Організація і шляхи вдосконалення обліку основних засобів (на прикладі ТОВ «Мода»)

КУРСОВА РОБОТА з предмету: «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК»

на тему: «Організація і шляхи вдосконалення обліку основних засобів (на прикладі ТОВ „Мода“)»

Вступ Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів (ОЗ) на досліджуваному підприємстві. ОЗ являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.

Основні засоби відіграють активну роль на будь — якому підприємстві:

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально — культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), яких більше одного (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Організація обліку ОЗ сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.

Метою написання курсової роботи є дослідження і висвітлення організації обліку надходження ОЗ та їх наявності.

Завданням курсової роботи є:

— визначити економічну суть ОЗ, їх характеристику, класифікацію та оцінку;

— розкрити порядок організації обліку надходження та наявності ОЗ;

— дослідити первинні документи;

— ознайомитись з синтетичним та аналітичним обліком операцій, що стосується господарських операцій щодо ОЗ;

— надати рекомендації щодо удосконалення обліку ОЗ;

— ознайомитись з автоматизацією обліку, на даному підприємстві;

— запропонувати можливі шляхи вдосконалення.

Об'єктом написання даної курсової роботи є підприємство ТОВ" Мода", яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів 2.

Вид діяльності даного підприємства задоволення громадянських потреб у виробництві продукції, виконання робіт, надання послуг та реалізація на підставі одержаного прибутку.

Методом дослідження для написання курсової роботи є дослідження питань пов’язаних з обліком нарахувань на фонд оплати праці на підставі:

В умовах ринкової економії значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знань якого не можливо ефективно керувати підприємством.

При дослідженні в обліку ОЗ були використані:

— дані бухгалтерського обліку ТОВ «Мода» ;

— річні форми звітності

— положення, закони України та інструкції бухгалтерського обліку;

— нормативні та законодавчі акти України;

— матеріали наукових видань, періодичної літератури.

1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів Згідно з П (С)БО 7 та Інструкцією № 291 «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» до ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартіть предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Відповідно до П (С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття «використовуються для здійснення соціально-культурних функцій», що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П (С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності.

На сьогодні П (С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Як і будь-який актив, ОЗ відображається в балансі при додержанні двох умов:

— існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;

— оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.

Відносно імовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого ОЗ.

Виходячи з визначення ОЗ за П (С)БО 7, такими цілями є:

— використання ОЗ в процесі виробництва;

— використання ОЗ в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

— використання ОЗ для надання в оренду іншим особам;

— використання ОЗ для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П (С)БО 7 та Інструкції № 291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість.

Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає в себе:

— фактичну вартість об'єкта основних фондів;

— вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;

— витрати на транспортування;

— витрати на державну реєстрацію;

— витрати, пов’язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов’язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов’язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо.

Не включаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:

— витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;

— понаднормативні суми відходів;

— понаднормативні витрати на оплату праці;

— загальногосподарські витрати.

Під справедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П (С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:

— земля і будівлі - ринкова вартість;

— машини і обладнання — ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість — переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;

— інші основні засоби — переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів.

Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка ОЗ, здійснена незалежними експертами.

Виходячи з вимог Інструкції № 291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з ОЗ.

Оцінка споруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов’язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємства і відображається у Звіті про фінансові результати.

Згідно з П (С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов’язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфікованих активів. Наприклад, кваліфікованими активами є будівлі і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.

При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються до складу його первісної вартості.

У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П (С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду.

Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, у результаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта.

У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П (С)БО 7 має право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума доооцінки відображається в статті «Інший додатковий капітал». Якщо в результаті переоцінки балансова вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова вартість об'єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об'єкта ОЗ входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта ОЗ направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.

Отже, весь вищевикладений матеріал базується на П (С)БО 7 «Основні засоби», а також на деяких положеннях МСБО.

1.2 Класифікація та оцінка основних засобів Виділяють три ознаки, яким повинні задовольнити основні засоби: 1) мета придбання — використання в нормальному процесі функціонування компанії, а не перепродаж, міжнародні стандарти (стандарт № 16) виділяють придбання з метою використання в процесі виробництва продукції, надання послуг або реалізації товарів і допускають придбання і метою здачі в оренду або для адміністративних цілей; крім того, до цієї групи можуть відноситися активи, необхідні для підтримки основних засобів в робочому стані;

2) тривалість терміну використання (більше за один рік) з розподілом їх вартості (нарахування зносу) протягом цього періоду;

3)наявність матеріальної фізичної форми на відміну від нематеріальних активів.

У протилежність українській практиці, що була до прийняття П (С)БО, не існує вартісного ліміту віднесення активів до основних засобів (капіталізації витрат); компанії самі встановлюють ліміт, вище якого витрати капіталізуються, а потім списуються як поточні витрати; величина такої межі залежить від конкретного розміру компанії, області її діяльності і т. ін.

Базовими складовими основних засобів є:

земля;

будівлі і споруди;

машини і обладнання і ін.

На всі засоби, та винятком землі, нараховується знос. Оскільки на Заході суворо дотримуються облікового принципу відповідності прибутків і витрат періоду, то головною проблемою обліку основних засобів є проблема розподілу їх вартості у часі. Саме так, а не як перенесення вартості на готовий продукт, трактується поняття «знос». Для розв’язання цієї проблеми бухгалтер при обліку основних засобів повинен послідовно вирішити наступні питання:

1) визначення первинної вартості основних засобів або вартості, яка буде розподілятися по облікових періодах протягом корисного терміну їх використання;

2) визначення методу нарахування зносу;

3) відображення витрат, пов’язаних з утриманням основних засобів;

відображення вибуття основних засобів.

Оцінка основних засобів.

Оцінка основних засобів відображається в обліку по первісній або у перекладі з англійської - за «історичної» вартості. Первісна вартість — це сума грошей яка була витрачена на придбання, доставку та приведення основних засобів у робочий стан. Таким чином у первісну вартість входить усе, у що нам (покупцям, одержувачам) обійшлися основні засоби з моменту переходу власності на них і до моменту початку експлуатації. Різні види основних засобів мають різні принципи оцінки та обліку.

Земля.

Усі витрати пов’язані з придбанням земельної ділянки та приведенням її у стан, належний для експлуатації, складають первісну вартість землі. До первісної вартості навіть включають усі супутні витрати, які пішли на її отримання (напр. послуги адвокатів, вартість зносу будівель, які були на цій землі). Але не всі абсолютно витрати враховуються на рахунку «Земля». Так витрати на придбання активів з метою покращення землі і які мають обмежений строк користування (паркани, тротуари тощо) відносять на рахунок «Поліпшення землі» і вони амортизуються на протязі терміну використання таких активів.

В цілому земля є елементом основних засобів за виключенням, коли вона придбана з метою продажу. Тоді вона класифікується як інвестиції, а витрати на її придбання капіталізуються і не відносяться на поточні витрати періоду.

Будови (споруди).

Якщо купується будова, то її вартість, як і у випадку з землею, включає вартість купівлі та витрати на її приведення до можливої експлуатації. Якщо 6удова споруджується самостійно то західна облікова практика передбачає, що первісна вартість такої будівлі повинна включати як прямі видатки на будівництво, так і долю накладних втрат, пов’язаних з цим будівництвом. При будівництві споруди підрядником (іншою юридичною особою) до первісної вартості будівлі включаються вартість обумовлену контрактом та усі інші видатки, які необхідно понести для приведення будівлі до стану, «необхідного для початку експлуатації» .

Обладнання.

Первісна вартість обладнання включає покупну вартість за виключенням отриманих знижок та усіх витрат, необхідних для їх приведення у стан, необхідний для експлуатації (тобто у робочий стан). Зазвичай, до обладнання відносять офісні меблі, підйомні механізми, транспортне обладнання тощо.

1.3 Облік надходження основних засобів Основні засоби підприємства можуть набувати внаслідок:

— купівлі у інших підприємств;

— власного виготовлення;

— обміну на інший актив;

— безоплатного отримання.

Основні засоби відображаються за дебетом рахунку 10 в момент їх надходження на підприємство, але лише у випадку. Якщо об'єкт основних засобів:

— не потребує монтажу;

— вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство.

При формуванні статутного капіталу підприємства його учасники вносять свою частку не тільки грошовими коштами, але й майном. При створенні підприємства декларується розмір статутного капіталу, що відображається за кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» та одночасно відображається заборгованість кожного засновника перед статутним капіталом за дебетом відповідного рахунку.

Облік вибуття основних засобів Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок:

— продажу;

— ліквідації;

— обміну на інші активи;

— внеску до статутного капіталу інших підприємств.

Операція продажу основних засобів передбачає отримання доходу за проданий об'єкт. Дохід від реалізації основних засобів відображається за кредитом субрахунку 742, за дебетом цього субрахунку відображається сума ПДВ.

При безоплатній передачі об'єкта основних засобів іншому підприємству дохід = 0, а залишкова вартість та витрати, пов’язані з такою передач відображаються по дебету рахунку 976.

Безоплатна передача основних засобів іншому підприємству оформляється такими бухгалтерськими проведеннями:

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Облік переоцінки основних засобів Згідно з П (С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої на дату балансу.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс Переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення Іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів І вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

1.4 Облік витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів

У процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними Інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції;

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими і підприємствами та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення та оформлення відповідних первинних документів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Крім витрат на покращення, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів.

1.5 Амортизація основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання.

Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний метод Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Річна сума визначається так: АВ = (ПВ-ЛВ)/Т Норма амортизації: На = 100% /Т

2. Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми.

АВ = ЗВ * На

Залишкова вартість:

ЗВ = ПВ — Зн Норма амортизації:

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

АВ = ЗВ * На На = (100%/Т)*2

4. Кумулятивний метод Річна сума визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Він розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта.

АВ = (ПВ — ЛВ) * К

5. Виробничий метод Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

АВм = Ом * Ва Ва =

1.6 Нормативне регулювання обліку основних засобів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27.04.2000р. № 92 П (С)БО 7 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми положення (стандарту) 7 застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності. Положення (стандарт) 7 не поширюються на не відтворювальні природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями бухгалтерського обліку.

Закони України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р.

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно — правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою введення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансова становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Організація обліку основних засобів на ТОВ «Мода»

2.1 Організаційно — економічна характеристика ТОВ «Мода»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мода», надалі «Товариство», створюється на підставі установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю «Мода» від 21 січня 1994 р., надалі «Договір» .

Учасниками Товариства є громадяни України згідно з додатком, надалі «Учасник Найменування Товариства:

повне — товариство з обмеженою відповідальністю «Мода» ,

скорочене ТОВ «Мода» .

Місце знаходження Товариства: м. Суми, вул. Металургів, 2

Строк діяльності Товариства необмежений.

Метою діяльності Товариства є задоволення громадських потреб у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг та реалізація на підставі одержаного прибутку, соціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективу Товариства.

Предметом діяльності Товариства є:

— надання послуг по пошиттю одягу;

— пошиття одягу дрібними партіями;

— надання побутових послуг;

— оптова, роздрібна і комісійна торгівля, у тому числі за безготівковими та готівковими розрахунками;

— комерційне посередництво, брокерська та дилерська діяльність;

— заготівельна, постачальнопобутова діяльність;

— заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської діяльності;

— надання інформаційно — маркетингових та консультаційних послуг;

— рекламна діяльність;

— виробництво, транспортування, зберігання і реалізація продукції виробничо — технічного призначення, товарів народного споживання;

— надання транспортно — експедиційних послуг, організація зберігання вантажів;

— організація підприємств громадського харчування;

— збір та переробка вторинної сировини та відходів товариства;

— інші види діяльності, які не суперечать законодавству України.

Товариство є юридичною особою згідно з законодавством України.

Товариство має право від свого імені укладати договори (контракти), набувати майнові та особисті не наймові права та зобов’язання, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах.

Товариство набуває право юридичної особи з дня його державної реєстрації, проведеної в порядку, встановленому законодавством України.

Товариство самостійно планує свою господарську діяльність виходячи з попиту та кон'єктури ринку.

Товариство має самостійний баланс і здійснює свою діяльність і відповідно до виробничих, фінансових та інших планів, що Товариство самостійно розробляє, і які затверджуються радою Учасників.

Взаємовідносини Товариства з іншими юридичними та фізичними особами будуються на основі договорів.

Організаційну структуру ТОВ «Мода» відображено на табл. 1

Таблиця.1 Організаційна структура ТОВ «Мода»

2.2 Документальне оформлення господарських операцій обліку основних засобів Основні первинні документи обліку руху основних засобів затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352.

Форма ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно, у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в Інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Складання загального акта для оформлення приймання декількох об'єктів основних засобів допускається лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання і т.п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладна), після його оформлення, з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) здавальника. Перший примірник з розпискою одержувача та здавальника передається до бухгалтерії, а другий— відділу (цеху) — здавальнику.

Форма ОЗ-З «Акт списання основних засобів» застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту тощо.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів Рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший зарік). Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:

101 «Земельні ділянки»

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки та споруди»

104 «Машини та обладнання»

105 «Транспортні засоби»

106 «Інструменти, прилади та інвентар»

107 «Робоча і продуктивна худоба»

108 «Багаторічні насадження»

109 «Інші основні засоби»

Таблиця 2 Рахунок 10 «Основні засоби» кореспондує

облік документ автоматизація синтетичний

" На субрахунку 101 «Земельні ділянки» обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана та/або надана для користування установі, у тому числі здана в оренду.

На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» обліковують капітальні витрати на поліпшення земель. До них відносять витрати неінвентарного характеру (не пов’язані з будівництвом споруд) на культурно-технічні заходи, з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання, які проводять за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, викорчування площ, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, розчищення чагарників, очищення водойм та інше). Витрати включають до вартості необоротних активів щорічно в сумі витрат, які відносяться до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

Облік капітальних витрат на поліпшення земель ведеться шляхом розподілу на такі заходи: планування земельних ділянок, корчування площ під оранку, очищення водойм із зазначенням займаної площі й вартості виконаних робіт за кожним заходом.

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» обліковують із виділенням в окремі підгрупи:

1) будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі учбових закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків інтернатів для престарілих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій та ін.) та іншими установами;

2) будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання;

3) водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам’ятники, загорожі парків, скверів і загальних садів та ін.

На субрахунку 104 «Машини та обладнання» обліковують силові машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні прилади, регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальну техніку, медичне обладнання, інші машини та обладнання з виділенням в окремі підгрупи:

1) силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію та ін.) в механічну, тобто в енергію руху;

2) робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини та тварин;

3) вимірювальні прилади — дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотометри, гальванометри, геодезичні прилади, гіроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати та ін.;

4) регулювальні прилади та пристрої - киснево-дихальні прилади, регулюючі, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю та ін.;

5) лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газонепроникність, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи та ін.;

6) обчислювальна техніка — електронно-обчислювальні та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої (клавішні обчислювальні та підсумувальні машини та ін.);

7) медичне обладнання — медичне обладнання (зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням та ін.), спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь і молочних станцій, станцій переливання крові та ін.;

8) комп’ютерна техніка та її комплектуючі - комп’ютери, монітори, периферійне й мережне обладнання комп’ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект належить до основних засобів;

9) інші машини та обладнання — машини, апарати та інше обладнання, не назване у перерахованих вище підгрупах. До інших машин та обладнання належить: обладнання стадіонів, спортмайданчиків і спортивних приміщень (у тому числі спортивні снаряди), обладнання кабінетів і майстерень у навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, які займаються науковою працею, обладнання автоматизованих телефонних станцій, телефони, факси, копіювальна техніка, технічні засоби приготування та транспортування їжі, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, технічні засоби служби ПММ, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи та ін.

На субрахунку 105 «Транспортні засоби» з виділенням на окремі підгрупи обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості:

1) рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транспорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі та барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, парусні судна, автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі та ін.);

2) рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

3) гужовий транспорт (вози, сани та ін.);

4) виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.);

5) усі види спортивного транспорту;

6) запасні частини до транспортних засобів, які за своєю вартістю за одиницю (комплект) належать до основних засобів.

На субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» обліковують такі основні засоби;

1) інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них належать: різальні, ударні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя ручної праці, утому числі ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін., а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, здійснення монтажних робіт та ін.;

2) виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи: робочі столи, верстаки, кафедри, парти та ін.; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (наприклад світлокопіювальні рами та ін.);

3) господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумерувальні апарати, переносні юрти, намети (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення — гідропульти, стендери, драбини ручні та ін. (крім насосів пожежних на автомобільному чи кінному ходу та механічних пожежних драбин, врахованих на субрахунку 104 «Машини та обладнання»);

4) лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача, спеціалізовані споруди систем зв’язку.

На субрахунку 107 «Робочі і продуктивні тварини» обліковуються із виділенням на окремі підгрупи:

1) робоча худоба, інші робочі тварини (включаючи транспортних і спортивних

2) продуктивна та племінна худоба;

3) службові собаки;

4) декоративні тварини;

5) піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки та ін.).

На субрахунку 108 «Багаторічні насадження» обліковують багаторічні насадження. До них належать:

— штучні багаторічні насадження незалежно від їхнього віку;

— плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі);

— озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, у парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків;

— живі огорожі;

— снігозахисні та полезахисні смуги;

— насадження для укріплення пісків і берегів річок;

— насадження балок і ярів та ін.;

— штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження ;

Вартість багаторічних насаджень збільшується на суму капітальних вкладень. Капітальні вкладення в багаторічні насадження входять до складу необоротних активів щорічно у сумі витрат на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

Молоді насадження всіх видів ураховуються окремо від насаджень, що-досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін.

На субрахунку 109 «Інші основні засоби» обліковують з виділенням на окремі групи:

1) сценічно-постановні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорії, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

2) документація з типового проектування незалежно від вартості;

3) навчальні кінофільми, магнітні диски, стрічки, касети та інші активи, що належать до фільмофонду установи.

2.4 Інвентаризація основних засобів

Єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами й організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, встановлює інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Державного казначейства України від 30 жовтня 1998 року № 90 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 листопада 1948 року за № 728/3162, зі змінами.

Основними завданнями інвентаризації:

— виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, бюджетних, валютних і поточних рахунках;

- виявлення не використовуваних матеріальних цінностей;

- дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;

Установи зобов’язані проводити інвентаризацію:

1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів — не менше разу на три роки;

2) музейних цінностей — відповідно до термінів, встановлених Міністерством культури України;

3) бібліотечних фондів — раз на 5 років;

4) інших основних засобів. Малоцінних і швидкозношуваних предметів:

— у міністерствах, Інших Центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях (відділах), виконавчих органах місцевих рад — не менше разу на два роки;

— в інших установах — не Менше разу на рік.

Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше першого жовтня.

5) інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і брухті;

6) капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів не менше разу на рік, але не раніше першого грудня;

7) незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва у виробничих (навчальних) Майстернях і підсобних сільських та навчально-дослідних господарствах;

8) грошових коштів, грошових документів, цінностей і бланків суворої звітності - не менше разу на квартал;

9) реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних і поточних рахунків — мірою отримання виписок з установ банків, органів Державного казначейства України;

10) розрахунків платежів до бюджету — не менше разу на квартал;

11) розрахунків із дебіторами та кредиторами — не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку планових платежів із депонентами — не менше разу на місяць.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

— перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім випадків обов’язкової інвентаризації;

— у разі зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

— після пожежі або стихійного лиха (повені, землетрусів та ін.) — терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;

— у разі ліквідації установи;

— згідно з розпорядженням судових і слідчих органів;

— у разі передачі майна установи в оренду;

В установах, у яких внаслідок великого обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, на які покладається проведення інвентаризації в структурних підрозділах цих установ. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд. До складу місцевої комісії входить працівник бухгалтерії. Роботу місцевих комісій організовує та контролює центральна комісія.

Інвентаризаційні комісії відповідають за:

— своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи;

— повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів і заборгованості в розрахунках;

— правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.

Члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей відповідають у встановленому законом порядку. Забороняється проводити інвентаризацію цінностей за неповного складу інвентаризаційної комісії. Відсутність хоча б одного члена комісії у проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними. Перевірку залишків матеріальних цінностей у натуральному виразі члени комісії проводять за обов’язкової участі матеріально відповідальних осіб.

До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити опрацювання всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації. На складах та в інших місцях зберігання матеріальні цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, сортами, розмірами тощо. На матеріальних цінностях треба вивісити ярлики з докладними відомостями, що характеризують ці цінності, із зазначенням їхньої якості, кількості, ваги та міри.

Інвентаризація, крім інвентаризації продуктів харчування і грошових коштів, зазвичай, повинна проводитися на перше число місяця. Якщо інвентаризація цінностей в якомусь місці їх зберігання не може бути закінчена в один день, вона може бути розпочата раніше і закінчена після першого числа. У цьому разі дані інвентаризації повинні бути скореговані на перше число місяця. Якщо інвентаризація на складах або в інших закритих приміщеннях закінчена в той самий день, то інвентаризаційна комісія опечатує: приміщення наприкінці робочого дня. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії.

Інвентаризація основних засобів, матеріальних цінностей і грошових коштів проводиться за їх місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами, на зберіганні в яких ці цінності перебувають. У такому самому порядку проводиться інвентаризація незавершеного капітального будівництва, незакінченого капітального ремонту і незавершеного виробництва. Наявність цінностей під час інвентаризації виявляється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги (або об'єму) матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна позначка.

Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи окремо, за місцезнаходженням цінностей і особами, відповідальними за їхнє зберігання. Ці описи складаються в двох примірниках. У разі зміни матеріально відповідальних осіб складається три примірники опису. Описи підписують голова та всі члени інвентаризаційної комісії, а матеріально відповідальні особи пишуть на кожному описі розписку такого змісту: «Усі цінності, пойменовані в цьому інвентаризаційному описі з № … до №… перевірені комісією в наявності за моєї присутності та внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перелічені в описі, перебувають на моєму відповідальному зберіганні». Описи можуть бути заповнені і ручним способом, і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки. Описи, що складаються вручну, заповнюються чорнилом або кульковою ручкою чітко і ясно. Жодні виправлення і підчистки неприпустимі. На кожній сторінці опису прописом зазначають число порядкових номерів матеріальним цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах та інше) ці цінності показано. У тих випадках, коли матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції та інше) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія виконує перевірку — зазначених фактів і, в разі їх підтвердження, проводить виправлення виявлених помилок у встановленому порядку. Виправлення повинні бути зазначені і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. В описах не можна залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках описів незаповнені рядки прокреслюють.

На великих складах за тривалого проведення інвентаризації, у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера установи, у процесі інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами за присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності заносять до окремого опису піл найменуванням: «Матеріальні цінності, підпушені під час інвентаризації». Оформлення опису повинно здійснюватися у такому порядку, що й у надходженні матеріальних цінностей під час інвентаризації. У видаткових документах робиться позначка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

До початку інвентаризації основних засобів треба перевірити:

— наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг; описів та ін.);

— наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;

— наявність документів на основні засоби, здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове корегування. За відсутності документів треба забезпечити їх отримання чи оформлення.

У разі виявлення розбіжностей і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документи внести відповідні виправлення й уточнення. Піл час інвентаризації комісія в обов’язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об'єктів і їхні інвентарні номери. У разі відсутності технічної документації про це зазначається в описах у графі «Примітка» .

Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється водночас з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей.

В інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

Інвентаризація матеріалів, продуктів харчування, палива, продукції підсобних (навчальних) сільських господарств і виробничих (навчальних) майстерень, інших матеріальних запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси під час інвентаризації записують в описи за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою).