Джордж Оруелл Ферма тварин (Скотний двір)

Джордж Оруелл англійський письменник середини 20 століття. Однак я геть впевнена, що у теренах країн Союзу далеко не всі чув це. Якщо ж воно десь і згадувалося, те з неодмінними коментарями цілком певного характеру: антикомуніст, пасквілянт тощо. п.

Насправді, у політичні погляди Оруелл твердо стояв на позиціях демократичного соціалізму. Тому було «незручним співрозмовником» як для радянського уряду, але й своего.

Консерваторів не влаштовував тим, що досі непохитно вірив у соціалістичну ідею, з однією нею пов’язуючи можливість гуманного майбутнього, коли зникнуть диктатури і колоніальний гне і громадська несправедливость.

Для лібералів він був надокучливим критиком і явним чужаком, оскільки виносив їх прекраснодушного пустословия.

Ключовим моментом у житті і поглядах стала Іспанська війна. Саме хто в Іспанії Оруелл вперше переконався, що може бути зовсім інший соціалізм — по сталінської моделі. Так сам пише звідси: «Це потворний соціалізм, казнящий революцію в ім'я диктатури вождів й підлеглою їм бюрократії, став мені головним ворогом. Його образ я зможу розрізнити безпомилково, не повідомивши їм про гасла і знамена».

Таке «прозріння» Оруелла стало поштовхом до ентузіастичних змагань проти тоталітаризму. Частина її втілилась у казці «Ферма тварин» («Скотний двір», «Скотинячий хутор»).

Звісно, тим, хто знайомий з історією у першій половині 20 ст. це твір може бути невинною дитячої казкою про тварин. А той, хто щось чула про тих жахливих часи, відразу ж потрапляє зрозуміє, що це гостра сатира на реалії «радянського експерименту». Оруелл описує насильницьке однодумність, що було символом сталінської епохи, атмосферу страху, їй сопутствующую; пристосуванство і безпринципність, що змушували оголошувати чорним те, що ще вчора вважалося білим; беззаконня, загальну підозрілість, пишну парадність, яку ховалися непрощенні економічні та політичні просчеты.

Але письменник робить це із єдиною метою позловтішатися над подіями у чужої країни, і з метою пролити світло на радянські події, щоб схожа перспектива не спіткала все человечество.

Свої задуми Дж. Оруелл втілив саме у казці як найбільш простий та доступною формі для понимания.

І цього твори відбувається на Панському Палац (хуторі «Садибний»), господарем якого є містер і місіс Джонс. Тварини тут, як в будь-якій казці, наділені людськими качествами.

Уся зав’язка починається сіло, що старий Ватажок (Майєр) розповідає іншим тваринам свій сон, де з землі зник людина, а світом правлять тварини, немає ніякої гніту і всі між собою равны.

Він розмірковує у тому як і причина усіх лих і зрештою дійшов висновку, що з всьому винен людина: «Людина — ось хто опиниться наш істинний ворог. Якщо ми уберём людини, ми навіки покінчимо з голодом і непосильним працею, оскільки людина — їх причина». Всі ці аргументи він підкріпив старої піснею «Тварі Англії» («Звірі Англії»), що згодом стала гімном боротьби тварин проти людства. Вже з утримання першого розділу можна зрозуміти, що Панський двір та її господар містер Джонс — це царська Росія в главі з онуком Миколою II.

Щоб краще зрозуміти особливості цього періоду необхідно зробити невеличкий екскурс до історії. Після Першої Світовий війни економічний добробут і політичне становище країни стало вкрай важким. Криза царського самодержавства продовжував збільшуватися. Усе це різко вдарило по життєвому рівні населення, яке природно хотіло перетворень, саме повалення існуючого ладу. Тож не дивно, що цей період дуже популярні комуністичні ідеї До. і його послідовника У. І. Ленина.

Залишається незрозумілим лише одна: хто ж насправді приховується за чином старого Ватажка — Карла Маркса чи Володимире Іллічу Ленін? Я особисто схиляюся до думки, що це все ж Маркс. По-перше, саме його (разом із Енгельсом) створив теорію наукового комунізму, Ленін ж її лише доповнив (в кое-чём навіть спотворив). Та й для Оруелла известней і стають ближчими, що мені здається, був Маркс. А Леніна, очевидно, він вважав лише практиком.

У межах своїх творах До. Маркс писав: «наша цель… свержение буржуазії, панування пролетаріату, знищення старого… буржуазного суспільства, де є експлуатація і йде непримиренна боротьба між класами, й створення нового суспільства без приватної власності, без експлуатації…». [До. Маркс і Ф. Енгельс, Твори, т.4, Додатка, с.524]. Які ж усе ж мова Ватажка справляє враження ці слова.

Але повернімося до змісту. Згодом після свого тріумфального виступи старий кнур помер. Усю завдання керівників по підготовки до революції поклали на свиней, серед яких лідерами стали два молодих кнура — Обвал (Сноубол) і Наполеон. У цьому проявляється вся суть сатири твори. Адже життя цими свинями була комуністична партія більшовиків, стала біля керма країни від Жовтневої революции.

У Наполеона «великому, хижого вигляду беркширском кнурові» зовсім неважко дізнатися І. У. Сталіна, а його соратнику Обвалі, «речистом і метку», — Льва Троцького. От і не у кожному персонажа вишукувати пародію на конкретну історичну особистість, адже основна маса дійових осіб — це умовне узагальнення. Ім'я третього лідера Стукача (Сквилера) свідчить сам за себе. як він був правої рукою Наполеона, і у СРСР, однією з інструментів затвердження одноосібної влади й встановлення культу особи були засоби інформації. Вони перебували суворо під медичним наглядом ідеологічних служб. І на них могла з’явитися тільки потрібна для партійних верхів інформація. Стукачу «нічого годі було видати чорне за біле». Так само й у ЗМІ на той час могли з яких і у яких богу душу винного людини зробити ворога народу, та якщо з самого заклятого злочинця — народного героя.

Отже, три цих лідера розвивають вчення старого Ватажка, називаючи його «скотизмом» («животноизмом»). У світі - це, ясна річ, комунізм. Тварини (як і радянський народ) багато в чому розуміли його суть, але революцію усе ж таки здійснили, оскільки вважали, що вже нічого очікувати. Джонс зі своїми працівниками і дружиною був із легкістю вигнані з ферми. Ще одним персонажем, вигнаним з ферми, був ручний ворон Мойсей, рассказывавший байки про краях, де течуть молочні річки з киселевими берегами. Немає сумнівів, що це духівництво й церква. Навіть деякі його ім'я підтверджує це. Але не можна сказати однозначно, що партія не могла домовитися ви з церквою. Мав місце і на такому факті, що церква ставала однією з інструментів влади. Адже недарма ж який повернувся в Скотний Двір Мойсея керівництво прикармливало пивом.

Відразу було знищено все, що нагадувало про колишніх господарів: будинок людей було перетворено на музей, а Панський двір перейменували на «Скотний двір». Було встановлено сім заповідей, за якими мають були жити увесь тварини. За своєю суттю вони були правильними, припускали гуманні і чесні відносини у новому суспільстві. Інша річ, що мені спостерігалася радикальна однобічність і законсервованість, яка дозволяла будь-які відхилення від норми. Тобто, чому дві ноги має бути зле, лише з причини, що це чотири? Але це правила поширювалися лише з «простих смертних». Керівництво, як казковою, і справжньої країни, безсовісно порушувало, а згодом і перевирало собі на користь існуючі законы.

Свинями створений і прапор новоявленої країни: зелене полотно з зображенням роги та ратиці. Мимоволі усміхаєшся, коли згадуєш червоний прапор з серпом і молотом.

Коли радісний шок від перемоги зійшов, у тварин відразу ж потрапляє постало питання: що далі? Для чого «розумні й начитані» свині відповіли: працюватимете, і вкотре працювати! Насправді ніхто їх у відсутності чіткого плану розвитку. Також або не мали його й побачив Радянському Союзе.

Тварини почали працювати «невтомно, до сьомого поту». Найзапеклішими працівниками на фермі були коня — Боєць (Боксер) і Кашка (Кловера). Саме образ ломових коней Оруелл зобразив робітничий клас, на плечі якої лягли всі труднощі побудови нової країни. Боксёр був готовий працювати попри втома, і розбите копито, голод і холод. «Я працювати ще більше!» — розмовляв при кожному своєму досягненні. У Радянському Союзі таких називали Стахановцами, єдине, що ні давав їм зломитися ні силою, ні духом — це віра у благородность і правильність їх дій, в світлу будучину, що буде побудовано їх руками. А яка ж Плата таку відданість? Не спокійна сите старість, як хотілося б, а бійня — жалюгідна і ганебна смерть.

Скільки людей працювало в колгоспах, радгоспах, навіть не окраєць хліба, а за галочку у якомусь списку — трудодень. Зате всі чиновники вважали, що у вільної країні, де немає гніту і рабства. Так, країна своя була, та хто в ній управляв? Не простий робочий народ, як це передбачалося. Главою всього й усіх була партійна верхівка. Звісно, щодо який фізичної роботи з боку свиней і бути були. Адже вони ж «працівники розумової праці… і роблять усе для народу, навіть харчуються і отдыхают… Ведь інакше сюди повернеться Джонс». Саме таке залякування (хоча згодом воно набувало жорстокіші риси) і це тим клеєм, що утримував цілісність країни. Однак і серед керівництва не усе було узгоджена й дружно.

Вже від перших днів існування Скотного двору, між його правителями виникали гострі протиріччя. Причиною їхня була боротьба за чільне становище у керівництві. Наполеон і Обвал, насамперед Сталін і Троцький, — що це найближчі соратників, і закляті враги.

Обвал становить план побудови млини, яка принесе «колосальну економію праці». Ця млин — символ індустріалізації, при проведенні якому було витрачено величезні як матеріальні, а й людські ресурсы.

Але Наполеон був виступав категорично проти неї. Він був оратором, ні навіть кмітливим спритним персонажем. І він стане вигадувати особливі плани щодо розвитку країни, щоб перевершити над планом суперника, а застосував низький і підлий метод — вигнання з допомогою силы.

Собаки «вимуштрувані» Наполеоном — нічим іншим як органи НКВС, у особі Ягоди, Єжова, Берії, довгий час що тримали країну на «їжакових рукавицах».

Ганебне й незаконна вигнання Обвалу із країни, і із партії в частковості це тільки перша прояв істинного особи вождя всіх народів. З розвитком подій він чимало разів ще покаже своє «свинское» происхождение.

Наполеон досяг мети — влада змушена була повністю в руках, але усе ж продовжує розпочате Обвалом справа. Усі праці та досягнення соратника він нахабно привласнює собі. Понад те, починається прискорення побудова проекту, будь-що. У 1931;32 рр. Сталіним запропонували 41% приросту продукції, тобто. значно вища, ніж пропонував Троцький у свій час. А адже він був обвинён в схильності до «сверхиндустриализации».

Починається небувале створення культу особи Наполеона. Він був батьком і вождем народів. Його підняли рівня Божества. З’явилися такі поети як Мізинок, «на замовлення» славили особистість великого вождя. Та все це було зроблено насильницьким методом. Усіх не угодних піддавали жорстоким репресіям — «Великому терору». Не винних людей під прицілом змушували брехати він. Скільки світлих умів Росії загинуло через одного людини? Скільки горя і головний біль завдав, тільки щоб спорудити себе п'єдестал божества?

У дивовижній країні панувала господарська розруха смертоносний голод, причини якого було й не так в недорід, як і колективізації та грабительной політики щодо викачування продовольства з села.

Але офіційно все просто відмінно. П’ятирічні плани виконуються достроково, все ситі і задоволені. Природно вся статистику фальсифицирована. Сталін сам стало головним статистиком, корректирую справжні результати на власний розсуд. Найчастіше можна було важливо почути, що отримано завдяки самовідданій праці радянський народ (не без мудрої політики керівників). Не називалася їх справжня ціна. І щоб піднести ці досягнення у найкращому вигляді робили, також фальсифікований, екскурс у дореволюційні время.

Взагалі сталінізм і зовнішнє освітлення минулого — це досить болючий питання. Адже сталінізм як бюрократична система має не потребував громадських науках. Тому поступово вони позбавили своїх дослідницьких, аналітичних і прогностичних функцій і перетворилися на жалюгідну служницю ідеології й політики Особливо позначилося історією. Вона цікавила Сталіна з погляду виключно утилітарною: спорудження своєї постаті на гідний, з його погляд, п'єдестал. Тому, вже з 1923 року, він, абсолютно перебріхуючи події минулого, приписував собі відсутніх в нього заслуг в Жовтневої революції. Диктатор сягнув рідкісного у світовій історії блюзнірства: оббрехавши і знищивши своїх політичних опонентів, великих діячів партії, у Жовтневої революції, привласнила собі їх сукупні заслуги.

Саме ця ми бачимо в «Скотинячому дворі»: Наполеон оголосив, що це він відіграв вирішальну роль Битві під корівником й під вітряної млином (щоправда це були значно пізніше), Обвал ж робив лише шкоди, так як було іноземним шпигуном. І це зруйнував млин. Наполеон засудив його до смерті, а й за його захоплення заснував вознаграждение.

Для вивищення своєї персони він навіть нагородив себе медалями: «Тварина — Герой» — І ступеня і «Тварина — Герой» II — степени.

На інших фермах також було едного ставлення до що відбувається на Скотинячому дворі. Ходили різноманітні плітки, найчастіше неправдоподібного характеру. Пояснювалося це тим, що сусіди люто ненавиділи встановлений на Скотинячому дворі режим, який своїми ідеями міг зацікавити їх животных.

Наполеон тим часом робить рішучий крок. Він всупереч законам починає дипломатичних відносин з містером Шмарклі з Уиллингдона — нібито нейтральній стороною. Очевидно, це США з Рузвельтом. Керівництво проти нього намагається показати, у країні проблем немає, а продовольство в избытке.

Свині намагаються вислужитися перед Шмарклі. Починають наслідувати його способу життя: піднімаються на задні лапи, переходять жити у будинок Джонса, їдять за одним столом, сплять в ліжках. Це суперечило чинних законів, але тепер вони вже були підло виправлені і перефразированы. Та й заперечити не було бажаючих. Адже «Товариш Наполеон завжди правий». Багато чого, що важким працею вирощували тварини, продали Сопли.

Наполеон вирішує розпочати дипломатичних відносин з новими сусідами — Містером Калмингтоном з Плутні (Черчель і Англія), і Містером Пітером з Чвар (Гітлер та). Він хоче продати дрова одній з ферм, але з може що саме. Він у міру черги обмовляє для цієї ферми, стверджуючи, що змовившись з Обвалом. Нарешті, Наполеон вважаючи, що приймає мудре і дальновидное рішення, вибирає в союзники містера Пітера. Той легко обводить його навколо пальця і нападає на Скотний двір, руйнуючи заповітну мельницу.

Приблизно те саме відбувається у Совєтському Союзі у 1939 р. Сталін метається між англо-французким об'єднанням і гітлерівської Німеччиною й, як відомо, вибирає Німеччину, підписуючи договору про ненапад і дружніх відносинах терміном на 10 лет.

Але «великий вождь» не побачив безглуздих планів і намірів Гітлера, внаслідок чого країна розплатилася життями мільйонів людей. Якби усе ж вступив у англо-франко-советские переговори, то Другий Світовий війни могла б і не быть.

«Відвоювавши свою ж землю», тварини продовжували жити з такою ж життям: вічно не доїдати, спати на соломі, дивитися водопій до ставка, працювати у полі, взимку страждати від холоду, а влітку від мух.

Ось тільки свині ставали дедалі більше схожими з людьми, які раніше були заклятими врагами.

Наполеон тепер абсолютний диктатор з безмежної владою. Це він затвердив лише у заповіді: «Усі тварини рівні, та деякі рівніші других».

Оруелл закінчує своє твір неоднозначно. Дехто може подумати, що історія завершилася повним примиренням між свинями й людськими істотами. Але тут інше. Приятельська гулянка — це Тегеранская конференція після якого, всі гадали, що поліпшилися відносини між СРСР і Заходом. Але як історія, все було навпаки — почалася Холодна война.

У своїй казці Оруэллу вдалося справити й вдало підкреслити все найважливіші особливості і реалії тоталітаризму, показати закономірності виродження утопічної комуністичної теорії, жорстокість, нелюдськість і абсурдність «комуністичного рая».

Цим твором прагнути бачити очима світової спільноти, застерегти світ від жахливою небезпеки, перетворення їх у найжорстокішу соціалістичну казарму, у якій буде управляти люди-свиньи.