Початок Національно-визвольної війни українського народу (1648-1649рр.). Зборівський мир

Після поразки козацьких повстань 20−30-х років XVII століття Річ Посполита розгорнула політику широкого наступу на українство. Гноблення селян і міщан, національно-релігійні утиски викликали в українців ненависть до польської шляхти, магнатів і королівської влади. Усе це спричинило могутній вибух народного гніву. Врешті-решт окремі спалахи непокори переросли в національно-визвольну війну. Її рушійною силою стало козацтво, а провідником — Богдан Хмельницький, обраний 30 січня 1648 року гетьманом Війська Запорозького. Хмельницький розгортає активну підготовку до виступів проти шляхти. Встановлюються зв’язки з Кримським ханством, яке на кілька років стає союзником козаків. Протягом травня у битвах під Жовтими Водами та Корсунем, а згодом під Пилявцями були розгромлені польські регулярні війська. Повстанці захоплюють Київ, звільнюють Київщину, Брацлавщину, Поділля, значну частину Волині. Розвиваючи успіх, військо Хмельницького у жовтні почало облогу Львова, а згодом і могутньої фортеці Замостя. У лютому 1649 року Хмельницький веде переговори з поляками. Переосмисливши уроки минулорічної боротьби, він однозначно ставить питання про право українського народу на створення власної, незалежної держави. Переговори завершилися тимчасовим перемир’ям до весни. Визволення з-під влади Речі Посполитої значної частини етнічних українських територій сприяло формуванню підвалин Козацько-Гетьманської держави. Її столицею та резиденцією Гетьмана стало місто Чигирин. Починають формуватися козацька, селянська та державна власність на землю, фінансова, митна і податкова системи.

Зборівський договір (8серпня 1649р.)— угода укладена між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозькимна чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з другого.

Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українських козаків в межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилася у козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина. Повна назва Зборівського договору: «Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти супліки». Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.

За умовами цього договору:

• · Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств.
• · На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині. Уряди усіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
• · У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська коронні. Євреї не мали права займати державні посади й бути лихварями. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади.
• · Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
• · Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.
• · Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Підписаний мирний договір не задовольняв ані козаків, ані уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.