Податки з прибутку (МСФЗ №12)

Фінансова Академія при Уряді Російської Федерации.

Московський фінансово — економічний институт.

Реферат.

Навчальна дисципліна: Міжнародні стандарти обліку и.

фінансової отчетности.

На тему: Податки з прибутку (МСФО № 12).

Студент групи У-51,.

Хохряков П. М.

Руководитель,.

Брусенцова У. И.

Москва.

2003 год.

Введение

…3 1. Мету й сфера застосування Стандарта…5 2. Податкова база…8 3. Тимчасові разницы…10 4. Оцінка відкладених налогов…13 5. Розкриття информации…16.

Заключение

…18.

Список литературы

…20.

Податок з прибутку (income tax) одна із найбільш поширених видів податків, сплачуваних комерційними компаніями. Проблеми обліку розрахунків з цьому податку багато чому подібні до різних країн. Загальний порядок відображення у фінансовому звітності розрахунків за податком на прибуток передбачено МСФО 12 .

Основне питання обліку прибуток у тому, аби відбити не лише поточні, а й майбутні податкові зобов’язання, що внаслідок відшкодування вартості активів чи погашення зобов’язань, включених до паливно-енергетичного балансу за станом звітну дату. Щоб вийти з цього питання застосовується механізм відкладених налогов.

Ідея відкладених податків у тому, що має визнати в звітності відкладену зобов’язання щодо сплаті податків, якщо відшкодування вартості будь-якого активу чи врегулювання якогось зобов’язання призведе до підвищення чи зменшенню податкові платежі в майбутніх періодах проти тим, коли така відшкодування чи врегулювання або не мали б податкових наслідків. Наприклад, дебіторська заборгованість за поставлену продукцію визнається в звітності у цьому періоді, коли продукція була продано; податкові наслідки у цій операції виникнуть лише за відшкодування вартості даного активу, тобто. на покупцем продукції. У цій ситуації у звітній періоді мусить бути показано сума відкладеної боргу сплаті прибуток, що у майбутньому періоді стане реальної заборгованістю до бюджету внаслідок оплати дебітором придбаної продукции.

Реалізація ідеї відкладених податків призводить до виникнення у фінансовому звітності таких особливих видів активів та зобов’язання, як відкладені податкові зобов’язання і відкладені податкові активи. Вони в зв’язки й з різницею між балансовою вартістю активів та зобов’язання та його податкової базою. Під податкової базою (tax base) активів та зобов’язання розуміється їхню вартість, принимаемая з оподаткування. До кожного виду активів та зобов’язання визначається така, що називається тимчасової різницею (temporary differences). Вона то, можливо оподатковуваної (taxable temporary differences), тобто. увеличивающей базу до розрахунку податку прибуток у майбутніх періодах, або вычитаемой (deductible temporary differences), тобто. зменшує базу до розрахунку прибуток в майбутніх періодах. У першому випадку в звітності відбивається відкладену податкове зобов’язання (deferred tax liability), тоді як у другий випадок — відкладений податковий актив (deferred tax asset). З іншого боку, відкладені податкові активи можуть бути у зв’язку з збитками минулих періодів, які приймаються до зменшення оподатковуваної бази на майбутніх периодах.

1. Мету й сфера застосування Стандарта.

Мета справжнього Стандарта у визначенні порядку обліку податків на прибуток. Головне питання в обліку податків з прибутку у тому, як враховувати поточні і залежать майбутні податкові последствия:

(a) майбутнього відшкодування (погашення) балансову вартість активов.

(зобов'язань), які зізнаються у балансі компании;

(б) операцій та інших подій поточного періоду, які зізнаються у фінансової звітності компании.

У самому визнання активу чи зобов’язання міститься вказівку те що, що отчитывающаяся компанія передбачає відшкодувати чи погасити балансову вартість цього активу чи зобов’язання. Якщо цілком імовірно, що відшкодування чи погашення цієї балансовою суми призведе до великим податкових платежах, ніж, які мали б місце, якби це відшкодування не принесла б ніяких податкових наслідків, то справжній Стандарт вимагає, щоб компанія визнавала відкладену податкове зобов’язання (відкладену податкове вимога), крім обмеженої кількості конкретних случаев.

Справжній Стандарт вимагає, щоб компанія враховувала податкові наслідки операцій та інших подій точно як і вона враховує самі ці угоди та події. Отже, податкові наслідки операцій та інших подій, визнаних в звіті прибутки і збитках, позначаються на тому ж звіті. Податкові наслідки операцій та інших подій, визнаних у капіталі, також висвітлюються у капіталі. Аналогічно, визнання відкладених податкових вимог, і зобов’язань при об'єднанні компаній впливає суму позитивної чи негативною діловій репутації, виникає у своїй об'єднанні. Справжній Стандарт також стосується визнання відкладених податкових вимог, що виникають у з неприйнятими податковими збитками чи невикористаними податковими кредитами, подання про податки з прибутку у фінансовому звітності і розкриття інформації, що належить до податках з прибутку. Справжній Стандарт має запрацювати для обліку податків на прибыль.

Для цілей справжнього Стандарта податки з прибутку включають усе національні й іноземні податки, базою котрим служить оподатковуваний прибуток. Податки з прибутку включають такі податки, як, утримуваний у джерела, які сплачуються дочірньою компанією, асоційованої компанією чи спільним підприємством з доходів, распределяемые отчитывающейся компанії. У деяких юрисдикціях податки на прибуток сплачуються за вищою чи з дешевше ставці, якщо частину або весь прибуток чи нерозподілена прибуток виплачуються в ролі дивідендів. У деяких інших юрисдикціях, податки з прибутку може бути поворотними, якщо частка чи весь прибуток чи нерозподілена прибуток виплачуються як дивідендів. Справжній Стандарт не уточнює, коли чи як компанія має враховувати податкові наслідки дивідендів та інших форм розподілів прибутку, вироблених отчитывающейся компанією. Справжній Стандарт уникає методів обліку урядових субсидій (дивися МСФО 20, Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядової допомоги) чи інвестиційного податковий кредит. Проте справжній Стандарт стосується обліку тимчасових різниць, які можна результатом що така субсидій чи інвестиційних податкових кредитів. У цьому стандарті такі терміни використовують у зазначених значеннях: Облікова прибуток — свята прибуток або збиток у період, до відрахування витрат за податку. Оподаткований прибуток (податковий збиток) — це сума прибутку (збитку) за період, обумовлена відповідно до правилами, встановленими податковими органами, щодо якої сплачується (відшкодовується) податку з прибутку. Витрати з податку (відшкодування податку) — це сукупна величина, включена до уваги чистий прибуток чи збитків у період щодо поточного і відкладеного податку. Поточні податки — це сума податків з прибутку до сплати (до відшкодування) в відношенні оподатковуваного прибутку (податкового збитку) у період. Відкладене податкові зобов’язання — це податок з прибутку, підлягають сплату у майбутніх періодах щодо оподатковуваних тимчасових різниць. Відкладене податкові вимоги — це податок з прибутку, возмещаемые в майбутніх періодах щодо наступного: (a) вычитаемых тимчасових різниць; (б) перенесених наступний період неприйнятих податкових збитків; (в) перенесених наступний період невикористаних податкових кредитів. Тимчасові різниці - це різниці між балансовою вартістю активу чи зобов’язання та його податкової базою. Тимчасові різниці може бути: 1) налогооблагаемыми, які представляють тимчасові різниці, що призводять до виникнення оподатковуваних сум щодо оподатковуваного прибутку (податкового збитку) майбутніх періодів, коли відшкодовується чи погашається балансову вартість цього активу чи зобов’язання. 2) вычитаемыми, які представляють тимчасові різниці, що призводять до виникненню сум, які віднімаються при розрахунку оподатковуваного прибутку (податкового збитку) майбутніх періодів, коли відшкодовується чи погашається балансову вартість цього активу чи обязательства.

2. Податкова база.

Насправді буває достатньо важко визначити податкову базу для конкретних видів активів чи зобов’язань, і навіть обставини, що призводять до появи тимчасових різниць. За загальним правилом податкової базою зобов’язання є його балансову вартість за мінусом від суми, що у майбутньому зменшить оподатковувану базу. Наприклад, тоді як звітності відбито кредиторської заборгованості за витратами, які приймаються до зменшення оподатковуваної бази мері оплати, то податкова база цієї кредиторську заборгованість дорівнює нулю у цьому звітному періоді, а тимчасова різниця дорівнює сумі даних витрат. Коли звітності відбито кредиторської заборгованості за витратами, які приймаються для цілей оподатковування, її податкова і бухгалтерська бази рівні, й взагалі ніяка тимчасова різниця не возникает.

Податкової базою активу є сума, що вчетверо-вп'ятеро зменшує оподатковувану базу у цьому періоді, у якому компанія отримає налогооблагаемые економічні вигоди внаслідок відшкодування балансову вартість даного активу (продажу чи використання). Наприклад, внаслідок використання об'єкта основних засобів компанія отримує оподатковувану виручку, яка зменшується у сумі амортизації. Після закінчення терміну корисною служби об'єкта нагромаджена сума амортизації дорівнюватиме його вартості. Тож у момент купівлі об'єкта основних засобів тимчасова різниця немає, оскільки отримувана виручка зрештою буде зменшено протягом усього вартість об'єкта як цілей бухгалтерського обліку, так й у цілей оподатковування. Але вона утворюється згодом у результаті застосування різних норм амортизації у бухгалтерському обліку й у податкових цілей. Це спричиняє відмінності залишкової вартості основних засобів, відбитій у фінансовому звітності, вартості, підрахованою для податкових цілей. Ця різниця є часове різницею, через яку має бути розраховане відкладену податкове зобов’язання чи актив. Приклад. Об'єкт основних засобів, вартістю 3 млн. має термін корисного спрямування бухгалтерських цілей 5 років. Для цілей оподатковування він амортизується протягом 3 років. Наприкінці 2-го року залишкова вартість об'єкта по бухгалтерського балансу дорівнює 1800 тис., а податкову базу становить 1 млн. Отже, за станом кінець 2-го року відкладену податкове зобов’язання становитиме (1800 — 1000)*35% = 280 тис. (де 35% -ставки податку з прибутку). Інакше майбутніх періодах податкові платежі зростуть, оскільки об'єкт буде самортизирован з метою оподаткування. У звіті прибутки і збитках позначиться сума 140 тис. як відмінність між сумою накопиченого зобов’язання за минулий період, і сумою податкового зобов’язання до кінця другого періоду (280 — 140 =140). По окремим звітним періодам відкладену податкове зобов’язання розподілиться так: |Звітний рік |1-ї |2-ї |3-й |4-й |5-ї | |Податкова |2 000 000 |1 000 000 |0 |0 |0 | |база | | | | | | |Бухгалтерская|2 400 000 |1 800 000 |1 200 000 |600 000 |0 | |база | | | | | | |Податкове |140 000 |280 000 |420 000 |210 000 |0 | |зобов'язання| | | | | | |у балансі | | | | | | |Сума |140 000 |140 000 |140 000 |-210 000 |-210 000 | |відкладеного | | | | | | |податку | | | | | | |звіті про | | | | | | |прибутках і | | | | | | |збитках | | | | | |.

Як бачимо, в звіті прибутки і збитках сума прибуток, куди входять поточну заборгованість та суму відкладеного податку, становитиме 35% від суми бухгалтерської прибутку. Ефект тимчасової різниці між податкової і бухгалтерської базою даного об'єкта основних засобів рівномірно розподілено за періодами. Починаючи з 4-го року податкове зобов’язання зменшується, тобто. відкладений податок трансформується на поточні податкові зобов’язання. |Звітний рік |1-ї |2-ї |3-й |4-й |5-ї | |Прибуток до |1 500 000 |1 500 000 |1 500 000 |1 500 000 |1 500 000 | |відрахування | | | | | | |амортизації | | | | | | |Амортизаційні |600 000 |600 000 |600 000 |600 000 |600 000 | |відрахування | | | | | | |Прибуток після |900 000 |900 000 |900 000 |900 000 |900 000 | |відрахування | | | | | | |амортизації | | | | | | |Сума податку | | | | | | |прибуток у звіті| | | | | | |прибутки і | | | | | | |збитках — | | | | | | |Усього |315 000 |315 000 |315 000 |315 000 |315 000 | |До того ж | | | | | | |• поточна |175 000 |175 000 |175 000 |525 000 |525 000 | |• відкладена |140 000 |140 000 |140 000 |-210 000 |-210 000 |.

3. Тимчасові разницы.

Під час підготовки російськими компаніями звітності відповідно до МСФО часто виникають такі тимчасові різниці, стають джерелом відкладених податкових активів чи обязательств:

. відбиток виручки для бухгалтерських цілей призводить до утворення дебіторську заборгованість. Податкова база дебіторську заборгованість дорівнює нулю, оскільки ця виручка підлягає налогообложению.

;

. негрошові активи й інвестиційні зобов’язання переоцінюються згідно с.

МСФО 29 з урахуванням індексу інфляції, а розрахунку прибуток приймаються на другий оцінці. Передбачається, у результаті використання переоцінених активів компанія отримає економічну вигоду незгірш від, ніж їх переоцінена вартість. І сума даній економічній вигоди може бути зменшена лише з величину податкової бази цього активу. Тож у майбутньому компанія змушена буде заплатити податку з цієї разницы;

. в звітності по МСФО відбивається кредиторської заборгованості, пов’язана з усіма видатками звітний період (виходячи з концепції нарахування), а цілей оподатковування ці витрати зменшують налогооблагае-мую базу принаймні отримання підтверджують документів або в міру їхнього оплаты;

. в звітності по МСФО відбивається сума нарахованих на користь компанії відсотків у період, хоча це сума збільшить оподатковувану базу тільки в міру фактичного їх отримання (виходячи з відповідної банківської выписки).

У разі вычитаемых тимчасових різниць в звітності визнається відкладений податковий актив. Це означає, у майбутньому податкові платежі буде зменшено у сумі такого податкового активу. Проте, керуючись горезвісним принципом обачності, відкладені податкові активи можна визнати в звітності в тому разі, якщо із великим рівнем імовірності можна стверджувати, що у майбутніх періодах компанія, матиме оподатковувану прибуток. Цю вимогу особливо зрозуміло саме у відношенні відкладених податкових активів, що з збитками минулих періодів. Збитки можуть зменшити оподатковувану базу майбутніх періодів, лише коли компанія матиме прибуток. Якщо вона протягом тривалого збитковий (що навіть означатиме неможливість продовжувати діяльність у доступному для огляду майбутньому), то ймовірність використовувати відкладений податковий актив й одержати пов’язані з нею економічні вигоди (у вигляді зменшення податкових платежів) досить низька. З іншого боку, можливі обмеження на тривалість періоду, протягом якого такі збитки можуть зменшувати оподатковувану базу. Проте компанія має оцінювати можливість використання не відображених у звітності відкладених податкових активів на кожну звітну дату. Якщо стає імовірним отримання прибутку на майбутніх періодах, відкладений податковий актив підлягає визнанню в звітності. І навпаки, балансову вартість відкладеного податкового активу повинна перевірятися за станом кожну звітну дату, і коли можна з великою мірою вірогідності судити, що ця компанія матиме оподатковувану прибуток у майбутніх періодах, то сума відкладеного податкового активу уменьшается.

Окремо слід розглянути тимчасові різниці, що виникають у з інвестиціями дочірні і асоційовані компанії та спільну діяльність. Вони уявляють собою різниці між податкової базою таких інвестицій, тобто. фактичної собівартістю інвестицій, та його бухгалтерської базою, тобто. часткою інвестора в чистих активах дочірньою, асоційованої компанії спільної прикладної діяльності, включаючи суму гудвила. Дані тимчасові різниці творяться у наступних случаях:

. за наявності нерозподіленого прибутку в дочірню компанію, асоційованої компанії спільної прикладної діяльності, яка то, можливо ними распределена;

. за зміни курсу іноземної валюти, коли дочірня компанія лежить у інший стране;

. при зменшенні балансову вартість інвестицій у асоційовану компанію до їх возмещаемой суммы.

У зведеної фінансової звітності тимчасові різниці можуть бути різні від тимчасових різниць в індивідуальної звітності материнської компанії, що у індивідуальної звітності інвестиції можуть відбиватися по собівартості чи з переоціненою стоимости.

Що стосується відкладених податкових зобов’язань, що виникають у з налого-облагаемыми різницями інвестування в дочірні і асоційовані компанії та спільну діяльність, є певні винятку. У частковості, у фінансовому звітності не відбиваються відкладені податкові зобов’язання, коли інвестор може контролювати терміни зменшення тимчасової різниці і навіть мабуть, що це різниця нічого очікувати зменшуватися у майбутньому. Передбачається, що материнська компанія може контролювати політику виплати дивідендів дочірньою компанією, а тому вона контролює терміни зменшення тимчасових різниць, що з інвестиціями (зокрема різниць від перерахунку звітності дочірніх компаній в звітну валюту). Якщо материнська компанія вважає, що прибуток дочірньою компанії нічого очікувати розподілятися у майбутньому, вона відбиває звітності відкладену податкове зобов’язання. На відміну від цієї ситуації з дочірньою компанією інвестор звичайно може спричинити політику виплати дивідендів асоційованої компанією, бо має контролю за ній. Тож у відсутність спеціальних угод про нераспределении прибутку на недалекому майбутньому інвестор відбиває звітності відкладену податкове обязательство.

Для визнання у звітності відкладених податкових активів, що з інвестиціями дочірні і асоційовані компанії, встановлено більш жорсткий критерій, ніж для відкладених податкових зобов’язань. Активи зізнаються тільки тоді ми, коли тимчасові різниці зменшуватимуться в недалекому майбутньому. У цьому в компанії мусить бути оподатковуваний прибуток, що можна зменшити у сумі цього актива.

4. Оцінка відкладених налогов.

Оцінюючи відкладених податкових активів та зобов’язання повинна застосовуватися ставки податку, яка може бути існуватиме в момент цього активу чи врегулювання зобов’язання. Припущення щодо ставки податку робиться виходячи з існуючих чи оголошених на звітну дату ставок майбутніх періодів. Однак у вона найчастіше з оцінки застосовується діюча на звітну дату ставки податку, оскільки як можна передбачити зміну у майбутньому. У наведеному вище прикладі застосовувалася ставки податку 35% як діюча на звітну дату. Якби мали прийнято відповідні рішення про зміну ставки прибуток остаточно звітного року, то, при розрахунку відкладених податкових зобов’язань чи активів міг би застосовуватися нова ставка.

Нерідко податкові наслідків від відшкодування балансову вартість активу залежить від способу відшкодування. Тому оцінка відкладених податків виробляється з гаданого способу відшкодування активів чи врегулювання зобов’язань за станом звітну дату. Коли компанія має намір відшкодовувати вартість об'єкта основних засобів шляхом застосування їх у виробництві, оподатковуваний база зменшуватиметься у сумі амортизації, і прибуток оподатковуватиметься за однією ставці. Якщо компанія має намір продати об'єкт отже відшкодувати його, вона може застосовуватися інша ставки податку з прибутку чи встановлюється інший порядок відшкодування збитку. Якщо звітності, складеної по МСФО, вартість основних засобів, матеріально-виробничих запасів чи інвестицій списана до їх возмещаемой суми (чи ці активи відбиті по справедливою вартості (fair value), яка нижче фактичні витрати на придбання) і навіть компанія планує продати дані активи, то звітності не відбивається сума відкладеного податкового активу. У цьому разі податкової базою активу є його возмещаемая сума. Якби компанія мала намір використовувати ці кошти чи матеріальновиробничі запаси у виробництві, то податкової базою активу було б його собівартість, що у собівартість проданої продукції включалася б відповідну частину собівартості активу. Проте компанія міг би отримати втрати від продажу продукції, оскільки возмещаемая сума активу менший за нього собівартості (через погіршення його споживчих властивостей чи зміни кон’юнктури ринку). У разі збиток зменшив б оподатковувану базу.

Відкладене податкові активи і реструктуризувати зобов’язання є досить довгостроковими об'єктами: період погашення їх часто обчислюється кількома роками. Тому іноді йдеться про можливості відображення в звітності дисконтированной суми відкладених податків. Проте МСФО 12 забороняє дисконтирование відкладених податків. Це тим, що дисконтирование передбачає підготовку детального розкладу погашення відкладених податків. Найчастіше виникла потреба досить складного розрахунку, ще, порушується порівнянність даних звітності різних компаний.

Зазвичай виникаючі відкладені податки зізнаються у звіті прибутки і збитках, оскільки більшість тимчасових різниць з’являється тому, що доходи чи витрати входять у звіт прибутки і збитках для бухгалтерських цілей й у цілей розрахунку прибуток у різні звітні періоди. Це діє навіть у тому випадку, коли відкладений податок виникає через неможливість виконати зміни тимчасових різниць, а внаслідок зміни ставки податку, перегляду можливості відшкодування відкладених податкових активів (зміну ймовірності прибутку на майбутніх періодах) чи то з зміни способу відшкодування відповідного активу, з яким пов’язаний відкладений податок. Разом з тим із цього правила є винятку. Коли податок з’являється у через відкликання операцією, результат якої було відбито безпосередньо за статтями капіталу, податкові наслідки також має бути проведено за статтями капіталу. Прикладом такої операції є переоцінка основних засобів чи довгострокових інвестицій. Якщо переоцінена вартість приймається відповідно до законодавством як податкова база, то тимчасова різниця немає. Якщо ні, то майбутньому компанія отримує бьльшую виручку, аби відшкодувати переоцінену вартість об'єкта основних засобів. При розрахунку ж оподатковуваної бази компанія зможе відшкодувати лише собівартість об'єкта. Тому виникне податковий ефект від участі переоцінки. У разі даної різниці в останній момент переоцінки об'єкта основних засобів сума відкладеного податкового зобов’язання відбивається у кореспонденції з рахунком резерву по переоценке.

Іншими прикладами операцій, наслідки яких відбивається за статтями капіталу разом із які виникають податковим ефектом, є: зміна вхідного залишку резервів через зміну облікової політики чи виправлення фундаментальних помилок минулих років; курсові різниці від перерахунку звітності іноземних дочірніх чи асоційованих компаній, не є невід'ємною частиною компанії. Які Утворюються відкладені податки позначаються на балансі окремої статтею в кореспонденції зі звітом про прибутках і збитках чи статтями капіталу. Зменшення залишку відкладених податків відбивається у звіті прибутки і збитках. Уся сума відкладених податків відбивається у балансі як довгострокові активи чи зобов’язання, оскільки часто складно розподілити суму за термінами реалізації (погашения).

Спеціальне правило встановлено для взаємозаліку відкладених податкових активів та зобов’язання. У звітності чиста сума відкладених податків відбивається тільки тоді ми, коли компанія проти неї зменшувати поточні (реальні) податкові зобов’язання у сумі поточних податкових активів і коли відкладені податки ставляться до податком з прибутку, встановленому одним і тим самим законодавством одній чи різних компаній. У цьому іншому випадку компанії повинен мати наміри погашати свої поточні податкові зобов’язання чи відшкодовувати поточні податкові активи спільно чи одночасно у кожному майбутньому періоді, коли значна сума відкладених податків погашатиметься чи відшкодовуватися. Інакше кажучи, їх компанія, розташована у одній країні і уплачивающая чисту суму з прибутку відповідно до вимогами законодавства цієї країни, відбиває балансі чисту суму відкладених податків. Проте за складанні зведеної звітності залежно від обставин відкладені податки можуть показуватися развернуто.

5. Розкриття информации.

МСФО 12 вимагає як відбити суму з прибутку у самому звіті прибутки і збитках, а й розкрити основні його компоненти. У вона найчастіше основними компонентами прибуток є поточний податку з прибутку і відкладений податок, пов’язані з виникненням в конкретному періоді тимчасових різниць і із зменшенням залишку відкладеного податку у період. До того ж податку з прибутку може охоплювати суму відкладеного податку, що у через відкликання: зміною ставки податку; уточненням оцінки відкладених податкових активів; визнанням відкладених активів щодо збитків минулих років; коригуванням облікової политики.

Відповідно до наведеного вище прикладу, відкладений податок забезпечує відповідність між сумою бухгалтерської прибутків і величиною податку прибуток у звіті прибутки і збитках. Але це відповідність по більшої частини порушується. У найпростішому випадку він порушується через існування витрат, які приймаються до зменшення оподатковуваної бази, чи прибутку, яка входить у оподатковувану базу чи оподатковується з іншої ставці. У разі не виникають тимчасові різниці, позаяк у майбутньому не очікується ніяких змін податкові платежі. Інакше, різниця, що виникла звітному періоді, має постійний характер. Тому МСФО 12 вимагає розшифрувати в звітності, як співвідносяться податку з прибутку в звіті прибутки і збитках з сумою, отримувана шляхом множення бухгалтерської прибутку на ставку податку з прибутку. Різницю між даними сумами составляют:

. витрати, не прийняті зменшення оподатковуваної базы;

. доходи, оподатковувані з іншої ставці (зокрема доходи, отримані іншій країні і оподатковувані там з іншої ставці) чи виключені з оподатковуваної бази, наприклад пільги з податку прибыль;

. суми відкладених податкових активів, які було визнано у звітній періоді, зокрема активи, пов’язані зі збитками поточного периода;

. суми відкладених активів, які і були визнані у масштабах попередніх періодах, але через зміну обставин відбито у звітності нинішнього року періоді, і т.д.

До кожного виду тимчасової різниці, існуючої на звітну дату і звітну дату попереднього часу, потрібно розкрити суму відкладеного податку, відображеного у балансі і звіті прибутки і збитках. Останню суму годі й розкривати, коли його легко вважати за зміну залишків відкладених податків на попередню і поточну звітні дати. Необхідно також привести суму тимчасових різниць, з яких звітності ні визнаний відкладений податковий актив, і навіть суму тимчасових різниць, що з інвестиціями дочірні чи асоційовані компанії, по якою визнано відкладену податкове зобов’язання. У окремих випадках важко підрахувати суму відкладеного податкового зобов’язання в інвестиціям в дочірні чи асоційовані компанії, тому можливо розкрити лише тимчасову різницю. У разі, якщо компанія відбила в звітності податковий актив і було збитковий нинішнього року чи попередньому періоді, в звітності наводиться пояснення визнання відкладеного актива.

З іншого боку, тоді як звітному періоді були операції, результат і податковий ефект яких відбивався за статтями капіталу, то сума податкового ефекту повинен бути розкрито окремо. Коли звітному періоді відбувається зміна ставки податку, на такому факті може бути пояснений в отчетности.

Укладання. Справжній Стандарт («МСФО 12 (переглянутий) ») заміняє Міжнародний стандарт фінансової звітності МСФО 12, Обліку прибуток («вихідний МСФО 12 »). МСФО 12 (переглянутий) діє для дисконтних періодів, які з чи ж після 1 січня 1998 року. Основні зміни по порівнянню з МСФО 12 полягають у наступному: Вихідний МСФО 12 жадає від компанії враховувати відкладений податку з допомогою методу відстрочки чи методу зобов’язання, що перепадав іноді називають методом зобов’язань за звітом прибутки і збитках. МСФО 12 (переглянутий) забороняє застосування методу відстрочки і впроваджує іще одна метод зобов’язань, що перепадав іноді називають методом зобов’язань за балансом. Тимчасові різниці також з’являються у наступних обставин, які ведуть до виникненню тимчасових різниць, хоча вихідний МСФО 12, роздивлявся їх точно як і, як і угоди, викликали тимчасові різниці: (a) дочірні підприємства, асоційовані компанії спільні компанії не розподілили все своє прибуток материнським компаніям чи інвесторам; (б) активи переоцінюються, а еквівалентна коригування для податкових цілей немає; (з) видатки об'єднання компаній у формі придбання розподіляються на придбані идентифицируемые активи й інвестиційні зобов’язання з їхньої справедливою вартості, але еквівалентна коригування для оподаткування не виробляється. Вихідний МСФО 12 дозволяв компанії не визнавати відкладених податкових вимог, і зобов’язань, коли було обгрунтоване доказ того, що тимчасові різниці ні повернуті протягом значного періоду часу. МСФО12 (переглянутий) вимагає, щоб компанія визнавала відкладену податкове зобов’язання чи (за наявності визначених умов) вимога всім тимчасових різниць, з деякими винятками. Вихідний МСФО 12, вимагав, щоб відкладені податкові вимоги, які виникли у результаті збитків цілях оподаткування, мали визнаватися як активу тільки тоді ми, коли була абсолютна гарантія те, що майбутня оподатковуваний прибуток буде достатня для реалізації податкової пільги прийняття збитку попереднього періоду. МСФО 12 (переглянутий) вимагає, щоб відкладені податкові вимоги зізнавалися тоді, коли є можливість, що отримана оподатковуваний прибуток, з допомогою якої можна реалізувати відкладені податкові вимоги. Коли компанія має податкові збитки, вона визнає відкладену податкове вимога лише у тій мірі, як і є достатні налогооблагаемые тимчасові різниці, чи існує якесь інше переконливе свідчить про те, що вона розташовувати достатньої оподатковуваної прибутком. МСФО 12 (переглянутий) забороняє визнання відкладених податкових зобов’язань та відкладених податкових вимог, що виникають у з певними активами чи зобов’язаннями, балансову вартість яких відрізняється при початковому визнання від своїх початкової податкової бази. Вихідний МСФО 12 не розглядав докладно коригування справедливою вартості, вироблені при об'єднанні компаній. Такі коригування ведуть до появи тимчасових різниць і МСФО 12 (переглянутий) вимагає, щоб компанія визнавала виникає відкладену податкове зобов’язання чи (при відповідність критеріям ймовірності визнання) відкладену податкове вимога з певним впливом визначення величини позитивної чи негативною діловій репутації. Проте МСФО 12 (переглянутий) забороняє визнання відкладених податкових зобов’язань, що виникають з самої ціни компанії (якщо амортизація діловій репутації не підлягає віднімання з оподаткування) і відкладених податкових вимог, що виникають з негативною діловій репутації, яка враховується як відкладений доход.

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності. М.: видання російською. Аскери-АССА, 1999. 2. Б. Нидлз, Х. Андерсен. Принципи бухгалтерського обліку. М.: Фінанси і статистика, 1996. 3. Соловйова О. В. Зарубіжні стандарти облік і звітність. М.: «Аналитика;

Пресс", 1998. 4. Стукотів С.А., Стукотів К.С. Міжнародна стандартизація і гармонізація облік і звітність. М.: «Бухгалтерський облік», 1998. 5. Терехова В. А. Міжнародні стандарти фінансової звітності, ФА, 1999.