Оцінка зовнішнього середовища та її вплив на реалізацію стратегічних цілей

Будь-яка організація перебуває та функціонує в середовищі. Кожна дія всіх без винятку організацій можлива тільки в тому випадку, якщо середовище допускає її функціонування. Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили, а зовнішнє середовище — джерело, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається вихідним процесом стратегічного керування, тому що забезпечує базу для визначення як місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегій поведінки, що дозволяють фірмі виконати місію та досягти своїх цілей. Він являє собою процес, за допомогою якого розроблювачі стратегічного плану контролюють зовнішні стосовно організації фактори, щоб визначити можливі погрози для фірми. При проведенні аналізу факторів, що впливають на процес прийняття рішень, можна виділити дві крайні позиції (Рисунок 1.1):

Рисунок 1.1 Основні підходи до аналізу впливу факторів.

• 1. Суб'єктивістська — рішення залежить від структури особистості, її стабільних властивостей (стабільності, темперамент, ступінь страху, сила волі, схильність до ризику).
• 2. Ситуаціонізму — рішення залежить від конкретної ситуації та ряду факторів, що впливають на неї, зокрема зовнішнього середовища.

У системі факторів, що впливають на прийняті рішення, можна виділити дві групи: внутрішньо проблемні та поза проблемні. До першої групи відносять фактори, що утворюють структуру проблеми ухвалення рішення. Це інституціональні та особисті цілі, види альтернативних рішень та їх наслідків, розміри витрат, темпи поширення інформації, її вартість, час на вирішення, тип реакції. До другої групи відносяться фактори, що знаходяться поза проблемою. Це правила та приписи в системі керування, методи фінансування, оцінки керівництва.

Сучасні концепції в менеджменті розглядають організацію, як відкриту систему, що одержує ресурси та повертає готову продукцію та послуги назад у зовнішнє середовище. Організація не може ігнорувати зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, та сподіватися при цьому на успішне функціонування в довгостроковій перспективі.

Більшість управлінських рішень приймається в умовах певної організації та пов’язане із зовнішнім середовищем, у межах якого організації функціонують. Зовнішнє середовище розглядається як набір реально існуючих явищ і процесів, прямо або побічно впливаючих на діяльність компанії, у тому числі й на рівень невизначеностей і ризиків при підготовці та реалізації УР (управлінського рішення), але не відносяться до внутрішніх змінних даної організації.

Зовнішнє середовище для компанії має два кільця оточення — ближнє та дальнє. До ближнього відносяться ті елементи, відносини з якими регламентуються двосторонніми договорами, угодами або зобов’язаннями за законом: клієнти, контролюючі установи, партнери по бізнесу, фінансово — кредитні установи, зацікавлені зовнішні фізичні та юридичні особи, конкуренти, законодавча база у відповідній області діяльності. До далекого оточення компанії відносять ті елементи, які перебувають поза сферою її безпосереднього впливу:

• — система цінностей та їх пріоритети в суспільстві;
• — соціальний і політичний розвиток населення;
• — звичаї місцевого та міжнародного ділового обороту;
• — коливання валютних курсів;
• — валовий оборот продукції країни;
• — політична ситуація в країні та світі;
• — податкова система;
• — економічна обстановка в галузі, країні та світі;
• — соціальна та екологічна відповідальність;
• — інституціональна структура;
• — природні катаклізми;
• — народні хвилювання;
• — криміналізація зовнішніх зв’язків.

При зборі інформації якісь важливі відомості можуть бути не враховані або недостатньо розкриті, а незначні - представлені дуже докладно. Тому, при аналізі елементів зовнішнього середовища певної компанії узагальнено розглядають сім факторів. До цих факторів відносяться: конкурентні, міжнародні, політичні, ринкові, соціальні, технологічні та економічні.

Таким чином, основною вимогою до опису зовнішнього середовища повинне бути наявність інформації з конкретного фактора.