Фікрет Тевфік

Фикрет Тевфик

Фикрет Тевфик (1868—1914) — найзначніший турецький поет. Виріс у ній чиновника. Почав писати з 14—15 років. Вчителями Ф. були Муаллим Фейзи, Наджи і Реджаи-заде Экрем. Декілька десятків років Фикрет служив канцелярським чиновником, потім його викладачем французької турецького мов. Тоді ж друкував переважно наслідувальні вірш у часописах Nature і газетах («Терджюмани хакикат», «Мерсад», «Ма'люмат») під псевдонімом Назми, Мехмед Тевфик.

В турецької літературі у цей її період йшла боротьба між двома ідейними течіями: західним (грабчылык) і східним (шаркчылык). Поза боротьби стояв двотижневий журнал «Сервети Фюнун». Ф., ставши редактором «Сервети Фюнун», зібрав навколо себе прибічників західного течії.

Группа на чолі з Ф., до якої належали І. Сафа, Р. Сірет та інших., яка представляла прогресивну силу, постійно ставилася Абдул Гамидом II. У 1898 з’явилася книга віршів Ф. «Ребаби шикесте» (Розбита лютня), а ще через рік друге видання її. Це є серйозним подією літературі на той час, оскільки збірник був проникнуть революційними настроями.

В 1901 «Сервети Фюнун» закрили; авторів його змусили замовчати. Але Ф. до цього час усе ж написав свою знамениту твір «Сіс» (Туман), спрямоване проти деспотичного Стамбула, «Лахзеи теаххур» (Мить уповільнення), викликане замахом на Абдул Гаміда у липні 1906, «Міллєт шаркысы» (Пісня нації), котре з’явилося найсильнішої одою на вшанування младотурецкой революції 1908. Свідомість темряви довкілля, гне деспотизму породжували песимістичні мотиви в творчості Ф. Але водночас у творчості Ф. мешкали й інші настрої. Ф. вірив у світлу будучину і весь свій творчість віддавав вихованню й підготовці покоління, від якої очікував звільнення народу. Книжка Ф. «Халюкун дефтери» (Халюк — ім'я сини) містить багато чудових віршів з цього тему. Ф. був однією з тих великих поетів, особисте життя, громадська діяльність й ідеали яких нерозривні. Серед поетів «Сервети Фюнун» Ф. був у числі небагатьох, хто поезію вживав як зброю у боротьбі проти ворогів народу і фінансування культури.

Ф. з великим захопленням зустрів младотурецкую революцію 1908. Разом з групою товаришів він видавав газету «Кора» (Дзенькіт). Проте, побачивши, що лише змінила один эксплоататорский клас іншим, Фикрет знову виступив із громадським протестом. Саме тоді він зробив свої войовничі вірші проти эксплоататоров: «Хитаба» (Йдеться), «Мюджахид лисанындан» (Від борця), «Токсанбеше догру» (До події 95 року), «Хані ягма» (Їжа пограбування) та інших. З цього часу усі більш збільшується кількість ворогів Ф. Зав’язується боротьба між Ф. і поэтом-панисламистом М. Акифом та інших. Націоналісти також ставилися до Ф. вороже. Але Ф. мав і зараз прибічників. Навколо Ф. зайняла боротьба.

Творчество Ф. може вважатися великим етапом у розвитку турецької літератури. Ф. значно сприяв розвитку турецького літературної мови, збагатив музичну бік вірша, реформував риму, поставив ритм залежить від змісту. Ф. розширив тематику турецької поезії. Він краще, ніж хтось, вмів поєднувати в єдине поетичне ціле думка і почуття, образи реальному житті та великі соціальні проблеми. Ф. був реалістом. «Рибалки», «Гроші потрібні і життя», «Смерть Гасана», «Завтра», «Прощення Халюка», «Верблюжа голова», «Минуле і майбутнє», «Як настане ранок», «Пам'ятник праці» і мн. ін. його вірші є перлинами турецької поезії. Ф. умів із «простих», «маленьких» тим робити серйозні філософські висновки. Фикрет писав, і дітей. Його книга «Шермин» — найкращий зразок турецької дитячої літератури.

Одно з найкращих, безсмертних творів Ф. — «Тарихи кадим» (Давня історія). Воно підсумовує ідейний і поетичний шлях Ф. Цей шлях від ідеалізму до матеріалізму, від теїзму до атеїзму. Ф. у цій чудовій поемі показує справжнє мерзенне обличчя минулого, стає в сьогоденні й відіб'ється яскраво малює образ майбутнього, де немає війн, ні захватничества, ні скарг, ні брехні, ні лиходійства, ні бога, ні раба. У «Тарихи кадим» проявилася найпередовіша, революційна думку Туреччини на той час. Пантуркисты намагаються зробити висновки з Ф. націоналіста. Але Ф. у самому своєму націоналістичному творі виступає як революционер-демократ. Його «Пісня нації» справжня піснею повсталого народу.

Список літератури

I. Ребаби шикесте (Розбита лютня), Стамбул.

Халюкун дефтери (Книжка Халюка), Стамбул.

Шермин, Сборн. віршів для дітей, Стамбул.

Ребабын джевабы (Відповідь лютні), Тарихи кадим (Давня історія), Тарихи кадімі зиль (Додавання до Стародавньої історії) та інших.

II. На турецькому з. араб. алфав.: Ісмаїл Хабиб, Історія нової турецької літератури, Стамбул, 1925.

Исмаил Хікмет, Історія турецької літератури, I т., год. III, Баку, 1925.

Ревешен Ешфер, Спогади про життя Тевфика Фикрета, Стамбул, 1919.

Тевфик Фикрет як автор «Тарихи кадим», Сборн. віршів і библиографич. довідок зі ст. З. Невширавана «Про социально-классовом значенні Тевфик Фикрета», упорядник сборн. Сеид-заде «Зекі», М., 1923, й різні статті у журн. «Айдынлык», «Тюрк юрду», газетах «Туран», «Замон» та інших. у зв’язку з річницями від часу смерті Тевфик Фикрета. На рос. і иностр. з.: Гордлевский В., Нариси з нової османською літературі, М., 1912.

Его ж, Перехідна час османською літератури, Баку, 1926 (птд. отт. з «Изв. об-ва обследов. і вивчення Азербайджану»), стор. 7—10, 20—23.

Horn P., Geschichte der türkischen Moderne, Leipzig, 1902, P. S. 59—61.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.