Правила вуличного руху

Вступ

В нашій країні невпинно зростає кількість транспортних засобів. На жаль, водночас збільшується і кількість дорожньо-транспортних пригод, в яких, за статистикою, кожною десятою жертвою в них стає дитина.

За даними прес-служби ДАІ, аналіз 600 дорожньо-транспортних пригод, в яких постраждали діти, показав, що 80% з них сталися в радіусі одного кілометра від їхнього будинку, тобто в тих місцях, де діти повинні були б знати умови руху транспорту, місця пішохідних переходів, встановлення світлофорів, свідомо небезпечні ділянки. І хоча в дошкільних установах педагоги проводять заняття з дітьми з вивчення правил вуличного руху, на телебаченні виходять спеціальні тематичні передачі, в різних видавництвах готуються брошури, плакати, листівки, що пропагують основи безпеки поведінки на дорогах, ситуація на краще не змінюється [8, с. 2].

У програмі виховання дитини-дошкільника, велика увага наділяється формуванню навичок безпечної поведінки дошкільників у довкіллі. Водночас, мало приділено уваги ознайомленню дошкільників з правилами вуличного руху.

Проте, саме в дошкільному віці закладається фундамент життєвих орієнтувань в навколишньому, і все, що дитина засвоїть в дитячому садку, міцно залишиться в неї назавжди. Тому ознайомлювати дітей із правилами вуличного руху слід ще з раннього віку.

Безпека — це не просто сума засвоєних знань, а й уміння правильно себе поводити у різних ситуаціях, тому основним завданням дорослих є також стимулювання розвитку у дітей самостійності та відповідальності.

Провідною тенденцією цілісного, системного підходу до вивчення правил вуличного руху з дітьми має стати взаємодія всіх видів діяльності, а також робота з батьками. Адже тільки спільними зусиллями батьків і вихователів можна навчити дітей елементарним правилам вуличного руху.

Таким чином, сьогодні проблема ознайомлення дітей з правилами вуличного руху є актуальною.

Мета дослідження: формування і розвиток у дітей умінь і навичок безпечної поведінки у навколишньому дорожньо — транспортному середовищі.

Об'єкт: процес формування навичок безпечної поведінки на вулиці у дітей дошкільного віку.

Предмет: педагогічні умови формування у дітей дошкільного віку знань про правила вуличного руху.

Завдання:

— дослідити актуальність проблеми ознайомлення дітей із правилами вуличного руху;

— проаналізувати чинні програми навчання і виховання дітей щодо ознайомлення із правилами вуличного руху;

— визначити форми, методи і засоби навчання дітей правилам безпечної поведінки на вулиці;

— окреслити особливості планування роботи вихователя щодо ознайомлення дітей із правилам вуличного руху;

— провести діагностичне обстеження щодо виявлення рівня знань дітей про правила вуличного руху;

— скласти і впровадити програму заходів щодо ознайомлення дітей із правилами вуличного руху із залученням батьків та вихователів.

Гіпотеза: для попередження дитячого травматизму на дорогах необхідно проводити цілеспрямовану освітньо-виховну діяльність з дітьми і батьками, при чому слід створити відповідне предметно-розвивальне середовище та впровадити систематичне вивчення правил вуличного руху з дітьми.

1. Теоретичні аспекти формування навичок безпечної поведінки дітей в умовах вуличного руху

1.1 Проблема виховання у дітей дошкільного віку навичок безпечної поведінки на вулиці

Збереження життя і зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя підростаючого покоління нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

Відтак виховання безпечної поведінки на вулиці - один із пріоритетних напрямків освітнього процесу, тому що з кожним роком збільшується кількість дітей, травмованих внаслідок несформованих навичок поведінки на вулиці, нехтування правилами вуличного руху.

Сьогодні, коли соціальне довкілля може становити загрозу для життя і здоров’я дитини, виникає потреба в глибокому осмисленні та систематизації роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах по вихованню в них свідомої позиції щодо безпечної поведінки в умовах вуличного руху.

Незважаючи на певні напрацювання у цьому напрямку, проблема виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку у дорожньо-транспортному середовищі розроблена недостатньо.

На дошкільний навчальний заклад як соціальну інституцію покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя, що можуть виникнути у соціальному середовищі [7, с. 23].

Процес опанування дитиною необхідними знаннями та уміннями, що забезпечують змістовну і безпечну життєдіяльність у довкіллі, починається з раннього віку. Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки дітей на вулиці пов’язана з такими віковими особливостями розвитку, як підвищена рухова активність, цікавість, повна довіра до всіх і всього, що їх оточує, відсутність відчуття небезпеки, яке не розвивається у дітей майже до 3 років. Фізичні можливості малюків можуть дуже швидко призвести до біди. Діти раннього і молодшого дошкільного віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що — небезпечно.

Вікові новоутворення середнього та старшого дошкільного віку сприяють інтенсивному розвиткові свідомості дитини та її поведінки (вчинків, умілих дій, самостійної діяльності, прийняття рішень), що створюють передумови для виховання у них безпечної поведінки. Також старший дошкільний вік вважається сенситивним періодом для формування механізмів емоційно-вольової регуляції поведінки і діяльності.

Отже, проблема виховання у дітей соціально безпечної поведінки на вулиці є важливою в умовах сьогодення. Дошкільний навчальний заклад спроможний підготувати дитину до безпечного існування в навколишньому середовищі за умови зняття внутрішніх і зовнішніх суперечностей між завданнями педагогічного процесу з виховання безпечної поведінки на вулиці і науково-методичними основами його забезпечення.

1.2 Аналіз програм виховання та навчання щодо ознайомлення дітей із правилами вуличного руху

вуличний виховання дитина безпечний Провідні цілі Базової програми «Я у Світі» — створення сприятливих умов для повноцінного проживання дитиною дошкільного дитинства, формування основ базової культури особистості, всебічний розвиток психічних і фізичних якостей відповідно до вікових та індивідуальними особливостями, підготовка дитини до життя в сучасному суспільстві.

У методичних рекомендаціях до чинної програми знайомство дітей з правилами безпечної поведінки на вулиці слід починати вже з другої молодшої групи:

· удосконалювати вміння орієнтуватися в приміщенні і на ділянці дитячого садка;

· вчити розрізняти проїжджу частину дороги, тротуар;

· розуміти значення зеленого, жовтого і червоного сигналів світлофора.

У середній групі програмою передбачені наступні завдання:

· удосконалювати вміння вільно орієнтуватися в приміщеннях і на ділянці дитячого садка

· разом з батьками вчити дотримуватися правил вуличного руху, переходити вулицю у зазначених місцях відповідно зі світловими сигналами світлофора;

· діти повинні: розрізняти і називати види транспорту; знати свою домашню адресу; знати деякі правила вуличного руху: вулицю переходити в спеціальних місцях, через дорогу переходити тільки на зелений сигнал світлофора.

У старшій групі відбувається подальше ускладнення програми і висуваються нові завдання:

· збагачувати уявлення про види транспорту: наземний, підземний, повітряний, водний;

· вчити вільно орієнтуватися в приміщенні дитячого садка і на ділянці,

користуватися планом приміщення дитячого саду, ділянки, прилеглих вулиць;

· продовжувати вчити дотримуватися правил дорожнього руху та техніки безпеки;

· удосконалювати знання дітей про дорожні знаки та їх призначення [23, с. 6].

У бібліотеці «Програми виховання і навчання в дитячому садку» видано посібник для педагогів дошкільних освітніх установ, методистів з дошкільного виховання, а також батьків: «Три сигнали світлофора: Ознайомлення дошкільнят з правилами дорожнього руху. Для роботи з дітьми 3 — 7 років». Автор посібника Т.Ф. Сауліна вважає, що знайомити дітей з правилами дорожнього руху, формувати у них навички правильної поведінки на дорозі необхідно з самого раннього віку, так як знання, отримані в дитинстві, найбільш міцні; правила, засвоєні дитиною, згодом стають нормою поведінки, а їх дотримання — потребою людини. Знайомлячи дітей з правилами дорожнього руху, культурою поведінки на вулиці, слід пам’ятати, що ця робота тісно пов’язана з розвитком орієнтування в просторі і передбачає формування таких якостей особистості, як увага, відповідальність за свою поведінку, впевненість у своїх діях.

У дитячому садку дитина повинна оволодіти такими знаннями і вміннями:

1. Правила світлофора: червоне світло — дороги немає, жовтий — попередження, зелений — шлях відкритий. Навіть при зеленому сигналі світлофора перш, ніж почати перехід, слід переконатися в його безпеці.

2. Пішохідний перехід — «зебра». Там, де його немає - необхідно подивитися наліво, потім направо і, переконавшись у відсутності небезпеки, переходити.

3. Дорожні знаки: попереджувальні, заборонні, знаки особливих приписів, знаки сервісу, знаки пріоритету, інформаційні знаки, розпізнавальні знаки транспортних засобів.

Отримані знання діти використовують в грі, як основному виді діяльності. Вихователь виділяє в групі місце для гри, де зосереджений наочний матеріал з даної тематики [15, с. 9].

Паралельно з «Програмою виховання і навчання в дитячому садку» в 2005 році вийшли методичні рекомендації «Дитина і навколишній світ» (автор О.В. Дибіна), що містять напрямки та методику роботи з реалізації програмних завдань на всіх етапах дошкільного дитинства.

Відповідно, при роботі з дітьми вихователь:

· вчить дітей дотримуватися правил вуличного руху (переходити вулицю у зазначених місцях відповідно зі світловими сигналами світлофора),

· знайомить їх з різними знаками — простими (жести, звукові, стрілки) і універсальними (знаки дорожнього руху);

· знайомить з номером телефону «103», вчить викликати «Швидку медичну допомогу».

· вчить, до кого можна звернутися за допомогою, якщо дитина загубилася на вулиці (діти повинні знати номер міліції - «102») [5, с. 7].

Ознайомлення дошкільників із правилами дорожнього руху за програмою «Я у Світі»:

Група раннього віку: Одним з головних принципів дидактики є поступове ускладнення навчального матеріалу — від простого до складного. Тому ознайомлювати дітей з правилами дорожнього руху вихователі починають уже в групі раннього віку. Малята отримують елементарні знання про найпоширеніші види транспорту, в них формуються початкові просторові уявлення, вміння розрізняти сигнали світлофора (червоний, зелений). Навчання відбувається під час різноманітних ігор, спостережень, читання літератури, розглядання ілюстрацій тощо.

Молодша група: У молодшій групі завдання ускладнюються. Дітей цього віку вихователі ознайомлюють з вулицею, на якій розташовано дошкільний заклад, та з головним правилом безпечної поведінки — виходити на вулицю без дорослих не можна! Для того щоб ці правила були цікаві й зрозумілі дітям, педагоги використовують для їх подачі різні види театрів, заняття з малювання, аплікації та ліплення, інші види діяльності дітей. Головною умовою є те, що знання надаються дітям і закріплюються у ігровій формі, адже саме ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці. Організовуючи спостереження на прогулянці, вихователі формують у дітей елементарні поняття про правила дорожнього руху, ознайомлюють із засобами пересування, їх видами та призначенням: легкові й вантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси — весь транспорт рухається проїжджою частиною вулиці, а люди йдуть по тротуару. Дітей навчають використовувати слова, що позначають просторові поняття — «тут», «там», «далеко», «близько»; розрізняти й називати кольори світлофора — червоний, жовтий, зелений.

Середня група: У середній групі програма спостережень розширюється. Вихователі вивчають з дітьми деякі дорожні знаки, пояснюють правила поведінки на вулиці, роз’яснюють поняття «перехід», «пішохід», «світлофор», «односторонній» і «двосторонній рух» тощо. Діти усвідомлюють залежність руху транспорту від сигналів світлофора, розширюють знання про різні види транспорту, професії водія, кондуктора тощо.

Старша група: У старшій групі вихователі збагачують і поглиблюють знання дітей, розширюють їх кругозір, проводячи більше екскурсій, цільових прогулянок. Діти вже самі можуть орієнтуватись у просторі, правильно вживати слова: вправо, вліво, прямо, ближче, далі, вгору, вниз. Вони ознайомлюються з основними дорожніми знаками, з такими поняттями, як «острівець безпеки», «осьова лінія» тощо. Навчаючи старших дошкільників правилам поведінки на вулиці, педагоги приділяють велику увагу вихованню зосередженості та дисциплінованості, привчають дітей самостійно орієнтуватися в певних ситуаціях, використовувати набуті знання. Адже, навіть знаючи правила переходу, діти не завжди вміють належно оглянути вулицю, помітити машини здалеку, передбачити їх появу із-за якоїсь перешкоди, як-то ріг будинку тощо.

[1, с. 152].

Таким чином, завдання чинних програм та методичних рекомендацій відповідають Базовому компоненту дошкільної освіти щодо ознайомлення дітей із правилами вуличного руху. Вимоги щодо знань, умінь і навичок, які повинні опанувати діти в різних вікових групах суттєво не відрізняються.

2. Методологічні особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з правилами вуличного руху

2.1 Форми, прийоми і методи ознайомлення дітей дошкільного віку з правилами вуличного руху

В процесі ознайомлення дітей із правилами вуличного руху, в якості форм і методів навчання, з урахуванням вікових особливостей дітей, слід використовувати:

· заняття;

· екскурсії;

· цільові прогулянки;

· свята, вистави, розваги;

· рухливі, дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані, проблемні гри;

· ігри-змагання;

· складання історій;

· спостереження;

· бесіди;

· читання спеціальної дитячої літератури;

· вправи;

· розгляд;

· аналіз заданих ситуацій;

· виконання доручень;

· експериментування.

Варто зупинитися на таких методах, як:

· ситуаційно — імітаційне моделювання — процес конструювання моделі реальної ситуації наприклад: небезпечної обстановки на дорозі і постановка експериментів на цій моделі з метою зрозуміти різні стратегії поведінки в ній;

· пояснювально — ілюстративні: (пояснення, показ, розгляд) — найбільш ефективні способи передачі дітям систематизованого досвіду. За допомогою їх за короткий термін можна допомогти дитині усвідомити, чому на даній ділянці вулиці потрібно вести себе так, а не інакше, що позначає кожен з дорожніх знаків. Крім того, пояснювально-ілюстративні методи дозволяють зробити наступний крок — сформувати вміння і навички поведінки в тій чи іншій ситуації шляхом дій за запропонованим зразком [19, с. 81].

Слід відзначити, що саме цінність екскурсії полягає у безпосередньому ознайомленні дітей із правилами вуличного руху у природних умовах. Починають проведення екскурсій за межі дитячого садка з дітьми середньої групи.

До початку проведення кожної екскурсії вихователю слід добре вивчити об'єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об'єкту, завдання для дітей (спільні, групові або індивідуальні).

У разі виходу на прогулянку з дітьми за межі дошкільного закладу вихователь зобов’язаний дотримуватися правил дорожнього руху, переходячи вулицю, зупинити дітей біля пішохідного переходу, стати з червоним прапорцем на проїжджій частині дороги, що буде сигналом для припинення руху транспорту. Після повної зупинки транспорту, перейти вулицю з дітьми (останнім переходить вулицю помічник вихователя).

Водночас, слід пам’ятати, що не допускаються прогулянки-екскурсії з дітьми поблизу доріг з інтенсивним рухом транспорту, трамвайних, залізничних колій [4, с. 22].

2.2 Характеристика засобів навчання дітей правилам вуличного руху

В якості засобів навчання в процесі ознайомлення дітей дошкільного віку з правилами вуличного руху варто використовувати:

· плакати;

· ілюстрації;

· сюжетні картинки, що відображають різні ситуації;

· розрізні картинки;

· мозаїки;

· настільно-друковані ігри;

· дидактичні ігри;

· атрибути для сюжетно-рольових ігор;

· комп’ютерні презентації;

· картки для індивідуальної роботи;

· костюми: міліціонера, світлофора;

· відеоуроки по ОБЖ;

· іграшковий транспорт різного функціонального призначення (вантажні, легкові машини, автобуси, пожежні машини, швидкої медичної допомоги і т.д.);

· транспортні засоби: (самокати, машинки на акумуляторах, велосипеди);

· макети: світлофорів, дерев, вулиць, будинків, фігурки людей (пішоходів, водіїв, регулювальників);

· настільний макет, що моделює вулиці і дороги;

· альбоми по ОБЖ;

· маски автомобілів;

· автоплощадка для практичних занять;

· дорожні знаки;

· картки з телефонами служб порятунку;

· картотека рухливих ігор;

· добірка художньої літератури з теми;

· конспекти занять, бесід, дозвілля, розваг;

· цикл консультацій для дітей, вихователів та батьків [3, с. 35].

Вихователь разом з дітьми може виготовити атрибути для дидактичних ігор.

Спочатку виготовляють дорожні знаки. Для цього знадобляться круглі шаблони різних розмірів, картон, папір і стрічка. Діти накладають шаблон на картон, обводять його і вирізають круги. Потім склеюють два круги (вкладають всередину стрічку, щоб можна було повісити знак). Одну сторону знаку оформлюють аплікацією або малюнком із зображенням дорожнього знаку.

Із цупкого паперу або картону можна вирізати смужки для викладання на підлозі пішохідних доріжок і кола для розміток ділянок дороги (використовують шаблони, лінійки).

Дітей можна залучити до виготовлення зображень машин. Вихователь малює контур машини на картоні, дитина вирізає одну деталь, потім її обводить і вирізає другу таку саму деталь. Після чого склеює їх, вкладаючи між деталями стрічку. Потім малює фарбами зображення передньої частини автомобіля. Стрічку можна закріпити в отворах, що їх проріже вихователь. Під час гри діти одягатимуть картон із зображенням автомобіля на шию і зав’язуватимуть стрічки на рівні талії.

Для дитини, що зображуватиме регулювальника, можна зробити кашкет. З картону (за розміром голови) вирізають смужку, до якої приклеюють решта частин кашкета. При цьому слід відігнути козирок.

Не важко зробити паличку регулювальника, жезл. Для цього слід підібрати відрізок пластмасової труби чи дерев’яну паличку (діаметр 3−3,5 см), і обклеїть смужками чорного і білого паперу однакової ширини, чергуючи за кольором.

Світлофор можна зробити з коробки. Діти обклеюють коробку чорним папером, вирізають декілька кольорових (червоний, жовтий і зелений) кругів і наклеюють їх на бокові грані коробки, залежно від задуму: з одної сторони, з обох сторін, з чотирьох сторін. Можна приклеїти над кожним кругом козирок.

Під час гри діти вішають світлофори на стійки.

Вихователь може змайструвати світлофор, який буде світитися. Для цього беруть три однакові пласкі коробки, в них вирізають отвори і зсередини заклеюють прозорою плівкою трьох кольорів: червоного, жовтого і зеленого. Потім коробки склеюють довгими вузькими гранями. Збоку в них вставляють кишенькові ліхтарики, які діти вмикають поперемінно в процесі гри.

Для дидактичних ігор будуть потрібні будівлі й дерева, паркани, стовпи.

Дерева виготовлять з паперу і картону. Вирізають смужку паперу відповідної довжини, намазують половину смужки клеєм і накручують її на олівець. Потім трубочку знімають, роблять надрізи знизу, відгинають їх і приклеюють до картонної підставки. З двох сторін до трубочки приклеюють деталі крони дерева.

З використаних коробок з-під молока, соку, чаю тощо можна виготовити різноманітні будівлі. Коробку обклеюють папером і наклеюють вирізані вікна (або малюють).

З коробок можна виготовити і автомобілі. Для цього коробку обклеюють папером. Вирізають і наклеюють дрібні деталі (вікна, дверцята, фари тощо), або малюють. Колеса роблять рухливими. На трубочку з паперу, дерев’яну зубочистку або коктейльну трубочку кріплять картонні кружки-колеса. Трубочку закріплюють на дні «автомобіля» скотчем [10, с. 31].

Таким чином, більшість атрибутів для ознайомлення дітей із правилами вуличного руху можливо виготовити з дітьми. Водночас, варто залучати до процесу і батьків. Разом з батьками можна виготовити плакати, інформаційні стенди, альбоми тощо.

Варто відзначити, що з саморобними іграшками діти гратимуть з більшим зацікавленням. А інтерес відіграє визначальну роль у процесі засвоєння дітьми знань і правил вуличного руху зокрема.

2.3 Формування знань про правила вуличного руху в різних вікових групах

Вже у два-три роки день у день з допомогою батьків, вихователів дитина пізнає навколишній світ, все впевненіше орієнтується в ньому. З двох років вона засвоює назви і призначення різних предметів. З цього часу і слід починати її навчання елементам безпечної поведінки на вулиці.

Перші навички з орієнтування діти отримують на обмеженій площі - аркуші паперу, столі. Вони вчаться розташовувати кубики, інші предмети вгорі і внизу аркуша (стола), розрізняти кольори: червоний, жовтий, зелений [21, с. 21].

Найважливіша роль в ознайомленні малюків з першими відомостями про вуличний рух відводиться цільовим прогулянкам. Під час прогулянок діти разом з вихователем спостерігають за рухом транспорту — вантажних і легкових автомобілів, автобусів, тролейбусів, трамваїв. При цьому вихователь вчить малюків розрізняти і називати кабіну, колеса, вікна, двері машин. Прогулянка проходить емоційно, діти добре запам’ятовують побачене і почуте. На заняттях з розвитку мови використовуються картинки із зображенням різних транспортних засобів, вихователь вчить дітей розповідати про побачене [11, с. 16].

Для закріплення отриманих дитиною знань вихователь організовує дидактичні ігри («Поїхали на машині», «Пішли на свято», «В шоферів» тощо).

Надалі вихователь продовжує розширювати знання дітей про навколишній світ, зміцнювати навички орієнтування в ньому. Малюки вчаться вживати просторові поняття «тут», «там», «вгорі», «внизу», «близько», «далеко».

Під час цільової прогулянки «Знайомство з вулицею» вихователь розповідає малюкам про те, що вони бачать. На вулиці збудовані будинки. Вони різні - великі і маленькі. І колір їх неоднаковий: один білі, інші жовті, треті сірі. Посередині вулиці рухаються машини назустріч один одному, люди йдуть по доріжці. Ця доріжка називається тротуаром. Грати на вулиці дуже небезпечно, можна потрапити під машину. Вихователь ставить питання: Де ми гуляємо? Де їдуть машини? Де ходять люди? Чи можна грати на вулиці? Діти зазвичай відповідають хором, а вихователь чітко повторює їхні відповіді.

Природну цікавість дітей до машин легко задовільнити під час цільової прогулянки «Спостереження за транспортом». Вихователь розповідає про автомобілі, що їдуть вулицею. Потім вихователь задає питання: які машини проїжджають вулицею? З яких частин складається машина? Хто керує автомобілями? Які машини називаються вантажними, легковими?

Після повернення з прогулянки діти розглядають картинки з машинами і машини-іграшки, наявні у них в групі. Разом з вихователем порівнюють їх з побаченими на прогулянці, згадують назви машин та їх частин, конструюють автомобілі.

Діти вже знають, що машини рухаються вулицею, а пішоходи — тротуаром.

Під час наступної прогулянки «Знайомство з вулицею» вихователь підводить їх до поняття про регулювання руху. Для того щоб машини не заважали один одному і людям, а люди — машинам, уздовж вулиць встановлюються спеціальні дорожні знаки, а на перехрестях — світлофори. Вони призначені для регулювання руху. На перехресті діти разом з вихователем спостерігають за роботою світлофора. Спалахнуло червоне світло — стоп, їхати не можна; зелений — шлях відкритий.

Для закріплення отриманих знань про світлофор рекомендується мати його макет з картону і кольорового паперу. Він використовується в цільових іграх.

Для закріплення знань про вулицю необхідно мати спеціальну таблицю. Розглядаючи її, діти називають елементи вулиці і їх призначення. При цьому вихователь стежить за точністю назв, правильною вимовою їх. В кінці заняття дітям пропонуються питання: що зображено на таблиці? Де ходять люди? Які

машини намальовані?

На заняттях з розвитку елементарних математичних уявлень необхідно вчити дітей орієнтуватися в просторі: від себе-вперед, назад, спереду, позаду, ліворуч, праворуч.

На фізкультурних і музичних заняттях діти повинні вчиться знаходити своє місце при шикуванні. Це сприяє вихованню орієнтування.

Для закріплення знань, отриманих під час бесід і прогулянок використовуються сюжетно-рольові ігри. У грі «На вулиці» використовується ігровий транспорт, світлофори, фігурки людей.

У дидактичних іграх закріплюються й розширюються просторові уявлення дітей. Вони вчаться визначати і називати зміни в навколишньому середовищі, розвиваючи тим самим свою спостережливість, орієнтуватися в напрямку і місцезнаходженні предметів. З цією метою рекомендується проводити гри «Хто пішов?», «Що змінилося?». І рухливі ігри типу «Трамвай», «Потяг», «Знайди свій колір», «Біжи до прапорця», «Знайди свій будиночок».

У середньому дошкільному віці навчально-виховна робота спрямовується на розвиток спостережливості та вдосконалення орієнтування дітей в приміщенні і на найближчій до дитячого садка місцевості. Відбувається розширення знань дітей з різними видами транспорту та їх особливостями, поглиблення знань про вулицю та дорогу, перехрестя, елементарні правила пересування.

Знайомство з правилами вуличного руху слід починати з прогулянки «Наша вулиця». В ході її діти дізнаються, які будівлі розташовані на вулиці, де знаходиться дитячий садок. Вихователь уточнює, яка це вулиця — широка чи вузька, разом з дітьми визначає проїжджу частину, якою рухаються машини. Вона знайомить дітей з новими елементами вулиці - надземним та підземним переходами, вказує на дерева, якими вона обсаджена, на ліхтарі та лампи, що яскраво висвітлюють її ввечері.

Мета другої прогулянки «Наша вулиця» — закріпити отримані знання, доповнити їх розповіддю про організацію руху. Вихователь підводить групу до зупинки пасажирського транспорту і каже, що тут люди сідають в автобус (трамвай, тролейбус).

Під час третьої прогулянки на тему «Наша вулиця» діти спостерігають на перехресті роботу світлофора, а вихователь коментує її.

У групі на заняттях з розвитку мовлення вихователь повинен закріплювати отримані дітьми знання про вулицю і світлофор, розширювати і поглиблювати їх. З цією метою рекомендується провести бесіди на теми «На чому їздять люди?», «Що я бачив, коли йшов у дитячий садок?», а також розучити вірші і прочитати розповіді про вулицю і світлофор.

Під час бесід закріплюються знання дітей про різні види транспорту: вантажні автомобілі перевозять вантажі; легкові машини, автобуси, тролейбуси, трамваї, потяги — пасажирів; люди їздять також на мотоциклах і велосипедах. Діти розглядають картинки, іграшкові машини. Вихователь вчить малюків розповідати, що вони бачили, коли йшли або їхали в дитячий садок, які машини зустрічалися їм у дорозі. Все це сприятиме вдосконаленню сприйняття дітьми навколишнього, виховуватиме увагу, розвиватиме пам’ять і спостережливість, активізуватиме мислення дитини. Слід також проводити ігри на орієнтування в навколишньому просторі, рекомендовані «Програмою виховання в дитячому садку».

Робота вихователя в старшій групі повинна бути спрямована на те, щоб на основі раніше отриманих знань підвести дітей до розуміння необхідності дотримуватися правил вуличного руху. Для цього, як і в попередніх групах, використовуються цільові прогулянки, екскурсії, бесіди, заняття з конструювання і малювання, ігри, читання художньої літератури.

Рекомендується провести кілька цільових прогулянок. Перша має бути присвячена спостереженню вулиці. Вихователь нагадує, що вулиця потрібна для пересування машин і людей. На ній розміщуються різні будівлі: житлові будинки, школи, магазини тощо, а також парки і сквери. Діти разом з вихователем згадують основні елементи вулиці та їх призначення. Проїжджа частина призначена для руху різних видів транспорту. Для того щоб машини не заїжджали на тротуар, він знаходиться вище проїзної частини, іноді відділяється про неї газоном. Перетинаючись, вулиці і дороги утворюють перехрестя.

На наступній прогулянці діти спостерігають за рухом транспорту і роботою водія. Вказуючи на різні моменти дорожньої обстановки, вихователь закріплює отримані знання і доповнює їх новими відомостями.

На широкій вулиці зустрічні потоки машин можуть рухатися в кілька рядів. Ці потоки розділяє біла лінія. Їздити по ній забороняється всім машинам, крім спеціальних — швидкої медичної допомоги, пожежних, патрульних міліції.

У великому транспортному потоці шофер повинен вести свою машину дуже обережно, не переїжджати без потреби з ряду в ряд, щоб не заважати іншим машинам. Водій зобов’язаний уважно стежити за сигналами світлофорів та регулювальників. Ці сигнали для нього — закон. Є й інші засоби регулювання руху — дорожні знаки; виконання їх вимог також є обов’язковим для водія.

Під час третьої прогулянки вихователь знайомить дітей з основними правилами для пішоходів. Люди, які твердо знають і виконують ці правила, не заважають руху транспорту і оберігають себе від нещасних випадків на дорогах. Тому пішоходи повинні суворо дотримуватися їх. Вихователь нагадує, що люди повинні ходити по тротуарах, дотримуючись правої сторони, а перетинати вулицю тільки в дозволених місцях. Ці місця називаються пішохідними переходами. Вони позначаються на проїжджій частині білими лініями (зеброю), спеціальними дорожніми знаками і світловими покажчиками, які добре видно і пішоходам, і водіям. Вулицями, на яких відсутні тротуари, пішоходи пересуваються по краю лівої узбіччя назустріч транспорту, щоб бачити машини, що наближаються і своєчасно поступитися їм дорогою.

Перш ніж перейти вулицю, пішохід повинен подивитися ліворуч, переконатися в тому, що машини далеко від переходу, потім дійти до середини, подивитися праворуч і закінчити перехід спокійним кроком.

Чергова прогулянка присвячується ознайомленню дітей з правилами для пасажирів. Вихователь нагадує, що людей, які їдуть в тролейбусі, автобусі, трамваї та іншому транспорті, називають пасажирами. Пасажирський транспорт робить у дорозі зупинки, щоби одні пасажири увійшли, а інші вийшли. Ці зупинки позначені спеціальними покажчиками. Тут пасажири зобов’язані очікувати свій трамвай, тролейбус або автобус на спеціальних посадкових майданчиках, а там, де їх немає, — на тротуарі або узбіччі дороги. Посадка і висадка відбуваються тільки на зупинках. Пасажирам забороняється перешкоджати закриттю дверей та відчиняти їх до повної зупинки транспорту.

Не можна також висовуватися з вікон або виставляти будь-які предмети.

На останній цільовій прогулянці діти спостерігають за роботою світлофора. Вихователь нагадує про призначення світлофора, дії транспорту і пішоходів при зміні його сигналів. Діти повторюють і запам’ятовують почуте.

Після кожної цільової прогулянки діти закріплюють отримані знання за допомогою малюнків, схем та іншого ілюстративного матеріалу, а також відповідей на питання вихователя.

Така ж мета ставиться і в заключній бесіді «Вулиця міста». Після цієї бесіди рекомендується провести декілька занять з малювання. Вихователь вчить дітей передавати в малюнках знання про вулицю, а з підсобного матеріалу будувати для ігор машини, гаражі, будинки і т.д.

При проведенні рухливих ігор закріплюються і розширюються навички орієнтування в просторі, виховуєте швидка реакція на світлові і звукові сигнали, на різні ситуації. Пояснюючи гру, вихователь повинен звертати увагу дітей на розташування гравців, напрямок руху та виконання правил: включаючи в ігри завдання з орієнтування в просторі, вимагає від дітей пересуватися, не стикаючись один з одним, використовувати всю відведену для гри площу, зупинятися в зазначеному місці [20, с. 5−8].

Таким чином, за останній рік перебування в дошкільному навчальному закладі діти повинні навчитися вільно орієнтуватися в прилеглому районі. Вони запам’ятовують назви розташованих поряд вулиць, зупинок, де зазвичай виходять з транспорту по дорозі в садок.

Варто зазначити, що під час навчання правилам вуличного руху не можна допускати перевантаження дітей зайвою інформацією, потрібно враховувати стан здоров’я і настрій дітей.

Навчання слід проводити відповідно до реалізації програмних вимог у комплексі всього освітньо-виховного процесу:

· на заняттях з трудового виховання діти вчаться виготовляти атрибути для ігор (жезли, машини, шапочки, прапорці);

· на заняттях з розвитку мовлення та ознайомлення з оточуючим діти отримують уявлення про різні види транспорту через розглядання картин, перегляд діафільмів, читання оповідань, розучування віршів, бесіди, спостереження на екскурсіях;

· на заняттях з розвитку елементарних математичних уявлень вихователь дає поняття «ліва, права сторона», приваблює дітей до складання плану ділянки, дороги;

· на заняттях з конструювання дітей вчать створювати різні моделі (будівлі, мости, літаки, машини, будинки, вулиці) як з підлогового, так і настільного будівельного матеріалу; вчать планувати процес зведення будівель, об'єднаних загальною темою;

· на заняттях з образотворчої діяльності хлопців вчать малювати, ліпити, малювати в аплікації з натури різні види транспорту; дотримуватися форму, величину, будова і співвідношення частин;

· на фізкультурних заняттях дітей вчать їздити на велосипеді по прямій лінії, по колу, змійкою, гальмувати; продовжують розвивати координацію рухів і орієнтування в просторі;

· на музичних заняттях діти беруть участь у святах, театралізованих виставах, розвагах [2, с. 13].

3. Характеристика проведеної роботи із ознайомлення дітей дошкільного віку з правилами вуличного руху

3.1 Виявлення рівня знань дітей про правила вуличного руху у різних вікових групах

З метою виявлення рівня знань дітей про правила вуличного руху в трьох групах: другій молодшій, середній та старшій — дошкільного навчального закладу № 7 м. Львова було проведено діагностичне опитування.

В опитуванні брали участь по 20 дітей з кожної групи.

Бланк опитування містив низку запитань (від 10 до 17), на які діти були повинні дати правильну відповідь [Додаток А].

Опитування проводилося після знайомства з дітьми у формі індивідуальної бесіди.

Відповідно, були окреслені критерії, за якими визначався рівень обізнаності дітей із правилами вуличного руху.

Так, високий рівень знань визначали 80−100% правильних відповідей; середній рівень — 40−70%, низький рівень — до 30% правильних відповідей.

У другій молодшій групі були отримані такі результати (Рис. 1):

· низький рівень — 10% дітей;

· середній рівень — 75% дітей;

· високий рівень — 25% дітей.

Рис. 1 Результати опитування дітей другої молодшої групи, %

Діти середньої групи продемонстрували такі результати (Рис. 2):

· низький рівень — 5% дітей;

· середній рівень — 75% дітей;

· високий рівень — 20% дітей.

Рис. 2 Результати опитування дітей середньої групи, %

У старшій групі діти виявили такий рівень знань (Рис. 3):

· низький рівень — 25% дітей;

· середній рівень — 65% дітей;

· високий рівень — 10% дітей.

Рис. 3 Результати опитування дітей старшої групи, %

Таким чином, аналіз результатів опитування засвідчив, що діти у другій молодшій та середній групах мають елементарні знання про правила вуличного руху значно глибші, ніж діти старшої групи, де існують суттєві прогалини в знаннях (Рис. 4).

Рис. 4 Порівняльна характеристика результатів опитування Саме тому, з дітьми старшої групи було вирішено провести цілеспрямовану роботу з ознайомлення з правилами вуличного руху.

3.2 Розвиток уявлень дітей про правила вуличного руху

Навчально-виховна робота з ознайомлення дітей старшої групи з правилами вуличного руху була побудована відповідно до вимог програми навчання і виховання дітей дошкільного віку. Проводилася систематично як з групою дітей, так і з підгрупами, враховуючи індивідуальні особливості дітей конкретної групи.

В процесі ознайомлення дітей з правилами вуличного руху враховували наступне:

· важливим є не механічне заучування дітьми правил вуличного руху, а виховання у них навичок безпечної поведінки на вулиці (в ролі пішохода);

· в дитячому садку відбувається ознайомлення не тільки з правилами вуличного руху, а й правилами безпечної поведінки транспортних засобів;

· вихователі не повинні обмежуватися словами і показом картинок, а разом з батьками та дітьми виходити до дороги, спостерігати за реальною дорожньою обстановкою, розповідати і пояснювати, що відбувається в кожну пору року (ожеледь на дорозі, сльота, снігові замети, дощ, рано темніє, калюжі, ями, слизьке листя тощо);

· заняття проводяться не тільки за графіком і планом, а використовують кожну можливість (щодня) в процесі ігор, прогулянок, щоб допомогти дітям повністю засвоїти правила, звертають увагу дітей на ту чи іншу сторону правил;

· проводяться розваги, свята, конкурс дитячого малюнка, позитивні результати приносять проведення ігор на майданчику;

· розвиваються у дітей такі якості, як координація, увага, спостережливість, реакція в іграх, завданнях, змаганнях, які потрібні для безпечної поведінки на вулиці;

· використовуються всі доступні форми роботи з дітьми: (оповідання, бесіди, ігри, діа — і відеофільми, читання книг, прогулянки, тощо);

· в кожній групі дитячого садка оформлюються куточки «Правила вуличного руху», що складаються з макетів із іграшковим транспортом різного функціонального призначення (вантажні, легкові машини, автобуси, пожежні машини, швидкої медичної допомоги і т.д.) світлофори, фігурки людей (пішоходів, водіїв, регулювальників);

· в групі мають бути ширми з правилами вуличного руху і правилами поведінки на дорозі за порами року в яких відображено кліматичні особливості, можливі транспортні ситуації, негативні фактори, що впливають на дітей і дорослих, можливі небезпечні ситуації, що прочитати дітям, які подивитися мультфільми, досвід сімей з навчання дітей безпечної поведінки на дорогах і т.д.;

· необхідно розміщати інформаційні стенди для батьків «Роль батьків у вихованні безпечної поведінки дітей на вулицях і дорогах»;

· на території дитячого саду має бути розташована дитяча авто площадка для практичних занять з дітьми з навчання та закріплення правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах, в приміщенні виділена окрема кімната з навчання дітей безпечної поведінки на дорогах і біля них.

Також, у старшій групі для організації навчання дітей правилам дорожнього руху були створені спеціальні умови щодо побудови предметно-розвиваючого середовища, яка представлена наступними компонентами:

1. Наочно-дидактичні посібники:

* конструктор дерев’яний, металевий;

* світлофор;

* алгоритм переходу вулиці;

* дитячий педальний транспорт (велосипеди), коляски;

* сюжетні картини: проїжджа частина (з машинами), тротуар (з пішоходами);

* картки 10 Ч 15 см із зображенням різних ситуацій на дорозі: ігри в м’яч на дорозі, перехід людей по пішохідному переходу, перехід людей по підземному переходу.

2. Атрибути для сюжетно-рольових ігор:

* жезли, свистки, кашкети інспекторів ДАІ;

* шапочка для машиніста, керма;

* транспортні іграшки: автобус, легкові та вантажні автомобілі, пожежна машина, машина швидкої допомоги, міліцейська машина;

* прапорці для переходу вулиці;

* дорога на підлозі з перехрестям, зеброю і острівцем безпеки;

* макет на столі: дорога з маленькими машинками, перехрестям, дорожніми знаками, будинками.

3. Дорожні знаки нагрудні й переносні:

* «Пішохідний перехід»;

* «Підземний перехід»;

* «Рух пішохода заборонено»;

* «Зупинка автобуса»;

* «Обережно — діти»;

* «Пункт медичної допомоги»;

* «Пункт харчування»;

* «Двосторонній рух»;

* «Рух праворуч (ліворуч)».

4. Дидактичні ігри:

* «Розклади знаки за формою»;

* «Лабіринт» («Пройди і збери»);

* «Збери знак»;

* «Знайди пару знаку»;

* «Закінчи рух машини».

Таким чином, для здійснення роботи з ознайомлення із правилами вуличного руху в групі були створені необхідні умови: оформлений куточок з правилами вуличного руху, куди увійшли:

* макет мікрорайону. На макеті, перш за все з дітьми вивчали свій мікрорайон, складали його план — схему: дитячий садок, прилеглі вулиці та дороги (їх назви), житлові будинки та громадські будівлі. На макеті мікрорайону діти знайомилися з навколишнім оточенням, також на макеті проводили ігри на подіумі такі як:

* «Наша вулиця»: мета — розширити знання дітей про правила поведінки пішоходів і водія в умовах вулиці, навчити дітей розрізняти дорожні знаки, призначені для водіїв і пішоходів;

* «Вулиця міста»: мета — уточнити і закріпити знання дітей про правила поведінки на вулиці, про правила вуличного руху, про різні види транспортних засобів.

Щоб урізноманітнити роботу з цієї теми, використовували інноваційні методи. Так в групі з’явилися нові ігри — алгоритмічні, які проводили на макеті.

В цих іграх діти вчаться міркувати, розмірковувати, долати труднощі, використовувати на практиці свої знання. Метою алгоритмічних ігор було не тільки закріплення правил вуличного руху, а й навчання орієнтуванні в просторі, розвиток монологічного мовлення, розвиток логічного мислення.

У роботі з дітьми використовували такі алгоритмічні гри: «Перехід вулиці без світлофора», «Перехід вулиці зі світлофором». Мета цих ігор — навчити дітей правилам переходу вулиці, не порушуючи правил вуличного руху, перейти вулицю, дійти до будинку.

У роботі з дітьми використовували мнемотаблиці. Мнемотаблиця — це схема, в яку закладена певна інформація. Оволодіння прийомами роботи з мнемотаблицями значно скорочує час навчання і одночасно вирішує завдання, спрямовані на перекодування інформації, тобто перетворення з абстрактних символів в образні моделі, колажі. Наприклад, мнемотаблицю: «Червоний, жовтий, зелений» — використовували для закріплення знань про сигнали світлофора (чому обрані саме ці кольори, на що схожі сигнали світлофора).

Мнемотаблицю: «Дорожні знаки — кращі друзі водіїв і пішоходів» — використовували для ознайомлення з дорожніми знаками (діями пішоходів і водіїв згідно знакам).

У роботі з дітьми з навчання правилам вуличного руху використовували настільно-друковані ігри, для системної та ефективної роботи з дітьми були складені картотеки книг з правил вуличного руху, рухливих, інтелектуальних, дидактичних ігор.

Значне місце було відведено практичним формам навчання: спостереження, екскурсій, цільовим прогулянкам, під час яких діти вивчали на практиці правила для пішоходів, спостерігали вуличний рух, закріплювали раніше отримані знання [Додаток Б].

Після таких екскурсій і прогулянок дітям пропонували намалювати малюнки. При розповіді про свій малюнок діти пояснювали, що в цій ситуації небезпечно на дорозі.

Сюжетно-рольові ігри дозволяли моделювати типові варіанти дорожньої обстановки та реалізували можливість різноманітного участі дитини в грі. При цьому прагнули максимально наблизити умови гри до реальної дорожньої дійсності.

Важлива роль у формуванні у дітей правильної поведінки на вулиці, дорогах, у транспорті належить батькам, дідусям і бабусям, старшим дітям у родині, тому була налагоджена тісна співпраця з родинами. Доводили до відома батьків навчальну програму, давали рекомендації, як поводитися на вулиці з дітьми, які проводити спостереження.

Було рекомендовано батькам скласти схему двору із зазначенням небезпечних місць. Це мало допомогти дітям швидше орієнтуватися і уникнути нещасних випадків. За цими схемами пропонували дітям розповісти, як вони будуть грати у дворі: де безпечно кататися на велосипеді, грати в м’яч, бадмінтон та інші ігри. І навпаки, діти повинні були розповісти, де їм заборонено грати; це стоянки автомобілів, гаражі, сміттєві ящики, різні будови. Все це дисциплінувало дітей, вони швидше розуміли, що можна, а чого не можна робити.

Таким чином, проводилася комплексна систематична робота з дітьми з навчання правилам вуличного руху.

3.3 Аналіз проведеної роботи

Відповідно до отриманих результатів на першому етапі дослідження, було складено та впроваджено систему ознайомлення дітей старшої групи дошкільного закладу, яка містила такі складові:

· цикл занять з ознайомлення дітей з правилами вуличного руху;

· просторове предметно — розвивальне середовище, що відповідає сучасним вимогам;

· картотека художньої літератури, дидактичних ігор з ознайомлення з правилами вуличного руху;

· робота з батьками.

Використання ефективних, сучасних методів і прийомів, врахування вікових особливостей дали позитивні результати.

Діагностика знань з правил вуличного руху та безпечної поведінки виявила такий рівень знань дітей (Рис. 5):

· діти добре засвоїли дорожні знаки,

· знають правила переходу дороги зі світлофором і без світлофора,

· відмінно знають правила поведінки пасажирів.

Рис. 5 Результати опитування дітей старшої групи, %

Таким чином, можна діагностувати позитивну динаміку розвитку знань дітей старшої групи в умовах спеціально створеного предметно-розвивального середовища з впровадженням системи відповідних заходів з ознайомлення дітей з правилами вуличного руху (Рис. 6):

Рис. 6 Порівняльна характеристика результатів опитування дітей старшої групи Отже, висунута на початку дослідження гіпотеза була підтверджена: рівень знань дітей щодо правил вуличного руху істотно зріс за умови створення спеціального предметно-розвивального середовища і проведення циклу відповідних занять.

Висновки

На етапі дошкільного дитинства одна з найбільш важливих завдань для дитини — навчитися правилам життя в дорослому світі - світі людей і машин. Допомогти дитині увійти в цей світ з максимальними надбаннями і мінімальним ризиком — обов’язок дорослих. Тому педагоги дитячого садка поряд з поставленими цілями і завданнями виховно — освітнього процесу вважають за необхідне сформувати у дітей модель безпечної поведінки на дорогах, вулиці та транспорті, що дозволяє діяти адекватно конкретної реальної дорожньої ситуації.

Виховання в дошкільників безпечної поведінки на дорогах повинне здійснюватися кількома шляхами. Перш за все — через безпосереднє сприйняття навколишнього світу, в процесі якого діти активно знайомляться з різними дорожніми ситуаціями, сприймаючи і називаючи предмети, явища, дії людей, їх взаємини між собою, аналізуючи ці відносини і роблячи висновки.

Другий шлях — пізнання дійсності через розповіді батьків, вихователів, читання художньої літератури, перегляди телевізійних передач, діафільмів та відеофільмів, через рухливі ігри, за допомогою різних картинок, ілюстрацій, атрибутів та особистий приклад дорослих.

І, нарешті - через спеціальну роботу з ознайомлення дітей із правилами вуличного руху, формуванню у них значущих для безпечної поведінки навичок і установок сприйняття.

Реальний досвід дитини на вулиці пов’язаний з тим, де живуть її батьки, якими видами транспорту вони користуються, чи далеко від дому її дитячий садок і як вона до нього добирається.

Поведінка дитини формується під впливом поведінки дорослих. Оскільки частіше за все вона переходить дорогу разом з батьками, то взаємодія дошкільного навчального закладу з сім'єю в питаннях виховання, завбачливого ставлення до транспорту є першорядним.

Важливо пояснити батькам, що дитина повинна не просто боятися отримати травму або лякатися машин, а розуміти, що і з її вини можуть виникнути аварії і постраждати інші люди. Дорослі повинні, спілкуючись з дитиною на вулиці постійно пояснювати свою поведінку при переході вулиці, при користуванні особистим і громадським транспортом.

Розігруючи ситуації з машинками, потягами, ляльками, планами вулиць і т. п. діти можуть вже в дошкільному віці зрозуміти, як влаштовані правила взаємодії учасників вуличного руху.

Саме тому, пріоритетним питанням процесу ознайомлення дітей з правилами вуличного руху є створення відповідного предметно-розвивального середовища, а також впровадження циклу спеціальних занять з ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

Список використаних джерел

1. Білан О.І., Дідух О.В. Українське дошкілля: Програма виховання та навчання дітей в дошкільних закладах. — Львів, 1990. — 196 с.

2. Бунда Т. Правила дорожного руху: цікаво і корисно // Палітра педагога. — 2011. — № 5. — С. 11−15.

3. Богуш А. М., Ільченко В.Р. Довкілля для дітей дошкільного віку, — у 2-х ч. 1. — Полтава, 2001.

4. Голян Л. Мандрівка у світ транспорту // Дит. садок. — 2008. — ч. 45−46 (477−478). — С. 34−39.

5. Гришин В. Обучение дошкольников правилам дорожного движения // Дошк. восп. — 1991. — № 2. — С. 22−26.

6. Дыбина О. В. Ребенок и окружающий мир. — Москва: Мозаика-Синтез, 2005. — 80 с.

7. Зайнчуковська М. Ф. Дорожні новини // Розкажіть онуку. — 2005. — № 11. — С. 105−108.

8. Кононко О. Л. Я у Світі: Базова програма розвитку дитини дошкільного віку в Україні. — 2-ге вид. — К.: Світич, 2008. — 430 с.

9. Кошкин Е. Дети: тревожные цифры // Дошк. восп. — 1991. — № 9. — С. 2−3.

10. Коментар до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні. — К.: Ред.

журналу «Дошкільне виховання», 2004

11. Курчинська О. М. Хто такий дорожний знак // Розкажіть онуку. — 2009. — № 11−12. — С. 120−122.

12. Куцакова Л. Изготовление атрибутов для игры «Дорожное движение» // Дошк. восп. — 1991. — № 7. — С. 31−33.

13. Линник С. О. Твій друг — дорожній рух // Розкажіть онуку. — 2006. — № 9−10. — С. 76−78.

14. Маршин В. Обучение детей правилам дорожного движения. — Одесса, 1986. — 96 с.

15. Плохій З.П., Кулачківська С.Є., Ладивір С. О. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., — 1999. — 286 с.

16. Рудик О. Будьмо на дорозі обережні // Дошк. вих. — 2005. — № 5. — С. 16−17.

17. Саулина Т. Ф. Три сигнала светофора. Ознакомление дошкольников с правилами дорожного движения: Для работы с детьми 3−7 лет. — Москва:

Мозаика-Синтез, 2008. — 112 с.

18. Солонина К. М. В країні дорожних знаків // Розкажіть онуку. — 2006. ;

№ 19−20. — С. 122−123.

19. Субота Л. О. Я крокую по дорозі // Б-ка вих. дит. садка. — 2010. — № 6. — С. 47−48.