Кредит

Тверська державна сільськогосподарська академия.

Реферат на тему:

«Кредит».

Становив: студент 3 курсу економічного факультету 34 групи Мельников Д. Г.

Твер. Сахарово-2003.

ПЛАН РЕФЕРАТА.

1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ 3.

2. НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТА 3.

3. ФУНКЦІЇ КРЕДИТА 4.

4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КРЕДИТА 6.

5. ВИСНОВОК 9.

6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 11.

З розвитком товарного виробництва, коли гроші починають виконувати функцію коштів платежу та обмін Товар — Гроші - Товар набуває форми Товар — Зобов’язання — Гроші, тобто. з тимчасовим розривом між продажем товару та придбанням для неї оплати, з’являються кредитні гроші. Вони виступають зобов’язанням, що має бути погашено через заздалегідь установлений термін. У зв’язку з цим з’являються фінансово-кредитні відносини, які регулюють правову бік такої форми оплаты.

Кредит забезпечує швидше огортання капіталу, оскільки за куплений товар заплатити пізніше, і навіть збільшення капіталу з допомогою залучення коштів інших і банков.

Підприємства всіх форм власності дедалі більше виникає потреба залучення позикових коштів, реалізації своєї роботи і одержання прибутку. Найпоширенішою формою залучення коштів є отримання банківської позички по кредитному договору.

Саме з цього я вибрала таку актуальну тему курсової роботи, як кредит, його суть і функции.

НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТА.

Кредит [kredo] - довіряю. Позичковим капіталом називається капітал в грошової форми, наданий в позичку його власниками за умов повернення за плату як відсотка голосів і срочности.

Кредит — це форма руху позичкового капіталу, надання грошей чи товарів позичає, зазвичай, зі сплатою відсотків; непідвладна інфляції вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов’язано безпосередньо з сферою обміну, де власники товарів протистоять одне одному як власники, готові розпочати економічні отношения.

Можливість виникнення та розвитку кредиту пов’язані з кругообігом і оборотом капіталу. У процесі руху основного і обігового капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Кошти праці використовують у процесі виробництва тривалий час, їхню вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основного капіталу грошової форми призводить до того, що высвобождающиеся грошові кошти осідають на рахунках підприємств. Разом про те іншою полюсі виникає потреба у заміні зношених коштів праці та досить великих одноразових затратах.

Аналогічні за своїм характером процеси відбуваються й у русі обігового капіталу. Понад те, тут коливання в кругообіг і обороті проявляються різноманітніше. Так було в силу сезонності виробництва, нерівномірних постачання і іншого відбувається розбіжність створення і звернення продукції. У одних суб'єктів з’являється тимчасовий надлишок коштів, в інших — їхній недолік. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю їх використання їх у хозяйстве.

Кредитні відносини у економіці базуються на певної основі, однією з елементів якої виступають принципи, суворо дотримувані при практичної організації будь-якої операції у ринку позичкових капіталів. Ці принципи стихійно складалися поки що не першому етапі розвитку кредиту, а подальшому знайшли пряме свій відбиток у загальнодержавному і на міжнародному кредитному законодательствах.

Кредит є форму руху позичкового капіталу, т. е. грошового капіталу, наданого в позичку. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу позичковий і своє відносини між кредиторами і позичальниками. За сприяння вільні грошові капітали і доходи підприємств, особистого сектори й держави акумулюються, перетворюючись на позичковий капітал, який передається за плату у тимчасове пользование.

Капітал фізично, як коштів виробництва, неспроможна переливатися лише з галузей у інші. Цей процес відбувається здійснюється зазвичай, у формі руху грошового капіталу. Тому кредит трапилося в ринковій економіці необхідний, передусім, як еластичний механізм переливу капіталу лише з галузей у інші і урівнювання норми прибутку. Кредит дозволяє протиріччя між необхідністю вільного переходу капіталу лише з галузей виробництва до інших і закрепленностью виробничого капіталу певної натуральному вигляді. Він дає змогу також долати обмеженість індивідуального капитала.

У той самий час кредит необхідний підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо у умовах становлення ринкових отношений.

ФУНКЦІЇ КРЕДИТА.

Місце й ролі кредиту на економічної системі суспільства визначаються передусім виконуваними їм функциями.

Перерозподільна функция.

У разі ринкової економіки ринок позичкових капіталів виступає в ролі інструмента, откачивающего тимчасово вільні фінансові ресурси лише з сфер господарської діяльності й подає їх інші, щоб забезпечити вищі прибутки. Кредит виступає у ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи задоволення потреб та розвитку об'єктів докладання капіталу додаткових фінансових ресурсах. Однак у окремих випадках практична реалізація зазначеної функції може призвести до поглибленню диспропорцій у структурі ринку, що найнаочніше проявилося під час Росії на стадії початку ринкової економіці, де перелив капіталів зі сфери виробництва, у сферу звернення прийняв загрозливого характеру, зокрема з допомогою кредитних організацій. Саме тому одну з найважливіших завдань державного регулювання кредитної системи — раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення ресурсів у ті галузі регіони, прискорене розвиток яких залежить об'єктивно необхідно з позиції національних інтересів, а чи не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів хозяйствования.

Економія витрат обращения.

Практична реалізація цієї функції безпосередньо випливає з економічної сутності кредиту, джерелом якого виступають фінансові ресурси, тимчасово высвобождающиеся у процесі кругообігу промислового й торгового капіталів. Часовий розрив надходженням і витрачанням коштів господарюючих суб'єктів може як надлишок, проте й недолік фінансових ресурсів. Саме тому настільки широке торгівлі поширення набули позички на заповнення тимчасового нестачі власних оборотних засобів, використовувані практично всі категоріями позичальників, і щоб забезпечити значне прискорення оборотності капіталу, отже, і економію загальних витрат обращения.

Прискорення концентрації капитала.

Процес концентрації капіталу є необхідною передумовою стабільності розвитку і головна мета будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну при вирішенні це завдання надають позикові кошти, дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (чи іншого господарської операції) отже, забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням про необхідність виді-лення частини її до розрахунку з кредитором, залучення ресурсів більше виправдано, ніж орієнтація виключно власним коштом. Слід, проте, відзначити, що у стадії економічного спаду (і більше за умов початку ринкової економіці) дорожнеча цих ресурсів Демшевського не дозволяє активно використовувати їх на вирішення завдання прискорення концентрації капіталу більшості сфер господарську діяльність. Проте, розглянута функція навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансових ресурсів відсутніх або, дуже нерозвинених під час планової економіки сфер деятельности.

Обслуговування товарооборота.

У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення як товарного, а й грошового звернення, витісняючи потім із нього, зокрема, готівка. Вводячи до сфери грошового звернення такі інструменти, як векселі, чеки, адже кредитні картки тощо., він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому, а міжнародному ринках. Найбільш активну, роль вирішенні цього завдання грають комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообмена.

Прискорення науково-технічного прогресса.

Науково-технічний прогрес визначальний чинником економічного розвитку кожної держави і окремого суб'єкта господарювання. Найнаочніше роль кредиту на його прискоренні то, можливо відстежено з прикладу процесу фінансування діяльності науковотехнічних організацій, специфікою яких завжди був більший, ніж у інших галузях, тимчасовий розрив між початковою вкладенням капіталу і реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів (крім що є на бюджетному фінансуванні) немислимо без використання ресурсів. Так само необхідний кредит й у здійснення інноваційних процесів у вигляді безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок та технологій, видатки які спочатку фінансуються підприємствами, зокрема і з допомогою цільових посередньо — і частка довгострокових позичок банка.

Отже, кредит — це економічних відносин, виникаючі між кредитором і позичальником щодо вартості, предаваемой у тимчасове пользование.

У разі ринкової економіки кредит виконує такі функции:

. акумуляція тимчасово вільних грошових средств;

. перерозподіл коштів за умов їх наступного возврата;

. створення кредитних знарядь звернення (банкнотів казначейських квитків) і кредитних операций;

. регулювання обсягу сукупного грошового оборота.

Основними принципами кредиту є повернення, терміновість і платность.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КРЕДИТА.

Кредитні відносини у економіці базуються на певної методологічної основі, однією з елементів якої виступають принципи, суворо дотримувані при практичної організації будь-якої операції у ринку позичкових капіталів. Ці принципи стихійно складалися поки що не першому етапі розвитку кредиту, кому надалі знайшли пряме свій відбиток у загальнодержавному й міжнародному кредитному законодательствах.

Повернення кредита.

. Цей принцип висловлює необхідність своєчасного повернення отримані від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він віднаходить своє практичне вираження у погашенні конкретної позички шляхом перерахування відповідної суми коштів з цього приводу надала її кредитної організації (чи іншого кредитора), що забезпечує возобновляемость ресурсів банку як необхідного умови продовження проведення статутної діяльності. У виконанні вітчизняної практиці кредитування у умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття «безповоротна позичка». Ця форма кредитування мала досить стала вельми поширеною, особливо у аграрному секторі, і полягала у наданні державними кредитними установами позичок, повернення яких споконвічно не планувався через кризового фінансового стану позичальника. По економічної сутності безповоротні позички були скоріш додаткової формою бюджетних субсидій, здійснюваних за посередництва державного банку, що ускладнювала кредитне планування і вело до постійної фальсифікації видатковій частині бюджету. У разі ринкової економіки поняття безповоротної позички так само неприпустимо, як, наприклад, поняття «планово-убыточное приватне підприємство » .

Терміновість кредита.

Він відбиває необхідність її повернення над будь-яке прийнятне для позичальника час, а точно певний строк, зафіксований у кредитному договорі чи заменяющем його документі. Порушення зазначеного умови для кредитора достатньою підставою до застосування до позичальнику економічних санкцій у вигляді збільшення стягнутого відсотка, а при подальшої відстрочку (нашій країні — більше трьох місяців) — пред’явлення фінансових вимог щодо в судовому порядку. Частковим виключення з цього правила є звані онкольные позички, термін погашення що у кредитний договір спочатку не визначається. Ці позички, досить поширені у ХІХ— початку XX ст. (наприклад, в аграрному комплексі США), у сучасних умовах мало застосовуються, передусім, через створюваних ними труднощів у процесі кредитного планування. З іншого боку, договір про онкольному кредиті, не визначаючи фіксований його погашення, чітко встановлює час, те що у розпорядженні позичальника з моменту одержання їм повідомлення банку повернення раніше отриманих коштів, що у якійсь ступеня забезпечує дотримання аналізованого принципа.

Платність кредиту. Позичковий процент.

Цей принцип висловлює необхідність як прямого повернення позичальником отримані від банку ресурсів, а й оплати права з їхньої використання. Економічна сутність і щодо оплати кредит відбивається у фактичному розподілі додатково отриманої з допомогою його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираз аналізований принцип знаходять у процесі встановлення величини банківського відсотка, виконує три основні функції:. перерозподіл частини прибутку юридичних та доходу фізичних осіб;. регулювання виробництва та звернення шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому, міжгалузевому й міжнародному рівнях;. на кризових етапах розвитку — антиінфляційну захист грошових накопичень клієнтів банка.

Ставка (чи норма) позичкового відсотка, обумовлена як ставлення суми річного прибутку, отриманого на позичковий капітал, від суми наданого кредиту, виступає як ціни кредитних ресурсов.

Висловлюючи роль кредиту, як однієї із запропонованих на спеціалізованому ринку товарів, платність кредиту стимулює позичальника для її найбільш продуктивної использованию.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на решта видів товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати з їхньої виробництво, ціна кредиту нині віддзеркалює загальний співвідношення попиту й пропозиції над ринком позичкових капіталів і від цілого ряду чинників, зокрема суто кон’юнктурного характеру:. циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позичковий відсоток, зазвичай, збільшується, на стадії швидкого підйому— знижується);. темпів інфляційного процесу (котрі з практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позичкового відсотка);. ефективності державного кредитного регулювання, здійснюваного через дисконтну політику центрального банку процесі кредитування їм комерційних банків;. ситуації міжнародною кредитному ринку (наприклад, що проводилася США в.

80-х рр. політика подорожчання кредиту обумовила залучення іноземного капіталу в американські банки, що вдарило по стані відповідних національних ринків);. динаміки грошових накопичень фізичних юридичних осіб (при тенденції до скорочення позичковий відсоток, зазвичай, збільшується);. динаміки виробництва та звернення, визначальною потреби у кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;. сезонності виробництва (наприклад, у Росії ставка позичкового відсотка традиційно зростає у серпні — вересні, що пов’язаний з потребою надання аграрних кредитів і кредитів для завезення товарів на Крайний.

Північ);. співвідношень між розмірами кредитів, які держава надає, та її заборгованістю (позичковий відсоток стабільно зростає зі збільшенням внутрішнього державного долга).

Забезпеченість кредита.

Цей принцип висловлює необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливий порушенні позичальником узвичаєних себе зобов’язань та знаходить практичне вираження у таких формах кредитування, як позички під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальним цей принцип під час економічної нестабильности.

Цільовий характер кредита.

Поширюється на більшість видів кредитних операцій, висловлюючи необхідність над цільовим використанням коштів, отримані від кредитора. Знаходить практичне вираження у відповідному розділі кредитного договору, який встановлює конкретну мету котра видається позички, соціальній та процесі банківським контролем над виконанням його запровадження позичальником. Порушення даного зобов’язання може стати підставою для дострокового відкликання кредит або концесію запровадження штрафного (підвищеного) позичкового процента.

Диференційований характер кредита.

Цей принцип визначає диференційований підхід із боку кредитної організації до різних категоріях потенційних позичальників. Практична реалізація його залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, і від проведеної державою централізованої політики підтримки окремих галузей чи сфер діяльності (наприклад, бізнесу і пр.).

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Кредит здатний активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Викликаючи до життя різноманітні форми кредитних грошей, може забезпечити під час переходу Росії до ринків створення бази щодо прискорений розвиток безготівкових розрахунків, впровадження нових засобів. Усе це сприятиме економії витрат обігу євро і підвищення ефективності громадського відтворення в целом.

Завдяки кредиту відбувається швидший процес капіталізації прибутку, отже, концентрації виробництва. Він може зіграти помітну роль й у здійсненні програми приватизації державної влади і муніципальної власності з урахуванням акціонування підприємств. Умовою розміщення акцій над ринком є накопичення значних грошових капіталів та його зосередження у кредитній системі. Кредитна система від імені банків бере активну співчуття й у самому випуску, і розміщення акций.

Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу розширення відтворення з урахуванням досягнень науково-технічного прогресса.

Регулюючи доступ позичальників ринку позичкових капіталів, надаючи урядові гарантії, і. пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тих підприємств і галузей, діяльність яких відповідає завданням здійснення загальнонаціональних програм соціально-економічного розвитку. Держава використовувати кредит для стимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталих регионов.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств бізнесу, запровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному і зовнішньому економічному пространстве.

Кредитна система, насамперед, представлена банківським, споживчим, комерційним, державною мовою і міжнародним кредитом. Все це видам кредиту властиві специфічні форми відносин також методи кредитування. Реалізують і організують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему у другому (інституціональному) розумінні. Провідним ланкою інституціональної структури кредитної системи є банки.

1) Федоров Б. Г. Центральні банки і денежно-кредитное регулювання в розвинених капіталістичних державах // Гроші потрібні і кредит. 1990 р. № 4.

2) Купер Дж. Управління і регулювання банків. М.: Фінанси і статистика. 1993 г.

3) Загальна теорія від грошей і кредита./Под ред. Жукова Є. Ф. ;

Москва: Банки біржі, ЮНИТИ, 1995 г.

4) Чиненков А. У. Банківські кредити і знаходять способи забезпечення кредитних обязательств/Бухгалтерия і банки. — 1996 р. — № 4.

5) Дробозина Л. А., Окунева Л. П., Андрисова Л. Д. і др.

Фінанси. Грошове звернення. Кредит. — Москва: Фінанси, ЮНИТИ, 1997 г.