Інтерактивний урок. 
Значення освітньої реформи

Слово «інтерактив» походить від англійського слова «іnter» — це взаємний, «act» — діяти. Інтерактивний — здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Отже, інтерактивний урок — це передусім діалогове навчання, під час якого відбувається взаємодія учня з вчителем. Спеціальна форма організації пізнавальної діяльності з цілком конкретними цілями, досягнення яких можна прогнозувати. Одна з таких цілей — створення комфортних умов на уроці, при яких вчитель відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Сенс інтерактивного уроку полягає у тім, що навчальний процес організований так, щоб практично всі учні були залучені до процесу пізнання. Мали можливість розуміти і рефлектували з приводу того, що вони знають і думають. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить власний висновок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. До того ж це відбувається в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати власну пізнавальну діяльність, переводити її на вищі форми співробітництва.

Інтерактивний урок передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, котре веде до взаєморозуміння, взаємодії. До спільного розв’язання завдань, важливих для кожного учасника. Інтерактивність виключає домінування того, хто виступає над іншими, однієї точки зору над іншою. Під час діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, зважувати альтернативні погляди, продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроці організовується індивідуальна, парна, чи групова робота з документами, різноманітними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Слід зауважити, що інтерактивний урок дає змогу вирішувати одночасно кілька завдань. Важливим є те, що він розвиває комунікативне вміння і навички, допомагає встановити емоційні контакти між учнями, забезпечує виховну задачу оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки друзів. Як показує практика, використання інтерактивності під час уроку знімає нервове навантаження школярів, дає можливість змінювати форми їх діяльності, зосереджувані увагу на головних питання теми уроку.

Структура інтерактивного уроку Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку Як правило, пропонується така структура:

1. Мотивація навчальної діяльності (Фокус). З хв. — 5% часу.

Мета цього етапу — сформувати увагу учнів на проблеми й викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути питання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.п.

2. Представлення теми та очікування навчальних результаті -5% часу.

Головна мета цього етапу — забезпечити розуміння учнями зміст діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття.

3. Засвоєння нової інформації. 5-Ю хв. — 10% часу.

Метою є надання учням достатньої інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці для максимального ефекту уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього вивчення.

4. Інтерактивна вправа — це центральна частина уроку. 25−30 х: — 60% часу.

Мета — практичне засвоєння матеріалу. Досягнення поставлених цілей уроку.

Послідовність проведення цього елементу така:

• а) Інструктування — вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує чи все зрозуміло учасникам.
• б) Поділ на групи або розподіл ролей.
• в) Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії. Намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним.
• г) Презентація результатів виконання вправи.
• 5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. 10−15 х — 20%.

Основна мета-рефлексія, удосконалення того, що було зроблено на уроці чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосовувати отримане не уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися, яких навичок навчилися, наскільки це може бути корисно в житті. Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі питання.

Рибак Т.Л. вчитель історії.