Тушнова В.М

Тушнова В.М.

.

Тушнова Вероніка Михайлівна (1915 — 1965), поетеса.

Родилась 14 березня (27 м.с.) в Казані професорської сім'ї. Саме там закінчила школу. З дитинства писала вірші. Потім разом із сім'єю переїхала до Ленінграда й за бажання батька вступила у медичний інститут. Інститут не закінчила, хоч і провчилася чотири роки. Зайнялася живописом, тоді ж почалося серйозне захоплення поезією.

В 1941 вступила у Літературний інститут ім. М. Горького, але вчитися більше не довелося. Почалася війна, і вона почала працювати у госпіталях, маючи на руках маленьку доньку і хвору мати. Продовжує писати вірші.

В 1945 видавництво «Молода гвардія «випустило поетична збірка Тушновой «Перша книга ». У 1950;ті Тушнова публікує поему «На Клухор », «Шляхи-дороги » .

По-настоящему обдарування Тушновой розкрилося за останній період його творчості: збірники «Пам'ять серця «(1958), «Друге подих «(1961) і «Сто годин щастя «(1965). Любов — наскрізна тема у її віршах, із нею пов’язані горі Ай-Петрі і радість, втрати і надії, нинішнє та майбутнє. Вона голосно свідчила любові, закликала до справді людським відносин між людьми. Її вірші були дуже популярні.

После важку хворобу у віці 50 років Вероніка Тушнова 7 липня 1965 померла Москві.

* * *.

А знаєш, досі будет!

Южный вітер ще подует, и весну ще наколдует, и пам’ять перелистает, и зустрітися нас заставит, и ще мене розмовляє рассвете губы твої разбудят.

Понимаешь, досі будет!

В сто кінців втікають рельсы, самолеты йдуть у рейсы, корабли знімаються з якоря…

Если б пам’ятали це люди, чаще думали б про чуде, реже люди плакали.

Счастье — що онo? Така сама птица:

упустишь — і поймаешь.

А у клітині йому томиться тоже не годиться, трудно з нею, понимаешь?

Я їх замкну безжалостно, крыльев не искалечу.

Улетаешь?

Лети, пожалуйста…

Знаешь, як отпразднуем Встречу!

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.