Вступ. 
Теорії гомосексуальності

Обговорення теми гомосексуальності завжди набуває яскравого емоційного забарвлення та суперечливого характеру. Досі, не зважаючи на старання науковців та масштабні дослідження, залишаються нез’ясованими багато взаємопов'язаних питань, наприклад, такі:

Які причини появи гомосексуальності?

Чи є гомосексуалізм хворобою?

Чи піддається цей стан лікуванню/корекції?

Цей стан є вродженим чи може бути набутим?

Яким повинне бути ставлення до осіб нетрадиційної орієнтації з боку суспільства?

та ін.

Отже, що нам взагалі відомо щодо гомосексуальності?

Гомосексуальність (за радянські часи — гомосексуалізм, грец. homois — подібний і лат. seksus — стать) — одна з форм сексуальної орієнтації людини, стан людини, яка пов’язує свою психоемоційну і сексуальну сферу із особами своєї статі.

У широкому розумінні гомосексуальність людини — один із різновидів сексуальності, складовими якої є гомосексуальна орієнтація (сексуальний потяг до осіб своєї статі), гомосексуальна ідентичність (усвідомлення себе як особи гомосексуальної орієнтації) та гомосексуальна поведінка (сексуальна практика з особами своєї статі). У вузькому сенсі термін «гомосексуальність» використовують для позначення емоційного, романтичного, еротичного або сексуального потягу тільки і виключно до осіб своєї статі. Відповідно, гомосексуалами називають чоловіків та жінок, котрих протягом тривалого періоду часу приваблюють у сексуальному плані переважно особи однієї з ними статі.

Гомосексуальність, за даними різних дослідників, є дуже поширеним явищем, проте поширеність одностатевої сексуальності не може бути точно охарактеризована якимось одним числом. Зокрема, І.С.Кон наводить результати різних досліджень, переважно європейських, у найдостовірніших з яких цифри оцінки осіб гомосексуальної орієнтації коливаються між 1% та 6%, а гомосексуальні потяги та поведінку бодай раз пережили до 20,8% дорослих респондентів (серед чоловіків) та до 18,6% жінок. Причому цифри різняться за країнами. В іншій книзі він наводить дані звітів А. Кінзі про США, які показали, що біля 48% чоловіків та 19% жінок визнали у своєму сексуальному досвіді хоча б один гомосексуальний контакт.

Одним з найбільших і найретельніше організованих за вибіркою обстеження сексуальної поведінки вважається дослідження, проведене в Австралії протягом 2001/2002 років способом телефонного опитування серед 19 307 респондентів у віці від 16 до 59 років. У ньому виявлено, що 97,4% опитаних австралійських чоловіків самоідентифікувалися як гетеросексуали, 1,6% як гомосексуали і 0,9% як бісексуали. Серед опитаних австралійських жінок 97,7% самоідентифікувалися як гетеросексуали, 0,8% як лесбійки і 1,4% як бісексуали. Разом з тим, у тому ж опитуванні 8,6% чоловіків і 15,1% жінок відзначили у себе або наявність почуттів і потягу до своєї статі, або наявність деякого сексуального досвіду з особами своєї статі. Половина чоловіків і дві третини жінок, що мали деякий сексуальний досвід зі своєю статтю, вважають себе гетеросексуальними, а не гомосексуальними або бісексуальними.

В Україні опитування сексуальної поведінки не проводились. Чисельність ґеїв та лесбійок за різними соціологічними даними оцінюється від 420 тис. до 1,2 млн осіб, тобто від 0,9 до 2,6% громадян України.

Проблема гомосексуальності - багатогранна; зазначимо певні сторони:

поширеність, як вже зазначалося вище;

фундаментальність теоретичного значення;

соціокультурний бік (гомосексуальність і ставлення до неї займають важливе місце у будь-якій культурі);

віками заборонена, гомосексуальність всебічно цікавила людей, ця тема широко представлена у різних видах мистецтва.

Природа гомосексуальних стосунків є темою, вивченням якої займаються різні галузі природних і гуманітарних наук: від генетики і медицини до психології, гендерної теорії і філософії. Гомосексуальність розглядають і з точки зору тлумачення її культурами різних народів, і в контексті історичного моменту. Важливою тенденцією є аналіз гомосексуальності в політичному розумінні цього терміну як приналежності до певної соціально-активної частини населення, яка усвідомлює свої потреби і відстоює власні права. Гомосексуальність також вивчається з точки зору природних, біологічних передумов і проявів. Кожен з вищезгаданих напрямів вивчення гомосексуальності бере до уваги окремі важливі елементи, які разом складають цілісну картину цього явища, і, в той же час, руйнують міфологію і стереотипи навколо нього.

В науковому середовищі існує глибокий розкол в судженнях щодо походження та розвитку гомосексуалізму. Два основних існуючих направлень пояснення — це біологічний фактор обумовленості (генетична та гормональна), а також суспільно-психологичний фактор. Отже, розглянемо існуючі теорії.