Кримінальна та корупційна віктимізація: крос-національні порівняння (реферат)

Реферат на тему:

Кримінальна та корупційна віктимізація: крос-національні порівняння Перше опитування жертв злочинів з метою визначення рівня кримінальної віктимізації відбулося на Сицилії в 1943 р. Нині під егідою державних органів (Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, науково-дослідні інститути кримінології) здійснюються на доволі великих вибірках національні віктимологічні опитування у Великобританії, США, Австралії, Німеччині, Канаді, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Аргентині [1- 2]. Наприклад, в Австралії у 2000 р. опитуванням було охоплено 42 200 респондентів з 20 900 домогосподарств країни, в Англії у 2004;2005 рр. — 45 120 респондентів [3], у Шотландії в 2000 р. — 4271 респондент [4].

У 1966 році за ініціативою президентської комісії США Центр дослідження громадської думки при Чикагському університеті здійснив соціологічне опитування населення. З 1972 року інтерв'ювання потерпілих від злочинів проводиться на регулярній основі в межах Національного віктимологічного дослідження (National Crime Victimization Survey). Департамент юстиції США (U.S. Department of Justice/Bureau of Justice Statistics) фінансує щорічно опитування близько 76 тис. громадян з 42 тис. домогосподарств. «Британське дослідження злочинності» (British Crime Survey) є джерелом інформації щодо рівня злочинності, ставлення громадськості до злочинів та інших проблем, якими опікується Міністерство внутрішніх справ Великобританії. Його результати відіграють важливу роль при інформуванні МВС про стан справ та виробленні ним на цій основі політики попередження злочинності. На підставі опитування в Англії та Уельсі (Шотландія й Північна Ірландія проводять власні дослідження) вимірюється кількість злочинів, яких зазнало населення у минулому році. Жертви з різних причин часто не повідомляють про вчинені щодо них злочини, а поліція, без результатів досліджень, не мала б жодної інформації про кількість цих латентних злочинів. Крім того, наявні запитання про страх перед злочинністю, заходи, які здійснюють особи, аби не стати жертвою злочину і т. ін. Вперше дослідження було проведено в 1982 р., потім здійснювалося один раз на 2−4 роки. Окремо на підставі широкомасштабних віктимологічних опитувань населення МВС Великобританії публікує спеціалізовані звіти за певними видами злочинів.

Управління Організації Об'єднаних Націй із протидії злочинності та наркотикам (United Nations Office on Crime and Drug — UNODC) надає інформацію щодо жертв злочинів з Міжнародного дослідження потерпілих від злочинів (International Crime Victim Surveys — ICVS). При цьому під термінами «сrime, people victimized by» (злочини, жертви) розуміються особи, які згідно з їх відповідями на запитання Міжнародного дослідження потерпілих від злочинів передбачали, що стали жертвою злочину в попередньому році. Порівняльні дослідження були проведені Міжрегіональним інститутом ООН з вивчення злочинності та правосуддя (United Nations Interregional Crime and Justice Research Institute — UNICRI) у 1989 р., 1992;1994 рр., 1996;1997 рр. та 2000 р.

Загалом уже здійснено понад 140 національних опитувань більше ніж у 70 країнах. Вибіркова сукупність ICVS становить 1000−2000 осіб, а віктимологічне обстеження проводиться у столиці країни. Зокрема, у 2000 році у кожному з міст Центральної та Східної Європи опитано приблизно від 900 до 1500 осіб, однак для деяких країн вибірки були більші, наприклад, у Аргентині опитано 8931 особа, Словенії - 3886 осіб.

П’ятий раунд опитування населення (15 старих членів Європейського Союзу та інші країни світу включно з Аргентиною, Мексикою, США, Канадою, Австралією, Новою Зеландією, Японією, Швейцарією, Норвегією, Словенією, Південною Африкою, Туреччиною та Польщею) у межах ICVS очікується в 2004;2005 рр. Перші результати будуть оприлюднені в 2006 р. Збір даних покладається на європейський філіал компанії «Геллап» (Galluр). Інститут має власний сайт (www.unicri.it), де подано дані опитування за всі роки та відповідні публікації. За результатами проекту видані книги, в яких докладно вивчені зібрані у певні роки дані за регіонами. Зокрема, протягом 1990;х років проаналізовано стан віктимізації в країнах світу загалом, країнах, що розвиваються, та індустріально розвинених країнах, країнах із перехідною економікою. Крім того, вийшли роботи, що поглиблюють аналіз, торкаються того чи іншого злочину, групи країн, статистичного моделювання злочинності тощо. Варто зазначити, що віктимологічне опитування Міжрегіонального інституту ООН з питань злочинності та правосуддя є чи не єдиним порівняльним за країнами джерелом інформації щодо потерпілих, оскільки співставні статистичні дані щодо зареєстрованої злочинності стосуються скоріше злочинів (окремих їхніх видів), а не потерпілих.

Для компаративного аналізу нами були взяті дані ICVS Міжрегіонального інституту Організації Об'єднаних Націй з вивчення злочинності та правосуддя по країнах, що оприлюднюються в Звіті ООН про розвиток людини у світі, впорядковані за регіонами: Західна Європа (14 економічно розвинених країн та історичних областей), Новий Світ (4 економічно розвинені країни), Азія (5 країн), Латинська Америка (6 міст), Африка (7 міст), країни з перехідною економікою (10 міст Центральної та Східної Європи, 3 міста Балтії, 6 міст, що знаходяться у державах — колишніх республіках СРСР, та Монголія). Крос-національні порівняння (табл.1) [5] мають доволі загальний характер, оскільки не по всіх країнах фіксувалися відповіді на ті чи інші запитання (наприклад, Індонезія, Китай, Танзанія, Єгипет, Туніс), опитування були проведені у різні роки. Крім того, країни у межах регіонів відрізняються за соціально-економічним розвитком (наприклад, Японія і Філіппіни — в Азії, Єгипет і Мозамбік — в Африці, Чехія і Албанія — в Європі).

Виходячи з усереднених за регіонами даних табл. 1, найбільшої віктимізації зазнає населення міст Латинської Америки (45,7% постраждало протягом року від якого-небудь з 11 злочинів) та Африки (36,2%). У Західній Європі, Новому Світі та Азії щорічно частка жертв злочинів становить в середньому близько 20%, у країнах з перехідною економікою — 27%, що майже наближається до середнього показника у вибірці (28,4%). Результати віктимологічного опитування свідчать що, у Західній Європі небезпечними країнами з огляду ризику стати потерпілим від злочину були Англія та Уельс (26,4%), Шотландія (23,2%), Нідерланди (25,2%), Швеція (24,7%), Італія (24,6%), Мальта (23,1%), у Новому Світі - Австралія (30,1%) та Нова Зеландія (29,4%). Серед міст Азії вирізняється індійські міста Мумбай (31,8%) та Нью Делі (30,5%), Латинської Америки — Буенос-Айрес, Аргентина (61,1%) та Богота, Колумбія, (54,6%), Африки — Кампала, Уганда (40,9%) та Мапуту, Мозамбік (40,6%), країн з перехідною економікою — Улан-Батор, Монголія (41,8%), Таллінн, Естонія (41,2%), Братислава, Словаччина (36% постраждалих від злочинів).

Загальна тенденція характерна і для деяких майнових злочинів (викрадення автомобіля, крадіжки з автомобіля, крадіжки зі зломом або спроби злому), пограбувань, нападів на жінок на сексуальному ґрунті. Найбільша кількість постраждалих від цих злочинів спостерігається в Латинській Америці та Африці. Так, у містах Латинської Америки та Африки жертв деяких майнових злочинів помітно більше (відповідно, 21,5% та 20,4%). У містах Азії, що потрапили до опитування, фіксується найменше таких жертв (4,9%). У країнах Нового Світу та країнах з перехідною економікою частка жертв майнових злочинів майже однакова (відповідно 12,3% і 12,6%). У Західній Європі від майнових злочинів щорічно потерпає 7,8% населення.

Першість у пограбуваннях посідають міста Латинської Америки (8,5% потерпілих) та Африки (4,6%). Західна Європа (0,7%) майже не відрізняється від Нового Світу (0,8%) та Азії (0,8% жертв). Проміжне положення за цим видом злочину займають міста країн з перехідною економікою (2,1%), з них колишні республіки Радянського Союзу — 2,6%. Подібна тенденція співвідношення потерпілих за регіонами характерна й щодо нападів на жінок на сексуальному ґрунті. У Латинській Америці 4,2% жертв, Африці - 2,9%, Азії - 0,9%, Новому Світі - 0,8%, Західній Європі - 0,6%, країнах з перехідною економікою — 1,0%, з них у колишніх республіках Радянського Союзу — 1,3%. Злочинці застосовують силу при нападах на потерпілих найбільше в Африці (2,3% жертв), Латинській Америці (2,1%) та Новому Світі (2,1%). У країнах Західної Європи зафіксовано 1,4% жертв, у містах країн з перехідною економікою — 1,2%, Азії - 0,4%.

Від корупції потерпає, насамперед, населення Латинської Америки (18,9% жертв), Азії (18,7%), країн з перехідною економікою (16,3%). У Західній Європі та Новому Світі частка осіб, що потерпає від побутової корупції, дорівнює відповідно 0,3 і 0,7% (табл.1).

За даними ICVS, в Україні у 1999 році від побутової злочинності потерпіло 29,1% населення, у тому числі від майнових злочинів — 8,9%, пограбувань — 2,5%, нападів на сексуальному ґрунті - 1,2%, нападів із застосуванням сили — 1,5%, хабарництва — 16,2% [6].

Дані були піддані статистичному аналізу, обчислювався коефіцієнт кореляції Пірсона ®. Його значення змінюється від 0 до 1 або -1. Чим щільніше зв’язок, тим більше значення за модулем приймає r. З’ясувалося, що кількість жертв майнових злочинів пов’язана із кількістю жертв пограбування (r=0,69), нападів на сексуальному ґрунті (r=0,59), нападів (r=0,47) (для n=57 країн при p<0,01), а також із жертвами корупції (r=0,35) (n=49, при p<0,05).

Таблиця 1

Потерпілі від злочинів, %

(«Міжнародне дослідження потерпілих від злочинів»).

a. Дані складено відповідно до опитування проекту «Міжнародного дослідження потерпілих від злочинів» Міжрегіонального інституту ООН з вивчення злочинності і правосуддя.

b. Огляди проводилися в 1992, 1995, 1996;1997 та 2000;2001 р.

c. Дані стосуються людей, які стали жертвами одного чи більше з 11 злочинів, перерахованих у дослідженні: пограбування, злом, спроба злому, угон автомобіля, акт вандалізму щодо автомобіля, крадіжка велосипеда, напад на сексуальному ґрунті, крадіжка з автомобіля, крадіжка особистого майна, напад, погроза, крадіжка мотоцикла або мопеда.

d. Включає угон автомобіля, крадіжку з автомобіля, злом з проникненням та спробу злому.

e. Дані стосуються жінок.

f. Дані стосуються людей, від яких урядові чиновники вимагали або від яких, на думку респондентів, очікували сплати хабара.

g. При розрахунку середнього показника по країнах Азії були взяті усереднені дані по двох містах Індії.

Кількість жертв пограбування пов’язана із кількістю жертв нападів на сексуальному ґрунті (r=0,77), нападів (r=0,46) (для n=57, p<0,01), жертвами корупції (r=0,37) (для n=49, p<0,05). Кількість жертв нападів на сексуальному ґрунті пов’язана з кількістю жертв нападів (r=0,45) (для n=57, p<0,01) та жертвами корупції (r=0,37) (для n=49, p<0,05). Отже, на підставі статистичного аналізу можна стверджувати про наявність помірного зв’язку між чотирма видами злочинів — пограбуваннями, нападами, нападами на сексуальному ґрунті, майновими злочинами. Кількість потерпілих від зазначених злочинів слабо корелює із часткою осіб, від яких вимагали хабара (ця частка дуже мала в країнах Західної Європи та Нового Світу, а в країнах Азії та Африки доволі значні коливання показника корупції).

Статистична обробка даних крос-національних опитувань, засвідчила, що нерівність прибутків у суспільстві однозначно підвищує ризик віктимізації від будь-якого злочину. Середній прибуток має неоднозначний вплив — ризик стати жертвою майнового злочину падає із середнім прибутком, однак зростає віктимізація такої особи від насильницьких злочинів проти особи [7, c.25−26]. Іншими дослідниками було також виявлено негативний вплив матеріального розшарування та урбанізації на певні види злочинів, інтенсивність прояву яких визначалися за допомогою опитування населення [8].

У 2002;2005 роках у 24 країнах було здійснене «Європейське соціальне дослідження» (European Social Survey), у якому фігурували запитання, які характеризують стан віктимізації за окремими видами злочинів (табл. 2). У межах «Європейського соціального дослідження» (2005 рік) ставилися запитання: «Чи ставали Ви або члени Вашої родини за останні 5 років жертвами пограбування або фізичного насильства» та «Чиновники просили Вас про послугу або хабар за виконання своєї роботи за останні п’ять років». Порівняно високий рівень насильницької кримінальної віктимізації фіксується в скандинавських країнах (Фінляндії, Швеції, Данії, Норвегії) та інших економічно високорозвинених країнах Західної Європи (Франції, Бельгії, Іспанії, Великобританії). У цих країнах постраждало від пограбування або фізичного насильства протягом п’яти років більше 25% мешканців. Благополучними в цьому відношенні є Німеччина, Австрія, Словенія (10−12% потерпілих). Серед країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи негативним чином криміногенна ситуація характеризується в Естонії (26,2% потерпілих) [9].

Найменшою мірою потерпає населення від корупції у Фінляндії, Швеції, Великобританії та Нідерландах, найбільшою — в Україні, Словаччині, Чехії, Греції, Польщі (табл. 2). В країнах зустрічається повторна корупційна віктимізація.

Таблиця 2

Віктимізація населення за окремими видами злочинів, %

(«Європейське соціальне дослідження»).

Як виявилося в результаті аналізу даних «Європейського соціального дослідження», рівень кримінального насильства в українському суспільстві (17,7% потерпілих) нижчий за європейський (20,9%). Натомість, рівень корупційної віктимізації населення України найбільший: майже третина населення постраждала протягом останніх п’яти років від здирництва чиновників.

Важливе значення має характеристика потерпілих осіб (класифікація респондентів за ступенем кримінальної віктимізації). На нашу думку, певним недоліком відомчої статистики органів внутрішніх справ є відсутність бази даних із занесенням інформації на кожного потерпілого від певного злочину. На підставі такої бази даних можливо було б аналізувати характерні риси потерпілих від злочинів, здійснювати багатовимірну статистичну обробку. Приклад такого роду аналізу (на соціологічних даних) представлено нижче. Як залежна ознака буде виступати частка постраждалих від злочину, як незалежні ознаки — різноманітні соціально-демографічні характеристики респондентів.

З’ясуємо фактори, які впливають на стан кримінальної віктимізації населення України на підставі аналізу двовимірних таблиць. За типом населеного пункту найбільша кількість потерпілих від пограбування фіксується у передмісті (25%), великому (23%) та малому місті (20%). За освітнім рівнем найбільше потерпілих виявилося з повною вищою освітою (25%) та неповною середньою освітою (8−9 класів) середньої школи. Серед кваліфікованих працівників найбільше потерпають від злочину спеціалісти у галузі математики та комп’ютерних наук (25%), соціальних наук (22%), технічної та інженерної кваліфікації, а також соціальних наук (по 21%). Серед працюючих у сімейному бізнесі 50% потерпіли від злочину впродовж останніх п’яти років. Ймовірно, що ці особи є найменш захищеними з боку держави при веденні свого бізнесу. За рівнем управління в цілому керівники опиняються частіше у ролі потерпілого (25%), а серед професій — менеджери у виробництві (28%). Якщо брати до уваги різні аспекти матеріального забезпечення особи, то найбільша кількість потерпілих виявляється серед осіб, які отримують джерела з інших ресурсів (42%), що може бути пов’язане з тіньовими каналами надходження таких коштів. За самооцінкою сімейного доходу особи, яким дуже важко на нього прожити, частіше потерпають від злочинів (21%). Одинаки в цілому більше потерпають від злочинів, зокрема ті особи, які офіційно не розлучені, однак живуть окремо (31%), розлучені (23%), вдівці (20%).

Відповіді населення на запитання «Європейського соціального дослідження» свідчать, що протягом останніх п’яти років чиновники просили про послугу або хабар за виконання своєї роботи один раз у 12,4% громадян України (по масиву з 24 країн — 3%), двічі - в 11,6% (1,4%), три-чотири рази — в 4% (0,6%), п’ять або більше разів — у 4,5% (0,5%), ніколи не просили — в 67,5% (94,5%) (представлено відсотки без урахування тих, хто не дав відповідь з різних причин). В Україні багато осіб, які не змогли відповісти на це запитання або відхилили його, — 36,2%, у середньому за масивом — 8%.

З метою виявлення соціально-демографічних груп, які корупція зачіпає найбільше, було проаналізовано двовимірні та багатовимірні розподіли (у середньому по вибірці фіксується 32,5% потерпілих від вимагання хабара протягом минулих п’яти років). До груп підвищеного ризику відносяться особи, що мають такі соціально-демографічні характеристики: чоловічу стать (37,6%) — мешканці великого (40,7%) чи невеликого міста (36%) — першу (бакалавр) або другу (спеціаліст, магістр) ступінь вищої освіти (відповідно 49% та 39% постраждалих) — зайняті в комп’ютерних науках, математиці (67%), в економіці, комерції, бізнесовому адмініструванні (49%), техніці та енергетиці (41%) — самозайняті (48%) або зайняті в сімейному бізнесі (41%) — керівники (35,7%) — менеджери різних галузей (до 67% постраждалих) — безробітні (83,3%) — розлучені (41%). Можна припустити, що корупція стосується значної частки населення України та, насамперед, поширена серед середнього класу (працівників, що мають вищу освіту, менеджерів і керівників фірм) й серед осіб з помітно нижчим соціальним статусом (самозайнятих і безробітних).

Аналіз даних крос-національних вибіркових опитувань щодо кримінальної віктимізації населення за окремими видами злочинів засвідчив, що найбільша кількість населення у всіх регіонах потерпає від майнових злочинів та корупції (жертв корупції дуже мало у економічно розвинених країнах Заходу і дуже багато в інших країнах). У Західній Європі та Новому Світі після них іде за чисельністю група осіб, що постраждали від нападів, в Азії, Латинській Америці та Африці - жертв пограбувань і нападів на сексуальному ґрунті. Жителі міст країн Центральної та Східної Європи, крім майнових злочинів, найбільшою мірою потерпають від пограбувань, нападів із застосуванням сили. за загальною часткою жертв злочинів Україна суттєво не вирізняється від інших країн з перехідною економікою. Натомість значною проблемою в українському суспільстві для населення залишається корупція.

Список використаних джерел

1. Cross-National Studies in Crime and Justice / Edited by David P. Farrington, Patrick A. Langan, and Michael Tonry. — Washington, D.C.: NCJ, 2004. — Sept.

2. Ройбанд К. — Х. От истерии вокруг преступности к нормальному состоянию? // Социологические исследования. — 2001. — № 11.

3. Nicholas S., Povey D., Walker A., Kershaw C. Crime in England and Wales 2004/2005 // Home Office Statistical Bulletin. — 2005. — July.

4. The 2000 Scottish Crime Survey: Overview Report / Scottish Executive Central Research Unit. — Edinburgh: Crown, 2002.

5. Таблиця складена за роботою: Доклад о развитии человека в мире 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире: Издано для программы развития Организации Объединенных Наций. — М.: Весь Мир, 2004. — С. 237−238.

6. Бова А. А. Соціологічні опитування потерпілих від злочинів в Україні // Український соціум. — 2006. — № 1. — С. 33−41.

7. Андриенко Ю. В. Преступность, благосостояние и неравенство: о чем свидетельствуют международные виктимизационные обследования. Финальный отчет / Консорциум экономических исследований и образования — Россия и СНГ. — 2002. — Ноябрь.