«Хотiв би жити знов у горах...» (за поезiєю Джорджа Байрона)

" Хотiв би жити знов у горах…" (за поезiєю Джорджа Байрона) Так написав великий англiйський поет Джордж Байрон. Аристок рат за походженням, успадкував титул лорда. Закiнчив аристократич ну школу, Кембриджський унiверситет. Це був великий трудiвник духу, знав безлiч мов, залишив велику лiтературну спадщину. Цiкаво, що батькiвщиною поета була Шотландiя, країна такої ж романтичної, героїчної iсторiї, як i Україна. I дiйсно, у XIX столiттi, коли жив поет, цi країни — далека Шотландiя i наша Україна дiйсно були овiянi романтичною славою. Не випадково i генiй росiйської лiтератури О. С. Пушкiн, i англiєць Байрон звертаються до образу Мазепи — славетного україн-ського гетьмана.

Забезпечене i спокiйне життя Байрон, який успадкував бунтiвний дух своїх шотландських предкiв, промiняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення. За легендою Байрон наказав своє серце поховати у Грецiї.

Такого ж бунтiвного духу сповнена i його поезiя — «Хотiв би жити знов у горах…» Поет був романтиком, тож i вабили його «темнi урвища i хребти», «пустка дика й хмура», «небо грозове». Саме дика, незаймана природа, грiзна i велична у своїй первозданностi, вабить лiричного героя. Вiн ладен промiняти вищий свiт, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинцi з природою, де виявляються кращi риси людини, вiдбувається перевiрка на мiцнiсть. Саме «грозове небо», яке завжди є фоном бунтiвних, неспокiйних натур, вабить його. А його iдеалом є орел — вiн не боїться сонця й лiтає вище за всiх птахiв. Для поета — це висота духу, необтяженого земними клопотами i надiленого «незлобним серцем» .