Коллективизм і индивидуализм

был вихований і де бере участь. Найважливішими социогенными складовою частиною особи є соціальні ролі, що їх нею різних общностях (сім'ї, школі, групі ровестников), і навіть суб'єктивне «Я», тобто створене під впливом інших уявлення власної особі, і отражённое «Я », тобто комплекс поглядів на собі, створених із уявлень іншим людям нас самих.

Особистість — це прижиттєво формирующаяся і індивідуально своєрідна сукупність чорт, визначальних спосіб мислення даної людини, лад її почуттів та поведения.

У основі особистості лежить її структура — зв’язок і їхню взаємодію щодо стійких компонентів особистості: здібностей, темпераменту, характеру, вольових якостей, емоцій і мотивації. Здібності людини визначають його у різних напрямах. Характер людини визначає її вчинки щодо інших людей.

Отже сучасні педагоги вважають, що у першу чергу треба розвитку особистості, задовольняє свої потреби без шкоди навколишніх лісів і здатну існувати в коллективе.

Колективізм і индивидуализм.

Колективізм і індивідуалізм це двоє геть протилежних понятия.

Енциклопедичний словник дає такі визначення колективізму і индивидуализму:

Колективізм — форма громадських зв’язків людей умовах соціалізму, характерна риса соціалістичного життя, одне з найважливіших принципів комуністичної моралі. При соціалізмі суспільні відносини будуються на властивих йому колективістських началах.

Індивідуалізм — риса світогляду і принцип поведінки людини, коли інтереси окремого індивіда абсолютизируются, протиставляються колективу і обществу.

Класик педагогіки радянських часів А. С. Макаренко поняття колективізму і індивідуалізму описує наступним образом:

Відповідно до найважливішим становищем марксизму у тому, що самі утворюють обставини, під впливом що вони виховуються, А. С. Макаренко порушує питання колективі як про осередку суспільства, яка внаслідок свідомої і целеустремлённой діяльності людей. З погляду А. С. Макаренко, «колектив — це вільна група трудящих, об'єднаних єдиною метою, єдиним дією, організована, снабжённая органами управління, дисципліни і персональної відповідальності, колектив — це соціальний організм, у здоровому людському обществе».

Колектив — це такий осередок соціального суспільства, що є матеріальним носієм відносин також залежностей, виховують дійсний колективізм і дійсних коллективистов.

Якісно нова і це об'єктивно необхідна система відносин соціалістичного суспільства неспроможна не надавати вирішального впливу характер взаємин у колективі, що є специфічним доданком цілого соціалістичного нашого суспільства та «вычленяется» для коригування відносин між суспільством, і особистістю, для максимальної гармонізації їх интересов.

У колективі, писав А. С. Макаренко, залежності дуже складні. Кожен має узгодити особисті прагнення з цілями всього колективу та колективу первинного. «Ця гармонія спільних цінностей і особистих цілей є характером радянського суспільства. Мені спільні цілі не є лише головними, домінуючими, а й пов’язані з моїми особистими цілями.» Він стверджував, що й колектив побудований негаразд, це не радянський коллектив.

А.С.Макаренко стверджував, що проблема полягає над наявності чи відсутність сприятливих умов створення колективу, а умінні створювати ці сприятливі умови, насамперед у вмінні так організувати шкільне виховання, щоб усе елементи цієї організації сприяли зміцненню єдиного шкільного коллектива.

У суспільстві, писав А. С. Макаренко, може бути особистості поза колективом. Не то, можливо відособлену особистої долі й власного щастя, протиставлені долі та щастю колективу. Радянське суспільство складається з безлічі колективів, й між колективами підтримуються різнобічні, тісні зв’язки. У цих зв’язках — запорука повнокровного життя й успішного розвитку кожного коллектива.

Для правильної організації та розвитку колективу виняткового значення має стиль роботи його організатора. Важко розраховувати, що хороший колектив, творча обстановка до роботи педагогів, якщо на чолі школи є людина, вміє лише наказувати і командувати. Директор — це головний вихователь у колективі, найдосвідченіший, найавторитетніший педагог, организатор.

Однак у міру розвитку колективу функції розпорядження і функцію контролю, заохочення і кари, організації дедалі більше переходять до органів самоуправления.

Колектив є контактна сукупність, джерело якої в соціалістичному принципі об'єднання. Стосовно окремої особистості колектив стверджує суверенетет цілого колективу. Стверджуючи право окремої особистості добровільно належати до колективе, колектив жадає від цієї особистості. Поки що воно полягає у ньому, беззаперечного підпорядкування, як і випливає з суверенітету колективу. Колектив козможен лише за умови, коли він об'єднує людей на завданнях діяльності, явно корисною для общества.

Такому чином А. С. Макаренко підкреслював, що у радянські часи перше місце займає колектив, і потім вже особистість, що є складової колективу, тобто. особистість повинна делегувати частину власних свобод колективу бо може існувати без него.

Що ж до сучасних спеціалістів у цій області, всі вони висловлюють трохи інакше мнение:

Індивідуалізм — риса моралі, що означає задоволення особистих потреб без шкоди окружающих.

Колектив — співтовариство вільних особистостей кожна з яких має змога самореалізації, висловлення та формування «Я-концепции» задоволення морального індивідуалізму отримання соціальної защиты.

Соціальне «зміна» особистості обумовлюється впливом культури та структури спільностей, за яких людина.

1. А. А. Радугина. Психологія та педагогіка. М. — «Центр», 1997.

2. А. С. Макаренко. Колектив і особистості. Під редакцією В. В. Кумарина. М — 1972.

3. Український Радянський Енциклопедичний Словник. У 3-х т./Редкол.: А. В. Кудрицкий. УРЕ, — 1988. Т 1, стор. 683.

4. Український Радянський Енциклопедичний Словник. У 3-х т./Редкол.: А. В. Кудрицкий. УРЕ, — 1988. Т 2, стор. 96.