Юзеф Марія Бохеньский

Юзеф Марія Бохеньский

Бохеньский (Bochenski) Юзеф Марія (1902—1993) -підлогу. філософ, домініканський (з 1926), орденське ім'я — Інокентій. Вивчав право до Львова (1920— 1922), економіку на Познані (1922—1926), філософію в Фрибуре у Швейцарії (1928—1931) і теологію у Римі (1931 — 1934). Проф. логіки в ун-те «Ангеликум» в Римі, потім проф. історії філософії в ун-те Фри-бура. Організував в Фрибуре ин-т, займався вивченням комунізму у Центральній та Східній Європі і був однією з основних советологических центрів.

Бохеньский був відомим логіком і дослідником історії логіки. Серед перших продовжив програму историко-логических досліджень, розпочату Я. Лукасевичем у Польщі і що грунтується на тлумаченні історії логіки з т.зр. сучасної математичної логіки. У цьому вся стилі аналізував історію модальної логіки, логіки Теофраста, антич. формальної логіки. У 1956 представив велику роботу, що синтезує історію логіки на кшталт програми Лукасевича власне і є котра першою логічного літературі працею що така. У філософії Б. починав як томист. Під упливом львівсько-варшавської школи думав, що томизм може бути осовременен шляхом застосування щодо нього сучасного логічного аналізу. У цьому вся дусі Б. проаналізував ряд понять, зокрема поняття аналогії. Намагався також піддати логічного реконструкції докази існування Бога, сформульовані Хомою Аквінськ.

В 1960;ті рр. Б. залишив томизм і аж висловився за підтримку аналітичної філософії. Заодно він вважав, що розподіл філософії на християнську і іншу безпідставна, бо релігійна віра не визначає ніякої філософії. Філософія може бути або аналітичної, або синтетичної. Остання є по більшу частину метафізичної у сенсі цього терміну, т.к. вважає певні проблеми розв’язуються єдино завдяки інтуїції чи містичному переживання. З позицій раціоналізму Б. відкидав всяке пізнання, не що є логічним чи емпіричним, і провів різку межу між наукою і світоглядом, між знанням і вірою. Це вело до досить неортодоксальним поглядам на сутність віри, оскільки остання є, по Б., питанням рішення і вибору, а чи не інтелекту. Проте Б. думав, що аналітична теологія можлива, та її попередником вважав саме Фому Аквинского. Б. надавав велике значення аналізу понять у всіх галузях знання, включаючи гуманітарні і соціальні науки. Предметом його власного аналізу були поняття «авторитет-», «релігія» та інших. Б. відстоював також систему поглядів, що є, на його думку, раціональної і спрямовану проти гуманізму, антропоцентризму і сцієнтизму, у будь-якому разі проти крайніх версій цих воззрений.

***.

Польско-швейцарский философ-неотомист, член ордена доминиканцев (з 1927). Вивчав право (Львів), політекономію (Познань), філософію (Фрейбург, Швейцарія), теологію (Рим). З 1931 — доктор філософії, з 1935 — доктор теології, з 1966 — почесний доктор юриспруденції Університету Нотр-Дам (Сша). Працював Італії (університет Ангеликум у Римі, 1935−1940), Польщі, потім у Фрейбурге: директора Інституту східноєвропейських досліджень (1957−1972), декан філософського факультету, професор сучасної філософії. Під час війни служив у Польської армії. На 81 року життя одержав ліцензію пілота. Засновник журналу «Studies in Soviet Thought» (1961) серії «Sovietica» (1959). Основні твори: «Логіка Теофраста» (1939), «Діамат» (1950), «Формальна логіка» (1956), «Сучасна західна філософія» (1957), «Методи сучасного мислення» (1965), «Марксизм-ленінізм» (1976) та інших.

Б. досліджував проблеми сучасної логіки, історії філософії, філософії релігії. У його доробку міститься класичне виклад неотомистской онтології, яка розглядається їм, як функція метафізики. «Метафізика, утворює ядро томистской філософії, міцно пов’язана з онтологією і розглядає буття як такий як «своє об'єкта», — підкреслював Б. Основна проблема онтології - співвідношення матерію та форми. Матерія належить до форми як потенція до акту. Можна вивести поняття першої матерії як чистої потенції для будь-яких форм. Б. виділяються чотири типи форм, пов’язаних між собою відносинами выводимости і зняття (неорганічне тіло, життя, буття тваринного, буття людини). Людина має безсмертної душею, схватывающей (у своїй вищому досконало) гідності попередніх форм буття. Людина знає цілі й здатний вибирати, має максимально можливої землі повнотою буття. Гносеологія Б. виходить із двох томистских принципів: «интеллиги-бельности» (порядок твори за посередництвом божественної ідеї, й втілення в речі такі, що може бути зворотний шлях сходження до ідеї) і «співучасті» (всяке кінцеве творіння бере участь у сутності Бога).

Акт свідомості - це асиміляція розумом закладеною у речі ідеї. Думав, що неотомізм може залучати до власного розвитку окремі тези феноменології і аналітичної філософії, розвиваючи і реалізуючи тим самим у сучасному католицизмі установки аджорнаменто. Б. був однією з теоретичних лідерів антикомунізму: марксизм, по Б., — віра, позбавлена на наукове обґрунтування, з явно вираженої детермінантою тотального атеїзму. Відповідно до Б., Марксу часто приписують погляди Енгельса, Плеханова, Леніна тощо., крім цього нерідко вільно переинтерпретируются погляди її самої. Маркс, у Б., ставив собі завдання суто теоретичну — створення «наукового соціалізму» і соціології (однією з засновників якої, з погляду Б., він у права й вважається). Марксизм помістив на власне теоретичне підставу, не які витримали випробування часом, концепти: «клас», «прогрес», «діалектичний матеріалізм», і навіть організовувався як доктрина за принципом ідейній секти у главі з гуру. Творчість Б. зіграло вагомої ролі у процесах успішної полеміки демократичних мислителів проти їх ортодоксальних марксистських опонентів — особливо за умов значимого фону релігійного мировоззрения.

А.А. Грицанов.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.