У чому ж полягає корекційна спрямованість уроку?

У зв’язку з інертністю нервових процесів РВД на початку уроку досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки які мали місце до початку уроку. Учні тривалий час не включаються в навчальний процес. Тому на початку уроку запроваджується загальнокорекційний етап. Його мета активізувати нервово — психічні процеси, зняти попередні враження, підготувати учнів до праці.

Нервово — психологічнв підготовка є одним із типових корекційних засобів. Проводиться вона на початку уроку. Важливо щоб вчитель зробив значну паузу: в класі має встановитись хвилина мовчання. В спеціальній школі хвилина мовчання це не звичайний психологічний момент, а засіб корекції. Хвилина мовчання дає можливість учням заспокоїтись і зосередити увагу на вчителі.

Нервово — психологічна підготовка триває 5 — 7 хвилин. Мета нервово — психологічної підготовки налаштувати дітей на робочий стан, налаштувати дітей на позитивний настрій, підготувати до сприймання навчальної інформації. Щоб максимально вплинути на організм і психіку дитини запроваджують самостійні вправи, які виконують фронтально всі учні. Зміст підготовчих вправ різноманітний. Це може бути усна лічба, дидактична гра, розгляд картин, вправи на розвиток моторики, вправи на розвиток уваги, мислення, пам’яті. Між змістом вправи для нервово — психологічної підготовки і основною частиною існує тісний зв’язок.

Після загальнокорекційної частини на початку основної слід організаційно підготувати учнів до праці в основній частині уроку — підготувати робочі місця, довести до учнів мету і завдання уроку. Проводячи роботу з усім класом учитель змушений керувати кожним учнем. Одному слід розкрити підручник, другого заспокоїти іншому нагадати як правильно сидіти. Поступово з розвитком учнів відбувається згортання компонентів спеціальної організації їх праці.

Мета — велике організуюче начало на уроці. Учням слід не лише повідомити мету уроку, а й пробудити в них інтерес до того що буде вивчатися пояснити що вони будуть робити, розкрити значення для них того про що вони дізнаються на уроці. Тобто поставити умотивовану мету. Мотивація при постановці мети повинна бути тісно пов’язана з інтересами дітей і спиратися на їхній досвід.

В основній частині здійснюються його завдання, які залежать від типу уроку, а саме: ознайомлення з новим матеріалом, поглиблене вивчення його, корекція неправильно сформованих уявлень і понять, систематизація і узагальнення вивченого раніше, застосування знань і вмінь, повторення вивченого матеріалу, перевірка ЗУН.

Проте не можна одразу переходити до подачі нових знань. Цьому має передувати підготовча частина. РВД не можуть одразу сприймати новий матеріал як учні з нормальним інтелектом. Внаслідок порушення процесів запам’ятовування і відтворення учні спеціальних шкіл не спираються на раніше засвоєне, наявні знання в свідомості учнів не актуалізуються. Тому виникає потреба пропедевтичного етапу. Його мета — відновити вже набуті знання.

Найпоширеніші форми проведення пропедевтичного етапу:

• 1. Перевірка домашнього завдання. Що підводить учнів до сприймання нового і забезпечує наступність у переході від старого до нового матеріалу. Така перевірка носить не контролюючий, а навчальний характер.
• 2. Вступна бесіда, що вводить в коло уявлень, необхідних для сприймання нового матеріалу. Проводиться перед виконанням робіт з малювання, ручної праці, перед проведенням екскурсій.
• 3. Розповідь вчителя, що підводить учнів до розуміння нового матеріалу.
• 4. Повторення попереднього матеріалу.
• 5. Спостереження за явищами природи, слухання музики, розглядання картин.

Наступним етапом є формуючий. На цьому етапі учні безпосередньо засвоюють знання, набувають умінь і навичок.

У спеціальній школі новий матеріал подається в малому обсязі. Тому етап ознайомлення з новим матеріалом триває 5 — 10 хвилин. Враховуючи вади сприймання РВД не можуть новий матеріал засвоїти повністю і цілком свідомо. Тому після пояснення вчитель повинен повторно звертатись до щойно викладеного у різних формах, домагаючись повного усвідомлення матеріалу і закріплення в пам’яті.

На цьому ж етапі здійснюються уточнення, поглиблення, систематизація та узагальнення знань. Слід враховувати що найпродуктивнішим для розумово відсталих учнів часом на уроці є період з 7 по 20 хвилину уроку, після цього спостерігається зниження працездатності. Тому слід проводити фізкультхвилинки, динамічні паузи, чергувати словесні засоби з наочними і практичними.

Кожен урок має закінчуватися заключною частиною. В заключній частині ми маємо підвести підсумки роботи і оцінити успіхи учнів. Під час оцінювання учнів ми повинні пам’ятати, що відзначити потрібно кожного учня. Домашнє завдання, яке ми задаємо учням має бути пояснене і бути аналогічне класній роботі. Слід звернути увагу на такий етап, як створення установки на відпочинок. Тому в кінці уроку слід залучити учнів до спільної роботи, яка діє на них заспокійливо, знімає в одних збудження, а інших виводить зі стану гальмування, що виникло внаслідок перевтоми. З цією метою використовують заспокійливі дидактичні ігри, вправи на дихання, слухання спокійної музики.

Важливе значення на уроці має дотримання педагогічно — охоронного режиму. Враховуючи вади розвитку дітей особливого значення набуває проведення динамічних пауз. Динамічні паузи проводяться 2 рази в початковій школі та 1 раз в старшій школі.

Для розв’язання корекційних завдань в спеціальній школі використовуються такі допоміжні засоби.

• 1. Спрощується структура і зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу, відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів.
• 2. Уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів.
• 3. Багато разів повторюється щойно поданий матеріал, на всіх етапах його вивчення.
• 4. Максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей.
• 5. Забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів
• 6. Одночасно використовується слово, дія й наочне сприймання.
• 7. Складні завдання розподіляють на окремі частини.
• 8. Використовуються різного виду інструкції, попередньо плануються дії.
• 9. Учителем і учнем спільно виконуються частини завдання, якщо учень не може його самостійно виконати.
• 10. Постійно реалізується індивідуальний та диференційований підхід до учнів.