Тінь

ТЕНЬ

Наше есе належить до цієї теми залежність від комп’ютерної віртуальної. У межах своїх міркування ми виходимо з положення Юнга про наявність архетипів і зокрема, такого архетипу як Тінь.

Навколишній світ суперечливий і ворожий для людини, далеко ще не кожен індивід може проявити активний стиль поведінки «бий », частина людей актуалізують пасивну реакцію «біжи ». На думку котрі мають домінуючою реакцією «біжи «особливо піддаються формування в них залежного поведінки від віртуальної комп’ютера, оскільки саме у комп’ютерної в грі вона може здійснити неприсущую йому реакцію — активно нападаючу, агресивну.

Практично неможливо було знайти таку комп’ютерну гру, де був б добрим, чуйним, шануючим інших, хто прагне допомагати іншим. Саме існуючих комп’ютерні ігри герой нещадний, активно агресивний, безжалісний, із яскраво що виявляється садизмом, зміст і можливість його існування — убивати наліво і руйнувати. Звісно це погляд з нашого реальності на віртуальну реальність комп’ютерної гри.

Людина залежний від віртуальної: він вбиває, руйнує, виявляє моторошне, з погляду гуманізму поведінка, розстрілює, спалює чи розпилює ворогів (ким би він не були). Зовнішня середовище справжньої реальності може бути благополучної в людини з загальноприйнятої погляду. Для повної гармонії людині потрібно виявляти свою Тінь. Тінь стає ворожої лише там, де ігнорується і розуміється. Хоч би форму ні набувала Тінь, її функція у тому, аби уявити протилежний бік Его й втілити властивості, які ми найчастіше недолюблюємо і приймаємо в інших людей.

Можна поцікавитися: куди й яке залишає людина з залежності від КВР? Не виключено, що він іде з однієї реальності (жорстокої, небезпечної, де зараз його ніщо) до іншої - що влаштовує його, туди, де він може реалізувати свої потреби. Парадокс те, що він іде не менш небезпечну і жорстоку реальність. Нюанс у цьому, що він Бог — який розпоряджається життями окремих персонажів у грі (Duke Nukem, Quake) і по народів (Civilization), сам він безсмертний. І якщо нашої реальності він ніхто (Жертва), він неспроможна змінити, його гнітять безліч морально — етичних заборон: «не вбий… чи добрий… поважай близького… «тощо., то в віртуальним простором гри може вбивати персонажів гри, у яких віртуально залежна людина проектує образи своїх реальних ворогів, свої негативні ситуації та свої негативні почуття (Рятівник). До речі згадайте дуелі, коли скривджений і ображений міг цілком офіційно вбити свого кривдника. Цікаво, що, крім те, що у грі реалізується Тінь (з нашої боку), те із боку гри він Бог, носій добра, визволитель, Герой, який силою своєї зброї відновлює світ образу і порядок. І ще. Зауважте, що Герой завжди самотній — як у і у віртуальної реальностях. Навіть коли самотність одне з великих экзистенциональных негараздів у психотерапевтичної роботі, то самотність в віртуальної немає як проблема. Тут, так би мовити, «трусити потрібно… », час тут дуже сконцентровано і стисло, воно помітно уповільнює свій хід. Доводиться постійно діяти у критичних ситуаціях гри. І хоча Герой самотній, але гордий і щасливий пройшовши іще одна рівень гри, він гордий, що він ОДИН зміг, впорався зі своєї місією. Він Жертва з нашого реальності, але Герой насправді віртуальної.

Звісно, будь-яка залежність чого — те або кого — то має як негативну, патологічну бік, так позитивну, яка гармонізує бік. Говорячи без лукавства, ми всі чого — нибудь чи то з кого — нибудь залежний. Питання лише тому, влаштовують чи МЕНЕ особисто мої залежності чи ні. Що стосується залежність від віртуальної комп’ютера, можливо говорити, що ця залежність є інтегруючої Персону (Я) і Тінь, тобто. ця залежність дозволяє особистості відчути себе єдиним цілим, гармонійної особистістю, проявити всіх можливих, приховані, потенційні потреби свідомості людини та несвідомого. Він може у грі порушувати будь-які табу, і це зійде йому з рук. Звісно говоримо про несвідомих процесах. До речі, майже кожна комп’ютерна гра є переплетення коридорів, драбин тобто. є складний лабіринт. Як відомо символом несвідомого таки є коридори, переходи і лабіринти.

Яка ж практичний висновок ми в змозі зробити собі? Дуже проста. У межах юридичних основ сучасної психіатрії - Якщо людина не завдає ушкоджень кісткової та травм собі і вони іншим, нехай краще вже він вбиває монстрів в віртуальної (і пишається цим), що вона почне вбивати людей справжньої, з нашого реальності. Нехай він сьогодні буде тихопомешенным, ніж збудливим, агресивним і вкрай небезпечним психопатом.

Список литературы

Алтухов Н.І. Тінь.