Пугачов

Пугачев

В 1762 року, своїм маніфестом Петро III, дарувавши дворянам визволення з служби — тепер того чекали і не селяни. Адже фортечна залежність селян, у певному сенсі, здавна був і службою батьківщині: дворянин за першим велінню государя мав би з’явитися на військову службу з людьми і провіантом; його селяни забезпечували цей провіант, озброєння і сплачували податі. Тепер рівновагу зруйнувалося. Селяни большє нє знаходили жодного сенсу у своїй кріпацькій состоянии.

Наиболее напруженої наприкінці 1760-х років була обстановка на Південному Уралі, у районах Західної Сибіру та Поволжі. Зовсім поруч із Уральськими заводами жили Башкири, неодноразово восстававшие, і пам’ятали жорсткість урядових військ. Жили південніше Яицкие і Воложские козаки висловлювали невдоволення стараннями уряду перетворити в регулярні військові підрозділи. Неспокійно було й інших частинах країни, особливо після випадку, як і 1768 року почалася російсько-турецька війна. У 1771 року спалахнув чумної бунт у Москві. У 1772 року збунтувалися Донські і Волзькі козаки. У 1772 року повстання Яицких козаків — уряд лише за півроку пощастило змусити повсталих скласти зброю. До пори ці розрізнені виступи вдавалося придушувати.

В 1773 р. з’явилася людина, який зміг об'єднати всіх незадоволених і перетворити стихійні виступи у справжню війну проти уряду, причому більше всього — проти дворян. Звали його Омелян Пугачев.

Пугачёв ні оригінальний — об’явившись в 1772 р. на Яїку, дивом уникнув смерті, і із тих пір у вигляді купця поневірявся Росією та інших країнам, щоб отримати потреби простого народу. На той час Пугачёв вже встиг брати участь у останніх кампаніях Семирічної війни, в російсько-турецької війні 1768−1770 рр., біг на Терек звідти намагався пробратися до Петербурга, кілька разів був під вартою і щоразу рятувався втечею. На Яїку він намовив козаків Яицкого війська піти за Кубань. Через війну доносу у грудні 1772 р. Пугачова знову заарештували. Слідство тривало в Казані, а й у цього разу утік. Пугачов направився на Яїк і почав серйозно готувати повстання. З початку вирішив залучити до свій бік селян кочівників Оренбурзького краю — і просчитался.

Пугачёв закликав для повернення минуле, але минуле идеализированное, у «золотий століття селянських мрій. Усіх він полюбляв «древнім хрестом і молитвою, головами, бородами, вольністю і свободою», обіцяв, що будуть «вічними козаками», кочівникам представляв «землі, води, лісу й до луки», козакам — річку Яїк і всі угіддя. Не буде більше податей і мит, заводи буде закрито, колишні злочину прощены…

Восстание почалося вересні 1773 р. У Пугачёва було лише 2500 чоловік і 20 гармат, але з цими силами він обложив Оренбург і узяв його. Козаки майже надавали опору. Пугачов мав талант переконання, і всі його маніфести досягали мети. Вперше у Росії повсталі діяли за підготовленого плану. Одне з сподвижників Пугачёва, Хлопуша, налагодив на заводах Південного Уралу виробництво гармат чи іншого зброї. Спеціальний указ, спрямований в Башкирию, запрошував приєднатися до повстання всіх «башкирцев, калмиків і мухаметанцев». Селян відкрито закликали вбивати поміщиків і забирати собі їх добро. Пропаганда викликала успіх, і до листопада 1773 р. у Пугачёва під Оренбургом зібралося 15 тисяч человек.

Руководители повсталих, володіючи деяким військовим досвідом, розуміли, що протистояти регулярного війська може лише організоване військо. У листопаді 1773 р. Пугачёв створив «державну військову колегію" — штаб Центральний орган влади повсталих. Колегія займалася комплектуванням постачанням армії, пропагандою, здійснюючи загальне керівництво загонами. На неї була і покладено обов’язок чинити забезпечуватиме порядок на зайнятою повстанцями території. У армії Пугачёва все було по-справжньому: організація військ, бойова навчання. Тому перші дії урядових військ були невдалі - царські генерали недооцінили восставших.

Восстание охопило величезну територіювесь горнозаводский Урал, Башкирию, нижнє Поволжі. На початку 1774 р. пугачёвские загони з’явилися торік у Західного Сибіру і Лівобережній Україні. Неспокійно було й Москві, не остиглої від «чумного бунту». Уряд відправив подолання повстання війська А. І. Бібікова. У січні-лютому 1774 р. його 16-тысячная армія розгорнула широке наступ. 22 березня 1774 р. під Татищевій фортецею сталося вирішальний бій. Армія повстанців було остаточно розбито, а сам Пугачёв з невеликим загоном пішов за Урал. Вже квітні Пугачёв на Уралі й у Башкирії зібрав нове військо і почав наступ на Казань. 12 квітня місто узяли штурмом, та за 3 дня полковник Міхельсон вибив повстанців з Казані. Самому Пугачёву знову вдалося уйти.

Пугачёв пішов на північ, до міста Кокшайску, де переправився на правий берег Волги. Так почався завершальний етап війни. Пугачёв вирушив на південь рікою Суре. 18 липня він видав маніфест, що сповіщає про передачу землі селянам. З усього Поволжю запылали поміщицькі садиби. Уряд поспішала скоріш завершити війну з Туреччиною, щоб задіяти проти повстанців звільнені війська. Страх був виправданий — на останньому своєму етапі повстання Пугачёва перетворилася на класову війну.

В серпні біля Царицина Міхельсон завдав ще одна поразка Пугачёву. Той знову зміг піти й сховатися за Волгою, та його зрадили свої. 10 січня 1775 року Пугачёв був казнён на Болотного площі Москві. Повстання ще тривало протягом кількох місяців, але протистояти урядовим військам розрізнені загони не могли. Розправа з повстанцями була найжорсткішої - страчені були всі, хто вбивав поміщиків чи видавав їх, у багатьох селах вішали кожного третього. Крім того, вцілілі поміщики розправлялися потім і з селянами на власний розсуд. Пугачов залишив себе довгу пам’ять і став неостанньої причиною, що підштовхнула уряд до визволенню селян на 1861 году.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.