Операції комерційних банків з цінними паперами на прикладі АБ «Експрес-банк»

Зміст

• Вступ
• 1. Порядок здійснення операцій банку з цінними паперами
• 1.1 Банківські операції з цінними паперами на фондовому рику
• 1.2 Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
• 1.3 Регулювання банківської діяльності та ринку цінних паперів
• 2. Організація проведення операцій з цінними паперами АБ «Експрес-банк»
• 2.1 Загальна характеристика операцій з цінними паперами банку
• 2.2 Особливості визначення класу емітента та оцінки фінансового стану емітента АБ «Експрес-банк»
• 2.3 Визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку
• 2.4 Формування вексельного портфеля комерційного банку і оцінка його ефективності
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Провідне місце у перехідному періоді економіки України до ринку належить фінансово-кредитній системі. Від ефективності й безперебійності функціонування кредитно — фінансового механізму залежить не лише своєчасне отримання коштів окремими господарськими одиницями, а й темпи економічного розвитку країни в цілому.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Становлення національного ринку цінних паперів України відбувалося за активної участі комерційних банків. А поява небанківських фінансових компаній і брокерських контор на Українській фондовій біржі відбулося значно пізніше. Одним із перших емітентів акцій на українському фондовому ринку були, зокрема, Укрінбанк, «Градобанк» і «ІНКО». Зараз практично усі банки мають ліцензії на роботу з цінними паперами. Сучасні банки — це універсальні кредитно-фінансові установи, що можуть виконувати функції активного учасника фондового ринку. Це має також законодавче забезпечення. Але поки що банки зосередили увагу на власній емісії, тоді як із цінними паперами інших емітентів не працюють. Комерційні банки сьогодні й далі випускають цінні папери власного боргу.

Центральною ланкою цього механізму в сучасній економіці виступають банки. З огляду на це питання банку на сучасному етапі досить актуальне і йому приділяється значна увага економічної науки.

Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

Теоретичне та практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Створення нової банківської системи в Україні на основі державних банків почалося у 1991 році з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність» [2], згідно з яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, що включає верхній та нижній рівні, а також визначено, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм зв`язків між ними. До найбільш складних і малорозроблених проблем з даної теми в нашій теорії відносяться:

— оцінка операцій з цінними паперами банку;

— визначення класу емітента;

— оцінка фінансового стану емітента;

— визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.

Ці питання стосовно діяльності об'єкта дослідження розглядаються в роботі.

Мета і задачі роботи. Метою випускної роботи є проведення операцій комерційних банків з цінними паперами АБ «Експрес-банка» на основі використання відповідних методів дослідження з урахуванням досвіду розвитку вітчизняних і зарубіжних суб'єктів господарської діяльності. Дослідження проводяться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення фінансової діяльності банку. До основних задач дослідження відносяться:

Характеристика і оцінка операцій з цінними паперами банку.

Визначення класу емітента.

Оцінка фінансового стану емітента.

Визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.

Методи дослідження. До основних методів аналізу, що використовуються в роботі відносяться внутрішній та зовнішній аналіз, визначено клас емітента, дана оцінка фінансового стану емітента. Особлива увага звертається на визначення ринкової вартості цінних паперів АБ «Експрес-банка».

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає два розділи: перший розділ присвячений дослідженню організаційно-правових засад функціонування операцій з цінними паперами. В ньому дається реєстрація та обіг цінних паперів і регулювання банківської діяльності на ринку цінних паперів. Приводяться приклади і результати діяльності аналогічних об'єктів дослідження банків в Україні і за кордоном. Другий розділ присвячено організації проведення операцій з цінними паперами АБ «Експрес-банка». Досліджуються питання оцінки фінансового стану емітента та визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.

Характеристика об'єкту. Акціонерний комерційний банк «Експрес-банку» надається право здійснювати придбання облігацій за рахунок власних та залучених коштів за умов дотримання економічних нормативів, встановлених Національним банком України. Він може на договірній основі здійснювати купівлю-продаж облігацій на вторинному ринку та кредитування юридичних осіб під заставу облігацій, в тому числі з використанням договорів Репо.

Огляд джерел, що використані в роботі. У роботі використані нормативні документи України, наукові розробки, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську і фінансову діяльність об'єкта дослідження. У роботі використані наукові розробки наступних авторів: Василика О. Д., Егакова И. И., Жукова Э. Ф., Золотогорова В. Г., Индрисова А. Б., Ланового В. Т., Поддерегина В. Г. і ін.

1. Порядок здійснення операцій банку з цінними паперами

1.1 Банківські операції з цінними паперами на фондовому рику

Існує безліч причин того, що підприємства відчувають нестачу грошей і, водночас, є дуже обмежена кількість способів їх залучення. Це в основному отримання позики та запрошення до участі у капіталі підприємства. Отримуючи позику, боржник зобов`язується повернути гроші кредитору разом з платою за користування ними; кредитор при цьому має від підприємства чи посередника певні гарантії щодо своєчасного повернення боргу. За участі у капіталі купується частка майна, котра дає право на отримання доходів від функціонування підприємства, що гарантується можливістю управління останнім.

Крім підприємств, грошей постійно потребує влада, яка має набагато більше способів їх залучення. Однак, зважаючи на те, що прямі фіскальні вилучення мають свої межі, вона теж користується позиками, при цьому на таких самих умовах платності, зверхності та гарантованості, що й інші боржники.

Купівля-продаж позик і часток підприємств відбувається на фінансовому ринку. Зрозуміло, що угода між сторонами підтверджується певними документами — договором купівлі-продажу, кредитним договором тощо. Можуть виникнути обставини (наприклад негайна потреба у готівці), коли кредитор чи власник частки підприємства передає свій борг або пай у майні третій особі, тобто документи, що обслуговують конкретну угоду, можуть «відокремитися» від неї. Ті документи, котрі відокремилися від угоди щодо купівлі-продажу позик або часток підприємств і почали самостійне життя, виконуючи при цьому деякі функції грошей та набуваючи цілком нових властивостей, мають назву цінних паперів.

Безумовно, що грошей потребує і третій суб`єкт ринку — домогосподарства, які залучають їх через позики. Але, оскільки кількість кредиторів окремого домогосподарства обмежена у порівнянні з підприємством чи державою, бо його грошові потреби незрівнянно менші, свої боргові зобов`язання домогосподарства не оформляють як цінні папери, а укладають звичайні позикові угоди окремо з кожним кредитором.

Офіційне тлумачення поняття цінних паперів дає Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» :

" Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам" .

Цінні папери поділяються на три групи:

1. Пайові цінні папери — тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких цінних паперів зобов`язань щодо повернення грошей, інвестованих у його діяльність, не несе.

2. Боргові цінні папери — ті, за якими емітент несе зобов`язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має прав на участь у діяльності емітента.

3. Похідні цінні папери — ті, що зв`язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них. Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, який забезпечує розподіл грошових коштів між підприємствами, органами влади і домогосподарствами.

Залежно від класифікаційних ознак фінансовий ринок поділяється (рис.1):

на кредитний ринок, що охоплює позичкові відносини і має дві складові: ринок банківських кредитів та ринок боргових цінних паперів;

цінний папір банк операція валютний ринок, на якому проводяться операції з іноземними валютами;

страховий ринок, що охоплює відносини щодо фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні;

ринок пайових цінних паперів, на якому відбувається торгівля правами власності на окремі частки підприємств.

Рис. 1. Місце ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку.

Ринок цінних паперів є часткою фінансового ринку, що охоплює відносини, зв`язані з цінними паперами.

Синонімом поняття «ринок цінних паперів» є поняття «фондовий ринок». Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин» [25, с.34−38].

Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів (рис.2).

Рис. 2. Структура світового інвестиційного багатства.

Галузева структура торгів в Позабіржової фондової торгівельної системи (ПФТС) наведена в табл.1.

Таблиця 1

Галузева структура торгів в ПФТС за 2009 рік

.

Як видно з таблиці, 2009 рік став роком стрімкого становлення національного фондового ринку і його центрального сектору торгівельної системи ПФТС. У 2009 році, обсяг угод з цінними паперами в торгівельній системі ПФТС склав 354 911 931,33 грн., що стало на той час рекордом національного фондового ринку за всі роки його функціонування.

Становлення національного ринку цінних паперів України відбувалося за активної участі комерційних банків. А поява небанківських фінансових компаній і брокерських контор на Українській фондовій біржі відбулося значно пізніше. Одним із перших емітентів акцій на українському фондовому ринку були, зокрема, Укрінбанк, «Градобанк» і «ІНКО». Зараз практично усі банки мають ліцензії на роботу з цінними паперами. Сучасні банки — це універсальні кредитно-фінансові установи, що можуть виконувати функції активного учасника фондового ринку. Це має також законодавче забезпечення. Але поки що банки зосередили увагу на власній емісії, тоді як із цінними паперами інших емітентів не працюють. Комерційні банки сьогодні й далі випускають цінні папери власного боргу. Станом на 01.07.2010 року загальна сума їх становила 258,6 млн. грн., що на 36,3 млн. грн. більше, ніж було на початок звітного року. Найактивніше використовують цей спосіб залучення коштів Приватбанк. На нього припадає 25,3% (65,4 млн. грн.) від загальної суми цінних паперів власного боргу по всій системі комерційних банків України, на АКБ «Надра» — 18,9% (48,8 млн. грн.), АППБ «Аваль» — 17,9% (46,3 млн. грн.), УАКПІБ Промінвестбанк — 15,2% (39,3 млн. грн.) [56, 122].

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [1], можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов`язання республіки;

сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує

участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Майно акціонерного товариства відокремлено від майна учасників, останні відповідають за зобов`язаннями товариства тільки власними акціями.

Акціонерні товариства ї найпоширенішою формою ведення великого бізнесу. Це зумовлено перевагами акціонерної форми організації.

Акції можуть бути іменними та на пред`явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило іменних акцій.

Основні права власників акцій:

Право голосу.

Право на участь у прибутках.

Першочергове право на купівлю нових акцій.

Право на активи за ліквідації корпорації.

Право на інспекцію.

Характеристика найбільш фондових ринків світу за вартістю акцій, що обертаються на фондових біржах, наведено в табл.2.

Таблиця 2

Характеристика найбільш фондових ринків світу

Поряд з найбільшими, існують ринки, що формуються. Їх розмір невеликий і становить 5% [56, 113] сумарної вартості корпорацій, акції яких обертаються на фондових біржах. Український ринок цінних паперів належить саме до тих, що тільки формуються.

Властивості акцій окремих корпорацій оцінюються за допомогою системи показників (рис.3).

Рис. 3. Основні показники акцій Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов`язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Казначейські зобов`язання України — вид цінних паперів на пред`явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов`язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред`явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчудження) іншим особам є недійсний.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий і переказний.

Вексель — це:

строго формальний документ, і відсутність кожного з обов’язкових реквізитів робить його недійсним;

безумовне грошове зобов’язання, тому що наказ його оплатити і прийняття зобов’язань по оплаті не можуть бути обмежені ніякими умовами;

абстрактне зобов’язання, тому що в його тексті не допускаються ні які посилання на підставу його видачі.

Приватизаційні папери — це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

1.2 Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів

Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов`язаний подати реєструвальному органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів. Емітент зобов`язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, зобов`язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України. Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду.

Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, крім реєстрації, підлягає обов`язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери.

Акції, облігації підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, допускаються для розміщення не раніш як через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск.

У разі виникнення будь-яких змін у інформації про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опублікування інформації.

Реєструвальний орган має право у разі виявлення недостовірних даних у опублікованій інформації про випуск акцій, облігацій підприємств зупинити їх розміщення до того часу, поки емітент цих цінних паперів не внесе до неї відповідних змін.

Емітент зобов`язаний не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності. Річний звіт публікується не пізніше дев`яти місяців року, наступного за звітнім, і надсилається держателям іменних акцій та реєструвальному органу.

У річному звіті повинні міститись такі дані про емітента:

а) інформація про результати господарювання за попередній рік;

б) підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан;

в) основні відомості про додатково випущені цінні папери;

г) обгрунтування змін у персональному складі службових осіб.

Емітент зобов`язаний протягом двох днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу, а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності і впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, а саме:

а) зміни прав на цінні папери;

б) зміни у персональному складі службових осіб;

в) арешт банківських рахунків емітента;

г) початок дій по саніруванню (здійсненню комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану емітента);

д) реорганізація, зупинення або припинення діяльності емітента;

е) знищення не менш як 10 процентів майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;

є) пред`явлення позову до емітента в розмірі, що перевищує 10 процентів статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;

ж) одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50 процентів статутного фонду або суми вартості основних та оборотних коштів емітента.

Емітент у зв`язку з опублікуванням недостовірних відомостей про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, зобов`язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо виправлення цих відомостей.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», «діяльністю по випуску та обігу цінних паперів визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торгівці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності».

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов`язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов`язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів — не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов`язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо — вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торгівців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, в якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

При прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов`язаний надавати особі, за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Торговець цінними паперами зобов`язаний подавати фондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.

Особливості ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України та Національним банком України.

Оподаткування доходів по цінних паперах здійснюється згідно з законодавством України.

Станом на кінець 2010 року в Україні зареєстровано 7 організаторів торгівлі цінними паперами (фондові біржі та торговельно-інформаційні фондові системи — ТІФС):

Українська фондова біржа (УФБ);

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

Донецька фондова біржа (ДФБ);

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

Придніпровська фондова біржа (ПФБ);

Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА), що має статус

ТІФС;

Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), що має статус

ТІФС.

Проаналізуємо рейтингові позиції організаторів фондової торгівлі на підставі консолідованих обсягів угод з цінними паперами в 2008;2010 роках і відповідно динаміку обігів усього національного ринку в цей період (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка обігів національного ринку в 2008;2010 р.

Як видно з таблиці, в 2008;2009 роках динаміка національного ринку мала рекордне зростання оборотів, а в 2010 році (у порівнянні з 2009 роком) відбулося його зниження в 1,5 рази, але це зниження все ж таки вище рівня обороту 2008 року. Тобто динаміка національного фондового ринку (при незначному зниженні в 2010 році) переважно фіксує тенденцію зростання обсягів.

А тепер розберемось стосовно рейтингових позицій організаторів торгівлі цінними паперами за вказаний період 2008;2010 років та їх питомої ваги в щорічному обороті національного ринку. Найвищі показники мають три організатори торгівлі - УФБ, УМВБ, ПФТС. Особливо треба відзначити торговельну систему ПФТС, котра в 2009;2010 роках не зазнала такого різкого спаду, як УМВБ, спад ринку ПФТС у цей період склав всього 5%. В цілому ПФТС В 2009;2010 роках має найбільший загальний показник обороту, а з 2010 року позиції ПФТС є фактично монопольними — 66% (ринок боргових зобов`язань, вторинний ринок акцій, первинний ринок акцій), 64% (ринок боргових зобов`язань), 98,989% (вторинний ринок акцій). Відповідно, питома вага фондових бірж у згаданих секторах складає 34%, 26%, 1,011%. Таким чином, торговельна система ПФТС за період 2009;2010 років завоювала монопольні позиції на ринку і фактично є епіцентром найбільшої активності інвесторів у будь-якому макроекономічному оточенні національного фондового ринку. Тільки за 6 місяців 2008 року оборот ПФТС склав 366,6 млн. грн, перевершивши попередні річні показники 2009;2010 років. Зрозуміло, що майже 3 роки усталених монопольних позицій ПФТС не є випадковою тенденцією, а фіксують розвинений комплекс як стратегій менеджменту, так і привабливих для інвесторів індикаторів ринку ПФТС.

1.3 Регулювання банківської діяльності та ринку цінних паперів

Головним завданням державної політики у сфері банківської діяльності є підтримання здоров`я і міцності всієї банківської системи, а не запобігання банківських банкрутств. При цьому держава має всіляко попереджати банкрутства окремих банків, оскільки запобігання краху окремо взятого банку чи виникнення в ньому критичної ситуації є кращим засобом збереження здоров`я всієї банківської системи. Проте у випадку неможливості уникнення банкрутства окремих банків держава повинна продемонструвати свою здатність і вміння управляти рівнем банкрутств.

Головними цілями державної політики в банківській сфері є:

а) уникнення надмірної концентрації економічної влади і підтримання

конкуренції на банківських ринках;

б) підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення їхньої конкурентоспроможності на міжнародних ринках банківських послуг;

в) пом`якшення наслідків можливих потрясінь банківської системи у випадку банкрутства великого банку, оскільки це може викликати серйозні наслідки для банківської системи, і, як результат, втрату довіри суспільства до банківської системи в цілому;

г) забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці;

д) забезпечення дотримання законів і встановлених правил, що

передбачає високий рівень ведення банківської справи і професіоналізму;

е) задоволення потреби суспільства в одержанні зручних банківських послуг;

є) забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні претензії своїх клієнтів.

Національний банк України здійснює регулювання банківської діяльності і постійний контроль за дотриманням банками банківського законодавства й економічних нормативів. До компетенції Національного банку входить проведення вступного контролю (визначення вимог до реєстрації та одержання ліцензій), проведення попереднього контролю (встановлення вимог до банківської справи, заборона чи обмеження банківської діяльності, застосування санкцій адміністративного або фінансового характеру, встановлення вимог до відрахувань у резерви страхування активних операцій), проведення поточного контролю (визначення методів перевірки банків, шляхів їхнього використання, розробка заходів оздоровлення фінансового стану банків та коштів їхнього застосування).

При цьому Національний банк України дотримується міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду з метою підвищення конкурентоспроможності українських банків на міжнародному і внутрішньому ринках.

З метою захисту інтересів вкладників та акціонерів, а також забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк України встановлює для них обов`язкові економічні нормативи і визначає методику їхнього розрахунку.

Комерційні банки також повинні в обов`язковому порядку постійно й реалістично визначати свої сумнівні активи і формувати адекватні резерви під можливі збитки. У випадку порушення банками чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, технології виконання банківських операцій, неподання звітності або її невірогідності, незабезпечення умов для проведення службою банківського нагляду Національного банку інспекцій

та перевірок, порушення обов`язкових банківських нормативів, установлення стану неплатоспроможності Національний банк України має право застосувати до банку, який допустив порушення, такі заходи:

1. Надіслати вимогу на проведення фінансового оздоровлення банку, у тому числі на зміну структури активів.

2. Заборонити здійснення окремих банківських операцій на термін до одного року і викликати ліцензію на здійснення окремих або всіх банківських операцій.

3. Заборонити відкриття нових філій на термін до одного року.

4. Накласти штраф на керівників банків.

5. Списувати в беззастережному порядку з банку прибуток, одержаний внаслідок неправомірних дій, і штрафи в розмірі, що не перевищує суму цього прибутку, а також за порушення обов`язкових економічних нормативів.

6. Усувати керівництво (правління і головного бухгалтера) від управління банком і призначати тимчасову адміністрацію.

7. Обмежувати або припиняти виплату дивідендів доти, поки ситуація в банку не буде оздоровлена.

8. Приймати рішення про вилучення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших кредитних установ і про їхню реорганізацію або ліквідацію.

Головним принципом регулювання обігу цінних паперів є зіставлення всього попиту і пропонування цінних паперів незалежно від місця існування такого попиту та пропонування.

Правове регулювання ринку цінних паперів поділяється на державне регулювання і саморегулювання.

Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб`єктів фондового ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

Головним принципом роботи фондової біржі є забезпечення ліквідності ринку, що реалізується укладанням масових угод, встановленням невеликої різниці між цінами покупця і продавця, а також між цінами послідовно укладених угод.

Для цього біржа обмежує кожен крок емітента, покупця і продавця жорсткими правилами.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл.4.

В Україні існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:

а) податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;

б) регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

в) зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

г) вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами;

Таблиця 4

Основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок в Україні

Саморегулювання фондового ринку здійснюється організаціями-об`єднаннями суб`єктів фондового ринку, що встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури.

Основні ознаки організацій, що саморегулюють ринок:

а) добровільність об`єднання;

б) наявність різноманітних видів діяльності;

в) захист інтересів членів організації;

г) встановлення для своїх членів «правил гри» на ринку;

д) виконання ряду регулюючих функцій, які недоцільно виконувати державі.

Головним принципом роботи фондової біржі є забезпечення ліквідності ринку, що реалізується укладанням масових угод, встановленням невеликої різниці між цінами покупця і продавця, а також між цінами послідовно укладених угод. Найбільшими саморегулюючими організаціями фондового ринку в Україні є: Українська асоціація торговців цінними паперами; Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній; Українська асоціація інвестиційного бізнесу; Українська фондова спілка.

Великий досвід операцій з цінними паперами, що нагромаджений протягом століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку та особливості національної політики і менталітету нації.

Операції Репо — це операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (Національним банком України та комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов`язанням зворотного продажу — купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання Національним банком України державних цінних паперів, що знаходяться в його портфелі для операцій Репо, здійснюється через «пряме Репо» — купівлю у комерційному банку державних цінних паперів та «зворотнє Репо» — обов`язковий продаж державних цінних паперів.

В ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів банківська система потребує підвищення ліквідності комерційних банків, Національний банк України здійснює операції «прямого Репо» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов`язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк.

У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, Національний банк України може продати комерційним банкам через механізм «зворотного Репо» державні цінні папери, які знаходяться у його портфелі, на відповідний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Місце проведення операції Репо — позабіржовий ринок. Учасниками операції Репо при цьому можуть бути Національний банк України та комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення операцій з державними цінними паперами. Інші обмеження на участь в операціях Репо не встановлюються.

В залежності від терміну дії операції Репо на позабіржовому ринку використовуються такі види операцій:

нічне Репо (термін дії один день, процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операції);

відкрите Репо (термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін угоди може вимагати виконання операції Репо в будь-який час, але з обов`язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою і перераховується кожного разу);

строкове Репо (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції Репо).

У разі досягнення згоди про проведення операції Репо між її учасниками укладається договір, основними умовами якого мають бути: термін договору; сума договору; фіксація ціни державних цінних паперів «прямого Репо» та «зворотного Репо»; конкретний перелік цінних паперів, які беруть участь в операції Репо; зобов`язання продати державні цінні папери із зворотним викупом має кореспондуватись із зобов`язанням викупити ці державні цінні папери із зворотним продажем; порядок встановлення маржі або процентного доходу.

Після підписання договору на здійснення операції Репо банк-продавець на дату купівлі та на дату зворотної купівлі надає депо-повідомлення до депозитарію Національного банку України про зміну права власності на державні цінні папери.

З метою забезпечення зобов`язань про зворотний викуп державних цінних паперів Національний банк України — покупець в першій частині операції Репо — отримує гарантійний внесок, виходячи із ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об`єктом операції Репо.

Гарантійний внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією Репо, типу державних цінних паперів, які є предметом угоди та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

У разі різкого зниження цін на цінні папери, за якими укладена угода Репо, продавець цінних паперів (позичальник) має додатково перерахувати кошти або оформити заставу для більшої гарантії виконання зобов`язань. Граничне значення зниження цін на державні цінні папери визначається в договорі про операцію Репо.

У випадку затримки сплати ціни купівлі в операції Репо зміни не вносяться, в тому числі зміни купівлі та зворотної купівлі, навіть якщо цінні

папери не були перераховані продавцем через затримку платежу. В цьому випадку покупець повинен сплатити в доповнення до ціни купівлі відсотки за прострочку, причому без нагадування або судового примусу. Сума відсотків встановлюється в момент підписання угоди.

У випадку затримки покупцем перерахування цінних паперів, що є предметом операції Репо, а також несплати ціни зворотної купівлі в строк через нездатність покупця повернути такі цінні папери, ціна зворотної купівлі не змінюється, а в день фактичного повернення відповідних цінних паперів початковий продавець зобов`язаний сплатити тільки встановлену на початку операції ціну зворотної купівлі. У випадку затримки перерахування покупцем цінних паперів, що є предметом операції Репо, при сплаті ціни зворотної купівлі, покупець повинен в додаток до повернення цінних паперів сплатити відсотки за просрочку платежу.

У разі, якщо одна із сторін договору операції Репо не здійснює зворотну купівлю державних цінних паперів у визначений договором термін через відсутність коштів, вона втрачає право володіння цими цінними паперами, і гарантійний внесок, який мав місце за угодою, при цьому не повертається.

2. Організація проведення операцій з цінними паперами АБ «Експрес-банк»

2.1 Загальна характеристика операцій з цінними паперами банку

Розміщення, обіг та погашення облігацій державної внутрішньої позики здійснюється у порядку, визначеному законами України «Про державний внутрішній борг України» [6], «Про цінні папери і фондову біржу» [1], «Про банки і банківську діяльність» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України щодо випуску облігацій внутрішньої державної позики. Емітентом державних облігацій, за дорученням Уряду, виступає Міністерство фінансів України, а учасниками ринку облігацій є:

Національний банк України;

комерційні банки;

юридичні та фізичні особи, що є клієнтами банків;

Українська міжбанківська валютна біржа.

Комерційний банк на ринку облігацій виступає як інвестор, фінансовий посередник, а також виконує функції реєстратора прав власності за державними облігаціями, агент Національного банку України з розміщення та обслуговування обігу облігацій і ланок платіжної системи при проведенні грошових розрахунків за операціями з державними облігаціями.

Експрес-банку надається право здійснювати придбання облігацій за рахунок власних та залучених коштів за умов дотримання економічних нормативів, встановлених Національним банком України. Він може на договірній основі здійснювати купівлю-продаж облігацій на вторинному ринку та кредитування юридичних осіб під заставу облігацій, в тому числі з використанням договорів Репо.

Умовами угоди Репо встановлюється:

перереєстрація прав власності за облігаціями;

недопущення повторного продажу облігацій їх тимчасовим власником, що визначено угодою Репо, до завершення операції.

Реалізації угод Репо виконується в два етапи:

продаж власником облігацій іншій особі;

подальший викуп цих облігацій їх попереднім власником.

Класифікацію облігацій наведено у табл.5.

Таблиця 5

Класифікація облігацій АБ «Екпрес-банк»

Виконуючи функції фінансового посередника, Експрес-банк може проводити операції з облігаціями від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів інших юридичних та фізичних осіб.

Комерційний банк здійснює депозитарний облік облігацій внутрішньої державної позики, що знаходяться у його власності і належать іншим фізичним та юридичним особам.

Облігації випускаються у формі записів на відповідних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Сукупність облігацій кожної серії оформлюється глобальним сертифікатом на відповідний рахунок. Сертифікат зберігається у Національному банку.

Облігації реалізуються за продажною ціною, нижчою від їх номінальної вартості. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, що відшкодовується власнику при погашенні, становить дисконт з облігації. Дисконт, що застосовуватиметься до кожної із серій облігацій, визначається Мінфіном.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред`явника.

Обов`язковим реквізитом цільових облігацій є зазаначення послуг під які вони випускаються і місцезнаходження емітента облігацій; номінальна вартість облігації; строки погашення; розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дата випуску, а також серія і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи; печатка емітента.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою 50 гривень. Номінальна вартість облігації більша 50 гривень повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

Крім основної частини до облігації може додаватись купонний лист на виплату процентів, який містить такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 736 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» Комерційний банк уповноважений здійснювати розміщення, виплату купонного доходу та погашення за рахунок Міністерства Фінансів України облігацій внутрішньої державної позики 1998 року.

Номінальна вартість облігації - 50 гривень, термін погашення 2 роки з виплатою доходу в розмірі 34 відсотки річних. Облігації мають три купони. Перший купонний період — один рік, другий та третій — по шість місяців. Розмір доходу за першим купоном становить 17 гривень, за другим та третім — по 8 гривень 50 копійок.

Експрес-банк не несе відповідальності по зобов`язаннях держави за облігаціями. Облігації вільно продаються установами Комерційного банку і вільно обертаються. Облігації є цінними паперами на пред`явника і у разі втрати не відновлюються.

Облігації усіх видів громадяни можуть придбати лише за рахунок їх особистих коштів. Підприємства купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Облігації можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, успадкування, дарування, а також інших операцій, не заборонених чинним законодавством. Вторинний обіг облігацій здійснюється на біржовому та позабіржовому ринках.

На біржовому ринку угоди купівлі та продажу облігацій укладається за умови подання учасниками торговельної системи:

до біржі заявки встановленого зразка на купівлю або продаж облігацій;

до депозитарію Національного банку України у разі продажу облігацій депо-розпоряджень про необхідність їх блокування.

При подачі заявок з продажу облігацій на ряд торговельних сесій комерційні банки надають депо-розпорядження, в яких вказується термін блокування. Розблокування облігацій протягом встановленого часу здійснюється на підставі депо-розпоряджень комерційних банків та депо-повідомлень біржі, які надаються до депозитарію Національного банку України. При закінченні встановленого терміну облігації розблоковуються автоматично — без надання необхідних розпоряджень та повідомлень.

У разі заявки на одну торговельну сесію у депо-розпорядженні термін блокування не вказується. Розблокування облігацій здійснюється автоматично після закінчення торговельної сесії.

Відповідно до Указу Президента України від 24.11.94 р. № 698 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Комерційного банку України та Укрдержстраху», Кабінет Міністрів України установив, що «стосовно сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Комерційного банку та колишнього Укрдержстраху, між будь-якими юридичними та фізичними особами без обмежень та спеціального дозволу можуть укладатися угоди щодо їх купівлі або продажу (за цінами, що складаються вільно за домовленістю між покупцем та продавцем), дарування та успадкування».

Компенсаційні сертифікати можуть використовуватися для:

а) придбання акцій акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації державного майна, оцінку якого здійснено з урахуванням індексацій основних фондів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р. № 34 «Про проведення індексації основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1995 році» [19];