Общие питання фізіології сенсорних систем

Общие питання фізіології сенсорних систем

Основные етапи еволюції сенсорних систем.

«Всякое пізнання торує собі шлях у нас через почуття — вони, наші господа».

М. Монтель «Опыты».

«Природа наділила мене усіма п’ятьма почуттями практично без найменшої збитків та майже соверенстве».

М. Монтель «Опыты».

Организм людини постійно отримує інформацію із зовнішнього середовища від внутрішніх органів прокуратури та частин тіла.

Фізіологічні апарати, сприймають цю інформацію називаються органами почуттів. Таких органів почуттів виділяють пять:

1 — орган дотику (кожа).

2 — орган смаку (язык).

3 — орган нюху (нос).

4 — орган зору (глаз).

5 — орган слуху і рівноваги (ухо) Старая фізіологія у такому класифікації відштовхувалась від суб'єктивного критерію відчуттів (і анатомічного критерію локалізації рецепторного аппарата).

Эти периферичні ланки афферентных систем є тільки п’яту частину тих складних фізіологічних структур, котрі сприймають різні роздратування, перетворять в нервові імпульси, проводять у відповідні центри ЦНС, де забезпечується аналізують інформацію. І.П. Павлов закономірно об'єднав у поняття психічної діяльності два механизма:

1 — механізм умовних рефлексов,.

2 — механізм аналізаторів (вищих коркових структур сприйняття информации).

На основі Павлов запропонував називати органи почуттів анализаторами. Аналізатор (по Павлову) включає у собі три відділу:

I — периферический,.

II — проводниковый,.

III — центральный.

Итак, органи почуттів є допоміжними апаратами складніших структур організму — анализаторов.

По сучасним науковим уявленням аналізатор приватна структурою апарату сприйняття, у якому крім аналізу інформації здійснюються складні процеси синтезу. Аналіз подразників відбувається в всіх ланках аналізатора. Первинний аналіз відбувається вже у рецепторах, реагують на конкретні подразники середовища. Складніший аналіз відбувається у спинному мозку (реакції спинального тваринного на тактильні, больові подразники). Найскладніший аналіз ввозяться структурах мозку в проекційних зонах кори, де також відбуваються процеси синтезу. У зв’язку з цим, сучасна фізіологія оперує новим науковим поняттям — сенсорні системи (від латинського слова sensus — почуття, ощущение).

Сенсорная система здатна проводити імпульси від рецепторів у вищі відділи ЦНС по кільком шляхах. Основний шлях сенсорної системи складається з п’ятьох звеньев:

1 — рецептор (на периферии),.

2 — чутливий нейрон (в ганглиях),.

3 — другий нейрон (в спинному мозге),.

4 — третій нейрон (в таламусе),.

5 — четвертий нейрон (у певній проекційної зоні коры).

Эти п’ять ланок утворюють специфічний шлях сенсорної системи. З іншого боку, в спинному мозку підкірці відбувається паралельне переключення інформації на неспецифічні шляху сенсорної системи, провідні позиції у інші відділи ЦНС (мозок, ретикулярную формацію), потім у кору мозга.

Рецептор певної чутливості посилає імпульси на свій зону кори по специфічним шляхах, а інші зони — по неспецифічний шляхах. Через війну, в корі мозку виникає складна мозаїка порушених зон кори (чутливих, асоціативних, рухових) та інших відділів мозку, відбиває аналитико-синтетическую діяльність. Ця діяльність дозволяє нам найповніше сприймати події зовнішнього світу, визначати ставлення його й реагувати свідомим поведінкою. Сенсорні системи вирішують центральну філософську проблему відносини буття, правильності відображення зовнішнього світу у свідомості человека.

Познание навколишнього світу завжди починається з відчуття, що дозволяє розпізнати окремі властивості і забезпечення якості предметів. За підсумками відчуттів формується сприйняття предмета чи явища загалом, у єдності усіх її властивостей і якостей. На базі відчуттів і сприйняттів і його формується уявлення, яке розширює можливості людського пізнання. Уявлення дає можливість відтворити образ предмета чи явища воздействовавшего у минулому на свідомість человека.

Ощущения, сприйняття й уявлення відбивають лише зовнішніх сторонах та зв’язку окремих предметів і явищ. Пізнання сутності явищ, закономірності процесів здійснюється з допомогою абстрактного мислення, яке у вигляді понять, суджень й висновків дозволяє розкрити сутність явищ, їх внутрішні зв’язку. Найскладніший процес психологічного пізнання людини інший особистістю є коло інтересів науки психології. Розкриття сутності психологічних явищ, які у формі внутрішніх переживань (відчуттів, думок, почуттів) і який недоступні прямому спостереженню, завдяки роботі сенсорних систем.

Сенсорные системи можна класифікувати сталася на кілька групп.

По характеру раздражителей:

1 — механічні (тактильна, больова, проприоцептивная, вестибулярна сенсорні системи, барорецептивный відділ вісцеральної сенсорної системы),.

2 — хімічні (смакова, нюхова сенсорні системи, хеморецептивный відділ вісцеральної сенсорної системы),.

3 — світлові (зорова сенсорна система),.

4 — звукові (слуховая сенсорна система),.

5 — температурні (температурна сенсорна система).

По середовищі, з якої сприймаються раздражения:

1 — зовнішні (смакова, тактильна, нюхова, зорова, слуховая сенсорні системы),.

2 — внутрішні (хімічна, баростезическая сенсорні системы).

Температурная, больова, вестибулярна і проприоцептивная сенсорні системи реагують на зовнішні та внутрішні раздражители.

Все аналізатори функціонують не ізольовано, а тісній взаємодії друг з іншому. Вплив довкілля на організм сприймаються кількома сенсорними системами, котрі з основі аналико-синтетической діяльності мозку забезпечують цілісне сприйняття процесів чи явищ, їх адекватне свій відбиток у свідомості человека.

Способность до елементарного аналізу подразників з’являється зі властивістю дратівливості організмів і вдосконалюється у процесі эволюции.

Со спеціалізацією окремих ділянок клітинної мембрани в найпростіших з’являється спроможність до таксису (позитивному чи негативному), тобто. до наближенню чи видалення стосовно подразнику. Мембранная хемоі механорецепция дозволяє уникати шкідливих впливів і визначити пищу.

У багатоклітинних з’являються спеціалізовані рецепторні клітини (механо-, хемоі терморецепторы кишечнополостных), що дозволяють вибірково реагувати на раздражения.

Централизация нервової системи забезпечує поява центральних нервових механізмів аналізу діючих подразників і основі - спеціалізацію рецепторів, встановлення їх зв’язку з эффекторами. У хробаків у такий спосіб відбувається формування найпростіших рефлекторних механізмів доцільного поведінки. У молюсків поява дистантных рецепторів та розвитку мозку забезпечує можливість перебування їжі чи виявлення небезпеки з відривом і своєчасної ними реакції. У вищих безхребетних і нижчих хребетних спеціалізація дистантных рецепторів та вдосконалення їх допоміжного апарату, розвиток систем аналізу та тимчасових зв’язків найвищих відділах мозку дозволяє вживати індивідуальний досвід в організацію пристосувального поведения.

У вищих хребетних з тонкою дифференцировкой экстероі интерорецепторів, становленням аналітико-синтетичної діяльності мозку з’являється можливість виживання у складній і несприятливої обстановке.

Условия довкілля, різна інтенсивність впливу різноманітних чинників в процесі праці людини визначають рівень чутливості тих чи інших його аналізаторів, спроможність до компенсації нестачі зору, слуху і т.д. з допомогою загострення чутливості інших аналізаторів. У сліпих різко загострюються слух і шкірна чутливість. У глухих загострюється зір. Порядку 90% інформації надходить до нас через орган зору, інші ж 10% посідає сприйняття іншими анализаторами. Ще замалий вплив значно вищий рівень відчуття кольору, удесятеро гостріше нюх, ніж чоловіків. Музиканти здатні чути звучання кожного інструмента в оркестрі. Художники розрізняють багато десятків відтінків кольору. Дегустатори здатні точно визначати сорт вина, терміни його витримки й рік врожаю винограду. Діти, страждають на бронхіальну астму здатні чути звуки частотою до 30 000 гц, тоді як в пересічної людини верхнім порогом слухових відчуттів є 20 000 Гц.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.