Висновки. 
Удосконалення гігієнічних критеріїв оцінки систем вентиляції житлових будинків

У дисертаційній роботі на основі аналітичних, експериментальних та розрахункових методів дослідження науково обґрунтовано критерії гігієнічної оцінки пріоритетних факторів фізичної (температура та швидкість руху повітря, інтенсивність турбулентності та різниця температур повітря по вертикалі, температура огороджувальних конструкцій) та хімічної (монооксид вуглецю, діоксид вуглецю, діоксид азоту) природи, спрогнозовано відсоток незадоволених комфортністю перебування людини в обслуговуємому просторі житлового приміщення при функціонуванні систем вентиляції та кондиціонування (спліт-систем), визначені ризики для здоров’я населення від хімічного забруднення повітря витяжної вентиляції гаражів житлових будинків.

• 1. Доведено, що функціонування спліт-систем створює в обслуговуємому просторі приміщення нерівномірність параметрів мікроклімату (швидкість руху, вертикальна стратифікація температури та ступінь турбулентності повітря, температура огороджувальних конструкцій), які являються потенційним джерелом теплового дискомфорту людини.
• 2. Установлено, що при роботі локальних систем кондиціонування ступінь турбулентності повітряного потоку коливається в межах від 6 до 51% і потенційно приводить до кількості незадоволених швидкістю руху повітря в приміщенні від 18 до 77%. Робота побутових кондиціонерів створює умови локального дискомфорту, які прогнозовано викличуть кількість незадоволених в межах від 19 до 74%.
• 3. Установлено, що при функціонуванні спліт-системи в приміщенні з повітрообміном менше 0,1 год-1 і перебуванням людей (навантаження — 1 людина на 27 м³ об'єму) вже за годину спостерігається зростання концентрації СО2 вище за 1830 мг/м3, що прогнозовано призведе до 20% незадоволених якістю повітря.
• 4. Уперше визначено величини неканцерогенного та канцерогенного ризиків для здоров’я населення від експозиції в очікуваних концентраціях шкідливих речовин у відпрацьованому повітрі системи вентиляції, що можуть утворюватись в місцях потенційного епізодичного не тривалого перебуванням населення, в залежності від умов експлуатації підземного гаража (заїзд-виїзд більше 35% авто від проектної місткості, об'єктивні дані про питомі викиди бензинових та дизельних двигунів автомобілів, тривалість та швидкість проїзду автомобіля та режиму роботи його каталізатора в приміщенні гаража. Величини коефіцієнтів небезпеки для досліджуваних речовин відрізняються залежно від використаних методик розрахунку та вихідних даних питомих викидів шкідливих речовин і коливаються в межах для СО — 0,02 ч 0,37, для вуглеводнів — 0,002 ч 0,14, для NOx — 0,25 ч 1,5. Неканцерогенний ризик по СО і вуглеводням являється допустимим, а по NOx — виходить за ці межі. Величини індивідуального канцерогенного ризику, який формується формальдегідом та бенз (а)піреном в цих умовах, знаходяться нижче прийнятного ризику для здоров’я населення (по бенз (а)пірену СR=0,5*10−8; а по формальдегіду СR=0,1*10−9).
• 5. Доведено, що методики розрахунку розсіювання шкідливих речовин на фасаді будинку від витяжної вентиляційної системи потребують врахування змін швидкості конвективного потоку повітря на поверхні будинку; змін швидкості руху повітря з висотою будинку та розрахунку коефіцієнта стратифікації повітря прифасадного простору конкретного будинку.
• 6. Науково обґрунтовано, що в якості критерію гігієнічної оцінки приладів, які працюють по технології фотокаталітичного очищення повітря на поверхні TiO2 під дією ультрафіолетового випромінювання з застосуванням генераторів озону і блоком іонізації, необхідно використовувати середньодобові ГДК озону (0,03 мг/м3) та діоксиду азоту (0,04 мг/м3) для атмосферного повітря. На основі результатів проведених досліджень доведено, що процес фотокаталізу на поверхні діоксиду титану під дією ультрафіолетового випромінювання не супроводжується зміною модельного органічного забруднення повітря (пари етилового спирту) приміщення.
• 7. Установлено, що вентиляційні системи з відведенням відпрацьованого повітря за рахунок турбовикиду дозволяють зменшити негативний вплив на якість повітря, що використовується для вентиляції житлового будинку. Розміщення забору повітря навіть на відстані 0,3 м від місця примусового відведення продуктів згорання газового котла через зовнішню стіну багатоповерхового будинку не призводить до зміни концентрації СО2 в припливному повітрі вентиляційної системи на природному спонуканні вище фонового рівня.
• 8. Доведено, що при наявності локальних джерел забруднення (газова плита) концентрації шкідливих речовин в повітрі приміщення розподілені нерівномірно як по горизонталі, так і по вертикалі обслуговуємого простору, що необхідно враховувати при проектуванні систем вентиляції таких приміщень житлових будівель та виборі місця розміщення датчиків, розташуванні приливних і витяжних пристроїв.
• 9. Науково обґрунтовано гігієнічні рекомендації по удосконаленню санітарного нагляду за проектуванням та експлуатацією вентиляційних систем житлових будинків, в тому числі з використанням спліт-систем:
  • — при встановленні спліт-систем в житлових будинках необхідно враховувати швидкість руху та ступінь турбулентності повітря, вертикальну стратифікацію його температури в функціональних зонах обслуговуємого простору приміщення; - житлові приміщення зі спліт-системами повинні обладнуватись пристроями для провітрювання;
  • — взаєморозміщення для забору свіжого і викиду забрудненого повітря на фасаді будинку необхідно обґрунтовувати розрахунками розсіювання забруднення в при фасадному просторі;
  • — датчики автоматизованих систем вентиляції приміщень необхідно встановлювати в найбільш віддалених місцях від припливних та витяжних отворів на висоті не вище 1 м;
  • — для спрощення методики розрахунку розсіювання забруднення повітря в прифасадному просторі від системи вентиляції рекомендовано використовувати коефіцієнт розбавлення;
  • — не рекомендовано використовувати фотокаталітичні очисники повітря в житлових приміщеннях в присутності людей;
  • — автоматизовані системи вентиляції підземних гаражів в житлових будинках повинні включати датчики, налаштовані на максимально разові гранично допустимі концентрації для атмосферного повітря монооксиду вуглецю та оксидів азоту.