Клініко-патогенетичне обґрунтування нових методів лікування псоріазу з аналізом динаміки психо-соціальної адаптації хворих

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ УДК 616−08−616.517−612.017

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НОВИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ПСОРІАЗУ З АНАЛІЗОМ ДИНАМІКИ ПСИХО-СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ

14.01.20 — шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ — 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному університеті Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Буянова Олександра Василівна,

Івано-Франківський державний медичний університет, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Андрашко Юрій Володимирович,

Ужгородський національний університет

МОН України, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб з курсом ВІЛ-інфекції, патоморфології і фтизіатрії;

доктор медичних наук, професор

ГАЛНИКІНА Світлана Олександрівна,

Тернопільський державний медичний

університет ім.І.Я.Горбачевського, професор курсу дерматовенерології.

Захист дисертації відбудеться 20 березня 2008 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця за адресою: 1 023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (адреса: 3 057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 19 лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

доктор медичних наук, професор Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Висока захворюваність на псоріаз, на який страждає від 1% до 3% населення земної кулі, зростання кількості торпідних до лікування форм, а також порушення психо-соціальної адаптації у цих хворих, спонукає до пошуку нових, патогенетично обґрунтованих методів лікування (Коляденко В. Г., 2006; Кутасевич Я. Ф., 2007; Степаненко В.І., Коржова Т. П., 2002; Андрашко Ю. В., 2004).

Не зважаючи на великі успіхи, досягнуті у вивченні цього дерматозу, проблема успішного лікування псоріазу, враховуючи складні патологічні механізми його розвитку, залишається ще остаточно не вирішеною (Калюжная Л.Д., 2006; Коляденко К. В., 2004; Буянова О. В., 2001).

Це спонукає до поглибленного вивчення патогенезу псоріазу з урахуванням перебігу обмінних процесів, функції печінки, а також психо-соціальної адаптації хворих (Коляденко В.Г., Чернишов П. В., 2006; Коржова Т. П., Степаненко В.І., 2002). Дослідженню клінічного перебігу псоріазу у різних клімато-географічних зонах присвячені праці Андрашко Ю. В. (2004); Буянової О.В., Цідило І.Г. (2007) та ін.

Особливо заслуговує на увагу вивчення показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ). Відомо, що ранні зміни у хворих на псоріаз виникають через порушення мембранного апарату навідного типу клітин. Дестабілізація мембран призводить до функціональних порушень як клітин, так і організму загалом. Одним з найрозповсюдженіших механізмів деструкції мембранних структур є посилення ПОЛ, яке має важливе патогенетичне значення в розвитку псоріазу. Посилення ПОЛ та зниження активності АОСЗ зумовлює значну зміну фізико-хімічних властивостей мембран, що супроводжується підвищенням проникливості їх і виходом ферментів із субклітинних структур, а також пошук нових ефективних середників для лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом планової науково-дослідницької роботи кафедри шкірних та венеричних хвороб Івано-Франківського державного медичного університету протягом 2001 — 2006 — «Розробка нових методів діагностики та лікування нейродерматозів, псоріазу та поєднаної урогенітальної інфекції» (Державний реєстраційний № 0104U008450). У комплексній темі вивчено стан перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деякі показники печінкових ферментів, а також якість життя та астено-невротичні розлади у хворих на розповсюджений псоріаз. Розроблено та виконано клінічну апробацію нових патогенетично обґрунтованих методів лікування хворих на розповсюджений псоріаз.

Мета дослідження полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на розповсюджений псоріаз на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу, динаміки психо-соціальної адаптації, стану перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи крові та рівнів деяких печінкових ферментів.

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

1. Провести комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на розповсюджений псоріаз до лікування, а також через місяць після завершення курсу терапії згідно запропонованого нами вдосконаленого методу та після традиційного курсу лікування; вивчити певні особливості клінічного перебігу розповсюдженого псоріазу на сучасному етапі у хворих на цей дерматоз мешканців передгірських та гірських районів Івано-Франківської області, зокрема, з урахуванням виникнення рецидивів захворювання у різні сезони року.

2. Вивчити стан психо-соціальної адаптації пацієнтів, що страждають на розповсюджений псоріаз, з використанням спеціально розроблених анкет, які містять визначення якості професійного, сімейного життя, дозвілля та інших аспектів побуту пацієнта до лікування, а також через місяць після завершення курсу терапії згідно запропонованого нами вдосконаленого методу та після традиційного курсу лікування.

3. Вивчити стан ПОЛ та АОСЗ (активність церулоплазміну, каталази, насиченість трансферину, активність карбоангідрази, малонового альдегіду, дієнових кон’югатів) до лікування та через місяць після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

4. Вивчити рівні деяких печінкових ферментів: аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, холінестераза, сорбітолдегідрогеназа, аргіназа, лактатдегідрогеназа до лікування та через місяць після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

5. З урахуванням результатів проведених досліджень розробити вдосконалений, патогенетично обґрунтований метод лікування хворих на розповсюджений псоріаз та запровадити його в практику роботи профільних дерматовенерологічних закладів України.

Об'єкт дослідження: 120 хворих на розповсюджений псоріаз та 30 практично здорових осіб (контрольна група).

Предмет дослідження: гладка шкіра та волосиста частина голови, показники стану психоемоційної адаптації, біохімічні показники у хворих на розповсюджений псоріаз до лікування та через місяць після лікування за розробленою нами методикою і традиційною терапією (ТТ).

Методи дослідження:

1. Клінічне обстеження хворих на розповсюджений псоріаз з використанням спеціально розроблених анкет, які містять їх скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, об'єктивне обстеження (методом бальної оцінки — індексу PASI), а також якості професійного, сімейного життя, дозвілля та інших аспектів побуту пацієнта.

2. Загальноклінічні лабораторні обстеження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограма).

3. Визначення за допомогою біохімічних методів показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи крові (активність церулоплазміну, каталази, насиченість трансферину, активність карбоангідрази, малонового альдегіду, дієнових кон’югатів) до лікування та через місяць після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

4. Визначення за допомогою біохімічних методів рівнів деяких печінкових ферментів: аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, холінестераза, сорбітол-дегідрогеназа, аргіназа, лактатдегідрогеназа до лікування та через місяць після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

Наукова новизна отриманих результатів: уперше шляхом застосування спеціального анкетування в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз жителів гірських та передгірських районів Івано-Франківської області встановлено наявність психоемоційних порушень різного ступеню важкості у пацієнтів усіх вікових груп. При цьому найбільш виражений вплив на психо-соціальний стан реєстровано серед осіб молодого та середнього віку (від 18 до 40 років). Доведено, що відповідні психо-емоційні порушення зумовлені негативним впливом псоріатичної хвороби на професійну активність, побут і взаємостосунки з оточуючими, що, в свою чергу, суттєво знижує якість життя хворих. З урахуванням в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз різного ступеню важкості психо-емоційних порушень розроблено комплексні індивідуальні заходи, спрямовані на психо-соціальну адаптацію пацієнтів, встановлено їх позитивний вплив на динаміку лікування.

Клініко-лабораторними дослідженнями хворих на псоріаз виявлено достовірні порушення печінкових ферментів в системах ПОЛ/АОС, які корелювали з розладами психо-соціальної адаптації пацієнтів.

Науково обґрунтовано застосування в комплексному лікуванні псоріазу вітчизняного препарату «Дарсіл», який містить містить 0,035 г сілімарину з плодів розторопші плямистої, та «Кардонат», дія якого зумовлена синергічними ефектами компонентів, що входять до його складу.

Практичне значення отриманих результатів: Для закладів охорони здоров’я дерматологічного профілю запропоновано патогенетично обґрунтований, безпечний у використанні, з відсутніми побічною дією та ускладненнями метод лікування хворих на розповсюджений псоріаз.

Застосування розробленої нами методики для лікування розповсюдженого псоріазу сприяє швидкій позитивній динаміці клінічної симптоматики та стану психо-соціальної адаптації, а також нормалізації показників ПОЛ, АОСЗ і деяких печінкових ферментів.

Розроблений метод лікування розповсюдженого псоріазу доступний для широкого впровадження в практику дерматологічних закладів. Проведені дослідження дають змогу лікарям-дерматовенерологам поглибити знання про деякі показники ПОЛ, АОСЗ та печінкових ферментів у розвитку та перебігу розповсюдженого псоріазу.

Розроблений метод лікування запроваджений у роботу Івано-Франківського обласного дерматовенерологічного диспансеру, Коломийського міжрайонного дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області, Калуського районного дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області, поліклінічного та стаціонарного дерматовенерологічних відділень Надвірнянської центральної районної лікарні Івано-Франківської області, навчальний процес кафедри шкірних та венеричних хвороб ІФДМУ.

Особистий внесок здобувача. Усі представлені в дисертації наукові результати отримані автором самостійно. Особисто сформульовано мету та завдання дослідження, проведено аналіз літератури з обраної проблеми, виконано інформаційний пошук. Самостійно здійснено підбір груп хворих, складено анкети для опитування, які визначають стан психо-соціальної адаптації пацієнта, проведено клінічні, біохімічні дослідження, статистичну обробку й аналіз результатів дослідження, оформлено дисертаційну роботу, підготовлені до друку результати дослідження. Висновки та практичні рекомендації на основі виконаних досліджень сформульовані автором разом з науковим керівником. Аналізи біохімічних досліджень проведені в акредитованій «Біохімічній лабораторії» ІФДМУ (атестат акредитації серія КДЛ № 2 167) під керівництвом проф. Клименко А. О.

Апробація результатів дисертаційного дослідження: Матеріали дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались: на науково-практичній конференції «Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря» (Київська медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика) [Київ, березень, 2006]; у Всеукраїнському медичному журналі молодих учених «ХИСТ» (Буковинський ДМУ) [Чернівці, 2006]; на І (VIII) з'їзді Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (Київ, вересень, 2005); на Ювілейному VIII з'їзду ВУЛТ (Всеукраїнського Лікарського Товариства), присвяченого 15-річчю організації (1990;2005 рр.) (Івано-Франківськ, 2005); на 74 міжвузівській науковій конференції молодих учених та студентів (ІФДМУ) [Івано-Франківськ, квітень, 2006].

Публікації: За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед них — 4 статті (3 — в моноавторстві) у фахових виданнях, та 6 — у матеріалах конференцій. Оформлено інформаційний листок. Патент України на корисну модель № 21 597. Зміст опублікованих праць достатньо висвітлює основні результати проведених здобувачем досліджень, їх актуальність та значення для медицини.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 161 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (загальна кількість — 191, із них 121 — кирилицею, 70 — латиною), додатків; ілюстрована 14 таблицями (2 із них займають цілу сторінку) та 37 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз та 30 практично здорових осіб. Обстеження хворих здійснювали за загальновизнаною методикою. Клінічне обстеження полягало у з’ясуванні скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, об'єктивного обстеження (методом бальної оцінки — індексу PASI), та спеціальних дерматологічних методів обстеження — визначення псоріатичної тріади шляхом пошкрябування, дермографізму, а також якості професійного, сімейного життя, дозвілля та інших аспектів побуту пацієнта, які були враховані в спеціально розроблених анкетах. Із лабораторних обстежень використовували: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограму. За наявності псоріатичних артропатій ставили ревматологічні проби. Крім того, за наявності у хворих на псоріаз супутньої вісцеральної патології проводили консультації відповідних спеціалістів з подальшим виконанням призначень лікарів-консультантів.

Для об'єктивізації даних клініки псоріазу ми визначали індекс PASI (Psoriasis Area and Severity Index), який використовували як цифровий показник розповсюдженості патологічного процесу на шкірі та для оцінки ефективності лікування. Зазначений індекс використовували з метою цифрової оцінки вираженості клінічних проявів вульгарного псоріазу. В його визначенні враховували основні клінічні ознаки псоріазу на шкірі та розповсюдженість патологічного процесу. В окремих випадках, як доповнення до індексу PASI, у процесі виконання роботи розраховували індекс складності псоріазу PSS (Psoriasis Severity Score (Scale)).

З метою комплексного визначення якості життя пацієнтів було запропоновано самостійно розроблену анкету, що відповідає поставленій меті. Анкета містить запитання щодо різноманітних аспектів життя пацієнта. Вона складена таким чином, що врахування усіх ланок захворювання не забирає надто багато часу як у пацієнта, так і в лікаря. Вона містила запитання щодо різноманітних ланок повсякденного індивідуального життя пацієнта, що дало змогу визначити повну картину якості життя пацієнта.

Психоневрологічний статус хворих на псоріатичну хворобу, що супроводжується значними об'єктивними та суб'єктивними відчуттями, оцінювали за допомогою психологічного тестування, яке передбачало визначення рівня ситуаційної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна. Цей тест є надійним та інформативним методом самооцінки рівня тривожності в певний момент (ситуаційна тривожність як стан) і особистісна тривожність (як стійка характеристика людини). Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозу, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Ситуаційна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, дратівливістю. Досить висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, емоційними та невротичними зривами, а також із психосоматичними захворюваннями. Шкала самооцінки складається із двох частин, одна з яких оцінює ситуаційну, а друга — особистісну тривожність. Показники ситуаційної та особистісної тривожності розраховуються за допомогою формул. Крім ситуаційної та особистісної тривожності, також визначали ступінь опірності до стресу за шкалою соціальної адаптації Холмса і Раге. За цією шкалою кожній життєвій події відповідала певна кількість балів залежно від ступеня стресогенності захворювання.

Ключову роль у патогенезі розповсюдженого псоріазу мають біохімічні механізми. Тому, для глибшого розуміння патогенетичних процесів у формуванні псоріатичної хвороби вивчали рівні у сироватці крові показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких ферментів печінки.

Визначення продуктів ПОЛ проводили за методом В. Б. Гаврилова в модифікації Е. Н. Коробойнікової, (1989) на спектрофотометрі «Specord-40». Метод ґрунтується на розпаді ендоперекисів з утворенням малонового альдегіду (МА), який при взаємодії з тіобарбітуровою кислотою формує забарвлений комплекс тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБК-ап). МА є маркером інтенсивності вільнорадикальних процесів як кінцевий продукт ланцюга пероксидації. Дієнові кон’югати (ДК) в плазмі крові визначали за методом Б. В. Гаврилова, А. Р. Гаврилової, Й. Ф. Хмари, 1988, на спектрофотометрі СФ-26 та спектрофотометрі «Hitach». Принцип методу полягає в змішуванні плазми крові з гептан-ізопропанольною сумішшю з наступним відокремленням гептанової фази та визначенням її оптимальної щільності суміші при 232 нм. Церулоплазмін (ЦерПл) — мідьвмісна оксидаза крові. ЦерПл властива антиокислювальна активність, він є головним антиоксидантом сироватки, інгібує перекисне окислення ліпідів, перехоплює супероксидні радикали, а також має властивість фероксидази, окислює двовалентне залізо до тривалентного. Таким чином, фероксидазна активність ЦерПл забезпечує насичення залізом трансферина. Показник насиченості трансферина залізом вивчали за методом Г. О. Бабенко. Кількісне визначення каталази проводили за методикою А. Н. Баха, І. С. Зубковою. Вміст аргінази (Арг) в плазмі крові визначали за методом Сніпачо у модифікації В. А. Храмова і Г. Г. Листопад, 1973, реактивами Arg «LACHEMA» (Чехія) на фотоелектроколориметрі КФК-2МП. Для визначення каталітичної концентрації холінестерази (ХЕ) в плазмі крові використовували ФЕК «Спекорд» та реактиви СНЕ 50 «LACHEMA» (Чехія). Визначення активності сорбітолдегідрогенази (СДГ) проводили спектрофотометричним вимірюванням за зміною ексцинції NAD-Н при 366 нм на одиницю часу. Як субстрат використовували фруктозу. З метою оцінки цитологічного синдрому в обстежених хворих визначали активність амінотрансфераз сироватки крові, які відображають стан клітинних мембран печінки. Із цією метою використовували метод Т. С. Пасхіной (1969). У результаті переамінування під дією аланінамінотрансферази (АлаТ) і аспартатамінотрансферази (АсаТ) утворюється піровиноградна кислота. При додаванні (2,4 — динітрофенілгідразину) до сироватки крові in vitro утворюється фарбований гідразон піровиноградної кислоти, інтенсивність якої визначали колориметрично. Лактатдегідрогеназу (ЛДГ) визначали діагностичним набором чеської фірми «Lachema».

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з допомогою комп’ютерної програми «STATISTIKA» та пакетом статистичних функцій програми «Microsoft Excel» на персональному комп’ютері, застосовуючи варіаційно-статистичний метод аналізу. Вираховували арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення (у), середню помилку середньої арифметичної (m), число варіант (n), вірогідність різниці двох середніх арифметичних (р). При цьому враховували достовірність між вибірками за І-тестом і рівнем вірогідності за Ст’юдентом. Достовірність різниці значення між незалежними величинами визначали за допомогою t-критерія Ст’юдента, між залежними величинами — за допомогою критерія Вілкінсона. Для визначення зв’язку між величинами використовували кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП). Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від методів лікування:

I група — 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані за розробленою нами методикою;

II група — 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані загальновизнаними методами — традиційною терапією (ТТ) — згідно з наказом № 286 МОЗ України від 07.06.2004 р.:

Загальна терапія: вітамінотерапія, біостимулятори, імуностимулятори, похідні пурину — ксантинолу нікотинат (поєднання властивостей групи теофіліну та нікотинової кислоти), седативні.

Місцева терапія: поєднання кератопластичної групи та топічних стероїдів.

Фізіотерапія: УФО в суберитемних дозах за схемою.

Клінічні групи (І і ІІ) обстежених хворих були однаковими.

III група — контрольна — 30 осіб (практично здорові).

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування (1−2-й день звернення) та після курсу лікування (30-й день). З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого, об'єктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження хворого.

У ході проведення дослідження було обстежено 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП): у прогресуючій 21 особа (17,5%) та стаціонарній — 99 осіб (82,5%) стадіях перебігу захворювання. Спостерігали як типову (бляшковидну) форму перебігу захворювання, так і атипові форми перебігу — артропатична, пустульозна, еритродермічна. Із артропатичною формою перебігу нами обстежено 11 (9,17%) пацієнтів, пустульозною — 1 (0,8%) пацієнт і з еритродермічною — 2 (1,7%) пацієнти, а із бляшковидною формою було 106 (88,3%) хворих. Серед обстежених пацієнтів було 49 (40,8%) осіб жіночої статі та 71 (59,2%) особа чоловічої статі. При цьому вік хворих різнився, але більшість з них знаходилась у віковому діапазоні від 30 до 60 років — 77 осіб (64,17%). Найбільше хворих 87 (72,5%) було зі складним ступенем псоріатичниї хвороби, найменше — 9 (7,5%) пацієнтів виявлено з легким ступенем. Із середнім ступенем псоріатичного процесу було 24 (20%) обстежених нами хворих. У загальній кількості пацієнтів, котрі підлягали обстеженню в процесі виконання дослідження, наявність супутньої патології було встановлено у 85 пацієнтів із 120 обстежених осіб. Це складає 70,83% від загальної кількості пацієнтів. Це, на нашу думку, є високим показником, оскільки в багатьох випадках, власне, наявність супутньої патології призводить до важчого перебігу псоріазу та вкорочення тривалості періоду клінічної ремісії. Найчастіше після додаткових методів обстеження виявлялись захворювання органів шлунково-кишкового тракту (хронічні форми перебігу гастродуоденіту, гепатохолециститу, холецистопанкреатиту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки) — у 31 пацієнта, що складає 36,47%; серцево-судинної системи (стенокардія спокою та напруги, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба І-ІІ ступенів, ураження міокарду) — у 22 пацієнтів (25,88%); нервової системи (вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром) — у 9 пацієнтів (10,59%); дихальної системи (хронічні форми бронхіту в стадії загострення, пневмонії) — 15 пацієнтів (17,65%); сечо-статевої системи (пієлонефрит, цистит) — 8 пацієнтів (9,4%).

З метою визначення рівня якості життя пацієнтів та їх психологічного статусу було проведено психологічне тестування. Значні суб'єктивні відчуття (свербіж, печіння, болючість) мали 97 осіб (80,8%), поганий настрій протягом останнього тижня спостерігали у 72 (60,0%) та підвищена дратівливість протягом останнього тижня у 104 пацієнтів (86,6%). Негативний вплив на щоденну роботу протягом останнього тижня відзначали 68 (56,6%), проблеми на робочому місці мали 18 (15,0%) хворих та проблеми зі статевим партнером мали 8 (6,6%) осіб, негативний вплив на щоденну активність мали 86 (71,6%) обстежених.

Показники психологічного статусу пацієнтів хворих на псоріатичну хворобу отримані під час психологічного опитування з використанням шкали ситуаційної тривожності Спілбергера-Ханіна. Встановлено, що рівень ситуаційної тривожності у хворих на розповсюджений псоріаз складав (58,62±1,24) балів, і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб — (42,74±1,18) балів. Рівень особистісної тривожності у хворих на псоріаз становив (78,94±0,32) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб (54,24±0,18). Ступінь опірності до стресу в хворих на розповсюджений псоріаз становив (296,21±8,7) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб, який складав (172,46±18,9) бали.

Визначено стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) організму в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз. Зокрема, відбулися зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз. Так, рівні активності малонового альдегіду та дієнових кон’югат у хворих були достовірно (р<0,05) вищі порівняно з практично здоровими особами і становили: (4,29±0,14) нмоль/мл та (1,87±0,025) у.о./1мл — відповідно у хворих та (3,507±0,077) нмоль/мл (1,45±0,016) у.о./1мл — відповідно у донорів. Проаналізовано показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), зокрема активність каталази (Кат), карбоангідрази (КарбАнг), церулоплазміну (ЦерПл) та насиченість трансферину (Трансф). Згідно з отриманими даними, показники Кат та ЦерПл у сироватці крові хворих на розповсюджений псоріаз були достовірно (р<0,05) більшими від аналогічного показника у групі практично здорових осіб. У хворих на розповсюджений псоріаз зафіксували достовірне (р<0,05) зниження показників активності карбоангідрази та насиченості трансферину, ніж у донорів.

Отже, псоріатичну хворобу справедливо визнано важливою проблемою міжнародної та національної служб охорони здоров’я. Тому проведено пошук медикаментозних середників, які б чинили вплив на біохімічну ланку, усуваючи зміни функціональної активності моноцитів, нормалізуючи показники загальної реактивності організму та місцевих проявів запалення. З цією метою нами розроблена оригінальна методика лікування хворих на розповсюджений псоріаз.

Лікування хворих на розповсюджений псоріаз І-ї групи здійснювалось шляхом комплексного поєднання традиційної терапії та: а) «Кардонату» по 1табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів, б) «Дарсилу» по 1табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів.

Хворі групи порівняння (ІІ група) були ліковані традиційною терапією, згідно з наказом № 286 МОЗ України від 07.06.2004р., яка містила: загальну терапію: «Аевіт» по 1 капс., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; «Тіаміну хлорид» (віт. В1) 5%, «Пірідоксину гідрохлорид» (віт. В6) 5%, «Ціанокобаламін» (Віт. В12) 0,05% - вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, почергово, через добу; по 10 ін'єкцій кожного, протягом 30 днів; «Кислота аскорбінова» (віт. С) по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; «Екстракт Алоє рідкий» вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, протягом 15 днів; «Ехінацея — ратіофарм» по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; «Ксантинолу нікотинат» по 0,15 (1 табл.) внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; «Лавандін» по 2 капс., внутрішньо, на ніч, протягом 1місяця. Місцеву терапію: «Саліцилова мазь» 3% та інші кератопластичні мазі - на уражені ділянки, двічі на добу — до повного регресу патологічних елементів. Фізіотерапію: УФО в суберитемних дозах, за схемою. Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від схем лікування. Так, до І-ї групи входили 60 хворих на розповсюджений псоріаз, ліковані за розробленою нами методикою, до ІІ-ї - хворі, ліковані традиційною терапією (60 пацієнтів). Клінічні групи обстежених хворих були однаковими.

Вплив розробленої нами методики (І група — 60 хворих) та традиційної терапії (ІІ група — 60 хворих) на динаміку клінічних симптомів досліджено у хворих на РП на 30-й день після лікування. Всі обстежені були віком від 16 до 60 років і старші. Отримані результати порівнювалися з клінікою у хворих до призначеного лікування. Стан псоріатичної хвороби оцінювали як легкий, якщо пацієнт набирав за двома анкетами 25−49 балів, середньої важкості - 50−74 бали та важкий — 75−100 балів.

Порівнюючи важкість стану псоріатичного процесу після лікування за нашою методикою (І група) та ТТ (ІІ група), встановлено, що із важким та середнім ступенями псоріазу було на 7 та на 10 (відповідно) хворих менше у І-ій групі, ніж у ІІ-ій; а із легким ступенем захворювання збільшилось на 17 хворих у І групі, які ліковані за нашою методикою, порівняно з групою ТТ У кожного обстеженого нами хворого на розповсюджений псоріаз спостерігалися 5 і більше симптомів, які відображають якість життя. Аналізуючи наведені показники, зауважимо, що в пацієнтів із розповсюдженим псоріазом І-ї групи, які поряд із традиційною терапією отримували «Кардонат» і «Дарсіл», порівняно з пацієнтами, які хворі на розповсюджений псоріаз, яким застосовували виключно традиційну терапію, спостерігається вираженіша позитивна динаміка у зниженні негативного впливу на щоденну роботу та активність, статеві стосунки, зникнення поганого настрою, суб'єктивних відчуттів та підвищеної дратівливості.

Під час аналізу отриманих даних ми спостерігали достовірно (р1<0,001) менший рівень ситуаційної тривожності після лікування за нашою методикою в обстежених хворих, ніж до лікування (І група): (43,72±1,24) бали проти (59,26±1,32) балів. У той час, після лікування ТТ (ІІ група), даний рівень був недостовірно (р1>0,05) менший порівняно із аналогічним показником до лікування і становив: (56,12±0,72) балів — після ТТ та (57,64±1,22) балів — до лікування. Рівень ситуаційної тривожності в осіб, які становили КГ — контрольну групу — був (42,74±1,26) бали. В порівнянні рівнів ситуаційної тривожності в обстежених хворих на РП після лікування в І-й та контрольній групах спостерігалася недостовірна (р2>0,05) різниця. В той час, у порівнянні аналогічних показників після лікування у ІІ-й та КГ різниця була достовірною (р2<0,001). У хворих рівень особистісної тривожності до лікування був достовірно (р1<0,001) вищий від такого ж показника після лікування в І групі і становив: (79,67±1,24) балів та (54,92±1,21) бали відповідно. Тоді ж, даний рівень після лікування ТТ (ІІ група) був недостовірний (р1>0,05), порівняно з аналогічним показником до лікування, і складали: (76,54±1,63) балів — після лікування та (79,82±1,32) балів — до лікування. У контрольній групі (КГ) (практично здорові) даний рівень був (54,24±0,16) бали. Різниця рівнів особистісної тривожності у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p2>0,05 та p2<0,001 відповідно. Ми досліджували рівень опірності до стресу до і після лікування за нашою методикою (І група) та традиційною терапією (ІІ група), який був вищий з різною достовірністю в обох групах після лікування. Так, до лікування в І групі порівняння опірності до стресу складав (293,86±5,18) бали, а після лікування за нашою методикою — (181,82±4,74) бал (р1<0,001). До того ж, після проведеної ТТ опірність до стресу була (253,48±6,44) бали, а до лікування рівень вказаного симптому в даній групі становив (292,62±4,68) бали (р1>0,05). У групі хворих, які становили КГ рівень опірності до стресу становив (172,46±19,41) бали. Спостерігалася недостовірна (р2>0,05) різниця в порівнянні показника опірності до стресу після лікування за нашою методикою і КГ та достовірна (p2<0,001) різниця між аналогічними рівнями ТТ і контрольною групою (КГ).

Отже, вивчення стану психосоціальної адаптації хворих на розповсюджений псоріаз показало взаємозв'язок соматичної та психоемоційної сфери. Взаємозв'язок психічної та шкірної сфер є новим як на рівні загальної медичної концепції, так і з позицій приватного ставлення до хвороби (клінічного, нейрофізіологічного, психодинамічного, психосоматичного).

У результаті клініко-психологічного обстеження хворих на розповсюджений псоріаз ми спостерігали нервово-психічні розлади, особистісну й соціальну дезадаптацію. Після проведення лікування таких хворих за нашою методикою відзначено значну позитивну динаміку клінічних показників психосоціальної адаптації.

Ми звернули увагу на більш виражені зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) в обстежених хворих до і після проведеного лікування за нашою методикою (І група), порівняно з традиційною терапією (ІІ група) з приводу розповсюдженого псоріазу.

Зокрема, наявні достовірні зміни показника малонового альдегіду (МА) в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп до і після лікування. У порівнянні кількості малонового альдегіду в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Спостерігалася достовірна різниця показника МА після лікування за нашою методикою (p3<0,01) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою. У порівнянні дієнових кон’югатів в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено недостовірну (p2>0,05) різницю. Різниця кількості дієнових кон’югатів після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була з достовірністю p3<0,05. Різниця аналогічного показника у порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001. Достовірно вища (р1<0,001) кількість каталази була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. У порівнянні кількості каталази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості каталази у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Значна динаміка відбулася з боку карбоангідрази в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника карбоангідрази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника карбоангідрази у порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Під час аналізу отриманих даних ми спостерігали достовірно вищий (р1<0,001) рівень трансферину після лікування за нашою методикою в сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж до лікування. У порівнянні рівнів трансферину в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця вмісту трансферину в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. У сироватці крові хворих рівень церулоплазміну до лікування був достовірно вищий від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника церулоплазміну в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів церулоплазміну в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно.

Для підтвердження впливу на різноманітні функції печінки ми вивчали такі ферментативні показники печінки в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз: аланінамінотрансфераза (АлаТ), аспартатамінотрансфераза (АсаТ), холінестераза (ХЕ), сорбітолдегідрогеназа (СДГ), аргіназа (Арг), лактатдегідрогеназа (ЛДГ). Під час дослідження в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз рівень аланінамінотрансфераза (АлаТ) до лікування був вищий із однаковою достовірністю (р1<0,001), ніж аналогічний показник після лікування хворих в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. В статистичному порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (КГ) спостерігалася однакова достовірна (p3<0,001) різниця. Досліджено рівень аспартатамінотрасферази (АсаТ) до і після лікування за нашою методикою (І група) та традиційною терапією (ІІ група), який був менший з різною достовірністю в обох групах після лікування. У порівнянні рівнів аспартатамінотрасферази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2>0,05) різницю. Спостерігалася різна достовірна (p3<0,001) різниця у порівнянні показника АсаТ після лікування за нашою методикою (р3<0,05) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою (КГ). В сироватці крові хворих рівень ХЕ до лікування був достовірно менший від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника ХЕ в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів холінестерази (ХЕ) у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Достовірно вища (р1<0,001) кількість сорбітолдегідрогенази (СДГ) була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. В порівнянні кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Значна динаміка відбулася щодо показника аргінази (Арг) в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника аргінази (Арг) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника аргінази (Арг) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Після лікування традиційною терапією (ІІ група) різниця лактатдегідрогенази була достовірна (р1<0,05), порівняно з показником до лікування. У порівнянні кількості лактатдегідрогенази (ЛДГ) в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Різниця кількості лактатдегідрогенази після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була недостовірна p3>0,05, а різниця аналогічного показника в порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на розповсюджений псоріаз на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу даного захворювання та використання в комплексній терапії вітчизняних препаратів: комплексу вітамінів та амінокислот — «Кардонату» у поєднанні із гепатопротектором — «Дарсіл».

1. Під час обстеження 120 хворих на розповсюджений псоріаз спостерігалась як типова (бляшковидна) форма перебігу захворювання, так і атипові форми перебігу — артропатична, пустульозна, еритродермічна. Із артропатичною формою перебігу було 11 (9,17%) пацієнтів, пустульозною — 1 (0,8%) пацієнт і з еритродермічною — 2 (1,7%) пацієнти, а із бляшковидною формою було 106 (88,3%) хворих. У прогресуючій стадії було 21 (17,5%) особа та стаціонарній — 99 (82,5%) осіб. Легка форма перебігу псоріатичного процесу згідно показників індексу PASI виявлена у 76 (63,3%) обстежених пацієнтів та важка — у 44 (36,7) пацієнтів. Під час дослідження та аналізу отриманої інформації ми зауважили, що у більшості пацієнтів — 71 осіб (59,17%) переважала зимова форма псоріазу (загострення захворювання спостерігалось в осінньо-зимовий період), змішана форма перебігу — 28 пацієнтів (23,33%). Найменшу кількість відмічено літніх форм псоріазу — 21 пацієнт (17,5%), коли загострення спостерігалися у весняно-літній період часу. Отримані дані свідчать про наявність сезонності перебігу псоріатичного процесу, що зумовлено зміною кліматичних умов протягом року, інтенсивністю сонячної інсоляції зокрема. Ця інформація повністю корелює з даними літератури про перевагу кількості зимових форм перебігу псоріатичного процесу в передгірських та гірських районах, до яких належить Івано-Франківська область.

2. У хворих на псоріатичну хворобу якість життя значно гірша (негативний вплив на щоденну роботу, соціальну активність та статеві стосунки, проблеми на робочому місці, суб'єктивні відчуття, поганий настрій, підвищена дратівливість), ніж у здорових осіб; вони фізично й психологічно залежні від багатьох чинників зовнішнього соціального оточення, бо навіть незначний (з точки зору здорових осіб) подразник може спричиняти загострення хвороби та значні суб'єктивні відчуття. В обстежених хворих спостерігали астено-невротичні розлади у формі ситуаційної та особистісної тривожності та зниженої опірності до стресу. При цьому найбільш виразний вплив захворювання на психо-емоційний стан реєстрували серед пацієнтів молодого та середнього віку (від 16 до 40 років).

3. У сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз у порівнянні із здоровими виявлено дисбаланс показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у формі збільшеня рівнів малонового альдегіду у 1,22 раза, дієнових кон’югатів та каталази у 1,3 раза, і церулоплазміну в 1,16 раза. В той же час, ми спостерігали зменшені рівні карбоангідрази та трансферину, а 1,2 та 1,5 раза відповідно. Дана динаміка показників свідчить про активацію ПОЛ та пригнічення антиоксидантного захисту. Кількість малонового альдегіду в сироватці крові хворих після лікування в І-ій групі зменшилася у 1,23 раза, а після лікування у ІІ-ій групі - у 1,09 раза;

4. Виявлено різного ступеня дисбаланс показників деяких печінкових ферментів у сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз в порівнянні із здоровими. Так, були підвищені рівні: АлаТ — у 1,43 раза, АсаТ — у 1,72 раза, сорбітолдегідрогенази та аргінази — у 1,2 раза і лактатдегідрогенази — у 1,34 раза, а рівень холінестерази був знижений у 1,1 рази, що свідчить про порушення синтетичної та дезінтоксикаційної функцій печінки.

5. Розроблено патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих на розповсюджений псоріаз кардонатом по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів у поєднанні із дарсілом по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів, які поєднувались з традиційною терапією.

Розроблений нами комплексний метод лікування хворих на розповсюджений псоріаз сприяє скороченню термінів нормалізації клінічних ознак, нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких (аланінамінотрансфераза (АлаТ), аспартатамінотрансфераза (АсаТ), холінестераза (ХЕ), сорбітолдегідрогеназа (СДГ), аргіназа (Арг), лактатдегідрогеназа (ЛДГ)) печінкових ферментів. Перевагою розробленого методу лікування хворих на розповсюджений псоріаз є можливість його використання в амбулаторних умовах. Він безпечний у використанні, економічно доступний для широкого впровадження в практику.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У хворих на розповсюджений псоріаз доцільно досліджувати стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи, а також функціональний стан печінки, котрі відображають деякі патогенетичні механізми та дозволяють інтегрально оцінити тяжкість перебігу патологічного процесу. З цією метою у сироватці крові хворих варто проводити визначення показників: активності малонового альдегіду та дієнових кон’югат (ПОЛ); активність каталази, карбоангідрази, церулоплазміну та насиченість трансферину; аланінамінотрансферази, аспартатамінотрасферази, холінестерази, сорбітолдегідрогенази, аргінази, лактатдегідрогенази (ферментів печінки), визначення яких у хворих на росповсюджений псоріаз дозволяє контролювати ефективність призначеної терапії.

Використання в комплексній терапії вітчизняних препаратів: комплексу вітамінів та амінокислот — «Кардонату» по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів у поєднанні із гепатопротектором — «Дарсіл» по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів дає можливість суттєво підвищити ефективність лікування хворих на росповсюджений псоріаз.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Порушення психоемоційного стану у пацієнтів, що страждають на псоріатичну хворобу // Журнал дерматології та венерології. — 2006. — № 2 (32). — С. 52−56.

2. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Оцінка ефективності використання «кардонату» та «дарсілу» у комплексному лікуванні розповсюдженого псоріазу // Архів клінічної медицини — 2006. — № 2. — С. 11−13.

3. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у хворих із поширеним псоріазом // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — 2006. — № 4 (23). — С. 20−22.

4. Буянова О. В., Аль-Рамлаві Хішам Джаміль. Стан проблеми етіопатогенезу, лікування хворих на псоріаз в Україні, розробка сучасних теорій (Огляд сучасних літературних даних та обґрунтування перспективних напрямків подальших досліджень) // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — 2005. — № 4, грудень. — С. 36−39.

5. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Клінічне обгрунтування застосування гепатопротекторів при псоріатичній хворобі // Матеріали науково-практичної конференції «Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря» (Київська медична академія після дипломної освіти ім.П.Л.Шупика). — Київ, 2006. — Березень — С. 10−11.

6. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Кардонат та дарсіл у комплексному лікуванні хворих на псоріатичну хворобу // Матеріали 74 міжвузівської наукової конференції молодих вчених та студентів (ІФДМУ). — Івано-Франківськ, 2006. — Квітень. — С. 3−4.

7. Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Порівняльний аналіз розповсюдженості псоріазу у різних кліматичних зонах // «ХИСТ» Всеукраїнський медичний журнал молодих учених (Буковинський ДМУ). — Чернівці: 2006. — Вип.8, — С. 13−14.

8. Буянова О. В., Гринюк С. М., Аль-Рамлаві Хішам Джаміль. Визначення впливу перебігу псоріазу на психо — емоційний стан пацієнтів /Тези доповідей І (VIII) з'їзду Української асоціації лікарів — дерматовенерологів і косметологів // Український журнал дерматології, венерології, косметології. — 2005. — № 3, вересень. — С. 135.

9. Буянова О. В., Гринюк С. М., Аль-Рамлаві Хішам Джаміль. Нові підходи до лікування псоріазу // Матеріали Ювілейного VIII з'їзду ВУЛТ (Всеукраїнського Лікарського Товариства) Присвячений 15 — річчю організації (1990 — 2005рр.). — Івано-Франківськ, 2005. — С. 226.

10. Буянова О. В., Гринюк С. М., Аль-Рамлаві Хішам Джаміль. Психосоматичні зміни у хворих на псоріаз // Матеріали Ювілейного VIII з'їзду ВУЛТ (Всеукраїнського Лікарського Товариства) Присвячений 15 — річчю організації (1990 — 2005рр.).- Івано-Франківськ, 2005. — С. 226.

11. Аль-Рамлаві Хішам Джаміль Вдосконалений метод комплексного лікування розповсюдженого псоріазу // Інформаційний листок. — УКРМЕДПАТЕНТІНФОРМ, 2006. — № 188. — 4 с.

12. Буянова О. В., Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Пат. 21 597 Україна UA А61К 36/00. Спосіб лікування псоріазу // u 2006 11 211; Заявлено 24.10.2006; Опубл. 15.03.2007. Бюл. № 3. — 3 с.

АНОТАЦІЯ

Аль Рамлаві Хішам Джаміль. Клініко-патогенетичне обґрунтування нових методів лікування псоріазу з аналізом динаміки психо-соціальної адаптації хворих. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 — шкірні та венеричні хвороби. — Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, м. Київ, 2008.

Дисертація присвячена вивченню механізму виникнення біохімічних змін у хворих із розповсюдженим псоріазом (РП) та їх динаміки при використанні у комплексному лікуванні «Кардонату» у поєднанні із «Дарсілом».

У вивченні статистично достовірної вибірки пацієнтів встановлено, що у хворих наявні зміни якості життя та астено-невротичні розлади. Аналізувалися показники перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) у хворих до лікування та на 30-й день після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ), а також у осіб контрольної групи.

Проведені дослідження стали основою для розроблення вдосконаленого методу комплексного патогенетичного лікування хворих із РП. Розроблений та апробований метод комплексного лікування РП у хворих «Кардонатом» у поєднанні із гепатопротектором — «Дарсілом».

Нами проведений детальний аналіз щодо впливу на показники перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких ферментів печінки після проведеного лікування в І і ІІ групах спостереження. Дані показники порівнювали із аналогічними показниками до лікування у кожній групі.

Таким чином, отримані дані свідчать про позитивний результат терапії за нашою методикою з боку показників деяких ферментів печінки, зокрема, виявлено, що у хворих, які приймали «Кардонат» і «Дарсіл» у комплексній терапії, вивчені нами показники практично нормалізувались, в той час, як в групі де призначалась традиційна терапія спостерігалась тільки тенденція до нормалізації. У вивченні рівнів показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту в обстежених хворих в обох групах виявлено тенденцію до нормалізації, але у хворих, які приймали «Кардонат» і «Дарсіл» у комплексній терапії позитивна динаміка була вираженіша і спостерігалась значно швидше.