Поняття, зміст і значення стратегії підприємства

стратегія планування управління Стратегія підприємства — узагальнююча, відносно нова наука і відповідно дисципліна.

Розвиток ринкових відносин у суспільстві постійно змінює умови функціонування національних підприємств як на макротак і на мікроекономічному рівні. Складні умови господарювання, зміни форм власності, ринкові відносини, конкуренція, економічна самостійність підприємств вимагають від сучасних керівників усіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Адже для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, необхідно кваліфіковано орієнтуватися у кон’юнктурі ринку, передбачати дії конкурентів, грамотно оцінювати своє положення на ринку і здійснювати ефективний відбір варіантів проектних, технічних, господарських та управлінських рішень.

Підприємства в умовах централізованої командно-адміністративної економіки відрізнялися від аналогічних орієнтованих на ринок підприємств як за окремими характеристиками так і за «поведінкою» у зовнішньому середовищі. Головна частина стратегічних рішень приймалась зверху — вищестоящими відомствами, галузевими міністерствами, органами Держплану тощо. Підприємствам залишалась роль виконавців таких рішень. Тому на рівні підприємства не було потреби розробляти самостійну стратегію господарської діяльності і займатись стратегічним управлінням, оскільки це не входило до компетенції його управлінського апарату (керівництва).

Умови ринку позбавляють керівників підприємств привілеїв стратегічної безвідповідальності за свої дії. Це означає, що тепер кожному підприємству, незалежно від форм власності, потрібно самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися іншим способом на іншому рівні. Кожен керівник повинен самостійно, враховуючи економічну ситуацію, законодавчі та нормативні акти, що обумовлюють правила ведення виробничої діяльності, а також кон’юнктуру ринку, приймати вирішальні, довготермінові стратегічні рішення. При цьому він несе повну відповідальність перед самим собою, трудовим колективом, а також перед законом за всі економічні, юридичні, соціальні, екологічні та інші наслідки стратегічних рішень, що приймаються.

Стратегії розробляються для того, щоб визначити, у якому напрямку буде розвиватися підприємство, і приймати обґрунтовані рішення при виборі способу дії. Вибір керівниками конкретної стратегії означає, що із усіх можливих шляхів розвитку і способів дій, що відкриваються перед підприємством, вирішено вибрати один напрямок, у якому воно і буде розвиватися.

Стратегія підприємства — це комплексна програма дій, спрямована на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечить здійснення місії та досягнення цілей підприємства.

Стратегія охоплює всі основні функції і підрозділи підприємства: матеріально-технічне забезпечення, виробництво, фінанси, маркетинг, наукові дослідження і розробки тощо (тобто, кожному відведена певна роль у цій стратегії). Зробити стратегічний вибір — означає пов’язати бізнес-рішення і конкурентноздатні дії, зібрані з усього підприємства, в єдине ціле. Ця єдність дій та підходів і буде відображати поточну стратегію підприємства.

Нагромаджений досвід усіх без винятку розвинутих країн з ринковою економікою незаперечно підтверджує, що стратегія підприємства — необхідна умова досягнення економічного успіху адже, досконалість діяльності підприємства — це досконала реалізація досконалої стратегії.

Стратегія підприємства як наука, її виникнення Слово стратегія дуже стародавнє і походить від грецького strategia (stratos — військо та ago — веду), тобто це вища сфера військового мистецтва, що вивчає закономірності та характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки та здійснення військових операцій.

Поняття стратегія використовувалось ще у Стародавньому Китаї, де в період між 480 і 221 рр. до н.е. китайцем Сун Цу уже була написана книжка під назвою «Мистецтво стратегії». Там стратегії надавалось значення норми оптимальної поведінки.

Запозичення поняття «стратегія» із військового лексикону пояснюється тим, що підприємства розвинених країн у 50-ті роки ХХ ст. опинилися в умовах, близьких до «військових дій», пов’язаних із насиченням ринку, неочікуваною появою численних конкурентів, зростанням самої конкуренції, значними змінами в технологіях всередині та за межами підприємства коли, для того щоб «вижити», потрібно було боротися. Технічний прогрес викликав не тільки застаріння певних галузей, але й створення інших, нових, а зміни в структурі міжнародних ринків поставили підприємства перед лицем не лише нових небезпек, але й і нових можливостей.

Вищеназвані умови і були реальною причиною виникнення стратегії як науки, адже такі «військові дії» вимагали систематизації знань і теоретичного забезпечення. Тоді стратегія замінила те, що раніше називалось політикою, або діловою політикою підприємства. З тих пір ця наука пов’язана із економічною політикою держави і покликана вирішувати головні завдання цієї політики. На основі знань стратегічного планування й управління розробляються конкретні шляхи підвищення економічної ефективності діяльності як окремих підприємств та галузей, так і держави в цілому.

Однак стратегічне планування і управління набули великого (стосовно великих підприємств — вирішального) значення в кінці 70-х на початку 80-х років ХХ століття у країнах з розвинутою ринковою економікою. Це пов’язано з тим, що в цей час завершився період переваги попиту над пропозицією продукції більшості галузей виробництва. На зміну йому прийшов період надлишкової пропозиції, коли вироби різних підприємств стають все більш подібними і для того щоб «вижити» в умовах нинішньої жорстокої конкуренції керівництво підприємством повинно здійснюватись на основі старанно вироблених стратегічних планів.

Тобто, стратегія підприємства порівняно нова наукова дисципліна, формування якої пов’язано із розвитком ринкових відносин. Як наука, стратегія підприємства розробляє теоретичні основи господарської діяльності підприємств в умовах ринку, підвищення їх ефективності.

Стратегія підприємства тісно пов’язана із іншими економічними науками і дисциплінами такими як політична економія, макроекономіка, мікроекономіка, економіка підприємства та інші. Між ними є багато спільного, але існують істотні відмінності.