Розділ 2. Досвід виховання у студентів професійно-технічних закладів культури міжнаціональних відносин засобами інформаційних технологій

Форми та методи виховання культури міжнаціональних відносин засобами інформаційних технологій

Освіта підростаючих поколінь, забезпечуючи механізм трансляції етнічної спадщини новим поколінням, покликане, разом з тим, забезпечити і інтеграційні процеси, закласти основи для розуміння і спілкування з іншими культурами, націлювати на вміння підтримувати і розвивати діалог культур. Цим завданням як не можна краще відповідає процес етнопедагогізаціі середньої школи і вузу, в ході якої оптимально вирішуються завдання крос-культурної освіти, формування культури міжнаціональних відносин, виховання міжнаціональної толерантності.

Порівняльно-зіставне розгляд народно-педагогічних знань різних народів, виключає нав’язування тих чи інших цінностей, міжнаціональну нетолерантність, сприяє не тільки виявлення спільності духовних витоків різних етносів, але і наочно ілюструє, що саме в діалозі культур проявляється духовність етносу, його гуманістичні цінності. Такі знання дозволяють привести учнів до розуміння взаємозв'язку національних духовних культур, вмінню мислити аналітично, зіставляючи категорії «приватного» і «спільного», взаємозв'язку «національного» і «міжнаціонального», що сприяє прийняттю общегуманістіческой позиції.

Одним з основних напрямків у вирішенні проблем виховання культури міжнаціонального спілкування може стати збільшення ролі етнопсихології в освітніх програмах. Саме ця дисципліна здатна яскраво продемонструвати і пояснити специфіку відмінностей, що лежать у сфері міжнаціональних відмінностей. Показ неповторною сутності самих різноманітних культур і демонстрація того, що носії цих культур не можуть думати і відчувати абсолютно однаково, можуть багато в чому сприятиме підвищенню міжнаціональної терпимості (толерантності). При цьому особливу увагу необхідно приділяти не тільки теоретичну підготовку, а й практичним контактам між представниками різних культур, як на міждержавному рівні, так і всередині країни, де міжнаціональні відмінності виявляються часто навіть більш яскравими.

При роботі зі студентами необхідно пам’ятати, що багато з них — майбутні викладачі, які повинні будуть передати отримані знання і сформовані установки наступним поколінням. А сучасні дослідження показують, що можна говорити про наявність соціальних і психологічних факторів, в тій чи іншій мірі порушують адекватність поведінки дітей у групах, в яких працюють вчителі з неадекватними формами вираження етнічної самосвідомості. Діти, які навчаються у вчителів з адекватною позитивною формою вираження етнічної самосвідомості, краще адаптовані в мікросоціумі, їх поведінка характеризується більше гнучкими і гармонійними способами взаємодії з оточуючими. Тоді як діти, що навчаються у вчителів, з гіперболізованной і літотізірованной формами етнічної самосвідомості відрізняються утрудненою соціально-психологічною адаптацією у середовищі.

Крім того, необхідно відзначити, що більша частина різних етнофобій має коріння у негативній оцінці своєї етнічної групи. Саме відсутність позитивної оцінки свого етносу і переживання національного комплексу неповноцінності приводять до того, що спрацьовує психологічний захист, і люди обрушуються на інші народи, звинувачуючи їх у всіх смертних гріхах. Таким чином, формування позитивної оцінки своєї етнічної групи є однією з основних складових комплексу заходів, спрямованих на формування здорового міжнаціональної обстановки.

У цілому, саме в студентському середовищі повинна формуватися і поширюватися міжнаціональна політика. Саме тут повинна формуватися загальна система цінностей і установок, що забезпечує єдність багатонаціонального російського суспільства. Це б багато в чому полегшило взаємне пристосування народів Україні один до одного і стало реальною альтернативою спробам здобуття суверенітету на національній основі. Сьогоднішнє студентство як майбутня інтелектуальна еліта країни може стати активним провідником ідеї мультикультурності, гарантуючи тим самим стабільний розвиток суспільства.

Особлива роль у цьому процесі належить системі освіти. Система освіти покликана скорегувати негативні прояви різного роду, створити умови для формування та поширення тих ціннісних орієнтирів, які переважні як для особистості, так і для суспільства.

В умовах багатонаціонального регіону одним із завдань системи освіти, є цілеспрямоване формування норм і еталонів, що відбивають специфіку соціально — історичного досвіду життя народів, що проживають в краї, прищеплювання навичок міжнаціонального спілкування, формування уміння долати конфліктні ситуації. Освоєння, розуміння і прийняття іншої національної культури — важлива вимога нашого часу. І на перший план виходить проблема толерантності в міжнаціоналних і соціальних відносинах. Толерантність повинна стати культурною нормою поведінки в суспільстві. Цю роботу необхідно починати вже в початковій школі.

Розвиток толерантності в освіті має відбуватися шляхом діалогу співробітництва навчальної та навчальної сторін, гуманізації процесу освіти.

Необхідно збагатити зміст навчальних курсів і програм гуманітарних, соціальних та природничих дисциплін полікультурної тематикою, а так само удосконалювати методи викладання всіх видів дисциплін.

Виховання толерантності може сприяти впровадження в освіту елементів полікультурності. Головним у вирішенні цієї проблеми можна вважати, перш за все:

• 1) всебічне оволодіння учнями культурою свого власного народу, як неодмінна умова інтеграції в інші культури;
• 2) навчання студентів прав людини і миролюбства;
• 3) формування уявлень про різноманіття культур в Україні та світі;
• 4) виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей, що сприяє прогресу людства;
• 5) створення умов для інтеграції учнів у культури інших народів;
• 6) формування умінь і навичок ефективної взаємодії з представниками різних культур;
• 7) виховання в дусі миру, терпимості, гуманного міжнаціонального спілкування.

Компонентами полікультурного освітнього простору виступають: ціннісно-змістовий; особистісно-орієнтована; операційно-діяльнісний; регіонально-інтеграційний. Вони відображають комплекс відносин:

• — До особистості як вищої цінності в педагогічній взаємодії, як суб'єкту життя, здатної до культурного самовизначення і самозміни;
• — До педагога як посереднику між людиною і культурою, здатному ввести його у світ культури і надати допомогу і підтримку кожної особистості в індивідуальному самовизначенні в світі відносин, цінностей та діяльності;
• — До освіти, її змісту як культурного процесу, в основі якого стоять люди, особистісний сенс, загальнолюдські і національні цінності, діалог і співробітництво;
• — До навчального закладу як до цілісного, полікультурному освітнього простору, де живуть і відтворюються культурні цінності, здійснюється інтеркультурна комунікація, міжнаціональне виховання людини культури.

На основі інваріантних загальнолюдських цінностей повинні бути сформовані і підтримані національні та міжнаціональні цінності, парадигми конвергенції та інтеграції духовних цінностей, базова культура особистості, її відповідність реаліям мінливого світу.

У відкритому полікультурному освітньому просторі реалізується процес, основна мета якого — створення умов, які забезпечують захист і підтримку розвитку кожної особистості. Відповідно з цим у практику роботи доцільно впроваджувати методи і технології, що сприяють індивідуально-особистісного підходу в соціальному становленні, адаптації людини в інтеркультурну освітнє середовище за допомогою різних видів діяльності: 1) активізує процеси самопізнання, саморозвитку, сприяє розвитку механізмів рефлексії, 2) спрямованої на виявлення суб'єктів освіти їхніх найважливіших потреб і проблем з організації процесу педагогічної взаємодії, в якому кожен має можливість виявити особистісно-значимі цілі життєдіяльності (індивідуальної сфери самореалізації), 3) спрямованої на пошук коштів і форм адаптації, захисту і підтримки особистості консультативного, інформаційного та практичного характеру.

У полікультурних освітніх установах повинні пройти апробацію більш гнучкі, м’які педагогічні системи і операції навчання та розвитку, що сприяють адаптації особистості до культури за допомогою освіти. Особливими характеристиками педагогічних технологій в ході навчально-виховних операцій полікультурної освіти виступають: співпраця, діалог, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку, захист індивідуального розвитку людини, надання йому вільного, захищеного простору для прийняття самостійних рішень, різноманітність способів, форм і прийомів творчого самовираження особистості в її культурної ідентифікації.

Виховання культури культури міжнаціональних відносин у загальному розумінні - це виховання у сфері культури, пов’язаної із функціонуванням та користуванням інформацією в суспільстві.

Модель інформаційної культури особистості становлять три компоненти:

• · когнітивний блок (Інтернет-грамотність; навики поводження з інформацією; уміння організовувати пошук необхідної інформації; уміння працювати з відібраною інформацією: структурувати, систематизувати, узагальнювати, подавати у вигляді, зрозумілому іншим людям; уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних засобів інформації тощо);
• · емоційно-ціннісний блок (зміст інформаційних потреб та інтересів; мотиви звернення до різних джерел інформації та пов’язані з ними очікування; ступінь задоволення інформаційних потреб, самооцінка інформаційної компетентності тощо);
• · праксеологічний блок (способи пошуку та канали одержання необхідної інформації; інтенсивність звернення до різних джерел інформації та їх характеристика; застосування одержаної інформації в різних сферах своєї діяльності; способи розповсюдження нової інформації, форми діяльності в Інтернеті тощо).

Виховання інформаційної культури починається з формування інформаційної складової - знань. Саме вони, трансформуючись далі в уміння і навики, закладають основу когнітивного блоку, а потім безпосередньо впливають на рівень інформаційної культури студентів. Інформаційна культура студентів стає визначальним фактором їхньої майбутньої трудової діяльності. культура міжнаціональний толерантність освіта.