіб РБ і закордонних держав, і навіть держави у особі правительств.

Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, що беруть постанову по вкладанні власних, позикових і залучених майнових і інтелектуальних цінностей на об'єкти инвестирования.

Інвестори, згідно із законом, можуть в ролі вкладників, кредиторів, покупців, і навіть виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Права в усіх інвесторів, незалежно від форми власності, рівні й розміщення інвестицій у будь-які об'єкти був частиною їхнього невід'ємним правом, охоронюваним законом.

Учасники інвестиційної діяльності — громадяни і юридичних осіб інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень чи підставі доручення инвестора.

Інвестор передбачає накреслення мети, напряму, і обсяги інвестицій і приковує їхнього реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, зокрема і за допомогою організації конкурсів і торгів. Держава і особи немає права втручатися у договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенции.

1.1 Рішення по інвестиційними проектами. Критерії і правил їх принятия.

Усі підприємства у тій чи іншій мірою пов’язаний з інвестиційної діяльністю. Прийняття рішень щодо інвестиційними проектами ускладнюється різними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язані з прийняттям тієї чи іншої рішення. У цілому нині, всі можна класифікувати наступним образом.

Класифікація поширених інвестиційних решений:

1. обов’язкові інвестиції, то мережу ті, необхідних, щоб фірма могла продовжувати свою деятельность:

— рішення з зменшенню шкоди оточуючої среде,.

— поліпшення умов праці до держ. норм.

2. рішення, створені задля зниження издержек:

— рішення з вдосконаленню застосовуваних технологий,.

— щодо якості продукції, робіт, услуг,.

— поліпшення організації праці та управления.

3. рішення, створені задля розширення й відновлення фирмы:

— інвестиції на нове будівництво (спорудження об'єктів, які мати статусом юридичного лица),.

— інвестиції розширення фірми (спорудження об'єктів на нових площадях),.

— інвестиції на реконструкцію фірми (спорудження СМР на діючих площах із застосуванням часткової заміною оборудования),.

— інвестиції технічне переозброєння (заміна та модернізація оборудования).

4. рішення з придбання фінансових активов:

— рішення, створені задля освіту стратегічних альянсов.

(синдикати, консорціуми, і т.д.),.

— рішення з поглинання фирм,.

— рішення стосовно використання складних фінансових інструментів у бойових операціях із головною капиталом.

5. рішення з освоєння нових та услуг,.

6. рішення з придбання НМА.

Тягар відпо-відальності за прийняття інвестиційного проекту на рамках тієї чи іншої напрями різна. Тож якщо йдеться про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може з’явитися досить безболісно, оскільки керівництво підприємством ясно сподівається, в про який обсяг і з якими характеристиками необхідні нові основні кошти. Завдання ускладнюється, якщо йдеться про інвестиції, що з розширенням основний діяльності, що у такому разі слід врахувати низку інших чинників: можливість зміни розташування фірми над ринком товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових та т.д.

Вочевидь, що важливим є питання розмірі гаданих інвестицій. Так, рівень відповідальності, що з прийняттям проектів вартістю 100 тис.$ і одну млн.$ різний. Тому мусить бути різна і глибина аналітичної проробки економічної боку проекту, яка передує ухвалення рішення. З іншого боку, у багатьох фірмах стає повсякденною практика диференціації права прийняття рішень інвестиційного характеру, тобто. обмежується максимальна величина інвестицій, у межах якої той чи інший керівник може приймати самостійні решения.

Нерідко рішення повинні прийматися за умов, коли є низка альтернативних чи взаємно незалежних проектів. І тут необхідно зробити вибір однієї чи кількох проектів, виходячи з якихось критеріях. Вочевидь, що якихось критеріїв може бути кілька, а можливість, що якусь одну проект буде краще інших по всім критеріям, зазвичай, значно менше единицы.

Два аналізованих проекту називаються незалежними, якщо постанову по прийнятті однієї з них впливає рішення про ухвалення другого.

Два аналізованих проекту називаються альтернативними, якщо де вони можна реалізувати одночасно, тобто. прийняття однієї з них автоматично означає, що другий проект може бути отвергнут.

У разі ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом про те будь-яке має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже істотний чинник ризику. Інвестиційна діяльність завжди ввозяться умовах невизначеності, ступінь якій у змозі істотно варіювати. Так було в момент придбання основних коштів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому рішення нерідко приймаються на інтуїтивної основе.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як будь-який інший вид управлінської діяльності, полягає в використанні різних формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Ступінь їхньої поєднання визначається різними обставинами, зокрема і із них, наскільки менеджер знайомий з які є апаратом, застосовним у цьому чи іншому даному випадку. У виконанні вітчизняної й зарубіжної практиці відома ціла ряд формалізованих методів, з допомогою яких розрахунки можуть бути основою прийняття рішень у сфері інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного всім випадків життя, немає. Мабуть, управління однак у більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть у певної міри умовні, легше приймати остаточні решения.

Критерії прийняття інвестиційних решений:

1. критерії, дозволяють оцінити реальність проекта:

— нормативні критерії (правові) тобто. норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності і др.,.

— ресурсні критерії, по видам:

— науково-технічні критерии,.

— технологічні критерии,.

— виробничі критерии,.

— об'єм і джерела фінансових ресурсов.

2. кількісні критерії, дозволяють оцінити доцільність реалізації проекта.

— Відповідність мети проекту тривалу перспективу цілям розвитку ділової среды,.

— Ризики і фінансові наслідки (ведуть вони доповнення інвестиційних недоліків чи зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продажів),.

— Ступінь стійкості проекта,.

— Можливість проектування сценарію і реальний стан ділової среды.

3. кількісні критерії (фінансово-економічні), дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна. (критерії приемлемости).

— вартість проекта,.

— чиста поточна стоимость,.

— прибыль,.

— рентабельность,.

— внутрішня норма прибыли,.

— період окупаемости,.

— чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у ділової середовищі, до помилці щодо оцінки данных.

У цілому нині, прийняття інвестиційного рішення потребує співпраці багатьох з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції. Проте, останнім словом залишається поза фінансовим менеджером, який дотримується деяких правил.

Правила прийняття інвестиційних решений:

1. інвестувати кошти у виробництво чи цінних паперів має сенс тільки, коли можна дістати чистий прибуток вище, ніж від зберігання грошей до банке,.

2. інвестувати кошти можна буде, лише коли, рентабельності інвестиції перевищують темпи зростання инфляции,.

3. інвестувати має сенс тільки у найбільш рентабельні з урахуванням дисконтування проекты.

Отже, рішення про інвестування проект приймається, коли він задовольняє наступним критеріям: — дешевизна проекту, — мінімізація ризику інфляційних втрат, — стислість терміну окупності, — стабільність чи концентрація надходжень, — висока рентабельність як така і після дисконтування, — відсутність вигідніших альтернатив.

Насправді вибираються проекти й не так найприбутковіші і найменш ризиковані, скільки найкраще вписуються в стратегію фирмы.

2. Інвестиційний проект. Методи оценки.

Інвестиційні проекти, аналізовані у процесі складання бюджету капітальних вкладень, мають певну логику.

— Із кожним інвестиційним проектом по зв’язують грошовий поток.

(Cash Flow), елементи якого вони представляють собою або чисті відтоки (Net.

Cash Outflow), або чисті притоки коштів (Net Cash Inflow).

Під чистим відпливом в k-м року розуміється перевищення поточних грошових витрат за проекту над поточними грошовими надходженнями (при зворотному співвідношенні має місце чистий приплив). Грошовий потік, у якому притоки йдуть за відтоками, називається ординарним. Якщо притоки і відтоки чергуються, грошові потоки називається неординарным.

— Найчастіше аналіз ведеться за років, це обмеження перестав бути обов’язковим. Аналіз робити по рівним періодам будь-який тривалості (місяць, квартал, рік та інших.). У цьому, проте, пам’ятаймо про порівнянності величин елементів грошового потоку, відсоткової ставки і довжини периода.

— Передбачається, що це вкладення здійснюються у кінці року, попереднього першого року реалізації проекту, хоча у принципі, вони можуть здійснюватися у протягом низки наступних лет.

— Притік (відтік) коштів належить до кінця чергового года.

— Коефіцієнт дисконтування, використовуваний з метою оцінки проектів із допомогою методів, заснованих на виключно дисконтированных оцінках, має відповідати довжині періоду, який закладений у основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться в тому разі, якщо довжина періоду — год).

Необхідно особливо наголосити, що «застосування методів оцінки й аналізу проектів передбачає множинність використовуваних прогнозних оцінок і розрахунків. Множинність окреслюється можливість застосування низки критеріїв, і безумовною доцільністю варіювання основними параметрами. Це досягається використанням имитационных моделей серед електронних таблиц.

Критерії, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи залежно від цього, враховується чи ні тимчасової параметр:

1. засновані на дисконтированных оцінках («динамічні «методы):

— Чиста наведена вартість — NPV (Net Present Value),.

— Індекс рентабельності інвестицій — PI (Profitability Index),.

— Внутрішня норма прибутку — IRR (Internal Rate of Return),.

— Модифікована внутрішня норма прибуткуMIRR (Modified Internal Rate of Return),.

— Дисконтированный термін окупності інвестицій — DPP (Discounted Payback Period).

2. засновані на дисконтних оцінках («статистичні «методы):

— Термін окупності інвестицій — PP (Payback Period),.

— Коефіцієнт ефективності інвестицій — ARR (Accounted Rate of Return).

2 Постановка задачи.

Метою згаданої курсової роботи є підставою порівняльна характеристика методів ухвалення рішення стосовно інвестиційних программ.

Діяльність розглядаються три інвестиційні альтернативи. Розрахункова відсоткову ставку дорівнює 10% (і = 0.1). Критерієм оцінки є критерій максимізації капіталізованою вартості. Вихідні дані представлені у таблиці 1.

Будівельна компанія планує розпочати в останній момент t = 0 що у проекті. Вона може він від 1 до 6 ділянок будівництва. Для кожної ділянки в останній момент часу t = 1 виробляються виплати (будівельні витрати). Після закінчення наступного періоду, в останній момент часу t = 2, відбуваються надходжень від продажу побудованих зданий.

Таблиця 1 — Відомості про інвестиційних альтернативи (в у. е. чи ні розмірності) |Ділянка |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |e0 |-100 |-40 |-10 |-55 |-80 |-25 | |e1 |-40 |-35 |-5 |-35 |-50 |-30 | |e2 |431.2 |183.7 |47.85 |238.15 |405.9 |135.85 |.

3 Прийняття прийняття рішень щодо інвестиційних программ.

Постановка проблеми, у тому випадку модифікована. Допускається, що з спектра інвестиційних альтернатив може бути обрані кілька, які об'єднують у інвестиційну програму. Кожен інвестиційний проект може бути реалізований по крайнього заходу одного разу. Вигляд і обсяг інвестиційної програми ограничиваются:

Фінансовими засобами, наявними у розпорядженні інвестора тільки у момент інвестування на обмежений обсяг чи межами фінансування, стосовними також наступним периодам.

Ставка відсотки за кредиту внеском приймається единой.

3.1 Випадок обмеженого бюджету момент инвестирования.

Без обліку можливих «вузьких місць» У періоди потрібно виробити інвестиційну програму, інвестиційні витрати не перевершують наявну на початку планового періоду суму фінансових коштів, що у розпорядженні інвестора (зване автономне надходження ea0). За умови модель максимізації капіталізованою вартості виглядає так:

[pic] (1).

за умов [pic]или[pic].

[pic].

Якщо звертати увагу вимога целочисленности рішення, то є допускати часткову реалізацію інвестиційних проектів, оптимальна інвестиційну програму то, можливо складена послідовним відбором альтернатив з позитивними значеннями величини капіталізованою вартості - спочатку з максимальним значенням величини капіталізованою вартості на одиницю коштів, потім з наступним значенням тощо., доки вичерпаються що є кошти. Але якщо потрібно «целочисленность» програми, інша справа. Модель (1) має структуру целочисленной моделі «завдання про ранці», до вирішення якої, зазвичай, залучаються алгоритми целочисленного лінійного програмування, особливо методу гілок і границ.

Коли критерієм прийняття рішень виступає внутрішня відсоткова ставка, інвестиційна модель виглядає наступним образом:

[pic] (2).

за умов [pic].

[pic].

[pic].

Метод вибору альтернатив по не уменьшающимся внутрішнім ставками [pic] оптимальний тільки тоді ми, коли з альтернатив може бути частично.

Результати, отримані з допомогою моделей (1) і (2), можуть бути різні друг від друга, ще випадку, коли початковій суми [pic]достаточно, аби реалізовувати все інвестиційні альтернативи з позитивними значеннями капіталізованою вартості і внутрішніми відсоткові ставки вище i.

3.2 Обмеження бюджету впродовж усіх периодов.

Для проблеми з цими двома періодами розробили наближений метод визначення інвестиційної програми з максимальною величиною капіталізованою вартості з урахуванням методу Лагранжа, у якому обмеження капіталу враховуються в обох періодах. Потім ця модель була узагальнена у разі понад двох періодів, причому у кожному з періодів t є сума [pic]:

[pic].

при условиях.

[pic] чи [pic].

[pic].

4 Основні финансово-математические понятия.

Основою аналізованих наукових узагальнень є платіжний ряд [pic].

У прийнятих обозначениях:

[pic]- платіж, який в початковий момент планового періоду на придбання інвестиційного объекта,.

[pic]- платіж, який наприкінці t-го периода.

Капитализированная вартість — [pic] платіжного низки [pic], віднесена на момент [pic], називається капіталізованою наведеної вартості платіжного деяких обласних і розраховується за формуле:

[pic],.

де і - розрахункова ставка, а q — відсотковий чинник, який розраховується за формуле:

q = 1 + i.

Наведена капитализированная вартість bw платіжного низки e[pic], віднесена на момент t', є капитализированную поточну вартість платіжного низки kw, віднесену до нульового моменту:

[pic].

Відсоткову ставку, коли він капитализированная поточна вартість платіжного низки приймає значення, однакову 0, називається внутрішньої відсотковою ставкою в цього самого ряду і позначається через r. Вона визначається з уравнения:

[pic].

З цієї рівняння можна визначити, користуючись, методом лінійної інтерполяції, значення внутрішніх відсоткові ставки з кожного ступенем наближення. Щоб розрахувати [pic], согласно.

[pic],.

обох її значень [pic] і [pic][pic] вибираються значення величини поточної вартості [pic] і [pic]. У цьому [pic] і [pic] наскільки можна визначаються, щоб [pic] Точність знайденого наближеного значення то, можливо перевірено шляхом розрахунку відповідного значення величини поточної стоимости.

5 Аналіз отриманих результатів расчета.

У таблиці 2 містяться даних про виплати, здійснюваних в кожному ділянці в моменти t = 0 і t = 1, і навіть про надходжень до момент t = 2, відносної величині капіталізованою вартості і внутрішньої відсоткової ставці при і = 0.1.

Таблица 2 — Результуючі дані про інвестиційних альтернативи |Ділянка |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |e0 |-100 |-40 |-10 |-55 |-80 |-25 | |e1 |-40 |-35 |-5 |-35 |-50 |-30 | |e2 |431.2 |183.7 |47.85 |238.15 |405.9 |135.85 | |kw_n |220 |80 |25 |110 |210 |60 | |kw_n/e0 |2.2 |2.0 |2.5 |2.0 |2.625 |2.4 | |r_n |0.8861 |0.7497 |0.9517 |0.7869 |0.9616 |0.8071 |.

Умова, яку треба брати до уваги в останній момент інвестування, говорить: якщо потреба у капіталі становитиме [pic], т. е.

[pic].

то не враховуючи умови целочисленности моделі, керуючись критерієм максимізації капіталізованою вартості, отримуємо інвестиційну программу:

[pic].

Ділянка [pic] міститься у програмі лише з 85% ([pic]), оскільки в результаті розподілу коштів за раніше отобранным інвестиціям залишився тільки 85 од. Загальна величина капіталізованою вартості становить 482 од. при.

[pic].

й потреби в капіталі 200 ед.

Вибір інвестицій відповідно до критерію внутрішньої відсоткової ставки без обліку умови целочисленности призводить до інвестиційної программе.

[pic].

у якій реалізується [pic] на 0,4 своєї спільної обсягу. Якщо навіть за прийняття рішень дотримуватися принципу целочисленности змінних, то оптимальної програмі врахують лише інвестиції 1, 3, 5. У цьому використання коштів (190 од.) буде неполным.

Якщо це завдання доповнити умовою максимізації під час 1 (обмеження для періоду 2 стає зайвим, оскільки можливо перевищення лише надходжень), то, при потреби у фінансах [pic]=110 од. програма задається такими выражениями:

[pic].

Оптимальна інвестиційну програму, яка за повному використанні всіх коштів призводить до значенням величини капіталізованою вартості 479,75 од. (умова целочисленности не береться до уваги), і має вид.

[pic].

Целочисленное ж рішення, що забезпечує максимізацію капіталізованою вартості, має вид.

[pic].

Отримане значення капіталізованою вартості знижується до 455 од., у своїй фінансові ресурси не вичерпуються остаточно в обох периодах.

Заключение

.

На закінчення мені хотілося б вкотре зупинитися на основних моментах работы.

Інвестування є одне з найбільш важливих аспектів діяльності будь-який динамічно що розвивається комерційної организации.

Для планування і здійснення інвестиційної діяльності особливу важливість має попередній аналіз, який проводять у на стадії розробки інвестиційних проектів і сприяє прийняттю розумних і обгрунтованих управлінських решений.

Головним напрямом попереднього аналізу є визначення показників можливої економічну ефективність інвестицій, тобто. віддачі від капітальних вкладень, які передбачаються проектом. Зазвичай, під час розрахунків береться до уваги тимчасової аспект вартості денег.

При аналізі інвестиційних проектів походять від певних допущень. По-перше, з кожним інвестиційним проектом по зв’язують грошовий потік. Найчастіше аналіз ведеться за років. Передбачається, що це вкладення здійснюються у кінці року, попереднього першого року реалізації проекту, хоча у принципі, вони можуть здійснюватися у протягом низки наступних років. Притік (відтік) коштів належить до кінця чергового года.

Показники, використовувані під час аналізу ефективності інвестицій, можна підрозділити на засновані на дисконтированных оцінках та засновані на дисконтних оценках.

Показник чистого наведеного доходу характеризує сучасну величину ефекту від майбутньої реалізації інвестиційного проекта.

На відміну від того показника NPV індекс рентабельності є відносним показником. Він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто. ефективність вложений.

Економічний сенс критерію IRR ось у чому: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат за проекту.

Оцінюючи ефективності капітальних вкладень слід обов’язково враховувати вплив інфляції. Це досягається шляхом коригування елементів грошового потоку чи коефіцієнта дисконтування на індекс інфляції. Точнісінько той самий принцип покладено основою методики обліку риска.

Як засвідчили результати численних обстежень практики прийняття рішень у сфері інвестиційної політики у умовах ринку, в аналізі ефективності інвестиційних проектів найчастіше застосовуються критерії NPV і IRR. Проте можливі ситуації, коли вони суперечать друг другу, наприклад, в оцінці альтернативних проектов.

Досить часто в інвестиційної практиці виникає потреба у порівнянні проектів різної продолжительности.

Під час упорядкування бюджету капітальних вкладень доводиться враховувати ряд обмежень. Наприклад, є кілька привабливих інвестиційних проектів, проте підприємство обмеженість у ресурсах не може здійснити їх усіх одночасно. І тут необхідно відібрати для реалізації проектів, щоб забезпечити максимальну зиск із інвестування. Зазвичай, основною цільовою установкою у таких випадках є максимізація сумарного NPV.

У реальну ситуацію проблема аналізу капітальних вкладень то, можливо дуже непростий. Невипадково дослідження західної практики прийняття інвестиційних рішень показали, що переважна більшість компаній, уперших, розраховує кілька критеріїв і, по-друге, використовує отримані кількісних оцінок не як керівництво до дії, бо як інформацію до размышлению.

Тому, підсумовуючи, хочеться відзначити, що «застосування будь-яких, навіть найвитонченіших, методів не забезпечить повної передбачуваності кінцевого результату, тому основна мета використання запропонованої вище схеми не отримання абсолютно точних результатів ефективності реалізації проекту й його ризикованості, а зіставлення запропонованих до розгляду інвестиційних проектів з урахуванням уніфікованого підходу з допомогою наскільки можна об'єктивних і перепроверяемых показників і впорядкування щодо ефективнішого і щодо менш ризикованого інвестиційного портфеля.

Список використаних источников.

1. М. Швайцер — «Економіка підприємства» — М: «Инфра-М», 2001 г.

2. Фінанси підприємства / Під ред. Н. В. Колчиной — М: «Юнити», 2000 г.

3. Фінанси підприємства / Під ред. Н. Е. Зайця, М.К. Фісенка — Мн: Выш. шк., 1995 г.

4. Економічна теорія / Під ред. В. Л. Клюни, І.В. Новикової - Мн:

«ТетраСистемс», 2001 г.

5. До. Пасс, Б. Лоуз, Л. Девіс — «Словник з економіки» — М: «Ек. шк.», 1998 г.

6. В. В. Ковальов — «Методи оцінки інвестиційних проектів» — М: «Фінанси і статистика», 2000 г.

7. В. В. Ковальов — «Збірник завдань із фінансовому аналізу» — М: «Фінанси і статистика», 1997 г.