Япония в післявоєнний період

Япония в повоєнний период

Введение

.

В протягом тривалого історичного періоду Японія розвивалася, наражаючись культурному впливу таких країн-сусідів, як Китаю і Корея, і підтримувала зв’язку [лише] з тими країнами. У XVXVI ст. до Японії проникли португальські і іспанські місіонери, внаслідок чого країна вперше зіштовхнулася з християнством й західної європейської цивілізацією. Проте на початку XVII в. сёгунат Токугава, що перетворив країну на єдина держава, став побоюватися, що на європейські країни, які проводили в Азії, і інших частинах світу політику колонізації, розпочнуть самі діями щодо Японії. Сёгунат видав ряд указів про так званому закритті країни. Було заборонено християнство, повністю заборонені будь-які контакти, й торгівля іншими країнами крім Голландії й Китаю. Самоізоляція Японії тривало більше 200 лет.

Около 150 років тому самоізоляція Японії закінчилася, і її знову відчинила двері іншим країнам: Америки, Росії, Англії, Німеччині й інших. Саме тоді колонізація Азії був у розпалі. Щоб уникнути колонізації Японії, та був розірвати нерівноправні договори, ув’язнені іншими країнами в останній момент «відкриття» країни, та мріяв стати поряд із Європи і Америки, уряд Мейдзі проголосила політику «багата країна, сильна армія», що потім неухильно проводило. І було переймати в Європи і Америки юридичні і наукові знання, технології, все швидше розвивати промисловість та зміцнювати Збройні сили. І уряд Мейдзі у тому домоглася успіхів. Після перемоги у війнах з Китаєм та Росією Японії підняли голову націоналізм і мілітаризм. Японія сама вступив у імперіалістичне протиборство світових держав, колонізувала Корею, здійснила агресію у Китаї та в такий спосіб дійшла участі у Другій світової війни. Через війну Японія окупувала великі території у Південно-Східної Азії й принесла азіатським народам величезні страждання і людські жертвы.

Да і самі Японія втратила три мільйона чоловік, та її міста Хіросіма і Нагасакі єдиними у світі були піддані атомної бомбардуванню. Уся країна являла собою згарищі. Програвши війну, Японія за 2000 років своєї історії піддалася окупації Союзних держав. Для японського народу це стало колосальним потрясінням. Двостороннім відносинам Японії з Росією також був нанесений великої шкоди під час цих сто років імперіалістичного суперництва. Відчувши увесь жах поразки у війні, Японія прийняла яка має у світі аналогів конституцію, що забороняє війну як національної політики. Японці вирішили зберегти лише [мінімальні] кошти самооборони, суть у тому, стосовно забезпечення нашої безпеки, покластися на японо-американский договір безпеки. Ми рішуче відкинули шлях ремилитаризации але рішуче стали шлях відновлення країни й розвитку її.

1. Повоєнне економічне развитие.

На момент закінчення в 1945 року чверть національного багатства країни знищили, виробництво впала рівня 1935 року. Окупаційні сили, які під американським командуванням, поруч із демілітаризацією примусили Японію до проведенню земельної реформи, розпуску фінансово-промислових олігархічних груп «дзайбацу», лібералізації робітничого руху та інших демократичним перетворенням. Отже, японській суспільстві відбувалися реформи, засновані за принципами демократії «по-американськи». Обов’язкове освіту також було підвищити із шостої до 9 років. Усе це потім справила велике вплив на перебіг країни. Це було свого роду революцією і стало основою, на якої стало можливим швидке зростання японської економіки після війни. Завдяки широкої допомоги США, передачі ними Японії технологій, і навіть відкриттю для японців їх колосального ринку, в 50-ті і 60-ті роки Японія змогла домогтися прискорених темпи зростання економіки. З іншого боку, загострення холодної громадянської війни зробило практично неминучим відродження Японії ролі опори вільної економіки. До того ж війна у Кореї породила колосальний попит на поставки для американських військ, і це теж призвело до у себе швидке розширення виробництва, у Японии.

В 1960 року Японія поставила метою подвоєння національного доходу, а успіх Олімпійських ігор Токіо 1964 року викликав у Японії справжній економічний бум. Саме тоді Японія, отримавши кредит Світового банку, початку будівництво швидкісної залізниці «Синкансэн» і мережі швидкісних автодоріг. З 1960 по 1970 рік економічного зростання у Японії становив у середньому понад десять відсотків на год.

Нефтяной криза 1973 року важко відгукнувся у Японії. Через різке стрибка нафтових цін 1974 року у японській економіці уперше після війни зареєстрований негативний зростання — мінус нуль дві десятих відсотка. Проте, завдяки жорсткої політиці економії енергії і революційним технологіям, і навіть всеосяжної реформі економічної структури, японська економіка вийшов із нафтової кризи, володіючи ще більше могутній конкурентоспроможністю. Ось одне приклад: світових ринках виявилися завойовані економічними малолітражними автомобілями, котрі почали фундаментом сьогоднішньої потужної автомобільну промисловість Японії. Після першого нафтового кризи у протягом 10 років японська економіка зростала загалом на 3 цілих і аналогічних сім десятих відсотки надходжень у год.

В 1985 року було винесено відоме згоди на готелі «плаза», з якого розпочався різке зростання вартості єни. Через це різко зросли собівартість внутрішнього виробництва та, відповідно, ціни на всі експортовану Японією продукцію. Японські компанії відповіли б тим, що став переносити свою виробничу базу у країни Азії, спрямувавши туди великомасштабні інвестиції. Склалася ситуація, коли трудомісткі виробництва виявилися виведені за рубежі Японії, а ній самої залишилися переважно високотехнологічні виробництва. Отже, вийшло, що зі своїми інвестиціями і передачею технології країнам Азії Японія внесла великий внесок у підвищення рівня технічної оснащеності цих країн й у здійснення швидкого индустриализации.

Вот яким шляхом Японія зріс у світову економічну державу. 1950;го частка Японії світовому ВНП не перевищувала відсотка, але в частку США доводилося 50 відсотків. Зараз частку цих двох десятків країн доводиться 43 відсотка світового ВНП, причому Японія забезпечує їх 17 відсотків та — 26 відсотків. Золотовалютний запас Японії перевищує 200 млрд. доларів — і вже зібрано понад чотирьох років є найбільшим у світі. У власності японських громадян перебувають фінансові ресурси у сумі близько десяти трлн. дол. Щороку Японія спрямовує на офіційну урядову допомогу розвитку інших країнах, ОПР, понад одинадцять мільярдами доларів і вже кілька років є найбільшою світовою донором у справі допомоги інших країнах, який несе великий внесок у економіку країн. З іншого боку, Японія сприяє і забезпечення стабільності всієї світової економіки, бо її внесок у Світовий банк й у Міжнародний валютний фонд одні із крупных.

2. Необхідність для Японії грати політичну роль мире.

По мері наближення до кінця 20 століття світової порядок зазнав кардинальні зміни. Закінчилася холодна війна, і канув у минуле протистояння Сходу та Заходу. У разі поступового формування нової світового порядку зміцніли голосу тих, хто не вимагав від Японії грати таку політичну роль, яка б її економічній потужності. Цей виклик зазвучав особливо гостро під час війни у Перській затоці, що сталося відразу по закінченні холодної войны.

Как вже написала вище, в Японії прийнята мирна конституція, і, відповідно до неї, країна твердо дотримується трьох без’ядерних принципів, надає важливого значення нерозповсюдженню ядерного зброї та боєприпасів у принципі не експортує озброєння та військові технології. У результаті війни у Персидській затоці багатонаціональні сили намагалися стримати агресію Іраку проти Кувейту, і того момент від Японії знадобилося внести і свій лепту. Після закінчення війни за умов існування мирної конституції у Японії запанували пацифістські погляди, і напрям сил самооборони до інших держав було табу. Без можливості внести свій внесок у формі напрями у район бойових дій організованого людського контингенту, Японія ухвалили зробити внесок на суму тринадцяти мільярдами доларів на покриття витрат за стримування агресії і допомогу країнам, що межує з районом бойових дій в. Це була не мала сума. Виходило, що це населення Японії, включаючи немовлят, виділив понад ніж у сто доларів з людини. Проте за неї обрушилися з, назвавши це «чекової дипломатією» і заявивши, що Японія сидить, склавши руками і відкуповується грошима, тоді як молоді хлопці з деяких інших країн проливають кров, і піт в пісках пустелі. Для японського народу це стало справжнім шоком.

В цьому сенсі у парламенті почалося серйозне обговорення питання про участь сил самооборони Японії діяльності ООН із підтримки миру. Через війну гострих і напружених дебатів було ухвалено Закон про участь у міжнародній миротворчій діяльності. Після цього Японія стала спрямовувати контингенти своїх Сил самооборони у складі миротворчих сил ООН у Камбоджі, Мозамбіку і Голанських висотах, ні з гуманітарної і рятувальної місією в Заїр інші країни. У період холодної війни Японія перебувала між молотом і ковадлом протистояння Сходу, і Заходу, отже дипломатія її бувала мимоволі пасивної, [дипломатією по доручення]. Коли ж холодна війна скінчилася, у самій Японії зрозуміли, що змогу самостійної зовнішньополітичної діяльності розширилися. У минулому під час вирішення глобальних проблем першому плані за своїм значенням завжди виходили військові питання. І ось багато проблем, котрі за своєму характеру є глобальними, потрібно вирішувати ні з допомогою військової сили, а з допомогою сили економіки, різних технологій, а цього потрібні різноманітні «ноу-хау», «софты» тощо. У цій сфері Японія активно вносить свій внесок. З іншого боку, надзвичайно велика фінансова частка участі Японії у багатьох міжнародні організації, наприклад, її внесок до бюджету ООН становить 15 відсотків, а 2000 року перевищить 20. Японія хоче діяти у області зміцнення світу і загальну стабільність, розвитку та рішення нових завдань, володіючи таким голосом у міжнародних організаціях, який відповідав її фінансовому внеску.

3. Система сучасної зовнішньої політики України Японии.

Во зовнішньополітичному відомстві Японії виділяють шість особливостей сучасної міжнародної ситуації. (Відповідно до «Блакитний книжки дипломатії Японії» за 1996 год.).

Во-первых, це глобалізація економіки та поглиблення відносин взаємозалежності всередині міжнародного сообщества.

Складывающиеся під впливом зовнішньої торгівлі, і інвестицій єдині ринки, вибухоподібний розвиток засобів зв’язку, інформації, транспорту роблять перед людством дедалі більше тісною. Поруч із в економічної, військовій сферах, у сфері забезпечення безпеки і багатьох інших заглиблюються відносини між різними суб'єктами, які у цих областях діють. Наприклад, різко зростає частка зовнішньої торгівлі в усьому обсязі валового внутрішнього продукту, ВВП, виробленого у світі: 1970 року вона становила близько 18 відсотків, в 1980 — 32 відсотка, в 1995 — близько сорока.

Глобализация і взаємозалежність означають, що, з одного боку, підвищується рівень життя людей, з другого боку, зростає конкуренція, не визнає національних кордонів. Конче важливо визначити, як звернути той процес це і процвітання человечества.

Япония вміло використовувала процес глобалізації. Я вже написала вище, з 1985 року через зростання єни Японія стала переводити свої виробництва, у азійські та інших країнах. Таким чином, поруч із допомоги у економічний розвиток країн Південно-Східної Азії вже Японія змогла збільшити ефективність своїм внутрішнім економіки. Водночас у Японії зрікаються зайвих адміністративних і обмежень та друзі проводять різноманітні реформи. Тим самим було ми працюємо щодо виживання за епоху «великої конкуренции».

Второй особливістю і те, що, завдяки закінчення холодної громадянської війни і краху комунізму як чужої ідеології, принципи свободи, демократії, ринкової економіки знайшли ще більше поширення між людьми і ще глибше проникли у тому свідомість. Щоб система ринкової економіки могла безперешкодно функціонувати, необхідна міцна основа як системи, що гарантує, крім іншого, право приватної власності і вільні права [громадян]. Це — невід'ємне умова для торжества свободи та демократії. У кожній країні процес впровадження такої системи і його закріплення йде по-своєму. Однак у спробах вживлення і зміцнення такий системи треба, щоб невмілими діями не викликати небажану реакцию.

Что стосується Японії, вона триватиме ще більшу допомога тим країнам, які наново переходять на шлях демократії та ринкової економіки.

В ролі третьої особливості зазначу на багатошаровий і багатогранний характер структури міжнародної політики. Структура періоду «холодної війни була двухполюсной, де полюсами були навіть СРСР. Сьогодні ж світова структура надто складна і різноманітна, щоб їх можна було оцінити єдиної формулою багатополюсного суспільства. Сьогодні у міжнародному співтоваристві одночасно діють, по крайнього заходу, чотири категорії структур різного рівня. Перша — це структури глобального порядку: такі як ООН, Світову організацію торгівлі чи СОТ, «Велика вісімка», ОЕСР. Друга категорія — це АТЕС, Регіональний форум АСЕАН, Європейський Союз, НАТО, ОБСЄ, Асоціація вільної торгівлі Північної Америки чи НАФТА та інші структури регіонального рівня. Третя — це структури міжрегіонального співробітництва типу Зустрічей Азії, і Європи (ASEM) чи Нової порядку денного для в Атлантичному океані. Нарешті, четверта категорія структур — двостороннє співробітництво, таке, як в Японії США. Всі ці структури функціонують, нашаровуючись, переплітаючись і доповнюючи одне одного. У цього провідні держави, які мали міццю, превышавшей певний рівень, поступово домовляються між собою і злочини виробляють систему, що візьме він провідної ролі у будівництві і підтримці [міжнародного] порядку. З цього точки зору здаються надто важливими підписання договори про співробітництво Росії і близько НАТО і вступ Росії у АТЕС. Не менше значення мають значення і підтвердження Японією та важливості їх двосторонньої системи забезпечення безпеки, і навіть Красноярська домовленість Японії Росії про додаток ними зусиль до її повної нормалізації їх двосторонніх відносин. Четверта особливість — що це факт, що якісно, і кількісно зростає увагу до так званим «проблемам глобального характеру». Чіткої визначення цього терміна немає. Однак ці глобальні проблеми об'єднує одне якість: їх вплив позначається повсюдно планети або досить великих територіях, та їх рішення потрібно міжнародне співробітництво, що виходить далеко за межі національних кордонів. До таких проблем ставляться: потепління земного клімату та інші світові екологічні проблеми, СНІД та інші нові епідемічні захворювання, наркотики, міжнародна злочинність, тероризм, ядерна безпека, проблема біженців і другие.

Пятая особливість — це що у світі після холодної громадянської війни зростання національної свідомості. У результаті припинення протистояння Сходу та Заходу ідеологічне протиборство перестав бути основним рушійним чинником в міжнародному співтоваристві. Замість нього, можна вважати, в міжнародному співтоваристві набирає сили вплив національного чинника, тобто ту свідомість свою належність тій чи іншій національності. Відомо, що регіональні конфлікти, котрі почали один одним виникати по закінченні холодної громадянської війни, переважно розгорялися грунті національної чи релігійної ворожнечі. З одного боку, трапляється так, коли націоналізм обертається простий патріотизм. Але, з іншого боку, як ясно показують приклади колишньої Югославії й колишнього СРСР, у його багатонаціональних державах, де втрачається загальна ясна ідея, що об'єднує народ, національну свідомість може викликати ослаблення розпад государства.

Шестой особливістю є розмивання ролі «держави» чи «принципу державності». Зрозуміло, держава й зараз грає повністю чільну роль життя людей. І на міжнародних відносинах як і незмінним залишається принцип державного суверенитета.

С з іншого боку, внаслідок глобалізації, і підвищення важливості глобальних проблем, соціальній та результаті зростання кількох регіонах національної свідомості зараз спостерігається таке явище, як розмивання значення й роль держави. Коли раніше ці роль і значення були абсолютними і всеосяжними, нині вони стають у житті людей досить відносними. Найяскравішим проявом зміни ролі й значення держави представляється, мабуть, Європа, проводить интеграцию.

При цьому Африці, наприклад, й у ряд інших регіонів проблема втрати державою абсолютного характеру зовсім перестав бути актуальною. Там справи виглядають навпаки: неможливо вдається затвердити держава як такий. Усе це робить ще складнішими проблеми, пов’язані з принципом державності.

4. Завдання японської зовнішньої политики.

Целью зовнішньої політики України Японії є забезпечення стабільності і процвітання країни й багатою і мирного життя її громадян. У Японії глибоко усвідомили, що з досягнення цього вона повинна переважно робити активні зусилля задля створення й підтримки стабільної глобальної системи. У період холодної громадянської війни і існування двухполюсной системи «Схід — Захід» Японії доводилося діяти, як кажуть, «в заданих рамках», як одного з членів Західного табору. Сьогодні ж завдання японської дипломатії представляється так: граючи активну політичну роль, відповідну її економічної моці, Японія також має активної участі у проведенні нової системи на різних форумах і будь-яких рівнях, та був докладати зусиль підтримки цією системою. Зупинюся далі на головні напрями японської зовнішньої политики.

4.1. ООН

С свого вступу до ООН Японія зробила одній з основ своїй зовнішній політики повагу до цієї форуму і всіляко сприяла його роботі. У Японії, зокрема, усвідомлюють зростання ролі, яку ООН може витрачати час на рішенні різноманітних завдань, що стали перед міжнародним науковим співтовариством по закінченні холодної громадянської війни. Японія активно бере участь у миротворчої діяльності ООН, спрямованої на запобігання і дозвіл конфліктів на Близькому Сході, у Африці й інших регіонах. Вона покриває більш шістнадцяти витрат ООН для операцій з підтримки світу. Однією з найгостріших негараздів у світі стала проблема біженців, які нині налічується близько 30 мільйонів. Тому японське уряд одній з головних складових свого внеску до врегулювання регіональних конфліктів вважає участь у вирішенні проблеми беженцев В жовтні 1996 року переважною більшістю голосів Японія вибрали непостійним членом Ради Безпеки ООН. Це сприймається як висока оцінка міжнародним співтовариством тієї широкої діяльності, яку Японія проведе у ООН, і навіть як надія на роль, яку Японія зіграє у майбутньому. Японія заявило про те, що у вона, суворо дотримуючись заборона своєї конституції на використанні військової сили, і підтриманої більшості держав і розумінням їх народів, готове прийняти він обов’язки постійного членами Ради Безпеки. Японія активно включилася в роботу з реформування ООН, що, в частковості, дозволить їй ввійти у коло постійних членів РБ. Вона вдячна колишньому президентові Єльцину за яку підтримку вступу Японії число постійних членів РБ ООН.

4.2. Сприяння развитию

Содействие країнам залишається вкрай важливим задля забезпечення стабільності і процвітання світового співтовариства. Японія у цьому виконує своєї ролі, надаючи цих країнах офіційну допомогу розвитку (ОПР) повною мірою свого економічного і технологічної мощі. Вона утримує перше місце світі серед країн-донорів, виділяючи на ОПР кілька років від десяти до чотирнадцяти мільярдів доларів. Хоча через напруженості бюджету на 1998 рік статтю витрат на ОПР довелося урізати понад 10 відсотків, буде зроблено всіх зусиль для максимального підвищення ефективності ОПР з допомогою її якісного вдосконалення.

Очень важливо, щоб що розвиваються і передові розвинених країн діяли спільно для досягнення цілей, намічених у «Нової стратегію розвитку» ОЕСР. Як-от: зниження до 2015 року вдвічі частки світового населення, який живе поза межею бідності; зниження рівня дитячої смертності; поширення початкової освіти; прийняття усіма державами загальної стратегії у сфері екології та інших цілей. Надаючи особливе значення розвитку африканських країн, Японія серйозно займається цієї проблемой.

4.3. Світова экономика

Для здобуття права виявитися у всеозброєнні перед швидкої глобалізації міжнародної економіки, й у створення максимально сприятливих умов повного розкриття життєвої енергії і потенціалу японської економіки слід докладати зусиль по структурному реформування нашої економіки, тобто рішучіше проводити її дерегулювання. В усіх життєвих деталях пропрацювати політику підвищення конкурентоспроможності, поліпшення умов доступу до ринків тощо. за рахунок здійснення цих заходів, країна одночасно зможе ще більше сприяти і пожвавленню всієї світової економіки загалом. Необхідно налагодити і багатосторонню систему зовнішньої торгівлі, і інвестицій, яка відповідала б б новим вимогам часу. Японія буде послідовно виступати за створення умов та зміцнення міжнародної економічної системи, яка завжди була саме багатосторонній і виходила з справедливих і ясних правилах. У цьому плані ми бере участь у подальшим зміцненням багатосторонній системи зовнішньої торгівлі, передусім СОТ, де, зокрема, розробляємо правила нових областей економіки. Ми також діяльно бере участь у переговорах рамках ОЕСР прийняття багатостороннього домовленості про взаємних інвестиціях та низці других.

4.4. Проблеми глобального характера

Вместе зі світовим співтовариством Японія активно займається вирішенням таких глобальних проблем, із якими світ зіштовхнувся після закінчення холодної громадянської війни, як екологічна проблема, тероризм, перенаселення, наркотики. Зокрема, у грудні 97 року у Кіото відбулася міжнародна конференція із запобігання і глобального потепління клімату. На неї було прийнято протокол, у якому позначена мета: скоротити період із 2008 по 2012 рік як п’ять відсотків порівняно від 1990;го роком сукупний викид у повітря усіма передовими розвинені країни шести видів газів, які мають парниковим ефектом, зокрема двоокису вуглецю. Це великий успіх конференції, оскільки, в такий спосіб, зроблено перший конкретний крок для запобігання і глобального потепління клімату Земли.

4.5. Зміцнення двосторонніх відносин країнах та регіонального співробітництва в АТР.

Остановлюсь тепер у деяких головних моментах, що стосуються двосторонніх відносин країнах, і навіть регіональної співпраці, насамперед у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, до якого належить наша страна.

4.5.1. Японо-американские отношения

Отношения зі США можуть у якнайширшому спектрі областей, включно із політикою, забезпечення безпеки, економіку, вирішення глобальних труднощів і багатьох інших, незмінно усе ще стрижнем японської зовнішньої политики.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні непорушні японо-американские зв’язку як є запорукою безпеки і процвітання самої Японії, а й підтримують світ образу і стабільність регіону та світу у цілому.

Среди основних цілей, які стоять перед двома країнами, наприклад, у сфері забезпечення безпеки, можна назвати роботу, передбачену документом «основні напрями японо-американского співробітництва у сфері оборони», яка містить загальні рамки та напрями нашої співпраці, як і мирний час, і у надзвичайні ситуації, і навіть координації нього. До завданням в цій галузі і вирішення питання територіях, зайнятих під американські військові об'єкти в Окінаві.

Кроме того, перед японцями стоїть завдання підтримки добрих економічних зв’язку з США, адже країни спільно виробляють понад сорока відсотків сукупного світового ВВП. Це завдання тим важливіша, з урахуванням, що у Японії США лежить борг по активному сприянню розвитку світової економіки, яка бере 21 век.

4.5.2. Японо-китайские отношения

От того, яким стане у майбутньому Китай, що зараз переживає бурхливий економічного зростання, найвищою мірою залежить і те, яким стане 21 століття Японії, Азії, та й усього світу. Японія докладає максимальних зусиль у тому, щоб шляхом широкого діалогу, включаючи постійне спілкування лідерів обох країн, домогтися реальних успіхів у рішенні практичних завдань японо-китайских відносин. Стабільний і грає ще більше конструктивну роль світове співтовариство Китай — це непорушне умова стабільності цього регіону усього світу протягом усього 21 століття. Ось чому Японія триватиме необхідне вплив, і співпрацювати саме у цьому направлении.

4.5.3. Японо-корейские взаємини спікера та Корейський полуостров

С республікою Корея країна поділяє загальні цінності демократії та ринкової економіки, і навіть маємо загальні інтереси щодо забезпечення безпеки. Саме тому відносини дружби і співробітництва не лише є основою політики на Корейському півострові, а й становлять одна з найголовніших напрямів японської зовнішньої политики.

Что до стосунків з Північною Кореєю, то японці докладають зусиль до якнайшвидшого проведення 9-го раунду переговорів про нормалізації японо-северокорейских відносин. Тут Японія в тісне співробітництво з Кореєю та інші країнами докладають зусиль до того що, щоб поруч із виправленням ненормальних відносин, що зберігаються з повоєнних часів, сприяти світу і загальну стабільність на Корейському півострові. Країна послідовно підтримує висунуту навіть Кореєю ідею чотиристоронньої зустрічі. Що стосується північнокорейського ядерного зброї, то японці й у тісне співробітництво з США, Кореєю та інші країнами будуть активної участі у роботі KEDO, Організації розвитку енергетики Корейського полуострова.

4.5.4. Регіональне сотрудничество

Для її подальшого розвитку АТР треба ще активніше заохочувати і застосовувати формулу регіональної співпраці. Тут є Азиатско-Тихоокеанское економічне співробітництво, АТЕС. Його може бути «регіональне співробітництво, відкрите для всіх». У цьому АТЕС сприяє лібералізації і нормальному ходу зовнішньої торгівлі, і інвестицій, і навіть економічному і технологічного співробітництву у найширших областях, цим, підтримуючи [високий] динамізм розвитку економіки АТР.

В галузі забезпечення безпеки є АРФ, Регіональний форум АСЕАН. Він сприяє зміцненню відносин довіри у цьому регіоні. Японія також сприяє тому, щоб діяльність цього форуму впевнено набирала обертів.

В рамках описаних мною процесів, проходять в зовнішній політиці Японії, значимість японо-российских відносин говорить сам за себе.

Ушла до минулого епоха холодної війни; комуністичний Радянський Союз перед перетворився на оновлену Росію; вона твердо ступила на шлях реформ, які базуються на дуже поширених цінностях — свободі, демократії, ринкової економіки. Це означає, що за умови глобалізації, і поглиблення взаємозалежності в світі Японія і Росії відкриваються воістину безмежні можливості до співробітництва з урахуванням загальних ценностей.

В ролі свідоцтва підвищення взаємозалежності вже згадував про швидкому збільшенні частки торгівлі у світовій валовому внутрішньому продукті - із 18-ї відсотків на 1970 року до 32 відсотків на 1980 року і 40 відсотків на 1995 року. Тільки за десятиліття (1982 — 1992 роки) обсяг світової торгівлі подвоївся, а й за 20 років, починаючи з 1972 року, зріс майже удесятеро. Особливо прибуває питому вагу країн Східної Азії (виключаючи Японію) — в 1972 — 1992 роки його приріст становив дві і шість десятих разу. Такий значне зростання пояснюється лише тим, що останні роки у вигляді прямих іноземних інвестицій відбувається вільне пересування капіталів і технологій через кордон держав. Завдяки цьому було здійснено індустріалізація країн-реципієнтів інвестицій, виріс обсяг торгівлі готової продукцією. Зокрема, прямі капіталовкладення Японії Східній Азії, сприяючи процесам індустріалізації, забезпечили робочими місцями та сприяли підвищенню прибутків понад 660 тисяч жителів, і навіть призвели до збільшення експорту до інші регіони з допомогою розширення ринків. Прямі японські інвестиції у Східній Азії зробили внесок на забезпечення як економічного зростання країнах цього регіону, а й приросту всієї світової экономики.

В 1988 — 1991 роках обсяг прямих іноземних інвестицій Японії становив щорічно у середньому 39 з першою половиною млрд. доларів. 52 відсотка цієї суми спрямовувалось у США, 22 відсотки надходжень у країни Європейського Союзу й 5 цілих 8 десятих відсотки надходжень у Південно-Східної Азії. У 1994 — 1995 роках показник становив відповідно 18 і жодна десята млрд. і 22 і сім десятих млрд. доларів. У цьому частка навіть ЄС скоротилася, а Південно-Східної Азії вже збільшилася — з 9 і побачили 8-го десятих відсотка до 23 відсотків. Найбільш значним виявився приріст інвестицій у Китай — із першого цілої двох десятих відсотка до 14 відсотків.

В 1996 року товарообіг Японії зі США становив 191 і ще дві десятих млрд., із Китаєм — 62 і чотири десятих млрд. доларів. Торгівля ж між Японією і Росія — 5 млрд. доларів, більш-менш однієї сороковий товарообігу зі США можуть і трохи більше однієї дванадцятої обсягу торгових операцій із Китаем.

Заключение

.

Эти цифри — дуже далекі від реальні можливості, якими вони мають. Вони наочно показують, що затьмарюють японсько-російські відносини, на жаль, відстають від динамічних процесів світового розвитку.

До нашого часу Японія оголосила виділення чотирьох із половиною млрд. доларів ось на підтримку демократичних і ринкових реформ у Росії. Їй належить місце після навіть Німеччини з обсягу наданої допомоги. Протягом тривалого часу народам Японії Росії заважає жити недовіру. Їм вистачає порозуміння, не можна сказати, що вони живили друг до друга дружні почуття. Проте спочатку з-поміж них існувала надзвичайний емоційний та своє духовне близькість друг до друга. Починаючи з епохи Мейдзі, було переведено на японська мова майже всі твори Достоєвського, Чехова, Тургенєва та інших російських письменників. Вони надали дуже впливає на сучасний японський літературу. Напевно, немає жодної в іншій країні окрім Японії, де серед народу було б настільки популярні російські народних пісень. Їх щемливі наспіви містять щось таке, що природним чином зачіпає найтонші струни японської душі. Один із видатних акторка МХАТу говорила, що японський театр Кабукі надав вплив на відому систему Станіславського. Коли минулого року у Москві проходили гастролі японського театру й оркестру японської традиційної музики, гарячий прийом їх російським глядачем був дуже вражає.

Список литературы

1. Зайцева Про. Р. Міжнародні урядові организации.

2. СРСР — Японія «Крок до діалогу». М. Демченко, «МЕ і МО». № 4, 1986 г.

3. «Погляд з Японії». Х. Кімура, «Комуніст». № 4 1991 г.

4. Японія «Чи можна обійти рифи». М. Юрін, «Азія й Африка сьогодні». № 9, 1990 г.

Для підготовки даної роботи було використано матеріали із російського сайту internet.