Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Клініка опіків. 
Термічні опіки

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

За умови належної організації першої допомоги та боротьби з гіповолемією і болем частота шоку може бути зменшена. Про це свідчить досвід спеціалізованих відділень. Через 48 — 72 год після опіку розвивається фаза так званої токсемії, яка звичайно триває. Обмежені опіки мають такий самий перебіг, як місцевий рановий процес, супроводжуючись незначними загальними порушеннями (головним болем… Читати ще >

Клініка опіків. Термічні опіки (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Клінічний перебіг опіків залежить від їх розмірів (площі та глибини), локалізації, індивідуальних особливостей організму (віку потерпілого, стану здоров’я), а також від характеру термічного чинника. Визначальною, звичайно, є площа опіку.

Обмежені опіки мають такий самий перебіг, як місцевий рановий процес, супроводжуючись незначними загальними порушеннями (головним болем, невеликою тахікардією, незначним підвищенням температури тіла, лейкоцитозом, деяким збільшенням гематокриту).

Поширені опіки перебігають за типом опікової хвороби, особливістю якої є фазність. У перші 24—72 год у багатьох потерпілих (до 50%) у разі поширеного опіку спостерігається гіповолемічний шок різного ступеня тяжкості з усіма його проявами: зниження температури тіла, кров`яного тиску, зменшення діурезу, тахікардія, спадіння поверхневих вен, сірий колір та підвищена вологість шкіри тощо. Опіковий шок, на відміну від інших його видів, зокрема травматичного та геморагічного, у багатьох випадках має тривалу еректильну фазу, в якій переважають явища психоемоційного та моторного збудження, підвищення кров’яного тиску з прискоренням серцебиття тощо.

За умови належної організації першої допомоги та боротьби з гіповолемією і болем частота шоку може бути зменшена. Про це свідчить досвід спеціалізованих відділень. Через 48 — 72 год після опіку розвивається фаза так званої токсемії, яка звичайно триває.

2 тиж. Вона пов’язана із всмоктуванням продуктів розпаду уражених тканин та порушенням обміну речовин і у разі поширених опіків буває у 25% хворих. Хворі стають збудженими чи млявими, скаржаться на нудоту, блювоту, головний біль, втрату апетиту, підвищення температури тіла. З’являються порушення дистрофічного та запального характеру (пневмонія, нефроз, гепатит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки — так звані виразки Curling`s, ентерит тощо). Фаза токсемії у багатьох випадках (особливо у разі недостатності заходів щодо закриття опікової рани та запобігання розмноженню інфекції) переходить у септикотоксемію. Ця фаза буває переважно у разі глибоких поширених опіків. Інтоксикація поглиблюється за рахунок розвитку інфекції опікової поверхні і резорбції мікробів, їх токсинів та гнійного ексудату.

Інфікування може обмежуватись лише рановою поверхнею із загальними токсичними явищами (так звана гнійно-резорбтивна гарячка) чи, рідше, зумовити сепсис (септицемію чи септикопіємію). Інфекція залишається головною причиною смерті хворих з опіками.

Сепсис спостерігається переважно у потерпілих зі значними за площею опіками ІІІБ — IV ступеня, особливо за певних умов (цукровий діабет, атеросклероз, анемія, гіпопротеїнемія, гіповітамінози, недостатність кровообігу та ін.). І хоча в останні роки завдяки ефективній антибактеріальній терапії та ранньому хірургічному втручанню (вирізування некротичних тканин та пластичне закриття опікових ран) сепсис став зустрічатись рідше (близько у 7% хворих з глибокими поширеними опіками), ефективність заходів щодо його запобігання та лікування набагато гірша, ніж стосовно профілактики та лікування опікового шоку. Головними збудниками інфекції на опіковій поверхні та сепсису є стафілококи, синьогнійна паличка, рідше — гемолітичний стрептокок і кишкова паличка.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою