Буржуазная революція у Португалії 1820-1823 років

Буржуазная революція в Португалії 1820 — 1823 годов Предпосылки буржуазної революции.

Поражение політики «освіченого абсолютизму» загострило протистояння між потребами розвитку капіталістичного способу життя й старими феодальними відносинами. На початку ХІХ в. Португалія залишалася відсталою аграрної країною. 80% її тримільйонного населення працювали у сільському господарстві. Збереження майоратов, феодальних повинностей, церковного землеволодіння стримувало розвиток капіталістичних взаємин у селі. Головними галузями португальської промисловості були текстильна, шкірі венна, харчова. У районах Порту і Лисиця бона стала вельми поширеною отримала розсіяна і централізована мануфактура. Внутрішні мита і численні монополії заважали зростанню мануфактури і внутрішньої торгівлі. Згубне вплив в розвитку промисловості надавала економічна залежність Португалії від Англії: її у припадало близько однієї третини португальського експорту і роблять приблизно половина імпорту. Вироби португальських мануфактури було неможливо витримати конкуренцію англійських фабричних товарів, які наводнили португальський і бразильський ринок. Новий торговий договір, нав’язаний Португалії в 1810 р., ще більше посилив економічне вплив Англії. У період Французької буржуазної революції" і наполеонівських війн Португалія була залучена до воєнних дій за Англії. Наприкінці 1807 р., коли португальське уряд відмови лось приєднатися до континентальної блокаді, французькі війська захопили Португалію. Король і придворна аристократія бігли Бразилії. У червні 1808 р. північ від країни почалося народне повстання проти французьких загарбників, яка дала можливість англійським військам висадитися біля Португалії. У 1808 — 1811 рр. в країні господарювали англійські і французькі солдати, що призвело до її руйнування. На відміну з інших західноєвропейських країн Португалії феодальні відносини у роки наполеонівських війн були похитнулися. З вигнанням французів з Португалії в 1811 р. всю повноту влади перейшла до рук англійського маршала, англійські офіцери зайняли ключові пости у португальської армії. Буржуазія і ліберальне дворянство, військові, інтелігенція виявляли дедалі більше невдоволення феодальними порядками і засиллям англійців. На чолі революційного руху стали прогресивно налаштовані офіцери.

Буржуазная революція 1820 — 1823 гг.

Победа революційних наснаги в реалізації Іспанії 1820 р. підштовхнула португальських військових до рішучих дій. 24 серпня 1820 р. повстав гарнізон міста По роті. Керівники повстання — полковники Сепулведа і Кабрейра — закликали до скликанню кортесов та розробки конституції. Народні маси охоче зустріли що революцію: наприкінці серпня —- початку вересня рух охопило міста північної Португалії. 15 вересня революція перемогла в Лисабоне. Тимчасовий уряд вирішило скликати кортеси. Установчі кортеси, які зібралися у січні 1821 р., що його низку буржуазних перетворень: скасували особисті феодальні повинності і баналитеты, ліквідували внутрішні мита, знищили інквізицію і проголосили свободу друку. Був розірвано торговий договір з Англією і затверджений протекціоністський тариф; англійці було з армії. У вересні 1822 р. кортеси завершили роботу над конституцією, заснованої за принципами на рідного суверенітету, громадянського рівності, поділу влади. Конституція 1822 р. проголосила Португалію конституційної монархією. Законодавча влада передавалася виборним однопалатним кортесам, виконавча влада ос тавалась до рук короля. Конституція не встановлювала майновий ценз для виборців; виборчих прав позбавили слуги й обличчя, які мали роботи. Попри численні селянські петиції, котрі поступали в кортеси в 1821 — 1822 рр., законодавці не скасували поземельні повинності, припускаючи організувати у майбутньому їх викуп. Перетворення, проведені у 1820 — 1823 рр. блоком буржуазії і ліберального дворянства, розчищали дорогу розвитку капіталістичних відносин. Проте радикального аграрного законодавства, відповідального інтересам селян, позбавило буржуазну революцію підтримки селянських мас. Проголошення незалежності Бразилії, у вересні 1822 р. дискредитувало кортеси і ліберальне уряд у очах торгово-промислової буржуазії, що з колоніальної торгівлею. У 1823 р. феодальна аристократія і духовенство, натхненні початком французької інтервенції хто в Іспанії, перейшли у наступ. У травні 1823 р. до армій спалахнув контрреволюційний заколот, котра поклала кінець влади лібералів. Завоювання революції ліквідовано.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.