Советский Союз до першого повоєнний десятиліття

Советский Союз до першого повоєнний десятиліття (основних напрямів зовнішньою і внутрішньою политики) На завершальному етапі 2 Першої світової, коли перемога над Німеччиною не викликала сумніву, відбулася Ялтинська конференція (лютий 45 р.) Не ній вирішувалися питання повоєнного устрою Європи. Німеччина ділилася союзниками на виборах 4 окупаційні хоны: англійську, американську, радянську і французьку. Вимога СРСР про німецьких репарації в 10 млрд. доларів було визнано законним. Вони були вступати у формі вивезення товарів і капіталів, використання людський сили (це рішення вже було виконано не. Крім цього у СРСР ввозила морально і фізично застаріла техніка, що завадило модернізації радянської економіки). З рішень Ялтинської конференції Радянський Союз перед домігся зміцнення своїх позицій у Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Югославії. Радянський Союз перед на конференції підтвердив обіцянку розпочати війну з Японією, внаслідок чого фактично отримав згоду союзників на приєднання щодо нього Курильських островів і Південного Сахаліну. Було ухвалено рішення про створення Організації Об'єднаних Націй (ООН). СРСР одержав у ній три місця — для РРФСР, України та Білорусі, тобто. тих республік, які найбільш постраждали у війні, понесли найбільші економічні збитки і кількість людських жертв. За взаємною домовленістю СРСР Оголосив війну Японії 8.8.45 р. Влітку 45 р. радянське командування створила сході значне перевага на живу силі, і техніці над японської Квантунської армією. І фактично на протягом місяця Японія зазнала нищівну поразку. Радянські війська зайняли Маньчжурію, Сахалін, Курильські острова, Північно-Східний Китаю і Корею. 2.09.45 р. було підписано Акт беззастережної капітуляції Японии.

Потсдамская конференція (Берлін) відбулася липні-серпні 45 р. Радянську делегацію очолив Сталін, американську — Трумен, англійську — Черчілль. Вони склали план із викорінювання німецького мілітаризму і нацизму. Він містив ліквідацію німецької військової промисловості, заборона німецької націоналсоціалістичної партії і нацистської пропаганди, покарання військових злочинців. Конференція розглянула територіальні питання. СРСР передавався Кенігсберг. Польща розширювалася з допомогою території Німеччини (польсько-німецька кордон пройшов річках Одер-Нейсе). Було підготовлено мирні договору, які враховували б геополітичні інтереси СРСР, але рішення Потсдама було виконано частково. В45−46 рр. сталися розбіжності колишніх союзників. З 46 р. у міжнародних відносини ери «холодної громадянської війни» — з’явився «залізну завісу», виникло протистояння капіталістичної і світової соціалістичної суспільно-політичними системами. «Холодна війна» тривала від 46 р. на початок 90-х. Протистояння сторін загострилося в 47 р. після висунутого плану Маршалла (держсекретар США). Програма передбачала економічну допомогу європейських країн, потерпілим у роки 2 Першої світової. СРСР і країни народної демократії було запрошено участі у конференції, але Радянський Союз перед розцінив цей крок як антирадянський (просто цього плану ставив під загрозу вплив СРСР на країни Східної Європи — й відмовився від участі України, за його вимогою відмовилися і країни Східної Європи, т.к. їх участь розглядатиметься як вороже дію. Проявом «холодної громадянської війни» стало формування військово-політичних блоків. У 49 р. створили Североантлантический союз (НАТО), освіту його сприяло зміцненню позицій США у регіонах світу. Протистояло НАТО, створена 45 р. Організація Об'єднаних Націй (ООН). Ця міжнародна організація об'єднувала 51 держави. Своєю метою вона ставила зміцнення світу та безпеки та розвитку співпраці між державами. Радянські представники виступав із пропозиціями щодо скороченні озброєння і заборона цієї зброї. Про виведення іноземних військ із території чужих держав. Всі ці пропозиції блокувалися представниками США. Найбільшою гостроти конфронтація колишніх союзників досягла межі 40−50-х рр. у зв’язку з корейської війною. У 50 р. керівництво Корейської Народно-Демократичної Республіки зробив спробу об'єднати під своїми музичними початками два корейських держави. На думку радянських керівників воно могло посилити позиції антиімперіалістичного табору. у цьому регіоні Азии.

В період підготовки й ході бойових дій СРСР справляло фінансову, військову і технічну допомогу Північній Кореї. На вимогу Сталіна керівництво КНР (Китай) надіслало до до Північної Кореї кілька військових дивізій до участі в бойові дії. Війна було припинено м. після дипломатичних переговорів. У 49 р. з метою розширення економічного співробітництва Києва та торгівлі між країнами було створено міжурядова економічна організація — Рада Економічною Взаємодопомоги (РЕВ) з центром в Москві. Один із причин організації РЕВ був бойкот країнами Заходу торгових відносин із СРСР та іноземними державами Східної Європи. У склад РЕВ входили: Албанія (до 61 р.), Болгарія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Румунія, і з 49 р. — Німеччина. Співробітництво СРСР із країнами Східної Європи були суперечливі і конфліктні. СРСР прагнуло нав’язати свої моделі побудови соціалізму. Конфлікт з Югославією стався через відмову Югославії від участі у федерації із Болгарією, цей нелегкий шлях пропонували сов. керівники. З іншого боку, Югославія відмовилася виконувати умови договору про обов’язкових консультаціях із СРСР із питань національної зовнішньої політики. У 49 р. СРСР розірвала дипломатичних відносин з Югославією. У цілому цей період зміцнів режим особистої влади Сталіна, загострилася командно-адміністративна система, формувалась думка над потребою змін у суспільстві. Смерть Сталіна полегшила пошуки виходу з цієї ситуації. У 55 р. у Варшаві був підписаний договір СРСР і більш «соціалістичного табору дружбу, співробітництво й взаємної допомоги. Учасниками Організації Варшавського Договору (ОВС) стали СРСР, Польща, Румунія, Болгарія, Албанія, Угорщина, НДР і. Завдання ОВС — забезпечення безпеки держав ОВС та підтримка світу у Європі. Керівництво країни у главі з Хрущовим бачила один із засобів ослаблення міжнародної напруженості в розширенні взаємовідносин СРСР і більш мира. К кінцю 50-х р. СРСР було пов’язана торговими договорами з 70 світовими державами. Приділялося велику увагу розвиткові відносин із державами «третього світу» (розвиваються) — Індією, Індонезією, Бірмою, Афганістаном та інших. Протягом часу перебування Хрущова посаді глави держави за фінансової й технічної допомоги СРСР тоді було побудовано у різних країн світу близько 6000 підприємств. У 50-х р. у відносинах держав частіше з’являються конфлікти. Один із причин цього полягала у відступі СРСР від проголошених їм принципів взаємного співробітництва. Відомі спроби диктату із боку СРСР і відкритого воєнного втручання у справи незалежних держав. Приміром, в Угорщини у жовтні 56 р. радянські війська узяли участь у придушенні антисоциалистического виступи у Угорщини. Організатори виступи вимагали виведення радянських військ з угорської території. Повстання був пригнічений об'єднаними збройних сил держав — учасників ОВС. Наприкінці 50-х р. ускладнилися відносини з Китайської Народної Республіки (КНР) Керівництво КНР відкинуло прохання СРСР про розміщення її території радянських баз. У відповідь Союз відмовився від виконання угоди про співробітництво 2-х країн області ядерної фізики, підписаного раннее.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.