Технологія проблемного навчання

[pic].

Зміст. 1.

Введение

.

2. Теоретичні основи проблемного навчання. 3. Правила постановки навчальної проблеми. 4. Система методів проблемного навчання. 5. Структура проблемного урока.

А) Метод монологічного изложения.

Б) Методи рассуждающего изложения.

У) Метод діалогічного изложения.

Р) Метод евристичних заданий.

Д) Метод дослідницьких заданий.

Є) Метод програмованих завдань. 6. Выводы.

Запровадження. Залежно від заповітної мети, від завдання школи навчання то, можливо проблемним і не проблемним. Якщо перед школою поставлено завдання розвитку мислення учнів, їх творчі здібності, то педагогічно правильно організоване навчання може бути не проблемним. З’ясування сутності проблемності як закономірності пізнання, визначення роллю у навчанні й введення у дидактику поняття «принцип проблемності» відкрило нові змогу теоретичного пояснення шляху активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів. Принцип проблемності відбиває логіці побудова процесу, в змісті досліджуваного матеріалу, методів організації учебнопізнавальної діяльності учнів і управління нею, у структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністю учнів. Якщо вчитель добре засвоїть утримання і сутність теорії організації процесу проблемного навчання, опанує формами, методами і технічними засобами навчання дітей і буде систематично творчо застосовувати засвоєне на практиці, то успіх прийде сам. Хороша дидактична підготовка вчителя сьогодні дуже багато важить, оскільки без знань загальної теорії не можна творити, а процес викладання — це мистецтво, мистецтво захопити дітей своїм предметом, здивувати красою думки, знання, спонукати до самостійним розумовим действиям.

Теоретичні основи проблемного обучения.

Завданням наших шкіл є формування гармонійно розвиненою особистості. Найважливіший показник усебічно і гармонійно розвиненою особистості - наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до розвитку т творчі здібності, його можна поєднати які розвивають навчанням, то є таке навчання у якому вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами веде цілеспрямовану роботу з формування розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів у процесі вивчення мети основ наук. Таке навчання є проблемним.(Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов’язаний із тим активізації процесу та відповідної навчальної діяльності учнів. Під активізацією мають через ефективне використання тих прийомів і методів навчання які відомі з традиційного дидактики. Автори говорять про активізації з допомогою проблемного навчання, розуміючи у своїй створення проблемних ситуацій і постановку пізнавальних завдань.(Навчання учнів готовим прийомів розумової діяльності - це досягнення звичайній активності, а чи не творчской. Мета активізації шляхом проблемного навчання у тому, аби зрозуміти рівень засвоєння понять для того щоб не окремим розумовим опирациям в випадковому, стихійно який складається порядку, а системі розумових дій на вирішення не стериотипных завдань. Ця активність у тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам одержав із неї нове інформацію. Іншими словами, це розширення поглиблення знань з допомогою раніше засвоєних знань чи нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх знань не може дати ані учетель, ні крига, вона шукається і залишається учнем поставленим в відповідну ситуацію. Це і пошуковий метод вчення. Розумовий пошук — складного процесу, він, зазвичай, починається з проблемної ситуації, проблеми. Не всякий пошук пов’язані з виникненням проблеми? Якщо учитеоль дає завдання учням, вказавши, як він виконати, то навіть самостійний пошук нічого очікувати рішенням проблеми.(Справжня активізація учнів характеризується самостійні пошуком не воообще, а пошуком вирішенням проблем. Якщо пошук має своєю метою рішення теоретичної, технічної, практичної навчальної проблеми, чи форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне вчення. Основне резличие між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо два моменти: вони різняться по цілі й принципам організації педагогічного процесу. Мета поблемного типу навчання як засвоєння результатів науцчного пізнання, системи знань, а й шляху процесу набуття цих результатів, формування познавыательной самодіяльності учня і розвитку її творчі здібності. Мета традиційного типу навчання — засвоєння результатів наукового пізнання, озброєння учнів знаннями основ наук, прищеплювання їм відповідних умінь і навиків. У основі організації учителем объяснительно-илюстративного навчання має принцип передачі учням готових висновків науки. У основі організації мети поцесса проблемного навчання має принцип пошукової навчально-пізнавальної діяльності учня, тобто принцип відкриття їм висновків накки, способів дії, винаходи нових предметів чи способів докладання знань до практиці. При проблемному навчанні діяльність вчителя у тому, що він, довів у необхідних випадках пояснення змісту найскладніших понять, систематичски створює проблемні ситуації, повідомляє учням чинники та організує (проблемні ситуації) їх учебно-познавательную деятельночть, так що у основі аналізу фактів учні самостійно роблять свої висновки і узагальнення, формують з допомогою вчителя певні поняття, закони. У результаті учеащихся виробляються навички розумових операцій та дій, навички перенесення знань, розвивається увагу, воля, творче уяву. Проблемне викладання — діяльність вчителя зі створення системи проблемних ситуацій, виклад навчального матеріалу з його поясненням і управлінню діяльністю учнів, спрямованої на засвоєння нових знань як традиційним шляхом, і шляхом із самостійною постановки навчальних труднощів і їхнє рішення. Проблемне вчення — це учебно-познавательная діяльність учнів по засвоєнню знань та способів діяльності шляхом сприйняття пояснення вчителя у умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання труднощів і їхнє рішення із засобів висування пропозицій, гіпотез їх обгрунтування й докази, і навіть шляхом перевірки вмотивованості рішення. Проблемна ситуація — це інтелектуальне складне становище людини, що у разі, що він не знає, як пояснити що виник явище, факт, процес дійсності неспроможна досягти мети відомим йому способом це спонукає людини шукати новий спосіб пояснення або засіб дії. Проблемна ситуація є закономірність продуктивної, творчої пізнавальної діяльності. Вона зумовлює початок мислення у процесі порушення й вирішення проблем.(Психологічною наукою встановлено певна послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності за умов проблемної ситуації: Проблемна ситуація (проблема (віднайдення засобів її вирішення (рішення проблеми. Порожній цикл розумових дій від виникнення проблемної ситуації до розв’язання проблеми має низку этапов.

— виникнення проблемної ситуації, — усвідомлення сутності труднощі і постановка проблеми, — перебування способу розв’язання шляхом здогади чи висування припущень та обґрунтування гіпотези, — доказ гіпотези, — перевірка правильності вирішення питань. Загальні функції проблемного навчання: — засвоєння учнями системи знань та способів розумової практичної діяльності; - розвиток пізнавальної самостійності творчі здібності учнів; - формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів (як). З іншого боку проблемне навчання має спеціальні функції: — виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування окремих логічних прийомів та способів творчої діяльності); - виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у нову ситуацію) й уміння вирішувати навчальні проблемы;

— формування та накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, рішення практичних труднощів і художнього відображення дійсності). Мисленнєва діяльність учнів стимулюється постановкою питань. Питання вчителя може бути складним настільки, щоб викликати складне становище учнів, й те водночас посильною для самостійного перебування ответа.

Проблемна завдання, на відміну від навчальних завдань, представляє не просто опис деякою ситуації, що включає характеристику даних, складових умова завдання й вказівку на невідоме що має бути розкрито основі цих умов. Згідно з дослідженнями, можна назвати найхарактерніші для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні всім предметів. Перший тип: проблемна ситуація виникає за умови, якщо учні не знають шляхи вирішення поставленого завдання, не можу вирішити проблемний питання, дати пояснення новому факту у навчальній чи життєвої ситуації. Другий тип: проблемні ситуації виникають у зіткненні учнів з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання на нових практичних умовах. Третій тип: проблемна ситуація легко виникає у тому випадку, якщо є протиріччя між теоретично можливим вирішенням завдання й практичної нездійсненності обраного способу. Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли є протистояння між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання й тим що в учнів знань для теоретичного обоснования.

Теоретичні основи проблемного навчання. Перший спосіб — спонукання учнів до теоретичного поясненню явищ, фактів, зовнішнього невідповідності з-поміж них. Це призводить пошукову діяльність учнів, і проводить до активної засвоєнню нових знань. Другий спосіб — використання закладах освіти і життєвих ситуацій, виникаючих і під час учнями практичних завдань у шкільництві, удома чи на виробництві, у ході спостереження за природою, і іншого подібного начиння. Проблемна ситуація виникає під час спроби учнів самостійно досягти поставленої їх практичної мети. Третій спосіб — розстановка навчальних проблемних завдань пояснення явищ чи пошуку шляхів практичного розв’язання. Прикладом може бути будь-яка дослідницька робота учнів на учебно-опытном ділянці, в майстерні і таке інше. Четвертий спосіб спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, вражаючому протистояння між життєвими уявленнями і науковими поняттями ці факти. П’ятий спосіб висування припущення (гіпотез) формулювання висновків, і їх досвідчена перевірка. Шостий спосіб — спонукання учнів до порівнянню зіставленню і протиставлення фактів, явищ, правил, у яких виникає проблемна ситуація. Сьомий спосіб — спонукання учнів до предворительному узагальнення нових фактів. Учащинся отримують завдання розглянути факти, явища, які у новому їм матеріалі, порівняти його з відомими і зробити самостійне узагальнення. Восьмий спосіб — ознайомлення учнів з фактами які мають начебто незрозумілого характеру і які у історії науки до постановки наукової проблеми. Дев’ятий спосіб — організація межпредметных связей.ю. Часто матеріал навчального предмета не забезпечує створення проблемної ситуації (при обробці навичок, повторення пройденого тощо). І тут варто використовувати факти і що дані наук мають зв’язку з досліджуваним матеріалом. Десятий спосіб — варійовані завдання, переформулировка вопроса.

Правила постановки навчальної проблеми. Процес постановки навчальних проблем вимагає знання як логикопсихологічних і лінгвістичних, а й дидактичних правил постановки проблем. Учитель, знаючи рівень підготовленості своїх учнів і з специфіки навчання, має зберігати їх вже які раніше проблеми. Заодно він враховує таке: а) алгоритм рішення раніше гашенных проблем можна використовувати під час вирішення нових важких проблемних завдань; б) рішення зустрічалися раніше але з вирішених з за відсутності достатніх зананий проблем зміцнює інтерес учнів до предмета, переконує в тому, що компромісу практично одалимы не навчальні проблеми — цього потрібно мати більше знань; в) постановка раніше решавшейся класом проблеми, у інший формулюванні забезпечує можливість творчої праці за умови повторення пройденого матеріалу; р) раніше вирішені колективом проблеми можна використовуватиме вторинної постановки перед слабкими учнями для самостійного решения.

Система методів проблемного навчання. Система загальних методів (найвідоміша номенклатура методів, запропонована М. Н. Скаткиным і И.Я. Лернером): 1) Объяснительно ілюстративний; 2) Репродуктивний; 3) Проблемне виклад; 4) Частично-поисковый; 5) Дослідницький метод. Система бінарних методів — информационно-репродуктивный, інформаційноевристичний та інші методи викладання й такі методи вчення як слухання читання підручника вправи тощо. Система методів проблемного навчання що є органічне поєднання спільних цінностей і бінарних методів. У цілому казати про шести дидактичних засобах організації процесу проблемного навчання (тобто спільних методах), що становлять три виду викладу навчального матеріалу вчителем історії та три виду організації їм самостійної навчальної діяльності учнів: 1) монологічній; 2) рассуждающем; 3) диалогическом; 4) евристичному; 5) дослідницькому; 6) методі програмованих заданий.

Метод монологічного викладу. При монологічній методі вчитель сам пояснює сутність новопонять, фактів, дає учням готові висновки науки, але ці робиться у умовах проблемної ситуації форма викладу — розповідь, лекция.

Методи рассуждающего викладу. Перший варіант — створивши проблемну ситуацію, вчитель аналізує фактичний матеріал, робить висновки та узагальнення. Другий варіант — викладаючи тему, вчитель намагається шляхом пошуку миру і відкриття вченого, тобто він би створює штучну логіку наукового пошуку через побудову суджень й висновків з урахуванням логіки пізнавального процесу. Форма — розмова лекция.

Метод діалогічного викладу. Становить діалог вчителя з колективом учнів. Учитель у створеній їм проблемної ситуації сам ставить проблему і вирішує її, але з допомогою учнів, тобто вони активну участь у постановці проблеми висування припущень, і речові докази гіпотез. Діяльності учнів властиво поєднання репродуктивного і частично-поискового методів навчання. Основи форми викладання — пошукова розмова, рассказ.

Метод евристичних завдань. Суть евристичного методу у тому, що відкриття новим законом, правил і іншого подібного начиння відбувається не учителем, з участю учнів, а самими учнями під керівництвом країни та з допомогою вчителя. Формою реалізації цього є поєднання евристичної бесіди й рішенням проблемних завдань і заданий.

Метод дослідницьких завдань. Організується учителем шляхом постановки перед учнями теоретичних і практичних дослідницьких завдань мають високий рівень проблемності. Учень робить логічні операції самостійно, розкриваючи сутність нового поняття і нового способу дії. За формою організації дослідження може бути різноманітні: учнівський експеримент, екскурсія і валовий збір фактів, розмови з населенням, підготовка доповіді, конструювання і модулирование.

Метод програмованих завдань. Це метод у якому учні з допомогою, певним чином, підготовлених дидактичних коштів може отримувати нові знання і набутий нові действия.(.

Бінарні засоби навчання. |Методи викладання |Методи вчення | |а) який повідомляє |а) виконавчий | |б) пояснювальний |б) репродуктивний | |в) інструктивний |в) практичний | |р) объяснительно-побуждающий |р) частично-поисковый | |буд) він спонукує |буд) пошуковий |.

Який Повідомляє метод викладання є системою прийомів які забезпечують повідомлення учителем фактів чи висновків без достатнього їх пояснення, узагальнення і систематизації. Виконавчий метод вчення є поєднання прийомів, характеризуючих навчальну діяльність школяра переважно на зразок, використовуючи раніше здобуті навички. Цей метод передбачає: слухання оповідання вчителя, заучування викладених учителем фактів і висновків без критичного аналізу та осмысления.

Пояснювальний метод складається з системи прийомів, які включають повідомлення й узагальнення учителем фактів даної науки, їх письмо речей та пояснення. Репродуктивний метод вчення — система таких прийомів, як слухання і осмислення, сприйняття, спостереження, систематизація фактів, рішення типових завдань, аналіз стану та іншого подібного начиння. Застосовується для осмислення засвоєння теоретичних знань, в обробці умінь і навиків, для заучування навчального матеріалу. Інструктивний метод викладання. Учитель інструктує учнів, що треба робити, і, як треба робити. Використовується в організацію практичної діяльності учнів. Практичний метод вчення передбачає практичні і обов’язкові фізичні учнів як основний вид діяльності. Такий метод поєднанням прийомів: а) обробки навичок практичних дій зі виготовлення предметів чи їх опрацювання із метою вдосконалення, видозміни. б) діяльності, що з технічним моделюванням і конструюванням, раціоналізацією і винаходом. Объяснительно-побуждающий метод викладання є поєднанням прийомів пояснення й спонукання учня до власних дій пошукового характеру. Навчальний матеріал частково пояснюється учителем, а частково дається учнем як проблемних завдань, питань, завдань для самостійного засвоєння шляхом відкриття нового знання. Частично-поисковый метод вчення поєднанням сприйняття пояснень вчителя учнем з щодо його власної пошукової діяльністю з виконання робіт потребують самостійного проходження всіх етапів пізнавального процесу. Переважати прийомами вчення тут найчастіше є слухання і осмислення, аналіз фактів, систематизація, пошук вирішення питань. Що Спонукає методом викладання називається діяльність вчителя, яка спонукає активну розумову діяльність учня. Пошуковий метод вчення представляє розумові дії з формулюванні проблеми освіти й перебування шляхи його решения.(.

Структура проблемного уроку. Структура уроку є основою тематичного і поурочного плану, визначають логіку аналізу уроку. Під структурою розуміють різні варіанти взаємодії між елементами складу, що у процесі функціонування об'єкта. Структурними елементами проблемного уроку: 1) актуалізація колишніх знань учнів; 2) засвоєння нових знань та способів дії; 3) формування умінь і навиків. Ця структура відбиває основні етапи вчення, і етапи організації сучасного уроку. Оскільки показником проблемності уроку є у його структуру етапів пошукової діяльності, то природно, що які й представляють внутрішню частина структури проблемного уроку: 1) виникнення проблемних ситуацій і постановка проблеми; 2) висування припущень і обгрунтування гіпотези; 3) доказ гіпотези; 4) перевірка правильності розв’язання проблеми. Структура проблемного уроку що є поєднання зовнішніх і внутрішніх елементів процесу навчання, відкриває можливість управління самостійної навчальної діяльністю ученика.

Висновки. Ознайомившись зі роботами Махмутова, Матюшкона та інших, домовилися до висновку, що у цьому етапі розвитку людства проблемне вивчення конче необхідно, оскільки проблемне навчання формує гармонійно розвинену творчу особистість здатну логічно мислити, знаходити рішення у різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати й накопичувати знання, здатну до високого самоаналізу, саморозвитку і саме корекції. Постійна постановка перед дитиною проблемних ситуацій призводить до того, що не «пасує» перед проблемами, а прагне їх дозволити, тим самим ми маємо працювати з творчої особистістю завжди здатна для пошуку. Тим самим було зайшовши у життя дитина буде більш захищений від стрессов.

1) Максимова В. М. Проблемний підхід до навчання в школе.

Методичне посібник по спецкурсу Л.1973. 2) Махмутов М. И. Організація проблемного обучения.

М. Педагогіка 1977. 3) Матюшкин А. М. Проблемні ситуації у мисленні і обучении.

М. Педагогіка 1972. 4) Скаткин М. Н. Проблеми сучасної дидактики.

М. Педагогіка 1980.