Основные етапи еволюції економічної теории

Основные етапи еволюції економічної теории.

Эк. думка заснувалась за умов освіти рабовласницьких держав. Тоді виникла приватна власності, гроші, торгівля, ринок, ціни. На сході в 5−4 тис. до зв. е. були висловлювання учених, релігійних діячів, що стосуються рабовласництва. Конфуцій (551) говорив, якості повинен мати імператор: «Вона має бути батьком нації, освіченим, здатним зробити гос-во багатим, а й народ задоволеним». Древ. Індія (4−3 в. до н.е.) Каутилья, радник царя, залишив настанови для царя: -повинен підтримувати розподіл суспільства до касти, -треба здійснювати контролю над польовим землеробством, -контролю над ремеслами, -нагляд за торгівлею, -контролю над збиранням налогов.

Древн. Греція Ксенофон (впровадив поняття економіка (правила ведення госп), написав трактат про домоведенні), Платон (має бути розподіл праці), Аристотель (все види діяльності ділив на 2 сфери Экономика (удовлетворение потреб), хрематистика (богатство не чесним шляхом) (5−4 в. до н.е.) ученые-философы, рабовласники: -запровадити розподіл праці, -набирати управляючих із рабів і заохочувати їх, -натур. госп., ведущееся працею рабів — нормально.

Эк. думку епохи середньовіччя. Ек. думку мала релігійну забарвлення. Хрестианство-протестанская релігія рабів. Хрест-во проголошувало рівність розумового і физич. праці, засуджувало багатства, частн. власність, лихварство, мораль -обов'язковість праці. Потім хрест. мораль змінилася за гірший бік: церква відійшла догм раннього хрес-ва, на підтримку феодалів отримувала наділи земель. Середньовічний теолог Хома Аквінський 13 в. обгрунтував правомірність кріпацтва (землі без хазяїна повинно бути). У 14 столітті у західної Європі феодалізм вступив у стадію розкладання. Міцнів. право зникло, натуральне госп. замінюється товарно-грошовим. Багатство сращевается з грішми, а радники королів пишуть трактати про деньгах.

Меркантилізм. У 16−18 ст. у надрах феод-ма сформувався новий спосіб про-ва — капіталізм. У його формування великій ролі зіграли буржуазія і купці. Їх погляди утворили першу ек. теорію — меркантилізм. До сформування капіталу потрібні 2 умови: гроші, свобод. рабоч. сила + підприємницькі здібності. Мерк-ты вважали, що основою багатства є гроші. Джерело для отримання грошей — зовнішня торгівля і нееквівалентний обмін. Мерк-зм пройшов 2 стадії розвитку: 1) Ранній мерк-зм (16 В.): денеж. баланс (щоб мати гроші не йшли із країни), запровадили політику протекционирования. 2) (17 В.) проводить політику торгового балансу (вивезення собств. товарів переважає над ввезенням). Заходи: заохочення експортної торгівлі преміями, заборона вивезення необработ. сировини, створення монопол. торгових компаній типу Ост-Індської. Висновок: теорія мерк-ов, втілена у эк. политику, зробила Англію найбагатшої країною.

Фізіократи (греч.власть природи) — Кенэ, Тюрго. Школа сформувалася мови у Франції. Сільське хоз-во — переважна галузь. Зміст навчань: -критика меркантелистов. Вважали, що багатством не торгівля, а продукций с/г., -поділяли суспільство на 3 класу (продуктивний, клас власників, непроизвод. клас). Фізіократи домагалися ек. політики спрямованої в розвитку великого землеробства, потрібно було оголосити своб. конкуренцію, податки покласти земел. власників. Вони довели неспроможність феод. системы.

Класична школа. Це період первонач. накопичення феод-ма, коли у надрах кап-ма рождалсь англійський кам-зм. Петти відстоював недоторканність ч/с, вважав джерелом багатства — сферу матер. про-во, необхідно розширити сферу про-ва, і звужувати сферу звернення, визнавав, що й помірний працю врятує націю. Сміт був економістом мануфактурного періоду: застосовувався річковий працю. Сміт вважав, що запорукою успішності госп. розвитку явл. ек. свобода робітників і капіталістів, ч/с, свобода підприємництва, свобода конкуренції. Вважав, що завдання політ. економії визначити общ. умови зростання нац. багатства, товар має споживчу і мінову вартість, вартість товару визначається кол-вом витраченого праці. Рікардо — представник класичної школи. Він чудово бачив в кап-ме прогресивний спосіб про-ва, через те, щоб с/г велося капітал. шляхом, завдання ек. Теорії визначення законів. Управляючих розподілом праці між на два класи суспільства. Вважав, що його теорією кап-ма є стоимостью.

Утопічний социолизм і капіталізм. У 15−16 столітті недоліки кап-ма викликали критику. Найкращі уми виступили за нову, справедливу, засновану на братерство і рівності систему. Мор «Утопія» — опис ідеального ладу, яка була на острові Утопія. Праця — загальна обов’язок, розподіл за потребами. (Компанелло, Мабли). Руссо: несправедливо концентрувати собст. тільки в руках, народ має декларація про насильницьке усунення несправедливості.

Французькі утопісти — Сен Симон, Фур'є. У 1848 році на прохання франц. комунистов Маркс і Енгельс написали маніфест кому. партії: -ліквідація ч/с коштом виробництва та землю, -запровадження колективної собст-ти, -однакова обов’язок праці всім. Було написано № томи «Капіталу». (1 томупроцес про-ва капіталу, поляризація капіталу, 2 — відтворення кап-ла, 3 — воспроизводставо загалом, як створюється додаткова вартість). Значення марксизму: це нова ек. теорія, що з соціологією. Росіяни марк-ты: Плеханов, Ленін, Сталін.

Маржинализм — теорія граничною корисності і в об'єктивній цінності. Школа мар-ма намагалася розробити теорію поведінки споживача. Для покупця важлива корисність товару та її ціна. У тому аналізі обміну багато уваги приділялося микроанализу. Корисність — це здатність будь-якого товару задовольнити потреба. Існує закон насичення потреби: із задоволенням потреб потреба у якомусь благо починає знижуватися. Значення мар-ма: -вони нарешті почали переглядати предмет ек. теорії, -з урахуванням мар-ма сформувалася неоклассич. теорія, — вони повернули ек. теорію обличчям до споживача.

Натуральная і товарна форми організації товарного про-ва.

История знає 2 основних форми організації товарного виробництва: натуральна і товарна. Вони відрізняються розвиненістю громадського праці, замкнутістю і відкритістю економіки, ек. формою виготовлення продукту, виглядом ек. перетинів поміж виробництвом і які споживачем. Натуральне госп — система організації ек. відносин, коли він люди створюють продукт задоволення власних потреб: ручний універсальний працю, найпростіша техніка, замкнутість і само-обеспечение, прямі ек. зв’язку. Людина з’явився 1 млн. років як розв’язано. 7−5 тис. років до зв. е. — епоха колекціонерства. Відтворюючий госп — обробіток земель, поява свійських тварин. Винайшли соху. Усередині громади з’явилися приватники, громада розпалася на сім'ї. З землеробських громад виділилися 3 поділу праці: скотарські племена, ремісники, купці. Отже, із натурального господарства вимальовувалось товарне. Товарне госп — це система, де продукти праці призначаються обмінюватись над ринком: громадське поділ праці, економічна відособленість, відділення промисловості від с/г, поява ч/с, поява товару — продукту праці, виробленого на продаж, а чи не для власного вжитку. Товарне про-во ділиться на просте (ремесло, дрібне про-во) і капіталістичне (велике про-во, поява грошового звернення, поняття товар).

Собственность і його форми. Багатоукладна та змішана экономика..

Собственность — явище складне й багатомірне. Це ставлення людини до речі. У господарському житті фігурують кошти виробництва, предмети праці, Взаємини людей. Власність є основою решти ек. відносин. При рабстві і феодалізмі власність явл. основою позаекономічного примусу. При капіталізмі сущ. економічне примус до праці. Через відносини власності виражаються самі глибинні зв’язку й взаємозалежності у суспільстві, тобто. виражається сутність ек. буття. Власність є відносини для людей щодо привласнення бюджетних коштів пр-ва і продуктів труда.

История знає 2 типу власності: загальна і приватна.

Эк. відносини власності припускають суб'єктів власності і розбазарювання майна. Ставлення власності - майнове ставлення. Воно лежить в основі госп життя. При з’ясовування стосунків власності постає запитання: 1) Хто володіє, користується ек. владою. 2) Яким способам способом майно. 3) Кому дістаються прибутки від його использования.

Следовательно, система відносин власності входять такі элементы:1) ставлення присвоєння. 2) ставлення госп. використання. 3) ставлення экономическ. реалізації собственности.

При вивченні власності трапилося в ринковій економіці треба мати у вигляді кому належать засоби виробництва. Ставлення госп. використання: Власник може здавати у найм (чи концесію). Система відносини власності породжує матеріальні, грошові інтереси. Відносини власності закріплюються в законодательстве.

Через право (звід законів) люди стають носіями правий і обязанностей.

По Російському законодавству першим явл. фізична особа чи громадянин, другим — юридична особа, третім — держава, четвертим — муніципалітет чи місцевих органів власти.

Есть об'єкти права власності: 1) нерухомість (земля, будинку, квартири). 2) рухоме майно (гроші, цінних паперів) 3) інтелектуальну власність (товарні знаки, произведения).

В результаті держ. регулювання появл. право власності. Воно включає: володіння, користування, розпорядження (заповіт, передача).

Американский економіст Коуз розробив ек. теорію прав власності. Він, що це пучок прав, а чи не окреме право власності. Він охоплює 11 різних прав: володіння, право управління, з доходу від власності, на відчуження, декларація про безпеку, декларація про передачу власності ін. особам, декларація про суд. защиту.

Формы власності. 1) приватна (1. трудова (коли сама власник коштів пр-ва працює і живе своєю працею, 2. нетрудовая (підприємець володіє підприємством, і наймає робочої сили)). 2) загальна долевая власність. Вона созд. шляхом поєднання приватних вкладів або часток, управляється колективно. Доход залежить: від величини внеску, від трудового вкладу (товариство, спільні підприємства, господарські товариства). 3) Загальне спільне присвоєння. Це колективне володіння (сімейна власність, майно ремісничої майстерні). Ні розподілу. До неї належить держ. власність, муніципальна собственность.

Еволюція форм власності у країнах: 1) власність при чистому капіталізмі 18−19 ст. Усі підприємства созд. и належать й управляються ними ж. 2) Кінець XIX, 20 століття. На заході відбувається еволюція форм собственности. предприятия ставали завеликими стали перетворюватися на АО.

70% - одноосібні володіння (5,8% товарооборот).

10% - различ. товариства (4%).

19% - корпорации-гиганты (90,2%).

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.