Глобальна продовольча проблема

Глобальна продовольча проблема

Доповідь із географії.

учень 10 — А класу середньої школи № 96 Коркуна Дмитро Львів 2000.

Стародавня мудрість каже: «Людина їсть щоб жити, а чи не живе, щоб їсти ». Кількість їжі, потрібна для нормального життя, і діяльності, залежить від статі, віку, маси, зросту, від характеру й умів роботи, побуту, від кліматичних особливостей територї. Учені вважають, що методична норма калорійності добового раціону їжі винна становити не менш як 2300−2600 Ккал й 70−100 р білка. Алі за нашого години, як свідчать дані ООН, лише 1/3 людства забезпечена харчуванням, яку має достатню калорійність й раціональну структуру.

Протягом останніх десятиліть ХХ ст. перед народами світу постало багато гострих й складних проблем, котрі дістали назву глобальних. Серед них слід відзначити продовольчу проблему.

На шляху глобальної продовольчої проблеми є багато перешкод. Продовольча кризу у багатьох малорозвинених країнах проявляється у неспроможності сільського господарства забезпечити стабільний приріст продуктів харчування. Він винен, принаймні відповідати темпам приросту населення цих країн. Продовольча кризу поглиблюється соціальними, економічними інколи й політичними чинниками та зумовлена низьким рівнем землекористування. Половина тихий, хто займається у цих країнах сільським господарством, обробляють земельні ділянки й досі сохою та мотикою.

Найбільш складна продовольча ситуація склалась в країнах, що розвиваються, на котрі припадає лише 1/3 світового збору зернових, 15−20% виробництва м‘яса, молока, яєць. Середня калорійність харчового раціону в цих країнах -- 2400 Ккал й 60 р білка за добу. У більшості із них харчування недостатнє й за калорійністтю й за кількісттю білків, що негативно позначається на здоров‘ї, працездатності й навіть на розумовому розвитку людей. Ще в середині минулого століття бразильський навчань Жозуе де Кастро написавши книжку «Географія голоду ». Відтоді голод у світі набравши ще більших масштабів. За нашого години «географію голоду «насамперед визначають найвідсталіші країни Африки. Південної й Південно-Східної Азії, де значна частина населення живе буквально на грані голодної смерті.

Кількість голодуючих у світі, за даними ООН, зросла із 460 млн. у 1970 р. до 550 млн. у 1990 р. й, можливо, досягне 600- 650 млн. у 2000 р. Це означатиме, що голодуватиме кожен десятий житель планети. У розвинутих країнах добове споживання їжі складає у середньому 33 000 кКал., а країнах що розвиваються — не понад 2200 кКал., при мінімальній нормі, визначеній органами ООН у 2400 кКал. Це тоді, коли при наявних технологіях обробітку землі, за прогнозами можна було б б прогодувати при вірному підході населення, яку в кілька разів перевищувало б сучасне.

Щоб розв‘язати глобальну продовольчу проблему, людство має повніше використовувати ресурси рослинництва, тваринництва й рибальства. При цьому воно та може йти двома шляхами.

Екстенсивний шлях -- ще далі розширення орних, пасовищних й рибопромислових угідь.

Та оскільки усі родючі й зручно розташовані землі практично уже освоєні, цей шлях вимагає дуже великих затрат.

Інтенсивний шлях -- полягає насамперед у підвищенні біологічної продуктивності існуючих угідь. Вирішальне значення для нього матимуть біотехнологія, впровадження нових високоврожайних сортів й нових методів обробки грунту, розвиток механізації, хімізації, а також меліорації, історія якої налічує уже кілька тисячоліть.

Проте меліорація земель також потребує старанної підготовки й прогнозування, бо досвід багатьох країн показує, що вон може спричинити до багатьох небажаних наслідків.

Перспективне вирішення продовольчої проблеми йтиме найшвидшим шляхом підвищення урожайності, збільшення площ зрошувальних земель та удосконалення технологій обробітку земель. Технічні можливості для впровадження таких заходів є лише у найрозвиненіших країнах, а тому важливо підкреслити необхідність всебічного співробітництва, яку може закласти основи прогресу у вирішенні продовольчої проблеми на планеті.

Щоб забезпечити населення землі продовольством, потрібно в останню чверть ХХ століття збільшити обсяг сільськогосподарського виробництва у два рази, але в середину ХХІ - у п «ять разі. Розрахунки показують, що, коли б досягнутий тепер у багатьох розвинутих країнах рівень продуктивності сільського господарства поширити на усі країни світу, можна було б б повністю задовольнитити потреби в продовольстві 10 млрд. Чоловік й навіть понад.

Отже, інтенсивний шляхголовний у розв «язанні продовольчої проблеми людства. Вже тепер він забезпечує 9/10 усього приросту продукції землеробства.

У наш годину питаннями, котрі є заговорили українською у «язані із глобальною продовольчою проблемою займається продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО). ФАО заснована 1945 р. Її офіційна позначка — поліпшення харчування й підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства й поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. Найвищий орган ФАО — конференція у складі представників всіх держав-членів. Керівний орган — рада у складі представників 49 держав-членів, які обирає конференція. Адміністративний орган — Секретаріат на чолі із генеральним директором. Місце перебування секретаріату ФАО — Рим.