«Велика вісімка» як суб"єкт міжнародних відносин

" Велика вісімка" як суб'єкт міжнародних відносин

1. Виникнення та розвиток «Групи восьми»

Причинами появи «Групи cеми» на світовій арені можна назвати багато подій, що сталися упродовж другої половини XX століття. Саме у 70-х роках почала потроху формуватися багатополюсна системи світового устрою. І саме у той період світ зіткнувся з рядом політичних та економічних проблем.

Однією з причин появи G8 став розпад Бреттон-Вудської фінансової системи у 1971 році та вдалі спроби Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку реформувати її. У той час значно зменшилась позиція долара, у результаті чого в 1971 році Вашингтон був змушений відмовитися від системи регулювання міжнародного валютного механізму: в 1971 році була скасована конвертованість долара в золото, а в 1971 і 1973 роках адміністрація Ніксона двічі пішла на девальвацію долара.

Також у жовтні 1973 року почалась перша нафтова криза, відома як «нафтове ембарго». У ході якого ОПЕК заявив, що не буде постачати нафту країнам, які підтримали Ізраїль у конфлікті з Єгиптом та Сирією, це найбільше стосувалось США та їх країн-союзниць. Упродовж 1974 року ціна на нафту збільшилась у кілька разів. У цей період стався також значний спад виробництва, який характеризувався нульовим зростанням валового національного продукту (рецесією). Даний спад розпочався у 1974 році, внаслідок нафтової кризи. Рецесія супроводжувалась інфляцією та зростанням рівня безробіття.

Наприкінці сімдесятих відбулась друга нафтова криза, а у 1980;1982 роках була велика економічна криза.

Ще однією причиною стало набуття сили та впевненості на світовій арені країн «третього світу» через процес деколонізації. Далі процес націоналізації поширився і на країни Азії. Тоді поставилось питання про створення їх власної міжнародної організації. Таким механізмом стала Організація солідарності народів Азії, що пізніше переросла в Організацію солідарності народів Азії та Африки, перша конференція якої відбулась у Каїрі в 1957 році. Також продовжувала свій розвиток і «Група 77-ми» (нині у ній налічується 130 держав-членів), величезна міжнародна організація країн, що розвиваються, яка діє в рамках ООН та її органів. Основою метою є торгово-економічна, політична та технічна співпраця. Вище зазначені організації вимагали компенсацію збитків, яких нанесли їм колонізаторські країни, вони почали виступати не тільки з політичними, а й з економічними претензіями.

Ці та інші події стали причиною появи думки, про створення механізму, який би узгоджував позиції та інтереси провідних країн Заходу. З листопада 1975 року глави держав та урядів найбільш розвинених промислових демократій зустрічалися для вирішення економічних та політичних проблем, які стояли перед ними та світовим товариством в цілому. Перше вживання терміну «Велика сімка» було зафіксовано 21 січня 1991 року в статті газети «Коммерсант» «Прибалтика обійшлася Горбачову в 16 млрд. доларів». Термін виник в російській публіцистиці з помилкової англійського скорочення G7 як «Great Seven» («Велика сімка»), хоча насправді воно розшифровується як «Group of Seven» («Група семи»).

Історія створення цього «клубу» розпочинається у 1975 році, коли президент Франції Жискар д’Естен запросив на закриту неформальну зустріч лідерів США, Англії, ФРН, Італії та Японії для обговорення шляхів виведення західної економіки з енергетичної кризи. Хоча темою саміту була проблема стабілізації постачання нафти, дискусія швидко перейшла на питання макроекономічної координації. Через успішність зустрічі група вирішила зустрітися ще раз через рік. З 1977 року зустрічі було вирішено проводити кожного року. Лідери хотіли створити наступника «Бібліотечної Групи» (неофіційної організації держав, до якої належали міністри фінансів країн G5 (США, Великобританія, Франція, Західна Німеччина та Японія), назва пішла від першого місця зустрічі - Бібліотеки Білого Будинку), яка діяла з 25 березня 1973 року. Канада приєдналася до них на зустрічі в Пуерто-Ріко у 1976 році і розглядалася як північноамериканська відповідь на включення Францією Італії, а Європейський Союз на Лондонському саміті у 1977 році, в ролі представника інтересів усіх своїх країн-учасниць. Офіційно про існування «Великої сімки» було об’явлено в 1985 році.

Уже в вісімдесяті роки, під час зміни політичної еліти консерваторів (у 1981 році президентом США став Рональд Рейган, президентом Франції - Франсуа Міттеран, у 1982 році канцлером Німеччини став Гельмут Коль, у 1979 році прем'єр-міністром Великобританії стала Маргарет Тетчер, у 1982 році прем'єр-міністром Японії став Ясухіро Накасоне) стали розглядатися на самітах не лише економічні питання, а й питання політики, адже нова влада була менш обізнаною в сфері економіки. Саме тоді значно збільшилась кількість тем для обговорення, від питань безпеки до питань модернізації та проблем навколишнього середовища.

Першим кроком для розширення кількості дискусійних тем була висунута більш гуманітарна, аніж політична проблема, хоча і з різко політичним нахилом. Для токійського саміту 1979 року прем'єр — міністру Японії було запропоновано підготувати повідомлення про біженців із В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі. Отож 28 червня 1979 року прем'єр — міністр Японії Охіра Масайосі виступив із спеціальною заявою про Індокитайських біженців, в якій було вказано способи вирішення проблеми шляхом міжнародних зусиль та вкладанням коштів, зважаючи на наявні соціальні та економічні умови країн. Тим самим лідери «Групи семи» досягли одразу двох цілей: по-перше, вони підключали Японію, яка не брала участі раніше в багатосторонніх диспутах щодо питань політики та безпеки, по-друге, вони розширювали спектр дискусійних питань, приділяючи майже всю увагу політичним проблемам.

На зустрічі в Венеції (Італія) 1980 року обговорювалися питання терористичних актів на дипломатичні та консульські приміщення та персонал, проблема біженців, ситуація в Афганістані після введення радянських військових та питання повітряного піратства Та великим досягненням «Групи семи» вважається прийнятий на самітах 1979 та 1980 років договір про збереження енергії та розвиток альтернативних джерел енергії перед очікуваним другим скачком цін на нафту. Ці саміти показали бажання та готовність лідерів G7 слідувати їх власним правилам договорів.

Погіршення відносин між країнами Заходу та Сходу (що призвело до виставлення Радянським Союзом своїх ракет SS-20) дало поштовх до термінової зустрічі глав чотирьох держав, а саме В. Жискан д’Естена, Г. Шмідта, Дж. Картера та Дж. Каллагена, в Гваделупі в 1979 році. Ця зустріч була настільки вдалою, що ці чотири учасника вирішили обговорювати стратегічні питання в обмеженому складі, але нововведення не відбулося через протест інших учасників «Групи семи». Цей саміт зумів погодити Італію, Канаду та Японію у питанні надання чисто економічним зустрічам політичного характеру, що тим самим унеможливило розглядання вибраних питань в неповному складі Сімки.

Починаючи з вісімдесятих років політичні питання стають звичними для обговорення на зустрічах. На саміті в Оттаві (Канада) 21 липня 1981 року було розглянуто підсумок політичних питань, де було відмічено проблеми Близького Сходу, особливо Лівану. Починаючи саме з цієї зустрічі незмінною темою дискусій стала проблема відносин по лінії Захід — Схід.

Переломним моментом діяльності G7 стала перша воєнно-політична декларація даного форуму — «Декларація з питань безпеки», що була прийнята у 1983 році на саміті у Вільямсбурзі, штат Вірджинія, США. У якій вони заявили: «The security of our countries is indivisible and must be approached on a global basis» («Безпека наших країн неподільна і повинна вирішуватися на глобальній основі»). Ці слова виразили ставлення країн-учасниць до безпеки та показали їх загальне згрупування.

На зустрічі у 1989 році в Парижі «Велика сімка» висловила своє негативне ставлення до КНР через репресії всередині країни та події на площі Тяньаньмень, коли армійські підрозділи розігнали демонстрацію студентів, в результаті чого загинули сотні протестувальників. Ці події привели до вживання відповідних заходів, для того щоб висловити глибоке почуття осуду, перервати двосторонні міністерські зв’язки і зв’язки на найвищому рівні, а також призупинити торгівлю зброї Китаю. Крім того, кожен з членів «Сімки» погодився, що, враховуючи поточну економічну невизначеність, треба відкласти розгляд нових кредитів Світового банку.

Закінчення «холодної війни», зростання ролі глобальних проблем та проблеми вирішення конфліктів спричинили зміну та розширення кількості та різноманітності питань для дискусій на зустрічах.

Дев’яності роки стали роками поступової інтеграції Росії до країн «Великої сімки». Перші контакти з Росією відбулися ще за часів СРСР. 17 липня 1991 року відбулась перша зустріч представників «Сімки» і Президента СРСР Михайла Горбачова. З тих пір Росія була присутньою на усіх зустрічах клубу. З 1994 року зустрічі проходили за принципом «7+1», адже саме після саміту в Неаполі Росія брала участь у кожному форумі G7, «Група» навіть була названа «П8» чи «Політичною вісімкою».

У квітні 1996 року відбувся саміт «Великої сімки + 1» з питань ядерної безпеки з повноправною участю Росії. Важливим етапом у трансформації статусу Росії від «гостьового» до статусу повноправного учасника «Політичної вісімки» стало підписання в рамках саміту з ядерної безпеки Московської Декларації про ядерну безпеку

1999 року в Бермінгемі (Англія) «Велика сімка» офіційно стала «Великою вісімкою», надавши Російській Федерації формальне право на повноправну участь у цьому клубі великих держав.

Та, не дивлячись на прийняття Російської Федерації до ряду країн — членів форуму, експерти-міжнародники вважають, що хоч геополітичне становище Росії сьогодні є на високому рівні, та економічні можливості не досягають рівня інших країн «Групи восьми», а тому представники РФ лише частково приймають участь у засіданнях міністрів фінансів та голів банків «Великої вісімки». Російська Федерація не може бути абсолютним членом форуму через недостатній, як для країни-члена форуму, рівень ВВП, наступ влади на демократичні інститути, особливо на засоби масової інформації, використання власних енергетичних ресурсів задля тиску на інші країни («ГазПром» став величезним важелем в політиці Російської Федерації), порушення прав людини у Чечні - усі ці фактори суперечать засадам «Великої вісімки».

На черговому саміті «Групи восьми» 21−23 липня 2000 року в Окінаві (Японія) був розглянутий весь комплекс глобальних міжнародних проблем. У виступах президента Росії В. Путіна на саміті особлива увага приділялася, зокрема, темам стратегічної стабільності, боротьбі з міжнародним тероризмом (акцент був зроблений на терористичній загрозі, що виходить з контрольованого талібами Афганістану), інформаційній безпеці, інтеграції Росії в світову економіку. Було також досягнуто домовленості про створення центру з контролю за пусками ракет, дана ініціація була однією з російських пропозицій про нарощення багатонаціональних зусиль з проблем контролю, створення глобальної системи контролю. На форумі детально були обговорені і такі важливі теми, як розвиток демократії, проблеми екології, охорони здоров’я, питання освіти, культурного життя.

У зв’язку з трагічними подіями 11 вересня 2001 року в США «Вісімці» багато в чому довелося переорієнтуватися на завдання антитерористичної боротьби. Ці проблеми стали центральними в порядку денному саміту 26−27 червня 2002 року в Кананаскісі (Канада).

Лідери «вісімки» одностайно визнали, що антитерористичне співробітництво має залишатися одним із пріоритетних напрямків роботи з довгостроковою перспективою. При ініціативній участі російської сторони, на саміті було обговорено широкий комплекс взаємопов'язаних проблем зміцнення міжнародної безпеки та стратегічної стабільності, включаючи зміцнення режимів нерозповсюдження, контролю над озброєнням та роззброєнням.

Головним результатом саміту для Росії стала історична домовленість лідерів про прийняття Російською Федерацією в 2006 році функцій повноправного голови «Вісімки», що стало вираженням визнання партнерами реальної ролі Росії в сучасному світі, її успіхів у реалізації внутрішніх реформ. Прийнято рішення про перетворення робочої групи «Сімки» з ядерної безпеки у формат «Вісімки» з повноправною участю Росії. Партнери позитивно відкликнулися щодо визнання ринкового статусу російської економіки та висловили політичну підтримку вступу Росії до СОТ.

Сьогодні вважається, що ініціатором запрошення Росії у клуб був 42 Президент Сполучених Штатів Америки Білл Клінтон. Запрошення Російської Федерації до клубу вирішувало відразу два питання: по-перше, запрошення стало жестом на підтримку молодої російської демократії, а по-друге, своєрідною компенсацією за просування НАТО на схід, на «задвірки» Росії, проти чого жорстко виступала Москва. Захід демонстрував, що готовий підтримати російські демократичні реформи й надати економічну допомогу.

Саміт 2006 року в Санкт-Петербурзі вперше пройшов під головуванням Росії. Основними темами обговорення були енергетична безпека, демографія та освіта.

По трьох темах, запропонованих Росією в якості основних на саміті, було прийнято три підсумкових комюніке: «Глобальна енергетична безпека», «Боротьба з інфекційними захворюваннями» і «Освіта для інформаційних суспільств у XXI столітті». Схвалення також отримали ще кілька комюніке, запропоновані іншими учасниками саміту. Це «Боротьба з інтелектуальним піратством і контрафактною продукцією», «Боротьба з корупцією на високому рівні», «Торгівля», «Про роботу з Африкою». Крім того, були прийняті дві декларації - «Про боротьбу з тероризмом» і «Про співпрацю в майбутніх діях щодо стабілізації та відновлення», а також заяву «Про зміцнення програми ООН з боротьби з тероризмом» і заява з питань нерозповсюдження ядерної зброї.

Лідерам «вісімки» не вдалося прийти до консенсусу стосовно лівано-ізраїльської кризи. Президент США твердо став на бік Ізраїлю, а глава російської держави по суті звинуватив обидві сторони конфлікту в розпалюванні війни. Президент Франції Жак Ширак беззаперечно підтримав Ліван, який у той час піддавався бомбардації. Після довгої дискусії вони прийняли заяву із закликом зупинити кровопролиття.

Головним розчаруванням саміту став невдалий вступ Росії до Світової організації торгівлі.

37-й саміт «Великої вісімки» відбувся 26−27 травня 2011 року в місті Довіль (Франція). Основна увага на саміті приділялася питанням ядерної кризи в Японії, протестам в арабських країнах і глобальним економічним питанням.

Учасники наради прийняли декларацію, в якій говориться, що лівійський лідер Муаммар Каддафі «втратив легітимність і повинен піти». «Вісімка» також вимагала негайного припинення військових дій проти цивільного населення Лівії, заявляла про свій намір підтримати процес політичних перетворень, що відображають волю лівійського народу. Голови країн-учасниць форуму заявляли про необхідність дотримуватися національної єдності, територіальної цілісності, суверенітету і незалежності лівійської держави.

«Група восьми» у прийнятій декларації також попередила Сирію про прийняття можливих заходів у тому випадку, якщо Дамаск не буде проводити демократичні реформи. «До демократії і довгострокової безпеки та процвітання в Сирії можна пройти тільки дорогою діалогу і фундаментальних реформ. Якщо сірійська влада не прислухається до цього заклику, ми приймемо подальші заходи.», — говориться у спільній заяві лідерів G8.

Щодо саміту, який відбудеться 17−18 червня 2013 року, то відомо, що головним місцем форуму, за участю політичних керівників Великобританії, США, Німеччини, Франції, Італії, Японії, Канади та Росії стане гольф-курорт Лох-Ерн поблизу міста Енніскіллен в Північній Ірландії. У статті для Wall Street Journal, прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон заявляє, що британське головування на саміті 2013 року може стати сильним поштовхом у зрості світової економіки.

На саміті будуть розглядатися питання підтримки розвитку процесу відкриття економік, урядів і суспільств. За твердженням Д. Кемерона це буде досягнуто шляхом розвитку торгівлі, забезпечення дотримання податкового законодавства, а також сприяння більшої прозорості економіки.

У цьому розділі ми прослідкували шлях розвитку «Великої вісімки» із самого зародження ідеї про створення даного механізму і до нашого часу. Члени «Групи восьми» за цей час досягли неабиякого успіху на міжнародній арені і примножили свій вплив шляхом інтеграції до форуму. Головними причинами появи G8 вважається розпад Бреттон-Вудської фінансової системи 1971 року та нафтове ембарго 1973 року.

Історія створення клубу починається у 1975 року за ініціативи Президента Франції Жискара д’Естена, після чого голови урядів найрозвиненіших демократій світу стали зустрічатися кожного року задля обговорення найважливіших питань економіки. З часом площа їх дискусій збільшувалась, і, з середини 80-х років, при зміні уряду країн-учасниць, дискусійні питання дійшли і до сфери політики, культури, національної, транспортної, світової безпеки та ін.

Сьогодні на самітах розглядаються та вирішуються основні проблеми сучасного світу. Серед зустрічей я можу видіти саміт 2006 року, коли остаточно завершився етап переходу «Великої сімки» у «Вісімку», шляхом приєднання до неї Російської Федерації, не дивлячись на те, що вона не відповідає рівню економічного розвитку інших країн-членів.

2. «G8» як суб'єкт міжнародних економічних відносин

Світове господарство безпосередньо впливає на розвиток кожної окремої країни та на розвиток державних об'єднань, створює сприятливі науково-технічні, матеріальні умови для вирішення екологічних, економічних, соціальних, військових, політичних та культурних питань, які стоять перед світовим співтовариством в умовах підвищення рівня глобалізації господарського життя планети. Економічних аспект світового господарства являє собою поєднання зв’язків між національним та інтернаціональним рівнем діяння економічних відносин. Така сукупність містить у собі дві складові, а саме економічні відносини, які складаються між суб'єктами господарської діяльності в межах однієї країни та економічні відносини, які пов’язують декілька країн або їх представників. Отож, економічні відносини, що поширені на декілька окремих країн світу розглядається як міжнародні економічні відносини. Вони представляють собою систему господарських зв’язків фізичних та юридичних осіб на інтернаціональному рівні, на рівні держав, групи держав, міжнародних економічних організацій, які орієнтовані на реалізацію їх потреб.

Діючими особами на міжнародній господарській арені є суб'єкти. Суб'єктами міжнародних економічних відносин є фізичні та юридичні особи, які приймають участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів та угод.

«Group of eight» в системі міжнародних економічних відносин відіграє доволі помітну роль, адже проблеми економіки для форуму були пріоритетними ще з часів створення форуму. Клуб країн-лідерів сприймають як одну з провідних організацій, що координує світову економічну політику. І це не дивно, адже у склад G8 входять дві основні економічні сили, а саме Сполучені Штати Америки та Європейський Союз. Хоча, традиційно «Вісімка» не має великого успіху у вирішенні питань, які стосуються торгівлі, світової економіки чи валютного процесу. Рішення, прийняті на самітах «Великою вісімкою» реалізуються через систему міжнародних економічних організацій, наприклад Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова Організація Торгівлі (СОТ), Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОССР). Країни G8 також мають близько 50% голосів у Світовому Банку та МВФ, величезний вплив на СОТ.

Світовий Банк та МВФ були створені у 1944 році 44 державами на Бреттон-Вудській конференції. Метою створення Світового Банку було надання державам простішого доступу до міжнародних фінансових ринків. Через Світовий Банк країни можуть брати позики під меншим відсотком нарахування та використовувати організацію як гаранта, беручи кредити. Також організація здійснює консультативну та фінансову підтримку держав, що розвиваються задля збільшення рівня життя та покращення життя найбідніших верств населення. Міжнародний валютний фонд у свою чергу був створений задля управління міжнародними валютами та для надання країнам у період фінансової кризи короткострокових, середньострокових чи довгострокових кредитів. Країни «Вісімки» мають можливість регулювати політику цих організацій. Лише Сполучені Штати Америки мають близько 15% голосів в обох організаціях. Для будь-якої зміни мандату чи структури інституту потрібно більше ніж 85% голосів. Отож, США може одноосібно накласти вето на будь-яке рішення МВФ чи Світового Банку.

До країн G8 належать 7 найрозвиненіших промислових країн та Росія. 7 учасниць форуму виробляють 47% світового ВНП та контролюють 53% міжнародної торгівлі.

У 2003 році пройшов саміт «Великої вісімки» у Франції. На якому було особливо звернено увагу на проблеми міжнародної економіки та на шляхи їх вирішення. Було рекомендовано реформи у трудовій, сировинній та фінансовій галузях. Для покращення ситуації на інвестиційному ринку було запропоновано зробити звітність компаній абсолютно прозорою і покращити корпоративне управління. Також було обговорено питання уникнення криз у країнах, що розвиваються. У цьому напрямку було відведено особливу роль для МВФ, який мав би боротися за збільшення рівня прозорості на ринку міжнародних позик та за дотримання дисципліни боржниками.

Також особливу увагу привернув різкий підйом курсу евро щодо американського долара. Президент Джордж Буш підтвердив, що американська політика націлена на «сильний» долар. З цією позицією згідні й інші представники провідних країн світу.

Відверта критика валютних курсів є величезною рідкістю у світі міжнародних відносин, тому виступи лідерів найбільш економічно розвинених країн не залишилися поза увагою, вони змінили валютний ринок. За кілька тижнів євро опустився з 1.1933 до 1.1833. Проте, позначилося і те, що Європейський Центральний Банк знизив облікову ставку з 0.5% до 2%, що зменшило інтерес трейдерів до євро.

На початку 2006 року у Москві відбулась зустріч міністрів фінансів країн-учасниць форуму, де було обговорено проблеми світової економіки в контексті обговорення питань енергетичних ринків, подальші кроки боротьби з інфекційними хворобами в економічному аспекті.

Фінансова вісімка схвально поставилась до рішення Міжнародного валютного фонду щодо списання усіх боргів 19 країнам з початку 2006 року. Міністри фінансів «Групи восьми» призвали Міжнародну асоціацію розвитку та Африканський банк розвитку приймати міри до даної ініціативи МВФ.

Також країни G8 мають надію розвіяти побоювання, що Росія може використовувати енергетичні ресурси як економічну та політичну зброю.

Більшість країн «Вісімки» імпортує енергоресурси та стривожені зростом цін на них на фоні політичної нестабільності в Іраці, Ірані та Нігерії. Зростання цін у свою чергу приводить до збільшення рівня інфляції, підвищення витрат та до зниження попиту на дані ресурси. Побоювання щодо використання енергоресурсів як зброї з’явилось через те, що Росії вигідне зростання цін на них, адже рівень ВВП Російської Федерації у 2005 році перевищив 6%.

Великі запаси енергоносіїв і залежність інших членів форуму від їх поставок дозволили Президенту Росії Володимиру Путіну посилити держконтроль за економікою країни. Це проявилося в ході кризи у постачанні газу Україні в січні, коли спостерігалися перебої в постачаннях «блакитного палива» на захід через територію України.

Також з міністрами фінансів «Великої вісімки» зустрівся президент Російської Федерації Володимир Путін. Він повідомив, що Росія готова здійснити чергову дострокову виплату боргу Паризькому клубу в обсязі 11,9 мільярдів доларів.

Президент запропонував також активізувати обмін досвідом між країнами «Вісімки» з протидії «відмиванню грошей» та фінансуванню тероризму.

Голова РФ також заявив, що світова фінансово-економічна архітектура проявляє ознаки нестабільності, а також, що «ця проблема буде порушуватися у ході Санкт-Петербурзького саміту».

У 2006 році відбувся форум міністрів фінансів «Великої вісімки» в Санкт-Петербурзі. На зустрічі було визначено, що ситуація в світовій економіці залишається позитивною, не дивлячись на високі ціни на нафту, глобальний дисбаланс та волантильність на світових ринках.

Міністр фінансових справ Німеччини Пеєр Штанбрюк заявив, що поступальний рух світової економіки продовжується, незважаючи на зниження в останні дні цін ринків акцій через побоювання з приводу підвищення процентних ставок в США. Його японський колега Садаказу Танігакі також зазначив, що коливання цін акцій не обов’язково відображають «структурні зміни» у світовій економіці.

Тим часом, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду (МВФ) Родріго Рато більш обережно помітив, що ринки країн, які розвиваються, можуть зіткнутися з періодом високої волатильності в умовах адаптації економіки до більш високих процентних ставок. У той же час МВФ зберігає прогноз зростання світової економіки на рівні 4,9%.

Оскільки на зустрічі в Санкт-Петербурзі, що проводилася напередодні липневого саміту G8, не було глав центральних банків, то тема валютних курсів не знайшла відображення в комюніке.

Міністри фінансів традиційно підкреслили прихильність країн «вісімки» боротьби з протекціонізмом, просуванню лібералізації торгівлі сільгосппродукцією, промтоварами та послугами, а також сферою інвестицій.

Лідери країн «Великої вісімки» на саміті 2008 року в Японії розглянули питання глобальної економіки. Акцент було зроблено на ціни енергоносіїв та світові фінанси, ситуацію на ринку продовольства. Лідери «Вісімки» домовилися про стабілізацію цін на нафту та продовольство. Як повідомив представник японської сторони, голови занепокоєні інфляційними тенденціями в світовій економіці, але більшість учасників все ж таки позитивно дивляться на шлях подальшого її розвитку.

У підсумковому документі було зазначено, що лідери країн погодилися, у відповідь на стрімке зростання цін на нафту, поліпшити баланс між попитом і пропозицією за рахунок зусиль і діалогу країни-споживача та виробника для підвищення прозорості процесу покупки. Також запропонували провести енергетичний форум, щоб вирішити питання та зосередитися на енергоефективності та на нових технологіях. Японія пропонувала зібратися на цьому форумі того ж року, що було погоджено усіма країнами-учасниками клубу. Визнаючи також необхідність більшої прозорості енергетичних ринків, G8 підтримала аналіз реальних і фінансових чинників, що зумовили сплеск цін на нафту, а саме сировину і зусилля, зроблені відповідними національними органами та міжнародними організаціями.

Проте, прем'єр-міністр Японії Ясуо Фукуда в промові, присвяченій закінченню саміта, заявив: «У ході обговорень стану світової економіки з лідерами країн „Великої вісімки“ ми відзначили, що, незважаючи на уповільнення темпів економічного зростання наших країн, подальші перспективи залишаються сприятливими»

У той же час Я. Фукуда підкреслив, що всім країнам необхідно приділити увагу високим цінам на нафту і продукти харчування, а також загальносвітовому інфляційному тиску і стабільності на світових фінансових ринках.

На зустрічі міністрів фінансів та глав центральних банків країн «Вісімки» в Італії в 2009 році представники країн заявили, що глобальна криза буде продовжуватися протягом більшої частини 2009 року, а для боротьби з нею необхідно відновити довіру до світової фінансової системи та нормальну роботу ринків. Необхідно також реформувати світову фінансову систему, про це йдеться в документі, прийнятому за підсумками дводенного засідання в Римі.

«Стабілізація фінансових ринків і економіки є пріоритетною.» — наголошується в заключному документі. При цьому країни-учасники висловили думки щодо негайної реформації фінансової системи, надзвичайну слабкість якої виявила глобальна криза.

Перш за все, країни-учасниці G8 пропонували реформувати міжнародні інститути, особливо Міжнародний валютний фонд.

«Ми вважаємо, що реформований МВФ, наділений додатковими засобами, може зіграти ключову роль у справі гнучкого та ефективного протистояння поточній кризі», — йдеться в комюніке.

«Велика вісімка» також закликала до боротьби з протекціонізмом (економічною політикою держави, яка спрямована на обмеження міжнародної торгівлі), а також до координації заходів щодо подолання світової фінансової та економічної кризи. Міністри висловили думку, що необхідною умовою глобального процвітання є відкрита система світової торгівлі та інвестицій.

У документі також говориться, що країни «Вісімки» готові використовувати в повному обсязі «всі необхідні інструменти для підтримки економічного зростання, зайнятості та зміцнення фінансового сектору».

На саміті «Великої вісімки» у 2011 році відмічалось, що глобальна економіка відновлюється, і, не дивлячись на те, що світова економічна та фінансова кризи призвели до тотального збільшення без робітництва, лідери країн G8 готові створювати ще більшу кількість робочих місць, це і буде пріоритетним завданням в економічному розвитку «Вісімки». Вони також заявили про готовність разом із «Групою 20» надавати більше зусиль для підтримки динамічного та збалансованого розвитку світової економіки.

«Відновлення світової економіки стає самодостатнім» — йдеться в комюніке за підсумками саміту G8. Але статистика свідчить про зворотнє. Експерти говорять, що зростання економіки стане самодостатнім лише тоді, коли уряди зможуть стабілізувати свої витрати і скоротити бюджетні дефіцити.

«Велика вісімка» буде приділяти «підвищену увагу заходам, необхідним для підтримки стабільності державних фінансів, для того, щоб зміцнити відновлення і збільшити зайнятість, щоб скоротити ризики і забезпечити сильний, тривалий і збалансований розвиток» — про це запевняє «Група восьми» у своєму комюніке.

Але глави країн «великої вісімки» визнають, що ризики для продовження розвитку кризового становища зберігаються. Основний з них — розростання боргової кризи, але учасники наради запевнили, що будуть невпинно з ним боротися. Та експерти слабо вірять заявам G8. Сукупний державний борг США, Японії і 17 країн, що входять в Єврозону, вже подолав позначку в 90% ВВП. Такий розмір боргів тисне на довгострокові перспективи зростання.

Міжнародне рейтингове агентство Fitch ще більше загострило становище однієї з країн-учасниць G8, прогноз по рейтингах Японії перетворився зі «стабільного» на «негативний». «Кредитоспроможність Японії перебуває під тиском у зв’язку зі зростаючим борговим навантаженням уряду. Для того, щоб захистити державні фінанси, необхідна більш сильна стратегія фінансової консолідації», — наголошується в повідомленні Fitch. Адже за підсумками 2010 року державний борг Японії досяг 210% ВВП.

Ще однією загрозою зростанню світової економіки є дорога сировина. Згідно з оцінкою економістів однієї з найбільших світових інвестиційних компаній Goldman Sachs, до кінця 2012 року барель нафти за ціною міг досягти позначки в 140 доларів США, хоча минулий прогноз експертів був на рівні 120 доларів.

«Як вже було зазначено, відновлення стане самодостатнім, коли уряди зможуть стабілізувати свої бюджети і скоротити дефіцити, але експерти цього не бачили, скоріше, навпаки, обсяги бюджетного та монетарного стимулювання в деяких країнах навіть зросли, а в тих країнах, де перейшли до бюджетної економії, явні проблеми з економічним зростанням. Американська економіка зросла лише на 1,8% у першому кварталі, японська падає другий квартал поспіль, ситуація в європейській економіці без Німеччини виглядає трохи похмуро, в Росії доходи населення падають, капітал тікає з країни.» — запевняє начальник аналітичного департаменту однієї з провідних брокерських компаній «Альпарі» Єгор Сусін.

Європейська криза стала основною темою саміту 2012 року в Кемп-Девіді, США. Лідери зобов’язалися робити усі необхідні кроки для подолання фінансової кризи, а саме утримуватися від протекціоністських заходів, підтримувати інвестиції та докладати зусиль щодо скорочення бар'єрів у сфері торгівлі та інвестицій, підтримувати відкриту позицію ринків. G8 затвердила, що міцна міжнародна торгівля, інвестиції та ринкова інтеграція є основними факторами стійкого економічного зростання.

Але не дивлячись на усі позитивні прогнози, сучасна економічна ситуація не має підвищених тенденцій розвитку, адже у 2013 році зовнішньоторговельний профіцит зони євро в березні 2013 року зріс в 2.3 рази і склав 22,9 мільярди євро порівняно з 10,1 мільярдами євро в лютому, повідомляє Євростат. Також ситуація з безробіттям набагато погіршилась. Сьогодні в Європі налічується на 10 мільйонів більше безробітних, аніж на початку кризи, такі дані оголосила Міжнародна організація праці. Найбільше потерпають від даної ситуації малокваліфіковані робітники та молодь.

Після паузи в 2010;2011 рр. безробіття знову зросло і досі немає ніяких ознак поліпшення ситуації. Тільки за останні півроку близько мільйона людей в ЄС втратили роботу.

10−11 травня 2013 року відбулась зустріч міністрів фінансів та голів центральних банків «Великої вісімки», на якій був головував Джордж Осборн. Він затвердив, що світова економічна ситуація на сьогоднішній день знаходиться на доволі високому рівні стабільності і він бачить 3 пріоритетні напрямки політики G8 — зосередження на грошовій діяльності, фінансовій відповідальності та структурних реформах.

13 травня цього року у статті для Wall Street Journal, прем'єр-міністр Девід Кемерон заявив, що головування Великобританії в G8 може відновити сильний і стійкий ріст світової економіки, адже саме це на даний час є головною проблемою «Групи восьми».

Отже, проаналізувавши роль «Великої вісімки» на міжнародній економічній арені можу зробити висновок, що вона є провідним учасником економічних відносин, хоча, традиційно вона не має великого успіху у вирішенні питань, які стосуються торгівлі, світової економіки чи валютного процесу. Не дивлячись на те, що ще з початку свого існування клуб був у першу чергу стурбований проблемою зміцнення глобальної економіки.

Із зустрічей можу підкреслити важливість форум міністрів фінансів у 2006 році та саміт 2011 року. Адже на зустрічі міністрів у 2006 році обговорено проблеми світової економіки в контексті обговорення питань енергетичних ринків, що було надзвичайно важливим питанням за умов фінансово-економічної кризи, а на саміті 2011 року «Вісімка» твердо стверджували, що відновлення економіки стає самодостатнім, хоч статистика нам говорила зовсім про іншу ситуацію, адже борги країн продовжували залишатися на тій ж позиції. У тому ж запевняли нас лідери «Групи восьми» і на саміті в 2012 році, але не дивлячись на усі позитивні прогнози, сучасна економічна ситуація не має підвищених тенденцій розвитку: ситуація з безробіттям набагато погіршилась. Сьогодні в Європі налічується на 10 мільйонів більше безробітних, аніж на початку кризи, такі дані оголосила Міжнародна організація праці. Найбільше потерпають від даної ситуації малокваліфіковані робітники та молодь.

Будемо надіятися, що G8 знайде реальні шляхи подолання фінансово-економічної кризи і не буде нас утішати порожніми словами.

3. Основні глобальні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення, ініційовані «Великою вісімкою»

Протягом свого існування людство стикалося з різноманітними проблемами, вирішення яких було пов’язане з покращенням умов життя або навіть із збереженням його існування.

Глобальні проблеми сучасності - це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. Фактично, це сукупність суперечливих процесів, які становлять зміст сучасної кризи світової цивілізації. Ці проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть існуванню всіх країн світу і потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль.

Вчені виділяють два основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:

1. поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;

2. розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.

На сучасному етапі розвитку світу виникла нагальна потреба в інтеграції зусиль провідних промислово розвинених країн задля вирішення багатьох проблем сучасності.

У 2003 році лідери форуму на саміті в США визначили перелік тих питань, над якими вони будуть працювати найближчим часом. До них увійшли проблеми бідності, поширення СНІДу, голоду, демографічна проблема, проблема міжнародного тероризму, транспортної безпеки, миротворчої діяльності, питання кліматичних змін та глобального потепління та інших.

Однією з найгостріших проблем сучасності є глобальна зміна клімату, з якою борються переважна більшість країн та міжнародних організацій.

У 1992 році був підписаний Кіотський протокол — міжнародний протокол про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головною метою даного протоколу була стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який би не допускав небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. На сьогоднішній день угоду підписала 191 країна, у тому числі більшість промислово розвинених країн світу, крім США, які підписали, але не ратифікували протокол. Рішення США відмовитися від ратифікації Кіотського протоколу в 2001 році перетворило проблему зміни клімату на камінь спотикання для «Групи восьми». У березні 2002 року адміністрація Буша представила альтернативну програму, відповідно до якої США погоджуються протягом 10 років знизити інтенсивність викидів парникових газів на 18%. Мета повинна була бути досягнутою виключно за допомогою добровільних заходів. Прогнози свідчили про те, що навіть при невтручанні в цей процес інтенсивність викидів скоротиться до 2012 року на 14%. Таким чином, заплановані адміністрацією США показники лише відображають тенденцію американської економіки до зниження енергоємності. У будь-якому випадку абсолютні показники викидів продовжували рости, і, за підрахунками адміністрації, за період з 2002;го по 2012;й вони зросли у США на 14%. (Передбачений в Кіотському протоколі показник для США — Зниження викидів на 7% за 1990;2010 роки).

Неприйняття Сполученими Штатами Кіотського протоколу відображає глибоко вкорінене негативне ставлення до самої ідеї брати на себе зобов’язання щодо примусових кількісних обмежень, які встановлюються на міжнародному рівні. Така точка зору притаманна не тільки нинішній адміністрації. Спроби змусити Сполучені Штати повернутися до цього протоколу марні і безперспективні. Але лідери «Великої вісімки» повинні переконати США, як найбільше джерело викиду парникових газів і одну з найбагатших країн світу, в необхідності прийняття більш радикальних заходів у протидії кліматичним змінам. До того ж слід стимулювати Росію до ратифікації Кіотського протоколу.

Позиція США — не єдина проблема, адже країни, що розвиваються, за прогнозами експертів, у наступні десятиліття будуть збільшувати кількість викидів у наступні десятиліття. Однак вони вже заявили, що не підуть на обмеження потенціалу свого економічного зростання задля вирішення проблем, що виникли внаслідок економічного зростання багатих країн у минулому сторіччі. Таким чином, крім Кіотського протоколу, потрібні нові підходи до вирішення завдання залучення країн, що розвиваються в боротьбу з викидами парникових газів.

Але зміна клімату є лише однією з багатьох глобальних проблем, що потребують розробки та реалізації більш суворих міжнародних правил.

Починаючи з 1980;х років багато країн, що розвиваються, у тому числі Китай та Індія, а останнім часом і менш великі країни, такі, як В'єтнам, увійшли в стадію стійкого зростання і піднесення життєвого рівня. У глобальному масштабі ці примітні зміни призвели до істотного скорочення абсолютного рівня бідності та зменшення розриву між показниками матеріальної забезпеченості населення в державах, що розвиваються та багатих країнах. Результати аналізу даних очікуваної тривалості життя і недоїдання також свідчать на користь зміцнення за останні десятиліття положення сотень мільйонів людей у найбідніших країнах.

Проте позитивні результати глобалізації розподіляються в цих країнах нерівномірно. Сьогодні ситуація, що характеризується крайньою бідністю постійно погіршується. Надзвичайна ситуація в країнах Африки занепокоює усе світове співтовариство, «Група восьми» не є винятком.

Напередодні саміту «Великої вісімки» в Німеччині у 2007 році пройшла дводенна конференція релігійних лідерів. У форумі взяв участь голова Ради Євангелічної церкви Німеччини єпископ Вольфганг Хубер, представники Римсько-католицької, помісних православних і протестантських церков світу, а також ісламу, іудаїзму, синтоїзму, ряд релігійних діячів з Африки і делегати міжнародних організацій. Делегацію РПЦ очолив голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило.

Учасники зустрічі обговорили проблеми світової економіки і соціальної справедливості, діяльності міжнародних фінансових структур, багатства і бідності, допомоги бідним країнам Африки.

Напередодні саміту в Хайлігендаммі було прийнято спільне послання глав конференцій католицьких єпископів країн «Великої вісімки». Вони закликали світових лідерів активно вирішувати проблеми бідності, нестачі медичного забезпечення, зміни клімату, миру і безпеки.

Ця зустріч не пройшла безрезультатно, адже наступного, 2009 року, на саміті в Аквілі G8 розглянула цю проблему і вирішила виділити 20 мільярдів доларів на боротьбу з голодом в Африці. Ці кошти підуть на фінансування трирічної програми з розвитку сільського господарства у бідних країнах. Як заявив президент США Барак Обама, питання продовольчої безпеки мають величезне значення не тільки для країн, що розвиваються, а й для всього світу.

«Багатші держави мають перед бідними моральні зобов’язання», — сказав американський президент і запевнив, що підтримка не обмежиться тільки фінансами.

«Мета цієї програми — створити в бідних країнах такі умови, при яких допомога їм більше не знадобиться, допомогти людям самостійно забезпечувати себе, свої сім'ї і підвищувати свій рівень життя», — заявив Обама. Вклад американського бюджету в програму складе 3,5 мільярдів доларів.

Після подій 11 вересня 2001 року з ініціативи США «Велика вісімка» застосовує на території своїх держав та деяких інших державах посилені заходи транспортної безпеки. Як не дивно, Російська Федерація, яка після захоплення заручників у Беслані, суттєво збільшила охорону в аеропортах, тривалість на якість перевірок, посідає провідну роль у вирішенні даного питання.

Країни «Групи восьми» також стимулюють народжуваність шляхом збільшення соціальних виплат на утримання дитини. Таким чином вони намагаються зменшити обсяги демографічної проблеми у світовій структурі.

Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн «Великої сімки» FATF (Financial Action Task Force) опубліковує чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей. Є ряд країн, котрі потрапляють до цього списку щорічно: Гватемала, Домініка, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Острови Кука, Ліван, Маршальські Острови, М’янма, Науру, Нігерія, Ніуе, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Крістофер і Невіс, Філіппіни та інші.

Також є згадки, що кілька років тому особливу увагу в документах FATF було приділено Росії, з якої лише 1998 року, за даними FATF, через офшорні банківські рахунки в Науру переведено $ 70 млрд. Відтак «Велика сімка» змусила Росію ухвалити законопроект для боротьби з відмиванням грошей. Зокрема відповідно до цього законопроекту всі операції на суму, яка перевищує 600 тисяч рублів, підлягають обов’язковому контролю.

Україна свого часу також була включена до чорного списку. Тоді FATF висунула вимоги щодо збільшення відкритості української економіки. І у 2011 року організація по боротьбі з відмиванням грошей виключила Україну із списку.

Отож, «Група восьми» відіграє важливу роль у вирішенні провідних проблем світової системи, докладає багато зусиль, намагається вжити конкретних заходів задля розв’язання даних проблем, шляхом співпраці країн. Серед усіх методів боротьби із проблемами виділяється підписання країнами (окрім США, які підписали, але не ратифікували протокол.) Кіотського протоколу 1992 року — міжнародний протокол про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головною метою даного протоколу була стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який би не допускав небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. Неприйняття Сполученими Штатами Кіотського протоколу відображає глибоко вкорінене негативне ставлення до самої ідеї брати на себе зобов’язання щодо примусових кількісних обмежень, які встановлюються на міжнародному рівні. Позиція США — не єдина проблема, адже країни, що розвиваються, за прогнозами експертів, у наступні десятиліття будуть збільшувати кількість викидів у наступні десятиліття.

Також «Вісімка» активно розглядає питання бідності в Африці, тож 2009 року, на саміті в Аквілі G8 вона вирішила виділити 20 мільярдів доларів на боротьбу з голодом в Африці. Ці кошти підуть на фінансування трирічної програми з розвитку сільського господарства у бідних країнах.

Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн «Великої сімки» опубліковує чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей.

Ці та інші проблеми G8 розглядає як першорядні і намагається боротися з ними у повну силу.

Висновки

«Велика вісімка» — міжнародний клуб, який об'єднує уряди найбільш індустріально розвинених демократій світу, в рамках якого здійснюється узгодження підходів до актуальних міжнародних проблем.

Отож, у даній роботі було досліджено історію створення та розвитку «Вісімки». Форум був створений у 1975 році, спочатку він проводився у формі «Групи шести», прийнявши у 1976 році до свого складу Канаду, а протягом 1991;2002 років поетапно перетворився у «Велику вісімку» за участю Росії. Зустрічі клубу провідних економік світу проводяться щорічно, за участю глав держав-учасниць та представника Європейського Союзу.

Головними причинами появи G8 вважається розпад Бреттон-Вудської фінансової системи 1971 року та нафтове ембарго 1973 року.

Спочатку «Група» була створена лише для обговорення економічних питань, але з часом вони перейшли і на питання політики, культури, вирішення глобальних проблем, міжнародної безпеки та ін.

Сьогодні на самітах розглядаються та вирішуються основні проблеми сучасного світу. Серед зустрічей я можу видіти саміт 2006 року, коли остаточно завершився етап переходу «Великої сімки» у «Вісімку», шляхом приєднання до неї Російської Федерації, не дивлячись на те, що вона не відповідає рівню економічного розвитку інших країн-членів.

«Вісімка» відіграє важливе значення на сучасній світовій арені, адже об'єктивно оцінює діяльність світового співтовариства, що допомагає головам держав проводити успішну політику.

У системі міжнародних економічних відносин організація також відіграє велику роль, адже ще з початку створення була задумала як форум для вирішення економічних питань, і лише пізніше перетворилась в універсальний орган, який вирішує питання як економіки, так і політики та культури, міжнародної безпеки та тероризму.

Проаналізувавши роль «Великої вісімки» на міжнародній економічній арені можу зробити висновок, що вона є провідним учасником економічних відносин, хоча, традиційно вона не має великого успіху у вирішенні питань, які стосуються торгівлі, світової економіки чи валютного процесу.

Із зустрічей можу підкреслити важливість форум міністрів фінансів у 2006 році та саміт 2011 року. Адже на зустрічі міністрів у 2006 році обговорено проблеми світової економіки в контексті обговорення питань енергетичних ринків, що було надзвичайно важливим питанням за умов фінансово-економічної кризи, а на саміті 2011 року «Вісімка» твердо стверджувала, що відновлення економіки стає самодостатнім, хоч статистика нам говорила зовсім про іншу ситуацію, адже борги країн продовжували залишатися на такому самому рівні. У тому ж запевняли нас лідери «Групи восьми» і на саміті в 2012 році, але не дивлячись на усі позитивні прогнози, сучасна економічна ситуація не має підвищених тенденцій розвитку: ситуація з безробіттям набагато погіршилась. Сьогодні в Європі налічується на 10 мільйонів більше безробітних, аніж на початку кризи, такі дані оголосила Міжнародна організація праці. Найбільше потерпають від даної ситуації малокваліфіковані робітники та молодь.

«Група восьми» відіграє також важливу роль у вирішенні глобальних проблем, докладає багато зусиль, намагається вжити конкретних заходів задля розв’язання даних питань.

Серед усіх методів боротьби із проблемами виділяється підписання країнами (окрім США, які підписали, але не ратифікували протокол.) Кіотського протоколу 1992 року — міжнародний протокол про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головною метою даного протоколу була стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який би не допускав небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. Неприйняття Сполученими Штатами Кіотського протоколу відображає глибоко вкорінене негативне ставлення до самої ідеї брати на себе зобов’язання щодо примусових кількісних обмежень, які встановлюються на міжнародному рівні. Позиція США — не єдина проблема, адже країни, що розвиваються, за прогнозами експертів, у наступні десятиліття будуть збільшувати кількість викидів у наступні десятиліття.

Також «Вісімка» активно розглядає питання бідності в Африці, тож 2009 року, на саміті в Аквілі G8 вона вирішила виділити 20 мільярдів доларів на боротьбу з голодом в Африці. Ці кошти підуть на фінансування трирічної програми з розвитку сільського господарства у бідних країнах.

Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн «Великої сімки» опубліковує чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей.